Постанова

від 04.10.2020 по справі 240/16892/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16892/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

04 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

представника Житомирської територіальної організації політичної партії "Європейська Солідарність" - Березовенка В.П.

представника Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край" - Олянюка В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (м. Житомир, 30 вересня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Житомирської територіальної організації Політичної партії "Європейська Солідарність" до Бердичівської районної територіальної виборчої Комісії Житомирської області, третя особа - Житомирська обласна організація політичної партії "Наш край" про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Бердичівської районної територіальної виборчої комісії від 25 вересня 2020 року № 14 "Про реєстрацію кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до переліку кандидатів у депутати політичних партій" у частині реєстрації кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до єдиного та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край"; зобов`язати Бердичівську районну територіальну виборчу комісію Житомирської області прийняти рішення про відмову в реєстрації всіх кандидатів у депутати до Бердичівської районної ради Бердичівського району Житомирської області, включених до єдиного та територіальних виборчих списків організації партії Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край".

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 15.07.2020 "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (крім визначених пунктами 2 і 3 цієї Постанови) на неділю 25 жовтня 2020 року.

Постановою Центральної виборчої комісії №208 від 30.08.2020 "Про початок виборчого процесу місцевих виборів 25 жовтня 2020 року" оголошено з 5 вересня 2020 року початок виборчого процесу місцевих виборів, призначених на 25 жовтня 2020 року.

Бердичівська районна територіальна виборча комісія Житомирської області прийняла постанову від 25.09.2020 № 14 "Про реєстрацію кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до переліку кандидатів у депутати політичних партій", якою в тому числі, зареєструвала кандидатів у депутати, включених до єдиного та територіальних виборчих списків Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край".

Позивач вважає таку постанову в частині реєстрації кандидатів у депутати третьої особи протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Виборчий кодекс України від 19.12.2019 № 396-IX відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів.

В силу статті 20 Виборчого кодексу України виборчий процес - це здійснення протягом встановленого цим Кодексом періоду часу суб`єктами, визначеними статтею 22 цього Кодексу, виборчих процедур, пов`язаних із підготовкою і проведенням відповідних виборів, встановленням та офіційним оголошенням (офіційним оприлюдненням) їх результатів.

За змістом частиною 1 статті 22 Виборчого кодексу України суб`єктом виборчого процесу відповідних виборів є: 1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах; 2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів; 3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах; 4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому цим Кодексом; 5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) - суб`єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 196 Виборчого кодексу України передбачено, що виборчий процес місцевих виборів включає такі етапи: 1) утворення виборчих округів; 2) утворення дільничних виборчих комісій; 3) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 4) висування та реєстрація кандидатів; 5) проведення передвиборної агітації; 6) голосування у день виборів; 7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.

У відповідності до ч.1 ст.216 Виборчого кодексу України висування кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови розпочинається за сорок днів до дня голосування і закінчується за тридцять днів до дня голосування.

Частиною 2 статті 216 Виборчого кодексу України передбачено, що право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) реалізується виборцями через місцеві організації політичних партій у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.216 Виборчого кодексу України організація партії може висувати кандидатів на місцевих виборах за умови, що відповідна організація партії зареєстрована в установленому законом порядку.

Нормами частини 2 статті 217 Виборчого кодексу України передбачено, що організація партії може висунути особу, яка є членом цієї політичної партії, або безпартійного громадянина.

За правилами ч.4 ст.217 Виборчого кодексу України обласна організація партії, зокрема, може висунути кандидатів у депутати на виборах депутатів відповідних районних, міських, районних у місті, сільських, селищних рад (районів, міст, районів у містах, сіл, селищ, що входять до складу відповідної області, Автономної Республіки Крим згідно з адміністративно-територіальним устроєм).

У відповідності до ст.218 Виборчого кодексу України висування кандидатів організацією партії проводиться на її зборах, конференції у порядку, встановленому статутом партії та цим Кодексом.

Статтею 219 Виборчого кодексу України передбачений порядок висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також кандидатів у депутати міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше), зокрема:

1. Висування кандидатів у депутати організацією партії, формування та затвердження єдиного та територіальних виборчих списків здійснюються на її зборах, конференції організації партії у порядку, встановленому статутом партії та цим Кодексом.

2. Організація партії може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії, або безпартійну особу, яка відповідно до статті 193 цього Кодексу має право бути обраною депутатом.

3. Організація партії висуває кандидатів з числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті, у вигляді єдиного виборчого списку, який формується та затверджується на зборах, конференції організації партії.

4. Кількість кандидатів у депутати, які включаються до єдиного виборчого списку організації партії, не повинна перевищувати кількісний склад депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради.

5. У єдиному виборчому списку визначається перший кандидат. З числа інших кандидатів, включених до єдиного виборчого списку, організація партії на тих самих зборах, конференції формує і затверджує територіальні списки кандидатів у депутати у кожному територіальному виборчому окрузі. Територіальний виборчий список організації партії повинен включати не менше п`яти і не більше дванадцяти кандидатів у депутати.

6. Кожен кандидат у депутати, включений до єдиного виборчого списку (крім першого кандидата), також має бути включений до одного з територіальних виборчих списків. Кандидат не може бути включений до єдиного виборчого списку (крім першого кандидата) організації партії більше ніж один раз, а також до двох чи більше різних територіальних виборчих списків.

7. Особа має право надати згоду балотуватися та бути включеною до єдиного та територіального виборчих списків лише однієї організації партії від організації однієї партії.

8. Черговість (порядкові номери) кандидатів у єдиному виборчому списку та у територіальних виборчих списках визначається на зборах, конференції організації партії під час висування кандидатів у депутати та формування відповідних списків.

9. Під час формування єдиного та територіальних виборчих списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п`ятірці (місцях з першого по п`яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі).

У разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі до списку.

10. Рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати від партії приймається шляхом затвердження єдиного виборчого списку та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати, віднесених організацією партії до відповідних територіальних виборчих округів, які додаються до такого рішення і є його невід`ємною частиною. Рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати підписується керівником організації партії і скріплюється печаткою цієї місцевої організації партії або печаткою організації партії вищого рівня, а також погоджується центральним керівним органом партії, що засвідчується печаткою партії.

11. Форми єдиного та територіального виборчих списків кандидатів у депутати від організації партії затверджуються Центральною виборчою комісією і не можуть бути змінені під час виборчого процесу.

Положення визначені у ч.9 ст.219 Виборчого кодексу України кореспондуються з частиною 8 "Роз`яснення щодо застосування окремих положень Виборчого кодексу України стосовно висування кандидатів на місцевих виборах", затвердженого Постановою Центральної виборчої комісії від 11 вересня 2020 року №249 положення якого визначають, що порядок висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також кандидатів у депутати міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) визначено статтею 219 Кодексу, що передбачає висування кандидатів у депутати у вигляді єдиного виборчого списку та територіальних виборчих списків.

Кодексом визначено чіткі вимоги щодо формування єдиного та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати, недотримання яких може свідчити про порушення встановленого Кодексом порядку висування кандидатів та є підставою для відмови в реєстрації кандидатів (пункт 1 частини першої статті 230 Кодексу).

Тобто, під час формування єдиного та територіальних виборчих списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п`ятірці (місцях з першого по п`яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі); у разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі до списку (частина дев`ята статті 219 Кодексу).

Наведена норма Кодексу обумовлює необхідність забезпечення присутності визначеної кількості осіб різної статі як у єдиному, так і в територіальних виборчих списках.

Так, якщо місцева організація партії сформувала територіальний виборчий список у кількості 7 кандидатів у депутати, то в першій п`ятірці (місцях з першого по п`яте) має бути не менше двох кандидатів однієї статі, а також шостий та сьомий кандидати в депутати мають бути особами різної статі.

Отже, вимоги до організації партії щодо забезпечення присутності у кожній п`ятірці (місцях з першого по п`яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі), а також щодо почергового включення до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) кандидатів різної статі у разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, є обов`язковою складовою порядку висування кандидатів.

Водночас, виборчим законодавством не передбачено право організації партії відступу від вказаних правил.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Бердичівської районної територіальної виборчої комісії Житомирської області від 25.09.2020 №14 "Про реєстрацію кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до переліку кандидатів у депутати політичних партій" зареєстровано кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до переліку кандидатів у депутати особами політичних партій ПП "Пропозиція", ПП "Слуга народу", ПП ВО "Батьківщина", ПП "Опозиційна платформа - за життя", ПП "Наш край", ПП "Голос", ПП "Сила і честь", ПП "Радикальна партія Олега Ляшка", ПП "За майбутнє", ПП "Європейська солідарність" із зазначенням номера багатомандатного виборчого округу, в якому висувається кожен кандидат у депутати.

У Додатку №6 до постанови Бердичівської районної територіальної виборчої комісії Житомирської області від 25.09.2020 №14 встановлено перелік зареєстрованих кандидатів в депутати до Бердичівської районної ради від політичної партії "Наш край".

Рішенням конференції Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край" від 16.09.2020 №23 висунуто кандидатами в депутати Бердичівської районної ради та затверджено єдиний та територіальні списки кандидатів партії.

Зі змісту єдиного виборчого списку кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, висунутих Житомирською обласною організацією політичної партії "Наш край" становить 31 кандидат.

Слід звернути увагу, що першу п`ятірку кандидатів у вказаному виборчому списку сформовано без дотримання вимог частини дев`ятої статті 219 Виборчого кодексу в частині забезпечення присутності у кожній п`ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі), оскільки у першій п`ятірці зазначено одну жінку та чотирьох чоловіків, а саме: кандидат №1 - ОСОБА_1 ; кандидат №2 - ОСОБА_2 ; кандидат №3 - ОСОБА_3 ; кандидат №4 - ОСОБА_4 ; кандидат №5 - ОСОБА_5 .

Відтак, Житомирською обласною організацією політичної партії "Наш край" не дотримано вимог частини дев`ятої статті 219 Виборчого кодексу щодо почергового включення до перших у списку кандидатів (від 1 до 5) кандидатів різної статі.

Частиною 1 статті 230 Виборчого кодексу України передбачено, що територіальна виборча комісія відмовляє у реєстрації усіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій на місцевих виборах у разі:

1) порушення встановленого цим Кодексом порядку висування кандидатів, у тому числі перевищення встановленої цим Кодексом кількості кандидатів у депутати у єдиному виборчому списку та територіальному виборчому списку організації партії на виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, районної у місті, а також міської, сільської, селищної ради (територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше), кандидатів у депутати в кожному багатомандатному окрузі на виборах депутатів сільських, селищних, міських рад (територіальних громад з кількістю виборців до 10 тисяч), які можуть бути висунуті організаціями партій;

2) відсутності хоча б одного з документів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої статті 222, пунктах 1, 2, 4 частини першої статті 223 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави);

3) встановлення нею наявності у передвиборній програмі організації партії положень, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

4) висування кандидатів у депутати від організації партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Таким чином, порушення встановленого Виборчим кодексом та "Роз`ясненням щодо застосування окремих положень Виборчого кодексу України стосовно висування кандидатів на місцевих виборах", затвердженим Постановою Центральної виборчої комісії від 11 вересня 2020 року №249 порядку висування кандидатів є підставою для відмови територіальною виборчою комісією в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах.

Порушення визначених частиною дев`ятою статті 219 Виборчого кодексу правил щодо забезпечення присутності у кожній п`ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі), а також щодо почергового включення до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) кандидатів різної статі у разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, визнаються судом порушенням встановленого Виборчим кодексом порядку висування кандидатів.

Отже, є обґрунтованим висновок, що в результаті отримання територіальною виборчою комісією списків кандидатів, що складені з порушеннями порядку формування, така комісія мала прийняти рішення про відмову в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до таких виборчих списків.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно визнав протиправною та скасував постанову Бердичівської районної територіальної виборчої комісії від 25 вересня 2020 року № 14 "Про реєстрацію кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до переліку кандидатів у депутати політичних партій" в частині реєстрації кандидатів у депутати Бердичівської районної ради від Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край".

Також, слід звернути увагу на принцип гендерної рівності в України, що визначений у статті 24 Конституції України та Законі України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Так, рівність прав та можливостей жінок і чоловіків забезпечується Законом України від 8 вересня 2005 року №2866-IV "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Зокрема, вказаний Закон дискримінацією за ознакою статі визначає ситуацію, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; а гендерну рівність як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства (частина перша статті 1 Закону).

Практикою Європейського Суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява №36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" від 21.02.1997.) (п.п. 48-49 рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013, заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року №14-рп/2004).

Встановлені обставини справи свідчать на користь наявного порушення принципу гендерної рівності під час формування списків кандидатів Житомирської обласної організації політичної партії "Наш Край".

В силу приписів частини першої статті 278 КАС України, суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Тому, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.05.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадках задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Враховучи наведене, відповідачем не дотримано вимог Виборчого кодексу України під час прийняття постанови Бердичівської районної територіальної виборчої комісії від 25 вересня 2020 року № 14 "Про реєстрацію кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до переліку кандидатів у депутати політичних партій" в частині реєстрації кандидатів у депутати Бердичівської районної ради, включених до єдиного та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край".

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

При поданні апеляційної скарги третьою особою не сплачено судовий збір, а тому з урахуванням вимог частини 9 статті 273 КАС України питання про його стягнення суд вирішує цією постановою.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня 2020 року - 2102, 00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а тому сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги становила, 3153,00 грн.

Враховуючи, що при поданні апеляційної скарги судовий збір третьою особою сплачено не було, а доказів щодо наявності у неї пільг щодо сплати судового збору матеріали справи не містять, колегія суддів, відповідно до приписів статті 139 КАС України, дійшла висновку про необхідність стягнення з третьої особи судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської обласної організації політичної партії "Наш край" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - без змін.

Стягнути з Житомирської обласної організації політичної партії "Наш Край" (код ЄДРПОУ 40006563) на користь Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 (одна тисяча сто п`ятдесят три) гривні за реквізитами стягувача: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.