Рішення

від 23.09.2020 по справі 904/2115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020м. ДніпроСправа № 904/2115/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський", с. Першотравневе Нікопольського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 2 448 282,12 грн.

Представники:

від позивача Шеєнко Ю.О.

від відповідача не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості у сумі 2 448 282,12 грн., що складають: 254 383,08 грн. - безпідставно отримані грошові кошти, 6 481,54 грн. - річні, 4 171,88 грн. інфляція грошових коштів, 1 796 176,80 грн. - попередня оплата за договором підряду № 20 від 10.04.2018, 313 436,34 грн. - пеня, 45 175, 07 грн. - річні, 29 457,29 грн. - інфляція грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору будівельного підряду № 20 від 10.04.2018 в частині повного та своєчасного виконання будівельних робіт, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати, а також помилкове перерахування позивачем на рахунок відповідач коштів у сумі 254 383,20 грн., які останній відмовляється повернути позивачу.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на пункт 29 Загальних умов укладання та виконання договорів в капітальному будівництві затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, останній зазначає, що позивач не передав йому завдання на проектування та інші вихідні дані, необхідні для розроблення проектної документації, а також не передав будівельний майданчик (фронт робіт) та дозвільну документацію, що унеможливлює виконати пункти 1.1 та 1.3 Договору.

Крім того, відповідач зазначає, що в порушення приписів пункту 3.1 Договору, позивачем не надано доказів передачі інформації відповідачеві про будівельні матеріали, які останній мав намір передати відповідачу для виконання будівельних робіт, відсутність такої інформації не дозволяє скласти розділову відомість, обов`язковість складання якої обумовлено 1.1, 1.3, 2.1 Договору.

Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вказаних пунктів договору та вимог чинного законодавства щодо надання підряднику будівельного майданчику, дозвільних документів, будівельних матеріалів та виконання ним зі свого боку такого зобов`язання, яке зумовлює початок виконання робіт підрядником.

На думку відповідача, дана обставина виключає можливість позивача посилатись на пункт 9.8 Договору щодо повернення попередньої оплати.

Керуючись пунктом 2.1 Договору та частиною 1 статті 851 ЦК України відповідач зупинив розпочаті роботи з будівництва.

Крім того, відповідач стверджує, що грошові кошти у сумі 254 383,08 грн. позивач сплатив, як передплату за Договором будівельного підряду, тобто, ці кошти перераховані позивачем в рамках договору підряду, а не як помилково сплачені поза межами договору.

При цьому, не зважаючи на закінчення 31.12.2018 строку дії спірного договору, на думку відповідача, він продовжує діяти в частині невиконаних сторонами зобов`язань, зокрема відповідача щодо передачі замовнику виконаних робіт, вартість яких може бути змінена, а позивача щодо передачі будівельного майданчика, проекту, дозвільної документації, будівельних матеріалів та інформації по ним для складання розділової відомості, щодо прийняття та оплати робіт, обумовлених договором.

Таким чином, після виконання зобов`язань за договором з боку позивача, відповідач закінчить виконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач проти доводів, викладених відповідачем у відзиві заперечує, з огляду на таке.

Посилання відповідача на те, що йому не було передано завдання на проектування, інші вихідні дані, необхідні для розроблення проектної документації не відповідає дійсності, оскільки згідно з пунктом 1.2 Договору обсяг, зміст та ціна робіт, матеріалів та обладнання, використовуваних для проведення робіт за даним Договором, визначається проектно-кошторисною документацією або додатковими угодами до даного Договору.

Проектно-кошторисна документація була складена працівником підрядника - ОСОБА_1 , а також підписана керівником останнього - Болденковим В.М., засвідченні копії долучені до матеріалів справи.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не звертався до останнього з проханням надати йому будь-які інші додаткові документи чи вихідні дані, а розпочав виконувати роботи за спірним Договором без жодних зауважень та пропозицій.

Тому, на думку позивача, посилання відповідача на пункт 29 Загальних умов укладання та виконання договорів в капітальному будівництві затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 є безпідставним, оскільки Договором підряду № 20 від 10.04.2018 сторони погодили всі істотні умови та вказаний договір відповідає Примірному договору підряду, затвердженому Наказом Міністерства будівництва, Архітектури та житлово-комунального господарства України № 3 від 27.10.2005 року.

Позивач зазначає, що твердження відповідача щодо не передачі йому будівельного майданчика, також не слід приймати до уваги, у зв`язку з його невідповідністю фактичним обставинам, оскільки передача не була обумовлена положеннями Договору підряду, а також підрядником виконувались підготовчі роботи.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що за умовами Договору підряду для проведення робіт жодні матеріали не повинні були передаватися підряднику замовником, тому розділова відомість не складалась. Натомість, підрядником був складений підсумковий документ Підсумкова відомість ресурсів , в якій чітко визначена кількість трудових ресурсів, будівельні машини і механізми, необхідні для проведення робіт за Договором.

Додатковим підтвердженням того, що для виконання робіт використовувалися лише матеріали підрядника є лист останнього вих. № 56 від 02.04.2019, в якому зазначалося, що: Перераховані грошові кошти були направленні нашим підприємством на придбання матеріальних ресурсів для закінчення виконання зобов`язань по даному договору .

Таким чином, твердження відповідача про не передачу йому матеріалів замовником та посилання останнього на статтю 851 ЦК України, як на підставу неможливості виконати умови спірного Договору, не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що позовні вимоги повністю обґрунтовані і законні та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Ухвалою від 27.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

18.05.2020 від позивача надійшла заява, до якої останнім залучено Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 на суму 543 830,40 грн., відсутність якого на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

25.05.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2115/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2020, про що постановлено ухвалу, з подальшим його відкладенням до 15.07.2020.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 15.07.2020, представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено господарським судом, у зв`язку з чим розгляд підготовчого засідання було відкладено до 26.08.2020, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою суду від 26.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.09.2020, про що сторони були повідомлені належним чином (а.с. 152).

22.09.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його представника з`явитися в судове засідання, на підставі того, що останній буде приймати участь в іншому судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач не обмежений колом осіб, які можуть брати участь в розгляді даної справи, а також враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

23.09.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного виконання будівельних робіт за договором будівельного підряду; наявності підстав для повернення передоплати; обставини, що вказують на безпідставне перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 254 383,08 грн.

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2018 (а.с. 10); Підсумкова відомість ресурсів об`єкт:1 (а.с. 11-12); Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на планування території (а.с. 13-14); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2018 (а.с. 15); Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 (а.с. 16-19); Підсумкова відомість ресурсів об`єкт:1 (а.с. 20-21); Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на планування території (а.с. 22-23); Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року (а.с. 24-27); Договір будівельного підряду № 20 від 10.04.2018 (а.с. 30-36); Договірна ціна (а.с. 37-38); Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 39-41); Підсумкова відомість ресурсів (а.с. 42-43); Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на планування території (а.с. 44-47); Договірна ціна (а.с. 48-49); Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 50-52); Підсумкова відомість ресурсів (а.с. 53-55); Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на планування території (а.с. 56-59); рахунки на оплату (а.с. 60-64); платіжні доручення (а.с. 65-71); лист № 56 від 02.04.2019 (а.с. 72); лист від 22.03.2019 № 325 (а.с. 73); лист від 27.04.2019 № 469 (а.с. 74); лист № 105 від 03.07.2019; Акт № 3приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 (90-93).

10.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" (Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД" (Підрядник) укладено Договір будівельного підряду № 20 (далі - Договір).

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Підрядник за завданням Замовника зобов`язується виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, на об`єкті Замовника, а саме: на будівництво: Реконструкцію будівлі цеху забою та переробки м`яса птиці у комплексі забою та переробки м`яса птиці з будівництвом нових будівель та споруд на території Придніпровської сільської ради (за межами населеного пункту) Нікопольського району Дніпропетровської області , що здійснюється в 2018 році, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку передбаченому умовами даного Договору.

Обсяг, зміст та ціна робіт, матеріалів та обладнання, використовуваних для проведення робіт за даним Договором, визначається проектно-кошторисною документацією або додатковими угодами до даного договору (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору при проведенні робіт за цим договором Підрядник використовує власні будівельні матеріали і матеріали Замовника відповідно з розділової відомості. При цьому складається розділова відомість із зазначенням найменування матеріалів, кількості, ціни, загальної вартості, строків передачі матеріалів. Передача Замовником матеріалів та обладнання Підряднику для використання в будівництві оформлюється актом приймання-передачі матеріалів в монтаж, який підписується представниками обох сторін. У разі надання Замовником неякісного матеріалу та/або обладнання, Підрядник зобов`язаний повернути такий матеріал та/або обладнання, з оформленням акту прийому-передачі матеріальних цінностей, оформленого в належному порядку.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Підрядник щомісяця в термін до 25 числа поточного місяця зобов`язаний надати Замовнику акт виконання робіт -форми КБ-2в. Замовник протягом 5 днів звіряє фактично виконаний обсяг робіт з зазначеним в акті та за відсутності зауважень підписує акт виконаних робіт (форми КБ-2в). При наявності недоліків, Замовник додає до акту виконаних робіт відомість зауважень. Виявлені недоліки повинні бути усунені Підрядником у погоджені сторонами строки, однак не пізніше семи календарних днів з дати отримання відомості зауважень.

Пунктом 5.1 Договору сторони дійшли згоди, що вартість робіт, матеріалів та обладнання Підрядника, що використовується при виконанні робіт за цим договором складає 3 258 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 543 000,00 грн. Оплата за матеріальні ресурси здійснюється частинами, а оплата за фактично виконані роботи поетапно на підставі форми КБ3 Довідка про вартість виконаних підрядних робіт .

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Договору Замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника у розмірі 80% від загальної вартості згідно підсумкової відомості ресурсів в сумі 3 258 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 543 000,00 грн. поетапно.

Остаточний розрахунок Замовник здійснює поетапно за фактично виконані роботи на підставі форми КБ3 Довідка про вартість виконаних робіт . Підставою для оформлення форми КБ-3 Довідки про вартість виконаних підрядних робіт є Акт виконаних робіт (форми КБ-2), підписаний Замовником без зауважень (підпункту 5.3.2 пункту 5.3 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Підрядник зобов`язаний виконати роботу обумовлену даним Договором у строк: до 30.06.2018. При цьому, при невиконанні Замовником зобов`язань за цим Договором, що перешкоджає подальшому виконанню будівельних робіт Підрядником, строки виконання робіт можуть бути збільшенні на час невиконання Замовником своїх зобов`язань.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

На виконання умов договору, відповідно до виставлених відповідачем рахунків на оплату, позивачем у період з 13.04.2018 по 08.06.2018 було здійснено попередню оплату в розмірі 80% від загальної вартості Договору будівельного підряду, що підтверджується копіями платіжних доручень на загальну суму 2 606 400,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

В подальшому позивачем, згідно з виставленими відповідачем рахунками на оплату, 08.06.2018 та 05.07.2018 були перераховані грошові кошти в загальній сумі 905 983,20 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.

Загальний розмір перерахованих позивачем на рахунок відповідача коштів складає 3 512 383,08 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, на виконання умов договору останнім було перераховано 3 258 000,00 грн., що складає загальну вартість робіт, матеріалів та обладнання.

Грошові кошти у сумі 254 383,08 грн. були безпідставно перераховані позивачем на рахунок відповідача, у зв`язку із здійсненням помилкової оплати.

Проте, відповідач в порушення своїх зобов`язань передбачених Договором у визначені строки виконав лише частину будівельних робот на загальну суму 1 461 823,20 грн., що підтверджується Актами № 1, 2, 3 приймання виконаних робіт за травень - червень 2018 року, підписаними уповноваженими представниками підприємств та скріпленими печатками підприємств, копії яких долучено до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, позивачем на адресу відповідача 22.03.2019 за вих.№325 було надіслано лист-вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів та суми попередньої оплати за невиконані зобов`язання в частині виконання будівельних робіт за спірним Договором у загальній сумі 2 050 559,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на вказаний лист 02.04.2019 позивачем була отримана відповідь від відповідача за вих.№ 56, в якій останній запропонував розглянути питання розстрочки повернення всієї переплати до кінця 2019 року.

Позивач листом від 27.04.2019 вих.№469, просив відповідача протягом семи днів з дати отримання листа надати відповідний графік повернення суми попередньої оплати в загальному розмірі 2 050 559,88 грн.

Відповідачем, у встановлений строк, графіку повернення суми попередньої оплати надано не було.

Листом від 03.07.2020 вих.№105 відповідач зобов`язався повернути суму передоплати в період до 31.10.2019.

Враховуючи те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань згідно Договору та не повернув отриманого авансу в розмірі 1 796 176,80 грн., а також безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 254 383,08 грн. позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученням здійснив перерахунок грошових коштів у загальній сумі 3 512 383,08 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, з яких: 3 258 000, 00 грн. - попередня оплата відповідно до пункту 5.3 Договору та 254 383,08 грн. грошові кошти, перерахування яких не було передбачено умовами Договору будівельного підряду.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Підрядник зобов`язаний виконати роботу обумовлену даним Договором у строк: до 30.06.2018.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем робіт за спірним Договором на загальну суму 1 796 176,80 грн.

Пунктом 9.8 Договору сторони погодили, що у разі невиконання робіт у визначені даним Договором строки (прострочення на строк більш ніж 20 днів), Підрядник зобов`язується повернути Замовнику передоплату на протязі 3-х банківських днів з моменту надходження такої вимоги від Замовника.

У разі неповернення такої передплати, Підрядник зобов`язується сплатити Замовнику неустойку (пеню) у розмірі, в строк та порядку визначені п. 9.1 цього Договору.

Враховуючи отримання відповідачем листа-вимоги про повергнення суми попередньої оплати вих.№ 325 від 22.03.2019, попередня оплата повинна була бути повернута відповідачем у строк до 05.04.2019.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів повернення грошових коштів, відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 1 796 176,80 грн. сплачених в якості авансу за роботи, які фактично виконані не були.

Вимоги позивача щодо стягнення пені за невиконання зобов`язання щодо повернення попередньої оплати в сумі 312 436,34 грн. за період з 06.04.2019 по 06.10.2019, також підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В до пункті 9.8 договору сторони встановили відповідальність за неповернення попередньої оплати у вигляді пені, розмір якої встановлено у пункті 9.1 договору.

В пункті 9.1 договору неустойка визначена у розмірі 0,3% за кожен день прострочення від вартості зазначеної у пункті 5.1 договору.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що його здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня за період з 06.04.2019 по 06.10.2019 в сумі 312 436,34 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, позивачем заявлено до стягнення річні за період з 06.04.2019 по 05.02.2020 у сумі 45 175,07 грн. та інфляцію грошових котів за період з квітня 2019 по грудень 2019 у сумі 29 457,29 грн.

Господарським судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків річних та інфляції грошових коштів та встановлено, що їх здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства.

Таким чином, до стягнення підлягають річні за період з 06.04.2019 по 05.02.2020 у сумі 45 175,07 грн. та інфляція грошових котів за період з квітня 2019 по грудень 2019 у сумі 29 457,29 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 254 383,08 грн., суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частина 2 статті 11 ЦК України.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування статті 1212 ЦК України про те, що конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони пунктом 5.1 Договору погодили, що вартість робіт, матеріалів та обладнання Підрядника, що використовується при виконанні робіт за цим Договором складає 3 258 000,00 грн.

Доказів на підтвердження зміни вартості робіт, а саме будь-яких письмових погоджень сторін, які були оформлені додатковими угодами, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд визнає встановленим відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок з перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 254 383,08 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача, щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 254 383,08 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення річні за період з 02.04.2019 по 05.02.2020 у сумі 6 481,54 грн. та інфляцію грошових котів за період з квітня 2019 по грудень 2019 у сумі 4 171,88 грн.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений момент пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача 22.03.2019 за вих.№325 було надіслано лист-вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів та суми попередньої оплати за невиконані зобов`язання в частині виконання будівельних робіт за спірним Договором у загальній сумі 2 050 559,88 грн.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 зазначеного Кодексу грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

З огляду на викладене, та зважаючи на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з повернення безпідставно отриманих грошових коштів, у позивача виникло право для застосування наслідків такого порушення у виді стягнення річних та інфляції грошових коштів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків річних та інфляції грошових коштів, та встановлено, що їх здійснено відповідно до умов діючого законодавства.

Таким чином, до стягнення підлягають річні за період з 02.04.2019 по 05.02.2020 у сумі 6 481,54 грн. та інфляція грошових котів за період з квітня 2019 по грудень 2019 у сумі 4 171,88 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІД", як відповідача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої заперечення, викладені у відзиві, поданими доказами.

Проте, останнім не надано жодного доказу на підтвердження звернення до позивача з вимогою надати будь-які документи, вихідні дані, будівельний майданчик, матеріали, які необхідні йому для виконання взятих зобов`язань за спірним договором.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Підрядником були розпочаті будівельні роботи на підставі Договору будівельного підряду № 20 від 10.04.2018, що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Всупереч наведеному відповідач не довів перед судом належними та допустимими доказами, порушення позивачем умов договору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД" (49031, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 176, код ЄДРПОУ 31891003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" (53264, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, селище Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15, код ЄДРПОУ 36020648) 1 796 176,80 грн. (один мільйон сімсот дев`яносто шість тисяч сто сімдесят шість гривень 80 коп.) - попередньої оплати, 312 436,34 грн. (триста дванадцять тисяч чотириста тридцять шість гривень 34 коп.) - пені, 45 175,07 грн. (сорок п`ять тисяч сто сімдесят п`ять гривень 07 коп.) - річних, 29 457,29 грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 29 коп.) - інфляції грошових коштів, 254 383,08 грн. (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят три гривні 08 коп.) - безпідставно отриманих грошових коштів, 6 481,54 грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят одна тисяча 54 коп.) - річних, 4 171,88 грн. (чотири тисячі сто сімдесят одна гривня 88 коп.) - інфляції грошових коштів, 36 724,23 грн. (тридцять шість тисяч сімсот двадцять чотири гривні 23 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко