Рішення

від 21.09.2020 по справі 916/2833/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2833/19

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Волков Р.В.,

суддя Погребна К.Ф.,

суддя Цісельський О.В.,

при секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/2833/19,

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801);

до відповідача: Державної установи "Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса" (вул. Зої Космодем`янської, буд. 7, м. Одеса, 65037, код ЄДРПОУ 33139403)

за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720);

Акціонерного товариства Одесагаз (вул. Одарія, буд. 1, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 03351208);

Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання (вул. Одарія, буд. 1, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 39525257);

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення 38 269,29 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Саєнко Р.К.;

Від відповідача: Шийка А.В.;

Від ТОВ Одесагаз-Постачання : Кулинич К.С.;

Від АТ НАК Нафтогаз : не з`явився;

Від АТ Одесагаз : не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось із позовом до Державної установи "Пункт тимчасового розміщення біженців у м. Одеса" про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 6,769 тис. куб. метрів, стягнути з відповідача 38269,29 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна.

Ухвалою від 25.09.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.20109.

17.10.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21334/19).

23.10.2019 оголошено перерву до 06.11.2019.

06.11.2019 позивачем надано відповідь на відзив (вх.№22904/19).

06.11.2019 оголошено перерву до 20.11.2019.

19.11.2019 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№23968/19).

20.11.2019 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів з власної ініціативи, оголошено перерву до 11.12.2019.

Судове засідання 11.12.2019 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою від 19.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 22.01.2020.

22.01.2020 справу призначено до колегіального розгляду.

Ухвалою від 23.01.2020 справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Цісельський О.В., суддя Шаратов Ю.А., постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.02.2020.

17.02.2020 судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України та Акціонерне товариство Одесагаз . Підготовче засідання відкладено на 16.03.2020.

16.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання . Підготовче засідання відкладено на 06.04.2020.

03.04.2020 від АТ Укртрансгаз надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8528/20).

06.04.2020 від Державної установи "Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8646/20).

06.04.2020 від ТОВ Одесагаз-постачання надійшли пояснення (вх.№8611/20).

Ухвалою від 06.04.2020 підготовче засідання відкладено на 06.05.2020.

07.04.2020 від АТ НАК Нафтогаз України надійшло пояснення (вх.№8788/20).

30.04.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи по суті (вх.№10910/20).

04.05.2020 від АТ НАК Нафтогаз України надійшло клопотання (вх.№11042/20) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судове засідання, призначене на 06.05.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням члена колегії судді Шаратова Ю.А. на лікарняному.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/2833/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий Волков Р.В., суддя Погребна К.Ф., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою від 12.05.2020 прийнято справу до колегіального розгляду, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 10.06.2020.

10.06.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№14826/20).

10.06.2020 судом відкладено підготовче засідання на 30.06.2020.

Представником позивача подано клопотання (від 30.06.2020 за вх.№16737/20) про витребування доказів: копій податкових накладних про здійснення операцій з постачання природного газу за період січень 2016 року; копій квитанцій про прийняття та реєстрацію податкових накладних.

30.06.2020 судом протокольно продовжено підготовче провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 13.07.2020.

13.07.2020 судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2020.

28.08.2020 представником АТ НАК Нафтогаз подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх.№22617/20).

02.09.2020 представником позивача подано письмові пояснення (вх.№23034/20).

02.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 21.09.2020.

21.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом безпідставного набуття відповідачем у січні 2016 року із газотранспортної системи природного газу, власником якого є позивач.

Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог АТ „Укртрансгаз" наголошено, що для відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ Одесагаз , відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу. За відсутності такого постачальника не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, що передбачено Кодексом газотранспортної системи та Правилами постачання природного газу. Проте, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та за відсутності договірних відносин із позивачем , здійснив відбір природного газу із газотранспортної системи.

Зазначає, що вказане підтверджується звітом АТ Одесагаз про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016.

Наведене, за переконанням АТ „Укртрансгаз", свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку ст. 1212 ЦК України.

У відзиві відповідач вказує, що між сторонами по даній справі ніколи не існувало договірних відносин. Відповідно до Договору №2859/15-ТЕ-23 від 03.12.2015, укладеним між відповідачем та НАК Нафтогаз України , останній був постачальником природного газу на період з 01.10.2015 по 31.12.2015.

Крім того, зазначає, що 27.04.2015 між ПАТ НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз було укладено Договір про закупівлю природного газу, за яким останній став власником природного газу, який використовується виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб. Позивач міг довідатися про виникнення заборгованості за Договором між ПАТ НАК Нафтогаз України та відповідачем з дати укладення нового Договору.

Відповідач посилається на те, що між ДУ ПТРБ у м. Одеса , ТОВ Одесагаз-постачання та ПАТ Одесагаз було укладено трьохсторонній Договір №008232(3)-БТ на розподіл та постачання природного газу від 01.09.2015, на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.07.2015. Додатковою угодою від 31.12.2015 строк дії Договору було продовжено до 31.03.2016, таким чином, необхідності в поновленні договірних відносин з ПАТ НАК Нафтогаз України не було.

Також вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплинув у січні 2019, просить застосувати позовну давність та повністю відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що за спірний період до газотранспортної системи не було подано жодного обсягу природного газу жодним постачальником, а отже відбір природного газу в обсязі 6,769 тим.куб.м. був здійснений з обсягів природного газу позивача. Здійснений відповідачем відбір природного газу підтверджується звітом АТ Одесагаз про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року. Вказує, що посилання відповідача на трьохсторонній договір №008232(3)-БТ на розподіл та постачання від 01.09.2015 не спростовує твердження позивача про безпідставно набуте майно, оскільки відповідач жодних доказів у підтвердження підставного отримання ним зазначених обсягів не надав.

Щодо строку позовної давності зазначає, що про порушення своїх прав дізнався з рішення господарського суду Одеської області у справі №916/1004/18 від 29.10.2018, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 та постановою Верховного Суд від 02.07.2019, в якому встановлено, що в дійсності природний газ був відібраний не з ресурсу ПАТ Одесагаз , як помилково вважав позивач, а з ресурсу АТ Укртрансгаз . Вказує, що датою, коли позивач довідався про порушення своїх прав та інтересів є дата набрання рішенням у справі №916/1004/18 сили, а саме - 22.11.2018.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказує, що в ході підготовчого засідання йому стало відомо про існування договірних відносин між ПАТ Одесагаз та АТ Укртрансгаз за Договором на транспортування природного газу від 01.03.2016, п. 17.1 якого встановлено, що він набуває чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме - з 01.01.2016.

Щодо трьохстороннього договору на розподіл та постачання природного газу вказує, що згідно з Актом наданих послуг з прийому-передачі природного газу на січень 2016 була здійснена оплата, яка включала послуги з транспортування, магістрального транспортування, постачання та за власне газ об`ємом 2079 куб.м.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 2016 рік між ДУ "Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса" та ТОВ Одесагаз-постачання , на початку року проплати у січні не проводилися, оскільки станом на 01.01.2016 наявна переплата у сумі 21056,10 грн.

Враховуючи вказане, оскільки транспортування газу магістральними трубопроводами відповідно до Договору від 01.03.2016 здійснювалось АТ Укртрансгаз , відповідач в повній мірі виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг.

Зазначає, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 01.10.2015 на ПАТ НАК Нафтогаз України покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та в порядку, визначених п.п.15-17 Положення Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення суспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) . Так, постачання природного газу виробникам теплової енергії ПАТ НАК Нафтогаз України здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Посилається на те, що розпорядженням КМУ від 05.10.2016 №742-р Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 акціонерному товариству НАК Нафтогаз України та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 доручено видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою КМУ від 29.04.2016 №357 Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та з дотриманням принципу недискримінації.

Вказує, що АТ НАК Нафтогаз України зобов`язане постачати природний газ шляхом своєчасної видачі номінацій.

У поясненнях ТОВ Одесагаз-постачання вказує, що твердження позивача про безпідставний відбір 6,769 тис.куб.м. у січні 2016 року не відповідає дійсності. Посилається на укладення Договору №008232(3)-БТ, відповідно до якого відповідачу було поставлено у січні 2016 року 2079 м.куб. природного газу на загальну суму 18088,54 грн. До тарифу на січень 2016 також входить транспортування природного газу, що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016. Таким чином, обсяг спожитого природного газу відповідачем складає 2,079 тис.куб.м., а не 6,769 тис.куб.м., а постачальником природного газу відповідача у цей період (січень 2016 року) було ТОВ Одесагаз-постачання .

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У поясненнях АТ НАК Нафтогаз України вказує, що у січні 2016 року між ним та відповідачем були відсутні договірні відносини в частині постачання природного газу.

Підставою для постачання природного газу є, зокрема, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Вказує, що відповідно до п.1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації (заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу). Для отримання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, АТ НАК Нафтогаз України надає АТ Укртрансгаз завдання (плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць, у якому зазначені лише обсяги газу, які передбачені договорами на постачання газу між НАК Нафтогаз України та її споживачами) і після підтвердження наявності у НАК Нафтогаз України місячного обсягу газу зазначеного у цьому завданні, АТ Укртрансгаз надає послугу з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Отже, кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою на транспортування. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення. Вказує, що НАК Нафтогаз України у січні 2016 року не замовляло послуг транспортування щодо відповідача, Компанія не підтверджувала підприємству номінації та відповідно не здійснювала постачання природного газу.

У письмових поясненнях позивач вказує, що відповідач та ТОВ Одесагаз-постачання посилаються на два різні договори, окрім відмінностей у даті підписання договору, в наданому відповідачем договорі зазначено загальний плановий обсяг природного газу, а в договорі третьої особи такі показники відсутні (п.3.10). Акт приймання-передачі від 31.01.2016 та Акт звіряння не підписані відповідачем. Копія додаткової угоди до договору, надана відповідачем, містить дату підписання, а копія, надана третьою особою, не містить дати.

ТОВ Одесагаз-постачання зазначає про споживання 2079 кв.м., а не як було зазначено позивачем 6769 кв.м. Позовні вимоги грунтуються в тому числі на звіті АТ Одесагаз , при цьому АТ Одесагаз не було спростовано відомості, які містяться у звіті. Тому, вказує, що визначений позивачем обсяг газу є підтвердженим належним чином.

Вказує, що розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р не розповсюджується на правовідносини, які виникли у січні 2016. При цьому, АТ НАК Нафтогаз надало письмові пояснення, в яких зазначило, що у спірний період між ним та відповідачем договірні відносини були відсутні, а постачання природного газу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій та статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Оскільки, при зверненні до суду з позовними вимогами, позивачем правовими підставами позову визначено положення ст.1212-1214 ЦК України, тобто зазначено про безпідставне набуття відповідачем природного газу, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, що відповідає висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2019р. по справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

У наданій позивачем до суду Інформації про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтверджених номінацій у 2016 році - викладені відомості, що відповідач у січні 2016 року набув з газотранспортної системи 6,769 тис.куб.м.

На підтвердження належності у газотранспортній системі природного газу, який є власністю позивача у справі, позивач надав до суду укладений 27.04.2015 між ним як покупцем та Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України як продавцем договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору; продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2015 року газ в загальному обсязі 1827749,736 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах: квітень 2015 року - 170000 тис.куб.м., травень 2015 року - 170000 тис.куб.м., червень 2015 року - 170000 тис.куб.м., липень 2015 року - 160000 тис.куб.м., серпень 2015 року - 170000 тис.куб.м., вересень 2015 року - 170000 тис.куб.м., жовтень 2015 року - 250000 тис.куб.м., листопад 2015 року - 260000 грн., грудень 2015 року - 307749,736 грн.

У відповідності до п.3.1 договору від 27.04.2015 продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відповідно до його зовнішньоекономічних контрактів) у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України та інших країн або у пунктах приймання-передачі газу (пунктах виміру газу) на підземних сховищах газу покупця, або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.12.1 договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2015 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, підписаних уповноваженими представниками продавця та покупця, підписи яких скріплено печатками, відповідно до договору №1504000825-ВТВ від 27.04.2015 АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передало, а АТ Укртрансгаз прийняло у січні 2016 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат на загальну суму 2422108986,82 грн. (315477,361 тис.куб.м.).

У матеріалах справи наявний Договір №2859/15 від 03.12.2015 постачання природного газу, укладений між ПАТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та ДУ ПТРБ у м. Одеса (Споживач), відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ. Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 32,132 тис.куб.м.

01.09.2015 між ТОВ Одесагаз-постачання (Постачальник) та ДУ ПТРБ у м. Одеса (Споживач), а також ПАТ Одесагаз (газорозподільне підприємство) укладено договір №008232(3)-БТ на постачання за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, відповідно до якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.2.4 договору №008232(3)-БТ газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором та розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Зої Космодем`янської, 7.

Згідно з п.3.10 договору №008232(3)-БТ постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях, у кількості 6711,99 тис. куб.м.: вересень - 500, жовтень - 1000,0, листопад - 2500,0, грудень - 2712,0.

Відповідно до п.11.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31.12.2015, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.07.2015 згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3.

Додатковою угодою до договору на постачання природного газу №008232(3)-БТ від 01.09.2015 сторонами продовжено строк дії договору до 31.03.2016.

Відповідно до п.п. 2.2-2.4 договору №008232(3)-БТ передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу. Газ, що передається за договором, використовується виключно для потреб, що не є побутовими. Використання газу споживачем для інших потреб не є предметом даного договору.

ТОВ Одесагаз-постачання підтверджено наявність відповідного Договору, втім, у наданих відповідачем та третьою особою копіях відмінна дата підписання, що пояснюється ТОВ Одесагаз-постачання тим, що розбіжність виникла внаслідок процедури реєстрації Договору в органах Державного казначейства України.

Щодо відсутності планового обсягу у копії договору третьої особи суд зазначає, що у зв`язку з більш ранньою датою, яка зазначена у копії Договору ТОВ Одесагаз-постачання обсяги постачання могли ще не бути погодженими, втім договір не оспорений, не визнаний недійсним, і в силу положень ст. 204 ЦК України є правомірним.

Щодо посилання на те, що копія додаткової угоди до договору, надана відповідачем, містить дату підписання, а копія, надана третьою особою, не містить дати, суд зазначає, що копія додаткової угоди, надана відповідачем (т.1 а.с.69), та копія додаткової угоди, надана третьою особою (т.1 а.с.164), є ідентичними, окрім того, що у копії, наданій ТОВ Одесагаз-постачання відсутнє число (не дата в цілому). Як зазначено вище, договір та додаткова угода, яка є його невід`ємною частиною, не визнані недійсними, а тому є правомірними.

Посилання на те, що Акт приймання-передачі природного газу у кількості 2,079 тис. кв.м. від 31.01.2016 (т.1 а.с. 165) та Акт звіряння (т.1 а.с.166) не підписані відповідачем, спростовуються наявними у матеріалах справи Актом наданих послуг з прийому-передачі природного газу за Договором №008232(3)-БТ від 31.01.2016 у кількості 2,079 тис. куб. м. (т.1 а.с.89), підписаним постачальником та споживачем, та Актом звіряння (т.1 а.с.90), підписаним постачальником та споживачем.

Суд дійшов висновок про відмову у витребуванні податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію у зв`язку із наявністю у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, зокрема, Акту наданих послуг за січень 2016 року, та з огляду на те, що дотримання податкового законодавства не є предметом розгляду даної справи.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За вимогами ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до п.п. 19, 27, 28, 37 ч.1 ст. 1 Закону України „Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України „Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з ч.1 та п.п. 2,3 ч.2 ст. 59 Закону України „Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу, зокрема, є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.

Відповідно до п.1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абз.1-3 п.9 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абз.2 п.10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням обраних позивачем предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про недоведенність позивачем заявлених позовних вимог та відповідну відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін у справі (січень 2016 року) - у позивача та відповідача були відсутні договірні відносини з приводу постачання природного газу.

Правовою підставою позову позивач визначив ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, водночас правове регулювання цих статей передбачає передумову їх застосування - набуття відповідачем належного позивачу майна.

Виходячи з наявних матеріалів справи позивач не довів суду факт того, що відповідач отримав природний газ у січні 2016 року внаслідок безпідставного його відбирання з системи, оскільки наявні у справі первинні бухгалтерські документи свідчать про поставку такого природного газу відповідачу третьою особою - ТОВ Одесагаз-постачання на виконання наявних між останніми договірних зобов`язань, а отже, у січні 2016 року у відповідача був постачальник природного газу, вартість якого відповідачем сплачена в повному обсязі, про що свідчить акт наданих послуг з прийому-передачі природного газу.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент . Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті . Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судом ретельно проаналізовані фактично надані докази та правові підстави заявлених позовних вимог та за встановлених судом вище обставин позовні вимоги з урахуванням обраного позивачем способу захисту свого порушеного права належним чином суду не доведені.

Відомості у наданій позивачем Інформації про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтверджених номінацій у 2016 році щодо того, що відповідач у січні 2016 року набув з газотранспортної системи 6,769 тис.куб.м., спростовуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, складеними між позивачем та третіми особами у даній справі, якими підтверджується факт здійснення господарської операції з постачання третьою особою - ТОВ Одесагаз-постачання відповідачу природного газу кількістю 2,079 тис. куб.м. на загальну суму 18088,54 грн.

Посилання позивача на правові висновки, викладені у судових рішеннях у справі №916/1004/18, не створюють підстав для задоволення заявлених позовних вимог у даній справі, оскільки стосуються інших господарських відносин - між позивачем та Акціонерним товариством Одесагаз .

Інші наявні в матеріалах справи документи не спростовують вищевикладені висновки суду про недоведення та відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Щодо заяви про застосування строків позовної давності у даній справі, господарський суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 (провадження №12-90гс19), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (провадження №14-270цс19).

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ Укртрансгаз .

Іншого позивачем не доведено. Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст.ст. 174, 175, 179 ГК України, ст.ст. 1, 12, 13, 59 Закону України Про ринок природного газу , Правилами постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Державної установи "Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса" за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; Акціонерного товариства Одесагаз ; Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання , - про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення 38 269,29 грн., - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені 21.09.2020. У зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 23.10.2020 по 01.10.2020 повний текст рішення складений та підписаний 02 жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя К.Ф. Погребна

Суддя О.В. Цісельський