Постанова

від 30.09.2020 по справі 569/4513/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 569/4513/18

провадження № 61-22451св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Норд Груп Плюс , Товариство з обмеженою відповідальністю Вест Стой Груп , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційний офіс Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенко Володимир Іванович, Комунальне підприємство Реєстраційний офіс Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, Державний реєстратор - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Філіпов Микола Михайлович, Державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірина Євгенівна, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю Норд Груп Плюс (далі - ТОВ Норд Груп Плюс ) , Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Строй Груп (далі - ТОВ Вест Строй Груп ), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є законним власником об`єкту нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 524,4 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , яке всупереч вимогам Закону України Про іпотеку було зареєстроване за ОСОБА_2 та в подальшому відчужене відповідачам.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2019 року до участі у справі залучено співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний офіс Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області (далі - КП Реєстраційний офіс ) Власенка В. І., КП Реєстраційний офіс , державного реєстратора - приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу (далі - Рівненський МНО) Філіпова М. М., державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (далі - УЗНАП Рівненської міської ради) Данилевич І. Є., УЗНАП Рівненської міської ради.

У подальшому позивачем подано заяву в порядку статті 49 ЦПК України, яку прийнято до розгляду із первісним позовом, в якій вона просила скасувати рішення (індексний номер 39721334 від 16 лютого 2018 року 14:04:37) про державну реєстрацію, прийняте державним реєстратором КП Реєстраційний офіс Власенком В. І. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 524,4 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487742056101, номер запису про право власності 24876724); скасувати рішення індексний номер 39729445 від 16 лютого 2018 року 18:24:09 про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором КП Реєстраційний офіс Власенком В. І. (номер запису про право власності 24884380); скасувати рішення індексний номер 39729554 від 16 лютого 2018 року 18:36:09 про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором КП Реєстраційний офіс Власенком В. І. (номер запису про право власності 24884455); скасувати рішення індексний номер 39740948 від 19 лютого 2018 року 11:08:37 про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Філіповим М. М., номер запису про право власності: 24895275; скасувати рішення індексний номер 39740475 від 19 лютого 2018 року 10:58:45 про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Філіповим М. М., номер запису про право власності: 24894813; скасувати рішення індексний номер 39950985 від 02 березня 2018 року 09:15:48 про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором УЗНАП Рівненської міської ради Данилевич І. Є. номер запису про право власності: 25089971; скасувати рішення індексний номер 39952134 від 02 березня 2018 року 09:45:09 про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором УЗНАП Рівненської міської ради Данилевич І. Є. номер запису про право власності: 25091018; витребувати з володіння ТОВ Вест Строй Груп (ідентифікаційний код юридичної особи 41971760, АДРЕСА_1) нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 329,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488121756101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ТОВ Вест Строй Груп (ідентифікаційний код юридичної особи 41971760, АДРЕСА_1) передати для ОСОБА_1 нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 329,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488121756101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати з володіння ТОВ Норд Груп Плюс (ідентифікаційний код юридичної особи 41971740, АДРЕСА_1) нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 195 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488117956101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ТОВ Норд Груп Плюс (ідентифікаційний код юридичної особи 41971740, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 2) передати для ОСОБА_1 нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488117956101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаній заяві позивач посилалася на порушення при вчиненні реєстраційних дій щодо спірного майна статей 35-37 Закону України Про іпотеку , статей 10, 11, 18, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25 грудня 2015 року № 1127, статей 3, 9, 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 № 1440, та Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою КМУ від 28 жовтня 2004 № 1442.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2019 року позов задоволено повністю:

- скасовано рішення (індексний номер 39721334 від 16 лютого 2018 року 14:04:37) про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором КП Реєстраційний офіс Власенком В. І. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 524,4 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487742056101, номер запису про право власності 24876724);

- скасовано рішення (індексний номер 39729445 від 16 лютого 2018 року 18:24:09) про державну реєстрацію, прийняте державним реєстратором КП Реєстраційний офіс Власенком В. І. (номер запису про право власності 24884380);

- скасовано рішення (індексний номер 39729554 від 16 лютого 2018 року 18:36:09) про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором КП Реєстраційний офіс Власенко В. І. (номер запису про право власності 24884455);

- скасовано рішення (індексний номер 39740948 від 19 лютого 2018 року 11:08:37) про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Філіповим М.М., номер запису про право власності: 24895275;

- скасовано рішення (індексний номер 39740475 від 19 лютого 2018 року 10:58:45) про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Філіповим М. М., номер запису про право власності: 24894813;

- скасовано рішення (індексний номер 39950985 від 02 березня 2018 року 09:15:48) про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором УЗНАП Рівненської міської ради Данилевич І. Є. номер запису про право власності: 25089971;

- скасовано рішення (індексний номер 39952134 від 02 березня 2018 року 09:45:09) про державну реєстрацію прийняте державним реєстратором УЗНАП Рівненської міської ради Данилевич І. Є. номер запису про право власності: 25091018;

- витребувано з володіння ТОВ Вест Строй Груп нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 329,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488121756101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ТОВ Вест Строй Груп передати для ОСОБА_1 нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 329,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488121756101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувано з володіння ТОВ Норд Груп Плюс нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 195 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488117956101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ТОВ Норд Груп Плюс передати для ОСОБА_1 нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 195 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1488117956101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження законності перереєстрації права власності на спірне майно за іпотекодержателем ОСОБА_4 та його подальших відчужень, а також тим, що аргументи, яким обґрунтовуються позовні вимоги про скасування рішень і витребування майна з чужого незаконного володіння, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Вест Строй Груп задоволено; рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи не встановлено, що майно вибуло з володіння власника не з його волі, оскільки за умовами договору іпотеки від 18 січня 2007 року № 03Кл-07/і ОСОБА_1 надала свою згоду на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку . Крім того, сторони погодили, що наявності будь-яких інших документів, крім договору іпотеки, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Вказана обставина свідчить про наявність волі ОСОБА_1 , яку вона підтвердила своїм підписом в договорі іпотеки, згідно якого позивач свідомо надала згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у разі порушення умов договору. Отже майно вибуло від позивача за умовами договору, що, в свою чергу, виключає застосування статті 388 ЦК України.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач тривалий час була власником приміщення кафе та добросовісно сплачувала заборгованість за кредитним договором аж до ліквідації банку. Зазначає, що приміщення кафе вибуло з її власності та перейшло до відповідача ОСОБА_2 за шахрайською схемою, оскільки він на даний час притягується до кримінальної відповідальності за шахрайські дії щодо заволодіння чужим майном.

Посилається на те, що апеляційний суд не надав оцінку та не дослідив висновок експерта щодо ринкової вартості майна від 16 серпня 2019 року, який було долучено до відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційний суд призначив справу до розгляду ще до надходження її відзиву. У судовому засіданні суд надавав оцінку доводам апеляційної скарги, не даючи можливість позивачу висловити свої заперечення на апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду суперечить практиці Європейського суду, оскільки ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Судове рішення не є належним чином вмотивованим, доводи та аргументи позивача не були почуті та враховані судом. Зазначає, що судом проігноровано незаконність дій реєстратора.

Посилається на те, що не отримувала від ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2020 року УЗНАП у м. Рівному подало відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що рішення про державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення було прийняте державним реєстратором відповідно до вимог чинного законодавства.

У лютому 2020 року ТОВ Вест Строй Груп подало відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовною заявою про стягнення різниці між вартістю приміщення та розміром заборгованості.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 18 січня 2007 року між Акціонерним товариством Брокбізнесбанк (далі - АТ Брокбізнесбанк ) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03КЛ-07, за яким позичальник отримала кредит в сумі 150 800,00 доларів США зі строком погашення кредиту до 17 січня 2010 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитом 18 січня 2007 року між АТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 03Кл-07/і за яким іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , площею 524 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1 .

15 листопада 2017 року між АТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_2 укладено договір № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим договором. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договором іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору, та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із додатком № 1 до договору № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами , до таких договорів, за якими відступаються права вимоги, є:

- кредитний договір від 18 січня 2007 року № 03КЛ-07, який укладений між АТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_1 , та додаткові угоди і додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких;

- іпотечний договір від 18 січня 2007 року № 03Кл-07/і, який укладений між АТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С. за реєстровим № 147, та додаткові угоди і додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких;

- договір поруки від 18 січня 2007 року № 03КЛ-07/п, який укладений між АТ Брокбізнесбанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і додаткові угоди та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких;

- договір поруки від 24 лютого 2010 року № 03КЛ-07/п1, що укладений між АТ Брокбізнесбанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і додаткові угоди та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, за наявності таких.

У зв`язку із укладенням сторонами договору № 196 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 листопада 2017 року за кредитним договором від 18 січня 2007 року № 03Кл-07, що укладений між первісним кредитором та позичальником - ОСОБА_1 , первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги за іпотечним договором № 03Кл-07/і, укладеним між первісним кредитором (як іпотекодержателем) і боржником (як іпотекодавцем), посвідченим приватним нотаріусом Рівненського МНО Матвійчуком О. С. 18 січня 2007 року за реєстровим № 147, з усіма додатковими угодами та додатками до нього, про що між АТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений 16 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського МНО Кисельовою Н. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1881.

Відповідно до пункту 5.1.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо при настанні строку виконання основного зобов`язання або його частини, воно не буде виконане.

Указаним договором сторони обумовили позасудовий порядок задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю в рахунок виконання основного зобов`язання та порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку (пункти 7.1, 7.4). Пункт 7.5 договору іпотеки встановлює право іпотекодержателя на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах пункту 7.4. цього договору.

Пунктом 7.6. договору іпотеки від 18 січня 2007 року № 03 Кл-07/і передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися у позасудовому порядку, передбаченому цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визнається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та чинним законодавством України:

- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання відповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому вартість набуття у власність предмета іпотеки визначається на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Цей договір має силу правовстановлюючого документу та засвідчує перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя (пункт 7.6.1).

Після завершення процедури позасудового врегулювання, передбаченої пунктом 7.6.1.-7.6.2., будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем основного зобов`язання є недійсними (пункт 7.6.3).

Іпотечний договір є чинним, сторонами не оспорений, його умови додатковими угодами не змінені.

В матеріалах справи міститься письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору, надіслана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , у якій вказана вимога нового іпотекодержателя про повне виконання боргових зобов`язань за кредитним договором в цілому, тобто сплату заборгованості в сумі 502 542,12 грн у тридцятиденний строк, та вказано про право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його положення, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору про визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц зазначила таке.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що не отримувала вимогу ОСОБА_2 про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору. Суд апеляційної інстанції надав оцінку указаним доводам та установив, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 долучила до позовної заяви письмову вимогу ОСОБА_2 від 17 листопада 2017 року і в позовній заяві зазначила, що 20 листопада 2017 року позивач отримала від ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушень основного зобов`язання.

Також у матеріалах справи (т. 1 а. с. 24) міститься лист про відхилення вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору від імені ОСОБА_1 адресований ОСОБА_2 , підписаний її представником - адвокатом Лук`яновою М. Л., у якому зазначено, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 20 листопада 2017 року вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору від 17 листопада 2017 року.

Посилання у касаційній скарзі на те, що представник не був уповноважений на підписання такого документу як відхилення вимоги спростовуються ордером серії РН-610 № 030 від 10 листопада 2017 року, виданим для представництва адвокатом Лук`яновою М. Л. інтересів ОСОБА_1 в суді першої, апеляційної, касаційної інстанції.

15 листопада 2017 року ПАТ Брокбізнесбанк відступив ОСОБА_2 право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором і борг на час відступлення становив 502 542,12 грн. Належними та допустимими доказами позивач не спростувала порушення нею зобов`язань за кредитним договором та відсутність заборгованості.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення державним реєстратором процедури реєстрації права власності на майно на нового власника.

Порядок реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачений у Законі України від 07 липня 2004 року № 1953-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а в статті 18 Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля іпотекодержателя та вчинення ним дій, передбачених законом.

Зазначені висновки містить постанова Великої палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц.

Таким чином, посилання позивача на порушення вимог закону при реєстрації права власності на предмет іпотеки, і на те, що таке право власності за ОСОБА_2 зареєстроване після припинення іпотеки, спростовуються обставинами справи та вимогами закону, що регулює указані правовідносини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про іпотеку , іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше. Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Установлено, шо 16 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав реєстратору заяву про скасування обтяження та про реєстрацію права власності. Відповідно реєстратор здійснював реєстрацію в порядку надходження заяв. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. В реєстраційній справі № 1487742056101 міститься квитанція № 36 та № 37 про оплату надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, де часом вказано 10:29:41 16 лютого 2018 року. Вказане свідчить, що процес реєстрації права власності на об`єкт спірного майна в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався до припинення іпотеки. Тобто, вчинення послідовних дій реєстратором 16 лютого 2018 року о 11:09:53 про припинення іпотеки та реєстрація права власності на це майно 16 лютого 2018 року о 11:36:57 не суперечить Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державному реєстратору для реєстрації права на спірне іпотечне майно ОСОБА_2 надано пакет документів відповідно до положень, закріплених у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстраційних справ.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено позов, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Апеляційний суд, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, керувався статтею 388 ЦК України, зокрема, встановлював чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Установлено, що за умовами договору іпотеки від 18 січня 2007 року № 03Кл-07/і ОСОБА_1 надала свою згоду на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не надав оцінку кожному аргументу позивача, висловленому під час розгляду справи в апеляційному суді, в тому числі, і у відзиві на апеляційну скаргу, спростовуються наступним.

Оцінюючи доводи заявника стосовно того, що апеляційний суд не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення кожного аргументупозивача, Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі Руїз Торія проти Іспанії , заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Хірвісаарі проти Фінляндії , заява № 49684/99).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов