Постанова

від 01.10.2020 по справі 440/1425/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 р. Справа № 440/1425/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава по справі № 440/1425/20

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області третя особа Ленінський районний суд м.Полтави

про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі по тексту ТУ ДСА в Полтавській області, відповідач), третя особа Ленінський районний суд м. Полтави, в якому просив суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу підвищення на 50% заробітної плати неправомірними;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь позивача заборгованість по заробітній платі, підвищеної на 50% за період з 13 квітня 2016 року по 22 липня 2016, у зв`язку з перебуванням позивача у районі проведення антитерористичної операції у розмірі 26 435,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час роботи на посаді судді Ленінського районного суду м. Полтави проходив військову службу за призовом осіб офіцерського складу в особливий період з 13.04.2016 по 22.07.2016 та брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції. Після звільнення з військової служби та повернення до місця роботи, в листопаді 2016 року, надав до Ленінського районного суду м. Полтави всі необхідні документи на підтвердження вказаних обставин. Однак, відповідач всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 522 від 04 серпня 2015 року ані станом на дату звільнення з посади судді ані до теперішнього часу не забезпечив виплату позивачу підвищення на 50% заробітної плати за вказаний період. У відповідь на звернення позивача від 21.02.2020 про виплату вказаної заборгованості, відповідач листом від 16.03.2020, відмовив ОСОБА_1 у виплаті вказаної заборгованості, пославшись на роз`яснення Мінсоцполітики від 17.08.2015 року "Про оплату праці в зоні АТО", щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 №522 (далі по тексту - Постанова № 522).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 по справі № 440/1425/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м.Полтава, Полтавська область, 36032, ЄДРПОУ 26304855), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ленінський районний суд м. Полтави (вул. Анатолія Кукоби, 37, м. Полтава, 36022, ЄДРПОУ 02886203) про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 заробітної плати за період з 13 квітня 2016 року по 22 липня 2016 року з урахуванням її підвищення на 50 відсотків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції".

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, ЄДРПОУ 26304855) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) заробітну плату за період з 13 квітня 2016 року по 22 липня 2016 року з урахуванням її підвищення на 50 відсотків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 по справі № 440/1425/20 в частині задоволення позовних вимог, прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача права на підвищення на 50% заробітної плати, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції", оскільки положення останньої мають загальний характер і поширюють свою дію на усіх працівників призваних/найнятих на військову службу, які беруть безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції (далі по тексту - АТО). Вказує, що відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України №12443/0/14-15/13 від 17.08.2015, положення вказаної постанови стосуються працівників-невійськовослужбовців, які прибувають до районів проведення АТО для виконання своїх функцій із забезпечення її проведення, та вважаються такими, що знаходяться у службовому відрядженні, а нарахування працівнику підвищеної заробітної плати здійснюється після повернення із зони АТО за умови надання документу, що підтверджує факт участі в АТО - посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття/вибуття в/із пункту призначення, однак, як вказує апелянт, документів, які б підтверджували відрядження позивача до районів проведення АТО, останнім не надано. З огляду на викладене, вказує, що положення Постанови КМ України №522 не можуть бути застосовані до позивача, оскільки він не належить до категорії працівників, на яких розповсюджується дія її положень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 163/2002 від 21.02.2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону (а.с. 55-57).

Указом Президента України "Про переведення суддів" № 605/2005 від 03.04.2005 позивача переведено на роботу на посаду судді Ленінського районного суду м. Полтави (а.с. 58).

У період з 23.07.2015 по 03.11.2016 позивач проходив військову службу за призовом осіб офіцерського складу в особливий період та в період з 13.04.2016 по 21.07.2016 брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції (а.с. 12, 14-19).

Рішенням Вищої ради правосуддя № 1867/15-19 від 16.07.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у відставку. Наказом голови Ленінського районного суду м. Полтави № 18-ОС від 21.08.2019 позивача відраховано зі штату Ленінського районного суду м. Полтави (а.с. 20).

21.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив погасити заборгованість із виплати підвищеної на 50% заробітної плати за період з 13.04.2016 по 21.07.2016 (а.с. 21-22).

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 03/1027/2020вих від 16.03.2020 позивача повідомлено про те, що під час відрахування зі штату суду йому було виплачено усі належні до виплати суми, а також про відсутність правових підстав для виплати ОСОБА_1 підвищеної на 50% заробітної плати за період з 13.04.2016 по 21.07.2016 (а.с. 23-24).

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, про визнання дій ТУ ДСА в Полтавській області щодо відмови у виплаті позивачу підвищення на 50% заробітної плати неправомірними та стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, підвищеної на 50% за період з 13 квітня 2016 року по 22 липня 2016, у зв`язку з перебуванням позивача у районі проведення антитерористичної операції у розмірі 26 435,93 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов`язку щодо виплатити позивачеві підвищеної на 50 відсотків заробітної плати в період перебування останнього в районі проведення антитерористичної операції, оскільки факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в АТО підтверджений належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, а також не заперечується відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того що вимога про стягнення може бути задоволена лише у випадку протиправної невиплати розрахованої та нарахованої позивачу підвищеної на 50% заробітної плати за період з 13 квітня 2016 року по 22 липня 2016 року, однак, у даній справі відповідач не здійснив вказаного розрахунку, у зв`язку з чим, в межах розгляду цієї справи суд уповноважений лише на надання оцінки діям та рішенню відповідача про відмову в розрахунку, нарахуванні та виплаті позивачу спірної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" визначені Порядком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105 (далі - Порядок № 105).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 105 головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міністерство праці та соціальної політики України.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 105 бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу.

Пунктом 4 Порядку № 105 установлено, що для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 105 обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Постановою № 522 установлено, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів). Рекомендовано керівникам інших суб`єктів господарювання передбачити в колективних договорах норму щодо виплати їх працівникам підвищеного розміру заробітної плати за участь у забезпеченні проведення АТО безпосередньо в районах її проведення.

Аналіз викладених норм права дає підстави стверджувати, що за всіма працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом у разі оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток, незалежно від підпорядкування та форми власності підприємства, установи, організації, в яких вони працювали до призову/прийняття на військову службу.

Виплата середнього заробітку вказаним особам здійснюється підприємствами, установами, організаціями, на яких збереглось місце роботи такої особи, і компенсується їм за рахунок Державного бюджету України на підставі звітів про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам.

Особам, призваним/прийнятим на військову службу з указаних підстав, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, розмір середнього заробітку підвищується на 50 відсотків.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, встановлена трудовим законодавством і Постановою № 522 гарантія збереження заробітної плати й підвищення її на 50 відсотків має загальний характер і поширює свою дію на усіх працівників призваних/прийнятих на військову службу, які беруть безпосередню участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Постанова № 522 не містить будь-яких застережень щодо неможливості застосування її норм до працівників, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період тощо.

Враховуючи, що факт безпосередньої участі позивача в АТО не заперечується відповідачем і встановлений судом першої інстанції на підставі належних і достатніх доказів, висновки суду першої інстанції про наявність в ТУ ДСА в Полтавській області обов`язку виплатити позивачеві підвищену на 50 відсотків заробітну плату за час перебування в районі проведення антитерористичної операції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Посилання скаржника на роз`яснення, надані листом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 серпня 2015 року №12443/0/14-15/13 на підтвердження доводів про зворотнє, колегія суддів не приймає, оскільки викладені в ньому роз`яснення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Вказане роз`яснення стосується працівників-невійськовослужбовців, які (на підставі відповідних рішень (клопотань) Антитерористичного центру при Службі безпеки України прибувають до районів проведення АТО для виконання своїх функцій із забезпечення її проведення, до яких позивач, з огляду на установлені у цій справі обставини, не відноситься.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.09.2019 по справі № 814/1209/16.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 по справі № 440/1425/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова