Постанова

від 12.01.2021 по справі 916/2833/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2833/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Бєляновського В.В., Аленіна О.Ю.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від ТОВ Одесагаз-постачання - адвокат Кулинич К.С., довіреність № 21/р8-21-005, від 02.01.2021;

Інші представники сторін в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020

у справі № 916/2833/19

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз

до відповідача Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса

за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України ;

2. Акціонерного товариства Одесагаз ;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення 38 269,29 грн.

колегія суддів першої інстанції: головуючий суддя - Волков Р.В., судді: Погребна К.Ф., Цісельський О.В.

час та місце ухвалення рішення: 12:46:55 год., м. Одеса

повний текст складено та підписано: 02.10.2020

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса , в якій просить суд зобов`язати Державну установу Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса повернути Акціонерному товариству Укртрансгаз в натурі безпідставно набуте майно-природний газ в обсязі 6, 769 тис. куб. метрів; стягнути грошові кошти у розмірі 38 269, 29 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 6, 769 тис. куб. метрів, а також стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог АТ Укртрансгаз зазначило, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу у січні 2016 року в обсязі 6, 769 тис. куб. метрів.

Зазначене свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 залучено до участі у справі Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Акціонерного товариства Одесагаз , в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 залучено до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання , в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 у задоволенні позову Акціонерного товариства Укртрансгаз до Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України Акціонерного товариства Одесагаз ; Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання , - про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення 38 269,29 грн., - відмовлено.

Місцевий господарський суд зазначив про необґрунтованість та безпідставність заявлених АТ Укртрансгаз позовних вимог, враховуючи наявність договірних правовідносин між відповідачем та Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що виникли в силу договорів постачання природного газу №№ 2859/15 від 03.12.2015 та 008232(3)-БТ від 01.09.2015, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відомості у наданій позивачем Інформації про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтверджених номінацій у 2016 році щодо того, що відповідач у січні 2016 року набув з газотранспортної системи 6,769 тис.куб.м., спростовуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, складеними між позивачем та третіми особами у даній справі, якими підтверджується факт здійснення господарської операції з постачання третьою особою - ТОВ Одесагаз-постачання відповідачу природного газу кількістю 2,079 тис. куб.м. на загальну суму 18088,54 грн.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності у даній справі, господарський суд зазначив, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 у справі №916/2833/19 скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що оскільки відповідач у січні 2016 року безпідставно набув з газотранспортної системи 6, 769 тис. куб.м. природного газу, власником якого є АТ Укртрансгаз , відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу транспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493, та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що АТ Укртрансгаз є оператором газотранспортної системи, що не ставиться під сумнів ні судом першої інстанції, ні Відповідачем, у Позивача відсутні будь-які обов`язки з повідомлення Відповідача, як споживача природного газу про припинення газопостачання, а відсутність в матеріалах справи доказів надіслання Відповідачу повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період не може свідчити про недоведеність (Позивачем) споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.

Позивач наполягає на тому, що в цьому випадку застосуванню підлягала ст. 1212 ЦК України, проте помилково застосована не була.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртрансгаз на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 у справі №916/2833/19. Призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Укртрансгаз по справі № 916/2833/19 на 12.01.2021 о 15:00 год.

11.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса , в якому просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 року у справі №916/2833/19 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 12.01.2021 з`явилися представник Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса - Булаха В.О., який як доказ самопредставництва надав витяг з наказу про прийняття на роботу від 16.11.2020, №20-к та представник АТ Укратрансгаз - Саєнко Р.К., який надав як докази самопредставництва довіреність від 29.12.2020 №1-2594, посадову інструкцію провідного юрисконсульта відділу судової роботи в регіонах управління судової роботи департаменту судової роботи АТ Укртрансгаз .

Колегія суддів апеляційної інстанції у судовому засіданні дослідила вищевказані документи на самопредставництва та ухвалою в протокольній формі ухвалила не допускати до участі у справі в якості представників Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса - Булаху В.О. та АТ Укратрансгаз - Саєнко Р.К., з огляду на наступне.

За змістом частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У частині 1 статті 58 цього Кодексу унормовано, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16 1 Розділу ХV Перехідні положення Конституції України з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 та статті 131 2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Отже, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати адвокат як представник або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

Колегія суддів суду звертає увагу на те, що з урахуванням положень ст. 56 ГПК України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва , необхідно , щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження .

Аналогічні правові висновки, викладені в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02.07.2020 (пункти 26-28) у справі № 9901/39/20.

Отже, зазначений витяг з наказу представника Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса - Булаха В.О. про прийняття на роботу від 16.11.2020, №20-к та довіреність представника АТ Укратрансгаз - Саєнко Р.К. від 29.12.2020 №1-2594 не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 ГПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), інформація про особу, що представляє інтереси Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса - Булаха В.О. в такому Реєстрі відсутня.

Також, відсутні відомості щодо представника АТ Укратрансгаз - Саєнко Р.К. (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result)

Аналогічний правовий висновок, містить постанова Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.

В судовому засіданні 12.01.2021 представник ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ надав пояснення у яких заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

27.04.2015 між ПАТ НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз було укладено Договір про закупівлю природного газу, за яким останній став власником природного газу, який використовується виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб. Позивач міг довідатися про виникнення заборгованості за Договором між ПАТ НАК Нафтогаз України та відповідачем з дати укладення нового Договору.

Також, між ДУ ПТРБ у м. Одеса , ТОВ Одесагаз-постачання та ПАТ Одесагаз було укладено трьохсторонній Договір №008232(3)-БТ на розподіл та постачання природного газу від 01.09.2015, на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.07.2015. Додатковою угодою від 31.12.2015 строк дії Договору було продовжено до 31.03.2016, таким чином, необхідності в поновленні договірних відносин з ПАТ НАК Нафтогаз України не було.

У відповідності до п.3.1 договору від 27.04.2015 продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відповідно до його зовнішньоекономічних контрактів) у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України та інших країн або у пунктах приймання-передачі газу (пунктах виміру газу) на підземних сховищах газу покупця, або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.12.1 договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2015 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, підписаних уповноваженими представниками продавця та покупця, підписи яких скріплено печатками, відповідно до договору №1504000825-ВТВ від 27.04.2015 АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передало, а АТ Укртрансгаз прийняло у січні 2016 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат на загальну суму 2422108986,82 грн. (315477,361 тис.куб.м.).

У матеріалах справи наявний Договір №2859/15 від 03.12.2015 постачання природного газу, укладений між ПАТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та ДУ ПТРБ у м. Одеса (Споживач), відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ. Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 32,132 тис.куб.м.

01.09.2015 між ТОВ Одесагаз-постачання (Постачальник) та ДУ ПТРБ у м. Одеса (Споживач), а також ПАТ Одесагаз (газорозподільне підприємство) укладено договір №008232(3)-БТ на постачання за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, відповідно до якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.2.4 договору №008232(3)-БТ газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором та розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Зої Космодем`янської, 7.

Згідно з п.3.10 договору №008232(3)-БТ постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях, у кількості 6711,99 тис. куб.м.: вересень - 500, жовтень - 1000,0, листопад - 2500,0, грудень - 2712,0.

Відповідно до п.11.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31.12.2015, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.07.2015 згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3.

Додатковою угодою до договору на постачання природного газу №008232(3)-БТ від 01.09.2015 сторонами продовжено строк дії договору до 31.03.2016.

Відповідно до п.п. 2.2-2.4 договору №008232(3)-БТ передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу. Газ, що передається за договором, використовується виключно для потреб, що не є побутовими. Використання газу споживачем для інших потреб не є предметом даного договору.

АТ Укртрансгаз зазначає, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу у період за січень 2016 року в обсязі 6,769 тис.куб.м.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Предметом даного позову є вимоги АТ Укртрансгаз до відповідача про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 6,769 тис.куб.м.; стягнення вартості безпідставно набутого майна - 38269, 29 грн.

АТ Укртрансгаз є оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» .

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені нормами ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, виходячи з наведеного, для з`ясування чи набула особа відповідного зобов`язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав.

Відповідно до з ч.ч.1,2 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України у від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.

За положеннями глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях, а для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 по справі №757/16163/17 зазначив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України Про ринок природного газу .

Відповідно до п.п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про ринок природного газу ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч.ч.1,3 ст.12 ЗУ Про ринок природного газу ).

За приписами ч.2 ст.13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до п.1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно із абз.1-3 п.9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

За приписами абз.2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено обов`язок АТ НАК Нафтогаз України придбавати природний газ, видобутий ПАТ Укргазвидобування , для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії відповідно до цього Положення за цінами, на умовах та у порядку, що визначаються пунктами 6-8 цього Положення.

Постачання природного газу АТ Нафтогаз України виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації (п.17 Постанови №758 від 01.10.2015р.).

Обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК Нафтогаз України на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК Нафтогаз України договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК Нафтогаз України за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК Нафтогаз України за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання НАК Нафтогаз України та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК Нафтогаз України ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК Нафтогаз України , а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Відповідно до статті 20 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.

Згідно із п. 4 ч.2 ст.22 Закону України Про ринок природного газу з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб .

Відповідно до п.1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 59 Закону України Про ринок природного газу суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.

Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацом 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Пунктами 13, 14 розділу II Правил постачання природного газу передбачено, що Постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування. За необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.

АТ Укртрансгаз виступає Оператором газотранспортної системи, що не заперечувалось учасниками справи під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, отже відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України ця обставина не потребує доказування.

Поряд з цим суд вважає за необхідне наголосити, що наявність для АТ НАК Нафтогаз України імперативу (обов`язку) щодо постачання природного газу певним особам, встановлена підпунктом 1 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» від 05.10.2016 р. № 742-р, Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017р. № 187.

Колегією суддів враховується роз`яснення регулятора - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), надане у листі від 18.07.2018 р.№ 6367/16.3.2/7-18, згідно із яким, у разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на ПАТ НАК Нафтогаз України .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірний період, а саме у січні 2016 року у Державної установи Пункт тимчасового розміщення біженців у м.Одеса був постачальник природного газу, вартість якого відповідачем сплачена в повному обсязі, про що свідчить акт наданих послуг з прийому-передачі природного газу.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що природний газ було спожито із дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладеного 01.09.2015 між ТОВ Одесагаз-постачання (Постачальник) та ДУ ПТРБ у м. Одеса (Споживач), а також ПАТ Одесагаз (газорозподільне підприємство) договору №008232(3)-БТ на постачання за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, відповідно до якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Отже, зазначене повністю спростовує твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період.

Водночас, фактично спір виник в результаті того, що АТ НАК Нафтогаз України не було підписано акти приймання-передачі газу, внаслідок заборгованості відповідача за попередній період, з огляду на що постачальником природного газу не було виставлено номінації.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.

Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як доказів на підтвердження вжиття Постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність підписаного з третьою особою АТ НАК Нафтогаз України акту приймання-передачі природного газу не впливає на результати розгляду спору за позовом АТ Укртрансгаз , оскільки це питання стосується виключно належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором постачання природного газу, укладеного відповідачем та третьою особою.

Враховуючи наявність укладених договорів між 01.09.2015 між ТОВ Одесагаз-постачання (Постачальник) та ДУ ПТРБ у м. Одеса (Споживач), а також ПАТ Одесагаз (газорозподільне підприємство) укладено договір №008232(3)-БТ за умовами якого сторонами було погоджено, що постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Щодо посилань AT Укртрансгаз на неврахування судоми першої інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, колегією суддів не приймаються, з огляду на таке.

У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що саме по собі ігнорування (невиконання) НАК Нафтогаз України визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків .

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Зважаючи на наведене, посилання AT Укртрансгаз на викладені в постанові у справі № 826/16697/17 висновки колегією суддів не приймаються, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 916/2419/19, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.

Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в постанові від 18.08.2020 у справі № 917/1568/19.

Посилання скаржника на те, що через газорозподільну систему, оператором якої є позивач, відповідач здійснив несанкціонований відбір газу, належного саме АТ Укртрансгаз , не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.76, 77 ГПК України.

Враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ НАК Нафтогаз України своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача АТ НАК Нафтогаз України номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).

Посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу за спірний період, підписаних між АТ НАК Нафтогаз України та відповідачем, як на обставину несанкціонованого відбору газу, який належить позивачу, є довільним тлумаченням норм Кодексу газотранспортної системи, оскільки положенням пункту 5 глави 1 розділу І цього Кодексу надано визначення поняття несанкціонованого відбору природного газу, яке не ґрунтується на наявності чи відсутності у споживача актів приймання-передачі природного газу.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 у справі №916/2833/19 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Акціонерне товариство Укртрансгаз .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2021.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя О.Ю. Аленін