Рішення

від 22.09.2020 по справі 923/26/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року Справа № 923/26/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ, код ЄДРПОУ 19030825,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс", м. Херсон, код ЄДРПОУ 40817061,

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача - Кулініч В.О., довіреність № 06 від 30.01.20;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи. 03 січня 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" з вимогами про:

- розірвання Договору оренди нерухомого майна №7828 від 04 травня 2017 року укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 24, офіс 703, код ЄДРПОУ 40817061).

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 24, офіс 703, код ЄДРПОУ 40817061) з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 122,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, що перебуває на балансі Державного підприємства "Антком" з експлуатації адміністративного будинку;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 24, офіс 703, код ЄДРПОУ 40817061) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (ЄДРПОУ 37995466) заборгованості з орендної плати у розмірі 153125,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов укладеного з позивачем Договору оренди нерухомого майна № 7828 від 04 травня 2017 року, ст.ст. 17, 26, 27, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 611, 620, 629, 764, 785 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 10 січня 2020 року суд залишив без руху позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та надав позивачу час для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 22 січня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/26/20 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву та належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, суд, ухвалою від 18.02.2020 відклав підготовче засідання у справі.

30 березня 2020 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме в частині розірвання Договору оренди нерухомого майна №7828 від 04.05.2017, стягнення заборгованості з орендної плати у сумі основного боргу - 83130 грн. та штрафу у розмірі - 2493,90 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог просить суд відмовити позивачу. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що за Актом приймання-передавання від 04.05.2017 ТОВ "Нікол Старс" отримано у користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 122,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45. Акт підписано представниками позивача, відповідача та третьої особи - балансоутримувачем Державним підприємством Антком з експлуатації Адміністративного будинку. За пропозицією ДП "Антком" було укладено додаткові угоди щодо припинення дії договорів про відшкодування витрат з експлуатації приміщення та про надання послуг з технічного обслуговування в орендованих приміщеннях. Вказані угоди підписано 26 квітня 2019 року. Разом з тим у відзиві зазначає, що 30 квітня 2019 між представником балансоутримувача - ДП Антком та ТОВ Нікол Старс підписані акти приймання-передавання (повернення) орендованого майна за договором № 7828 від 04.05.2017р. Також на адресу позивача направлялись заяви до позивача про дострокове розірвання договору оренди, отримано відповідь про необхідність підписати та спрямувати 2 примірника договору оренди - з боку орендаря, 3 примірника акта приймання-передачі (повернення нерухомого майна - з боку орендаря і балансоутримувача. На виконання зазначеного ТОВ Нікол Старс направлено зазначені документи на адресу позивача, які отримано останнім 11.09.2019.

Також відповідач зазначає, що як відповідь на вказаний лист ним отримано лише лист вих. № 30-05-7656 від 17.09.2019 з інформацію щодо заборгованості з орендної плати, іншої відповіді щодо пропозиції відповідача про розірвання договору оренди на адресу останнього не надходило.

За твердженням відповідача, товариство з новим балансоутримувачем ніяких договорів не укладало, оскільки ТОВ "Нікол Старс" вже передало майно, яким користувалось попередньому балансоутримувачу відповідно до Акту від 30.04.2019 та залишило орендоване приміщення. З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що орендоване нерухоме майно повернуто орендодавцю/балансоутримувачу 30.04.2019, тобто товариство вже звільнило орендоване приміщення. Відповідач погоджується з вимогою позивача щодо розірвання Договору, визнає частково суму заборгованості з орендної плати у розмірі - 83130 грн. та штрафу у розмірі 2493,90 грн., в іншій частині позовні вимоги не визнає. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 01 квітня 2020 року суд повідомив учасників справи № 923/26/20, що підготовче засідання, призначене на 14.04.2020 - не відбудеться, про дату, час та місце призначення підготовчого засідання у справі №923/26/20 учасники справи будуть повідомлені додатково. Також судом продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/26/20 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

23 квітня 2020 року до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивачем спростовуються доводи відповідача. Так, позивач зазначає, що на адресу РВ ФДМУ по м. Києву дійсно надійшов лист ТОВ "Нікол Старс" разом з Договором про припинення Договору оренди нерухомого майна №7828 від 04 травня 2017 року та акти приймання-передавання (повернення) нерухомого майна. Проте, в зазначених документах було допущено технічні помилки, про що було повідомлено відповідача листом вих. № 30-04/7758 від 23.09.2019.

За твердженням позивача, оскільки ТОВ "Нікол Старс" не усунуто зазначені технічні помилки, а тому Договір про припинення Договору оренди нерухомого майна №7828 від 04 травня 2017 року та додані до нього акти не підписано, у зв`язку з чим спірний договір є чинним. Відповідь позивача на відзив відповідача прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 18 травня 2020 року суд, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод продовжив строк проведення підготовчого провадження та повідомив сторін у справі про призначення підготовчого засідання у справі на 16.06.2020 о 10:00 год.

Ухвалою від 16 червня 2020 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/26/20 та призначив справу досудового розгляду по суті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, ухвалою від 01 липня 2020 року суд продовжив строк розгляду справи № 923/26/20 по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав розгляд справи по суті на 22 вересня 2020 року на 11:00 год..

У призначене судове засідання 22.09.2020 прибув повноважний представник позивача.

Відповідач явки свого уповноваженого представника у судове засідання 22.09.2020 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Наслідки неявки у судове засідання учасника справи передбачені ст. 202 ГПК України.

Враховуючи, що явка представника відповідача не була визнана судом обов`язковою, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження, дату та час судового розгляду справи, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат, з огляду на подання відповідачем відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, відсутності жодних заяв про продовження/поновлення строків для їх подачі, відсутність заявлених учасником справи заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору та прийняття рішення у справі за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2020 позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 22.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 04.05.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - Орендодавець або Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікол Старе" (надалі - Орендар або Відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна №7828 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 122,4 кв.м. (надалі - Майно), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Антком" з експлуатації адміністративного будинку (надалі - Балансоутримувач).

Таким чином, предметом Договору є передача орендарю в строкове платне користування державного нерухомого майна.

Сторонами Договору досягнуто згоди з істотних умов Договору, визначено предмет Договору, умови передачі орендованого майна, розмір орендної плати, порядок повернення майна, строк дії Договору та інші його умови.

Строк дії договору становить до 04 травня 2023 року, в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

Додатками до вказаного договору, які є його невід`ємними частинами є:

- розрахунок орендної плати;

- звіт про оцінку майна, що передається в оренду;

- акт приймання - передавання орендованого майна.

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи на площі 110,00 кв.м. та розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи на площі 12,4 кв.м.

Умовами Договору сторони погодили, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (п. 2 Договору).

Пунктом 3 Договору встановлений порядок розрахунку орендної плати, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2017 року - 11040,93 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень, травень 2017 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством і становить 20% від суми орендної плати. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % на 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж

Умовами Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати п. 3.7 Договору).

За умовами п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Відповідно до 5.3. Договору Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується Призначення платежу за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди").

Умовами договору погоджено право Орендодавця вимогами дострокове розірвання Договору, а саме п.10.7.3 у випадку якщо Орендар систематично /більше трьох місяців/ порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення та згідно п. 10.7.8 у випадку якщо, орендар не виконав зобов`язання п.5.2., п. 5.8. цього Договору.

Відповідно п. 10.10. Договору майно вважається повернутим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами Акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Згідно Акта приймання-передавання державного майна від 04 травня 2017 року, який є додатком до Договору від 04.05.2017 №7828, Орендар прийняв у користування об`єкт оренди.

За твердженням Позивача, Відповідач протягом дії Договору систематично порушував свої зобов`язання за Договором, що виразилося у невнесенні орендної плати. У зв`язку з чим Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву зверталось до суду про стягнення заборгованості за попередні періоди. Рішенням Господарського суду Херсонської області № 923/676/18 від 04.10.2018 року задоволено позовні вимоги щодо стягнення орендної плати.

Позивач зазначає, що відповідач і надалі свої зобов`язання по своєчасній сплаті орендної плати не виконує, за розрахунками позивача за період з серпня 2018 по серпень 2019 за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 153125,82 грн., з якої: 121496,82 грн. - орендна плата, 16406,77 грн. - пеня, 3848,68 грн. - інфляційні втрати, 3644,90 грн. - штраф та завдаток 7728,65 грн. - завдаток.

Враховуючи систематичне порушення ТОВ "Нікол Старс" умов Договору оренди №7828 від 04.05.2017 року, а саме більше трьох разів порушення термінів здійснення платежів за Договором. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву направило на адресу ТОВ "Нікол Старс" пропозицію №30-04/7250 від 12.07.2018 про дострокове розірвання договору оренди від 04.05.2017 №7828, на яку позивач відповіді так і не отримав.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку, суму заборгованості за Договором оренди не сплачено, договір про дострокове розірвання договору оренди від 04.05.2017 №7828 не підписано та за Актом приймання-передавання орендоване майно не повернуто, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Судом встановлено, що укладений 04.05.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікол Старе" договір оренди державного нерухомого майна №7828 за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договір оренди державного нерухомого майна №7828 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 122,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,45, що перебуває на балансі Державного підприємства "Антком" з експлуатації адміністративного будинку, що підтверджено доданим до матеріалів справи Актом приймання - передавання орендованого майна від 04.05.2017 . (а.с. 10 )

У справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 651 Цивільного Кодексу України встановлено, що за вимогою однієї із сторін договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду при істотному порушенні умов договору іншою стороною.

У даному випадку, як на підставу розірвання договору в односторонньому порядку, позивач посилається на п.10.7.3 за змістом, якого у випадку якщо Орендар систематично /більше трьох місяців/ порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення Орендодавець має право вимагати достроково розірвати договір та згідно п. 10.7.8 у випадку якщо, орендар не виконав зобов`язання п.5.2., п. 5.8. цього Договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору, як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

В статті 782 Цивільного кодексу України, закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, що також передбачено сторонами договору п. 10.7.3.

Так, рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/676/18 встановлено, що за період з травня 2017 по липень 2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" була наявна заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 5342,81 грн. основного боргу з орендної плати, у зв`язку з чим дану заборгованість було стягнуто з відповідача, а також стягнуто з відповідача нараховану за неналежне виконання грошових зобов`язань пеню у розмір 343956 грн. та штрафу у розмірі 1000,28 грн.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, рішенням у справі №923/676/18 було встановлено систематичне неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів згідно Договору, а відтак дані обставини не підлягають повторному доведенню.

Позивачем також у даній справі заявлено вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати за період з серпня 2018 по серпень 2019, що також додатково свідчить систематичне неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів згідно Договору.

Враховуючи систематичне порушення Відповідачем умов Договору оренди №7828 від 04.05.2017 року, а саме більше трьох раз порушення термінів здійснення платежів за Договором, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву направило на адресу ТОВ Нікол Старе пропозицію №30-04/7250 від 12.07.2018 про дострокове розірвання договору оренди від 04.05.2017 №7828.

Судом також враховано, що відповідно до наданого ТОВ "Нікол Старс" відзиву, відповідачем визнано факт існування заборгованості та частково визнано заявлену до стягнення у даній справі суму заборгованості. Відповідачем також і визнано вимогу позивача щодо розірвання Договору оренди державного нерухомого майна №7828.

Оскільки, відповідач систематично порушував та порушує умови Договору в частині сплати орендних платежів (доказів зворотного матеріали справи не містять) та враховуючи волевиявлення позивача на розірвання договору, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для розірвання Договору оренди.

Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 620 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор має право витребувати річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Умовами п. 10.9 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Згідно п. 10.10. Договору майно вважається повернутим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна у відповідності до вимог Договору та чинного законодавства.

Щодо твердження відповідача про направлення на адресу позивача Акту приймання-передавання (повернення) нерухомого майна та договору про припинення договору №7828, то суд зазначає, що позивачем підтверджено факт направлення вказаних документів, однак листом вих. №30-04/7758 від 23.09.2019 позив повідомив відповідача про технічні помилки, які мітяться у доданих документах та неможливість їх підписання. Доказів усунення виявлених недоліків та підписання Акту приймання-передавання (повернення) нерухомого майна та договору про припинення Договору №7828 - відповідачем суду не надано. Матеріали справи також і не містять належних доказів на підтвердження факту звільнення відповідачем орендованого майна.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про виселення ТОВ "Нікол Старс" (код ЄДРПОУ 40817061) із займаного державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 122,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Антком" з експлуатації адміністративного будинку, також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача прос стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 153125,82 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення даної вимоги.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов`язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов`язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до пункту 5.3. договору оренди орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу. Пунктами 3.1., 3.3., 3.6. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2017 року 11040,93 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % на 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору, сторонами визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання - передавання включно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів за час користування орендованим майном.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів за період з серпня 2018 по серпень 2019 року становить 121496,82 грн.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування в цій частині вимог не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв у користування майно, проте в порушення умов пунктів 5.3. та 3.6. Договору не здійснив оплату за його користування, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 121496,82 грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат (а.с. 16), виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у тому, що позивач за періоди з серпня 2018 року по квітень 2019 року не вірно розрахував інфляційні втрати.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за періоди з серпня 2018 року по квітень 2019 року, який має наступний вигляд:

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Вересень 2018 - Вересень 2019 101.9 101.7 101.4 101 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 108.69 8 758.76 9 519.90 761.14

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Жовтень 2018 - Вересень 2019 101.7 101.4 101 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 106.67 8 925.18 9 520.49 595.31 Листопад 2018 - Вересень 2019 101.4 101 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 104.88 9 076.00 9 518.91 442.95 Листопад 2018 - Вересень 2019 101.4 101 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 104.88 9 203.00 9 652.11 449.15 Січень 2019 - Вересень 2019 101 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 103.43 9 277.00 9 595.20 318.20 Лютий 2019 - Вересень 2019 100.5 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 102.41 9 370.00 9 595.82 225.83 Березень 2019 - Вересень 2019 100.9 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 101.90 9 417.00 9 595.92 178.92 Квітень 2019 - Вересень 2019 101 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 100.99 9 502.00 9 596.07 94.07

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Травень 2019 - Вересень 2019 100.7 99.5 99.4 99.7 100.7 99.99 7 597.01 7 596.24 -0.76

Таким чином, здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3065,57 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Також щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3848,68 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 3.8 Договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість а нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що позивачем вказане нарахування проведено у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, заявлена вимога є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3644,90грн.

Щодо нарахованої та заявленої до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 16406,77 грн., то перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаного нарахування (а.с. 17), допущені помилки., які виразились у тому, що позивач за періоди квітень, травень, липень, серпень 2019 року, не вірно розрахував пеню. По іншим періодам розрахунок пені виконаний вірно.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга", за періоди квітень, травень, липень, серпень 2019 року, здійснив власний розрахунок суми пені, який має наступний вигляд:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 16.05.2019 15.06.2019 31 83 129.00 17.5 35 2 471.09 Всього: 2 471.09

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 16.06.2019 15.07.2019 30 92 793.00 17.5 35 2 669.39 Всього: 2 669.39

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 16.08.2019 05.09.2019 21 111 967.00 17 34 2 190.26 06.09.2019 15.09.2019 10 111 967.00 16.5 33 1 012.30 Всього: 3 202.56

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 16.09.2019 07.10.2019 22 121 496.00 16.5 33 2 416.61 Всього: 2 416.61

Таким чином, здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача суми пені у розмірі 16302,82 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму завдатку у розмірі 7728,65 грн., зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці оренди), що передбачено п. 3.10 Договору.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідачем завдатку за договором оренди, вимога позивача про стягнення 7728,65 грн. завдатку також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна №7828 від 04 травня 2017 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (код ЄДРПОУ 19030825) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" (код ЄДРПОУ 40817061).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" (код ЄДРПОУ 40817061) з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 122,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, що перебуває на балансі Державного підприємства "Антком" з експлуатації адміністративного будинку.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" (код ЄДРПОУ 40817061) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (ЄДРПОУ 19030825) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 121496,82 грн., суму пені у розмірі 16302,82 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 3065,57 грн., суму штрафу у розмірі 3644,90 грн., суму завдатку у розмірі 7728,65 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2283,58 грн.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 05.10.2020.

Суддя С.В. Нікітенко