Ухвала

від 25.02.2021 по справі 904/2115/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

25.02.2021 м.Дніпро Справа № 904/2115/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів : Коваль Л.А., Вечірка І.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 року (повний текст рішення складений та підписаний 05.10.2020 року) у справі №904/2115/20 (суддя Мельниченко І.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський", с. Першотравневе Нікопольського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 2 448 282,12 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 року у справі №904/2115/20 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД" (49031, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 176, код ЄДРПОУ 31891003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" (53264, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, селище Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15, код ЄДРПОУ 36020648) 1 796 176,80 грн. попередньої оплати, 312 436,34 грн. пені, 45 175,07 грн. 3% річних, 29 457,29 грн. інфляції грошових коштів, 254 383,08 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 6 481,54 грн. 3% річних, 4 171,88 грн. інфляції грошових коштів, 36 724,23 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт просив:

- поновити строк на апеляційне оскарження;

-скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 року у справі №904/2115/20, відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Апелянту надано час для усунення недоліку, а саме надати доказ сплати судового збору у сумі 55 086,00грн.

Доказів того, що апелянт отримав, або не отримав ухвалу суду від 10.11.2020 року до апеляційного суду не надходило.

28.01.2021 року Центральний апеляційний господарський суд направив запит до Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" з проханням надати інформацію стосовно поштового відправлення за трекномером 4900084368232, оскільки з даних поштового відстеження за трекномером 4900084368232, поштове відправлення не було вручено під час доставки.

18.02.2021 року апелянт надав клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обгрунтування даного клопотання апелянт зазначив, що Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. накладено арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД" з виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 року у справі №904/2115/20 (копія постанови про арешт коштів боржника № 63547662 від 09.11.2020 року долучена до клопотання).

Колегія суддів, ознайомившись з наданою апелянтом копією постанови, вважає, що це не є належний доказом для відстрочення сплати судового збору.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 року у справі Наталія Михайленко проти України зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб`єктів нормами ГПК України, не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду та повернення її заявнику.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 року, у якому зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно зі ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Тобто, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу в силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги та прийняття рішення у даній справі, а також доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

З огляду на викладене, у задоволенні заявленого клопотання про відстрочення судового збору слід відмовити, апеляційну скаргу повернути скаржнику.

Керуючись ст.ст.174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД" про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 року у справі №904/2115/20 повернути скаржнику.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга від 30.10.2020 року з доданими до неї документами на 18 аркушах, конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль

Суддя І.О. Вечірко