Ухвала

від 30.09.2020 по справі 371/862/20

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.09.2020 Єдиний унікальний № 371/862/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

30 вересня 2020 року м. Миронівка

ЄУН 371/862/20

Провадження № 1-кс/371/276/20

Слідчий суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

представника

Грушівської сільської ради

Миронівського району

Київської області ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020111190000079, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2020 року за ст. 197-1 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020111190000079, посилаючись на ті обставини, що Миронівським ВП ГУНП в Київській області в межах вказаного провадження розслідується кримінальне правопорушення за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.

У клопотанні заявлено вимогу про арешт матеріальних об`єктів у виді:

Земельних ділянок загальною площею 16,5575 та, які перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, з кадастровими номерами:

3222981500:12:006:0008, 3222981500:12:006:0011, 3222981500:12:006:0009, 3222981500:12:006:0013, 3222981500:12:006:0012, 3222981500:12:006:0014, 3222981500:12:006:0006, 3222981500:12:006:0007, 3222981500:12:006:0010, 3222981500:12:006:0015;

Сільськогосподарських рослин сої, які на корінні з стеблами, засохлим листям та насінням у вигляді бобових плодів сої одним масивом зростають на вказаних самовільно зайнятих земельних ділянках, та знаходяться на стадії дозрівання;

Земельну ділянку з кадастровим номером 3222981500:12:002:0018, площею 9,9762 га, яка перебуває у комунальній власності Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області;

Земельну ділянку площею 4,3986 та, яка перебуває у комунальній власності Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області, та у південному напрямку прилягає до земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:12:002:0018;

Сільськогосподарські рослини кукурудзи, які на корінні з стеблами, засохлим листям та плодами - суцвіттям у вигляді качанів, одним масивом зростають на вказаних земельних ділянках, та знаходяться на стадії дозрівання.

Клопотання обґрунтовано тими обставинами, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області групою невстановлених осіб здійснюється обробіток самовільно зайнятих земельних ділянок площею більше 30 га.

27 серпня 2020 року слідчим у кримінальному провадженні за участі інженера-землевпорядника, прокурора у кримінальному провадженні, сільського голови Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області та землевпорядника вказаної сільської ради проведено огляд земельних ділянок, про арешт яких заявлено клопотання. Оглядом встановлено, що земельні ділянки площею 16,5575 га засіяні одним масивом сільськогосподарською рослиною сої, дві земельні ділянки засіяні сільськогосподарською рослиною кукурудзи, яка знаходиться на стадії дозрівання.

Незаконно зайняті земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту села Грушів Миронівського району Київської області, нікому у власність та /або оренду не передавались, перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-УІІІ від 10 липня 2018 року перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.

28 серпня 2020 року Грушівську сільську раду Миронівського району Київської області визнано потерпілою юридичною особою у кримінальному провадженні № 42020111190000079.

Самовільно зайняті земельні ділянки та сільськогосподарські рослини, які на них зростають та перебувають на стадії дозрівання, являються предметом вчинення кримінального правопорушення (злочину), обставини якого доводяться у межах досудового розслідування та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

2 вересня 2020 року представник Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області ОСОБА_5 звернулась до слідчого у кримінальному провадженні із клопотанням про накладення арешту на вищевказані земельні ділянки та на посіви сільськогосподарських рослин, які на них зростають, з метою забезпечення цивільного позову щодо осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення та подальшого відшкодування територіальній громаді шкоди, завданої незаконними діями невідомих осіб.

Вказані матеріальні об`єкти підлягають арешту з метою збереження речових доказів у стані, придатному для подальшого дослідження та аналізу, та з метою забезпечення цивільного позову.

За положеннямист.172КПК Україниклопотання проарешт майнарозглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та долучені до матеріалів клопотання документи.

Представник Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області сільський голова ОСОБА_5 вважає клопотання обґрунтованим, пояснила, що земельні ділянки, які підлягають арешту вважаються комунальною власністю сільської ради на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні». Сільська рада не приймала рішень про передачу вказаних ділянок у користування, чи власність. Наявний спір щодо розпорядження земельними ділянками, розташованими поза межами села Грушів, з ГУ Держгеокадастру у Київській області. В даний час відбувається процес обєднання територіальної громади села Грушів з іншими громадами у обєднану територіальну громаду.

Мотиви учасників судового провадження, оцінка змісту клопотання та наданих матеріалів вказують на відсутність підстав для задоволення клопотання.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.ст. 94, 132, 173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3)документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим суддею встановлено такі обставини.

27 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42020111190000079, внесено відомості про кримінальне провадження за ст. 197-1 ч. 2 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань було самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення. За змістом клопотання, прокурором здійснено моніторинг Публічної кадастрової карти України та встановлено, що на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області групою невстановлених осіб здійснюється обробіток самовільно зайнятих земельних ділянок площею більше 30 га.

Дані обставини підтверджені Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За ч. 2 ст. 197-1 КК України настає кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

27 серпня 2020 року слідчим у кримінальному провадженні за участі інженера-землевпорядника, прокурора у кримінальному провадженні, сільського голови Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області та землевпорядника вказаної сільської ради проведено огляд земельних ділянок.

В ході огляду встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами : 3222981500:12:006:0008, 3222981500:12:006:0011, 3222981500:12:006:0009, 3222981500:12:006:0013, 3222981500:12:006:0012, 3222981500:12:006:0014, 3222981500:12:006:0006, 3222981500:12:006:0007, 3222981500:12:006:0010, 3222981500:12:006:0015, засіяних одним масивом сільськогосподарською рослиною сої.

Загальна площа незаконно засіяних земельних ділянок склала 16,5575 га.

Оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:12:002:0018 встановлено, що її частина на площі 9,9762 га засіяна одним масивом сільськогосподарською рослиною кукурудзи, яка знаходиться на стадії дозрівання, у південному напрямку від вказаної земельної ділянки знаходиться земельна ділянка, яка на площі 4,3986 га засіяна аналогічною сільськогосподарською рослиною кукурудзи.

Протоколи огляду місця події від 27 серпня 2020 року з ілюстративними таблицями на підтвердження факту кримінального правопорушення та обставин його вчинення додано слідчим до клопотання (а.с.,а.с. 13-21, 24-29).

Після огляду земельних ділянок вони та сільськогосподарські рослини, які на них зростають, у виді рослин сої та кукурудзи, було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування були допитані сільський голова Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області ОСОБА_5 та землевпорядник Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області ОСОБА_6 , які підтвердили факт самовільного заняття невідомими особами земельних ділянок, які були оглянуті.

Такі обставини підтверджені постановою про визнання предметів речовими доказами та вирішення питання про їх зберігання від 27 серпня 2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 27 серпня 2020 року, протоколом допиту представника потерпілої юридичної особи від 1 вересня 2020 року (а.с., а.с. 39-42, 47-53).

Ухвалою слідчогосудді від11вересня 2020року поданеслідчим клопотанняпро арештмайна булоповернуто прокуроруз тихпідстав,що вклопотанні незазначені відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майнау видіземельних ділянок,які зазмістом клопотанняперебувають укомунальній власностіГрушівської сільськоїради; документи,які підтверджуютьправо власностіна майноу видіземельних ділянок,що належитьарештувати; не конкретизовано майно, що належить арештувати, зважаючи на ті обставини, що урожаєм є продукція однієї або кількох одноріднихсільськогосподарських культур (зернових, плодових,овочевихтощо). З огляду на зміст клопотання, така продукція ще не створена, сільськогосподарські культури знаходяться на стадії дозрівання.

Звертаючись з клопотанням після усунення недоліків, слідчий до клопотання додав довідку Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області № 2-46-545 від 17 вересня 2020 року, надану у відповідь на запит слідчого від 17 вересня 2020 року, за змістом якої земельні ділянки, арешт на які просить накласти слідчий, перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області. Підставою набуття такого права є набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-УІІІ від 10 липня 2018 року (а.с., а.с. 60, 61).

Крім того, у клопотанні зазначив, що право власності на сільськогосподарські рослини сої,які накорінні зістеблами,засохлим листямта насінняму виглядібобових плодівсої одниммасивом зростаютьна земельнихділянках площею16,5575га,та правовласності насільськогосподарські рослиникукурудзи,які накорінні зстеблами,засохлим листямта плодами-суцвіттям увигляді качанів,що знаходятьсяна стадіїдозрівання одниммасивом зростаютьна земельнихділянках площею 9,9762га та4,3986га,підтвердити документальноне можливо,оскільки особи,які здійснилисамовільне захоплення земельнихділянок зметою отриманняприбутку відреалізації готовоїсільськогосподарської продукції,на данийчас досудовим розслідуванням не встановлені.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За мотивамислідчого тапрокурора, досудовим розслідуванням встановлено, що невідомими особами, які не мають необхідних та достатніх прав на володіння та користування ділянкам, як власника чи як особи, якій надано право постійного чи тимчасового володіння і користування, здійснено обробіток земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області. Обстежені земельні ділянки зайняті посівами сільськогосподарських культур, за відсутності відповідного рішення сільської ради про передачу їх у власність чи оренду.

Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: «Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».

З січня2019року правові приписи,які визначаютьпорядок трансформаціїправа колективноївласності наземлі сільськогосподарськогопризначення тавстановлюють кінцевістроки длянабуття правна такіземлі,набули чинності.

Реєстрація права комунальної власності на землі колективного сільськогосподарського підприємства, що здійснювало діяльність на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області та припинено, наданий час не мала місця.

Як доказперебування земельнихділянок,про арештяких подано клопотання, укомунальній власностітериторіальної громади,слідчим наданодовідку Грушівськоїсільської радиМиронівського районуКиївської області № 2-46-545 від 17 вересня 2020 року, за змістом якої підставою набуття такого права є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-УІІІ від 10 липня 2018 року.

У кожномуконкретному кримінальномупровадженні слідчийсуддя,застосовуючи видобтяження,в даномувипадку арештмайна,має неухильнодотримуватись вимогзакону.При накладенніарешту намайно слідчийсуддя маєобов`язково переконатисяв наявностідоказів напідтвердження вчиненнякримінального правопорушення.При цьомузакон невимагає абивони булиповними тадостатніми наданій стадіїкримінального провадження,однак вонимають бутитакими,щоб слідчийсуддя буввпевнений утому,що данідокази можутьдати підставидля пред`явленняобґрунтованої підозриу вчиненнітого чиіншого злочину.Крім того,наявність доказіву кримінальномупровадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Слідчий суддя дійшов висновку, що до клопотання не додано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на майно, визначених в ч. 2 ст. 170 КПК України, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

У клопотанні не наведено доводів стосовно настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.212ЗК Українисамовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року, відповідно до статей 90,95, 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

В ході досудового розслідування не зібрано докази, які є підставою для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, та дають слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Крім того, суду не надано жодних доказів того, що наразі здійснюються будь-які дії щодо нерухомого майна, у зв`язку з чим відсутні об`єктивні дані для висновку про те, що наявні ризики, передбачені ст. 170 КПК України, зокрема, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження майна, про що зазначає слідчий.

За умов, що сільська рада на підставі наведеного закону набула права комунальної власності на землі, розташовані поза межами села Грушів, та здійснюються заходи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою встановлення місця розташування земельних ділянок, арешт земельних ділянок не є доцільним, самовільно зайняті земельні ділянки можуть бути повернуті територіальній громаді як колективному власнику майна з передачею останній незібраного врожаюбез відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Поряд з цим, в судовому засіданні для долучення до матеріалів клопотання слідчим додано довідку начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.221-12157/2-20 від 17 вересня 2020 року, за змістом якої:

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222981500:12:006:0008, 3222981500:12:006:0011, 3222981500:12:006:0009, 3222981500:12:006:0013, 3222981500:12:006:0012, 3222981500:12:006:0014, 3222981500:12:006:0006, 3222981500:12:006:0007, 3222981500:12:006:0010, 3222981500:12:006:0015, кожна з яких має площу 2,000 га та призначена для ведення особистого селянського господарства, сформовані на підставі документації із землеустрою, яка розроблена відповідно до наказів щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою учасникам бойових дій-учасникам АТО;

Земельні ділянкиз кадастровиминомерами:3222981500:12:002:0018, площею 19,1881 га, та 3222981500:12:006:0017, площею 18,4903 га, сформовані для проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою встановлення місця розташування земельних ділянок, їхніх меж, розмірів, правового статусу, необхідних для ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Згідно із нормами ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Це означає, що при наявності будь-якого рішення місцевої ради чи державного органу про передачу земельної ділянки на будь-якому правому титулі, підстави для притягнення особи до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки відсутні.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18 зазначив, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

В ході досудового розслідування слідчим та прокурором у встановленому законом порядку не перевірено, чи набули певні особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, що виключає факт самовільного зайняття земельних ділянок.

Обставини ненабуття такого права жодними особами спростовуються даними довідки начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.221-12157/2-20 від 17 вересня 2020 року.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції регламентує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» 10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 4962). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Таким чином, установлено, що накладення арешту на вказані земельні ділянки може призвести до істотного втручання у право власності широкого кола інших осіб на мирне володіння їх майном та з огляду на обставини справи явно не відповідає зазначеній в клопотанні меті забезпечити «збереження речових доказів».

Таке втручання буде невиправданим, оскільки у суду відсутні відомості щодо їх причетності до кримінального правопорушення, що у свою чергу вказує на те, що накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна призведе виключно до свавільного порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Слідчий суддя вважає, що запобігання таким порушенням є важливою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

За змістом клопотання арешту підлягають сільськогосподарські культури, які зростають на земельних ділянках. Метою їх арешту є збереження речових доказів та встановлення всіх обставин вчиненого злочину у кримінальному провадженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Стороною обвинувачення не доведено, що майно у виді сільськогосподарських культур сої та кукурудзи, якими засіяні зазначені земельні ділянки та які вирощується на них, належать до предметів, які відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, не наведено таких критеріїв і самого значення указаного майна для досягнення цілей у даному кримінальному провадженні.

Також клопотання слідчого не узгоджується з вимогами статті 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні.

Як вбачається, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 197-1 ч. 2 КК України.

Диспозицією вказаної норми закону передбачено кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Тобто, об`єктом відповідного злочину є земельна ділянка, а не рослини, які на ній зростають, чи майбутній врожай.

Зогляду на правову кваліфікацію кримінального правопорушення, в рамках розслідування якого подане клопотання, а саме за ст. 197-1 ч. 2 КК України, слідчому судді не надано достатніх та переконливих доказів, які відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, дають підстави для застосування арешту майна у виді сільськогосподарських культур.

Слідчий в порушення вимог ст. 171 КПК України, звертаючись із клопотанням про арешт майна, формально послався на те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, не обґрунтувавши свою позицію.

Сама по собі наявність в матеріалах провадження постанови слідчого про приєднання до кримінального провадження речовими доказами урожаю сільськогосподарських рослин сої та кукурудзи, не може бути врахована як мета для накладення арешту в розумінні п.1 ч. 2 ст.170 КПК України, з огляду на необґрунтованість вказаної постанови.

Запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження не є відповідним предмету злочину, що розглядається у рамках даного кримінального провадження.

Крім того, санкція ч. 2 ст. 197-1 КК України не передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

За наведених обставин, посіви сільськогосподарських культур сої та кукурудзи не можуть розглядатися як речовий доказ кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КПК України, у розумінні статті 98 цього Кодексу, тому накладення арешту на вказане майно прямо суперечить приписам статей 170, 173 КПК України.

Також, слідчим належним чином не мотивовано мету збереження сільськогосподарських культур в якості речових доказів. Жодних мотивів про те, яким саме чином буде збережено сільськогосподарську продукцію, яка є такою, що швидко псується, та безпосередньо знаходиться на полях, слідчий у клопотанні не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять.

У кримінальному провадженні відсутня особа (особи), якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 2 КК України.

У клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням на час подання клопотання не встановлено осіб, які самовільно зайняли вказані земельні ділянки та засадили її посівами сої і кукурудзи, що беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що відповідно до вимогст. 173 КПК Українислідчим належним чином не обґрунтовано підстави, у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна, а також відповідність майна, на яке необхідно накласти арешт, критеріям передбаченими ст.ст. 98, 170 КПК України, і необхідності накладення арешту на таке майно.

Згідно із ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим не наведено достатніх і переконливих доказів необхідності такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

У даному кримінальному провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки відсутні допустимі докази на підтвердження обставин щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а тому такі твердження є передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Клопотання містить мотиви щодо наявності підстав для арешту майна з метою забезпечення цивільного позову, проте клопотання не містить жодного посилання на цивільний позов та мотиву щодо наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Слідчим не доведено обставин, передбачених п. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України про те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (осіб), про який ідеться в клопотанні, і що таким накладенням арешту на майно може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Обставини, які досліджені під час розгляду клопотання та оцінені відповідно до вимог статті 94 КПК України, свідчать про необґрунтованість клопотання про арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого Миронівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020111190000079, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2020 року за ст. 197-1 ч. 2 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя підпис ОСОБА_1

Згідно з оригіналом

Слідчий суддя ОСОБА_1