Ухвала

від 02.10.2020 по справі 279/6702/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 279/6702/19

провадження № 61-13754ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України Коростенський технічний коледж на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України Коростенський технічний коледж , третя особа - Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України, про визнання цивільно-правових відносин трудовими, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України Коростенський технічний коледж (далі - Коростенський технічний коледж ), третя особа - Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України, про визнання цивільно-правових відносин трудовими, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково.

Зобов`язано Коростенський технічний коледж внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття його на роботу з 12 березня 2016 року охоронцем та кочегаром за сумісництвом та про звільнення його з 31 грудня 2018 року із займаних посад.

Стягнуто з Коростенського технічного коледжу на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у розмірі 140 384,24 грн за період часу з 12 березня 2016 року до 31 грудня 2018 року; компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період часу з 12 березня 2016 року до 31 грудня 2018 року у розмірі 12 648,37 грн, а всього - 153 032,37 грн.

Стягнуто з Коростенського технічного коледжу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 71 775,34 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу Коростенського технічного коледжу задоволено частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2020 року змінено.

Викладено абзаци третій, четвертий, п`ятий, шостий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Зобов`язати Коростенський технічний коледж внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття його на роботу з 12 березня 2016 року охоронцем та про звільнення його з 31 грудня 2018 року із займаної посади.

Стягнуто з Коростенського технічного коледжу на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у розмірі 31 576 грн за період часу з 12 березня 2016 року до 31 грудня 2018 року; компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період часу з 12 березня 2016 року до 31 грудня 2018 року у розмірі 8 581,60 грн, а всього - 40 157,60 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Коростенського технічного коледжу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 40 157,60 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Коростенського технічного коледжу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як підставу касаційного оскарження Коростенський технічний коледж посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України , заявник не зазначає щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1 - 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, Коростенському технічному коледжу необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату судового збору Коростенським технічним коледжем у розмірі 3 563,30 грн.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

Про судовий збір від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коростенського технічного коледжу про визнання цивільно-правових відносин трудовими, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та просив суд: визнати між ним та відповідачем у період часу з 12 березня 2016 року до 31 грудня 2018 року цивільно-правові відносини про надання послуг - трудовими, зобов`язавши відповідача внести запис у трудову книжку про прийняття його на роботу з 12 березня 2016 року охоронцем та кочегаром за сумісництвом та про його звільнення з 31 грудня 2018 року із займаних посад; стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату у розмірі 140 384,24 грн за період часу з 12 березня 2016 року до 31 грудня 2018 року; стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за невикористану щорічну відпустку за вказаний період часу у розмірі 12 648,13 грн, а всього - 153 032,37 грн; стягнути з відповідача на свою користь 71 775,34 грн середнього заробітку за невиплату належних йому при звільненні сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування однієї вимоги немайнового характеру (щодо визнання цивільно-правових відносин трудовими) та вимог майнового характеру (щодо стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки Коростенський технічний коледж є відповідачем у справі, тому вищевказана пільга на нього не поширюється та заявнику слід сплатити судовий збір, у тому числі, за вимогою майнового характеру щодо стягнення заробітної плати.

Отже, при поданні позову за вимогу немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі 768,40 грн (1 921 грн * 0,4 = 768,40 грн) та за вимоги майнового характеру - 2 248,07 грн(140 384,24 грн + 12 648,13 грн + 71 775,34 грн) * 1% = 2 248,07 грн.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового

збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при

поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 6 032,94 грн ( 2 248,07 грн + 768,40 грн) * 200%= 6 032,94 грн).

Оскільки Коростенський технічний коледж сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 563,30 грн, то йому необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 469,64 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у матеріалах касаційного провадження відсутні документи, що посвідчують повноваження директора Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України Коростенський технічний коледж Аврамчук В. П., який підписав касаційну скаргу.

Частиною третьою статті 392 ЦПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, в тому числі, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України Про судовий збір , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України Коростенський технічний коледж на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 серпня 2020 рокузалишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець