Постанова

від 02.10.2020 по справі 320/303/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.10.2020 Справа № 320/303/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 320/303/19

Провадження №22-ц/807/2825/20

Головуючий в 1-й інстанції - Горбачова Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Алексеєнко Віталія Петровича на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2020 року, ухвалене у м. Мелітополь у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Алексеєнко Віталій Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю Врожайний про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ТОВ Врожайний про розірвання договору оренди земельної ділянки, в якому з урахуванням уточнень просив розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Врожайний , зареєстрований відділом Держкомзему у Мелітопольському районі за № 232300004001894, стягнути з ТОВ Врожайний на користь ОСОБА_1 судові витати в розмірі 5 768,40 грн., з яких: 768,40 грн. - сплата судового збору, 5 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Врожайний був укладений договір оренди земельної ділянки, терміном на 10 років, який 17.06.2012 року був зареєстрований відділом Держкомзему у Мелітопольскому районі за № 232300004001894. Згідно п.9; 10; 11 Договору оренди, орендна плата вноситься у грошовій формі або натуральній формі у розмірі 2022,12 грн., щорічно, але не менше 3,0% від вартості нормативно грошової оцінки земельної ділянки у рік розрахунку, без урахування індексів інфляції у строк не пізніше 01 листопада, щорічно. Однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою та відповідно нехтує терміном зазначеним в Договорі оренди землі, який є його істотною умовою. Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем померлої є ОСОБА_1 . Таким чином, з 2013 р. по цей час відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за цей період позивач від відповідача не отримував. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, є невиконанням обов`язків, передбачених договором оренди землі та є порушенням ст. 526 ЦК України, що відповідно до ст. 32 ЗУ Про оренду землі та п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання спірного договору оренди.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Алексеєнко Віталій Петрович до Товариства з обмеженою відповідальністю Врожайний про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Алексеєнко Віталія Петровича подав апеляційну скаргу , в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ТОВ Врожайний ще у 2017 році було обізнано, що спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , оскільки цього року звернулось до останнього з позовом щодо спірної земельної ділянки. Вказані обставини підтверджують підстави позову, однак судом першої інстанції не надано їм відповідної оцінки.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Врожайний та землевласником ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі від 10.12.2010 року на належну останній земельну ділянку площею 5,58 га кадастровий номер 2323081200:01:063:0019 розташовану на території Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Зазначений договір оренди землі був зареєстрований, у відповідності до норм чинного законодавства України діючого на момент укладання такого договору, у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис 17.06.2012 року за № 232300004001894.

Згідно умов зазначеного договору оренди землі ОСОБА_2 (Орендодавець) передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю Врожайний (Орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,58 га кадастровий номер 2323081200:01:063:0019, розташовану на території Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За користування земельною ділянкою орендарем вноситься орендна плата в порядку та строки визначені умовами договору. Виплата орендної плати здійснюється щорічно в орендованому Товариством з обмеженою відповідальністю Врожайний приміщенні на території Костянтинівської сільської ради, про дату та час видачі орендної пати орендодавці сповіщаються заздалегідь шляхом розповсюдження на території села відповідного оголошення.

За користування земельною ділянкою площею 5,58 га кадастровий номер 2323081200:01:063:0019, що належала ОСОБА_2 нараховувалась орендна плата за період з 2014 по 2018 роки та Товариством з обмеженою відповідальністю Врожайний , як податковим агентом, сплачувались визначені чинним законодавством України податки, що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с.57).

З 2014 року ОСОБА_2 за отриманням орендної плати до відповідача не зверталась, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, як спадкоємець померлої власниці земельної ділянки ОСОБА_2 до ТОВ Врожайний не звертався з будь-якими вимогами чи запитами щодо отримання орендної плати чи з інших питань, пов`язаних з орендою земельної ділянки, що була ним успадкована.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач - ОСОБА_1 , всупереч нормам чинного законодавства України, до Товариства з обмеженою відповідальністю Врожайний не звертався, орендаря не сповіщав про зміну власника земельної ділянки, жодних заяв, вимог щодо сплати орендної плати, документів підтверджуючих набуття ним права власності на земельну ділянку площею 5,58 га кадастровий номер 2323081200:01:063:0019 розташовану на території Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка належала ОСОБА_2 , на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Врожайний від позивача не надходило, що в свою чергу спростовує твердження позивача про його спробу врегулювати спір у позасудовому порядку.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частини 2 статті 21 Закону України Про оренду землі , розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У відповідності до вимог ст.148-1 ч.1, 3, 4 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Враховуючи приписи статті 509 Цивільного кодексу України - зобов`язання, що виникають при укладанні договору оренди, є правовідносини, в яких орендар зобов`язаний вчинити на користь другої сторони - орендодавця певну дію або утриматись від неї. У статті 21 Закону України Про оренду землі зазначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Враховуючи наявність на розгляді у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області цивільної справи за позовом ТОВ Врожайний до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою недійсним, ТОВ Врожайний було обізнано (принаймні з 01.11.2017 року - дати відкриття провадження у справі) про смерть орендодавця ОСОБА_2 та про наявність у неї спадкоємця ОСОБА_1 , якому прийшло право власності на спірну земельну ділянку. Однак жодних дій спрямованих на виконання договору оренди, а саме виплати орендної плати товариством вчинено не було.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Доводи позивача про несплату орендної плати впродовж 2016 - 2019 років відповідачем не спростовані.

Не сплата орендної плати протягом 4 років являється істотним порушенням прав позивача, що вказує на доведеність позовних вимог та необхідності розірвання договору оренди.

Не дивлячись на те, що позивач не повідомив орендаря про зміну власника земельної ділянки, однак враховуючи обізнаність орендаря про цей факт, відповідно до частини першої статті 537 ЦК України боржник мав право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, не надав належної оцінки вказаним обставинам у справі і дійшов помилкових висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позовної заяви.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням вимог позову та вимог апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 768,40 грн та 1152,60 грн.

За ч.3 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір-доручення від 21.11.2018 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 , розрахунок розміру гонорару за надану правову допомогу, квитанція до прибуткового касового ордера про сплату ОСОБА_1 5000,00 грн. за договором від 21.11.2018 року.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що сума витрат на правничу допомогу заявлена до стягнення позивачем підтверджена належними та допустимими доказами, і є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, у зв`язку чим сума вказаних витрат підлягає стягненню з позивача.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Алексеєнко Віталія Петровича задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Алексеєнко Віталій Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю Врожайний про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Врожайний , зареєстрований 17.06.2012 року відділом Держкомзему у Мелітопольському районі за № 232300004001894

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Врожайний на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви - 768,40грн; апеляційної скарги -1152,60 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн., а всього 6921,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 02 жовтня 2020 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков