Ухвала

від 19.10.2020 по справі 371/862/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року, якою відмовлено в накладенні арешту на майно в рамках кримінального провадження №42020111190000079 від 27.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

18 вересня 2020 року слідчий у кримінальному провадженні заступник начальника слідчого відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 за погодженням із заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020111190000079 від 27.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, а саме: на самовільно зайняті земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222981500:12:006:0008, 3222981500:12:006:0011, 3222981500:12:006:0009, 3222981500:12:006:0013, 3222981500:12:006:0012, 3222981500:12:006:0014, 3222981500:12:006:0006, 3222981500:12:006:0007, 3222981500:12:006:0010, 3222981500:12:006:0015, загальною площею 16,5575 га, які перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради, та на сільськогосподарські рослини сої, які на корінні з стеблами, засохлим листям та насінням у вигляді бобових плодів сої одним масивом зростають на вказаних самовільно зайнятих земельних ділянках, які знаходяться на стадії дозрівання, а також на самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером №3222981500:12:002:0018, загальною площею 9,9762 га, яка перебуває у комунальній власності Грушівської сільської ради, на самовільно зайняту земельну ділянку площею 4,3986 га, яка перебуває у комунальній власності Грушівської сільської ради та у південному напрямку прилягає до самовільно захопленої земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:12:002:0018 та сільськогосподарські рослини кукурудзи, які на корінні з стеблами, засохлим листям та плодами суцвіттям у вигляді качанів, одним масивом зростають на вказаних самовільно зайнятих земельних ділянках, та знаходяться на стадії дозрівання, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та або користування.

Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя зазначив, що клопотання слідчого містить мотиви щодо наявності підстав для арешту майна з метою забезпечення цивільного позову, проте не містить жодного посилання на цивільний позов та мотиву щодо наявності обґрунтованого розміру цивільного позову, а також недоведеності існування мети збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

На вказану ухвалу слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає, що слідчим суддею істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. На думку апелянта, судом не враховано достатність даних про те, що самовільно зайняті земельні ділянки та сільськогосподарські рослини, які зростають на вказаних земельних ділянках, являються предметом вчинення кримінального правопорушення, обставини якого доводяться під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Зазначає, що право власності на сільськогосподарські рослини на даний час неможливо документально підтвердити у зв`язку з самовільним захопленням земельних ділянок невстановленими особами, проте невстановленими особами буде розпочато збір сільськогосподарських культур, які знаходяться на стадії дозрівання, та за своїми ознаками являються предметом злочину, тобто існує мета забезпечення схоронності майна на земельних ділянках з метою збереження речових доказів. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30 вересня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити;

ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, слідчим відділенням Миронівського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020111190000079 від 27.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в ході здійснення повноважень передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру» заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 здійснено моніторинг Публічної кадастрової карти України, в ході якого встановлено, що на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області групою невстановлених осіб здійснюється обробіток самовільно зайнятих земельних ділянок площею більше 30 га. Незаконно зайняті земельні ділянки є земельні ділянки держаної власності та нікому у власність та/або оренду не передавались.

27 серпня 2020 року слідчим у кримінальному провадженні за участі спеціаліста в галузі геодезії, прокурора у кримінальному провадженні, сільського голови Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області та землевпорядника Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області проведено огляд земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів с. Грушів Миронівського району Київської області, які перебувають у комунальній власності та розпорядженні Грушівської сільської ради.

28 серпня 2020 року Грушівську сільську раду Миронівського району Київської області визнано потерпілим у кримінальному провадженні №42020111190000079.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні заступника начальника слідчого відділення Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 урожай сільськогосподарських рослин та земельні ділянки з кадастровими номерами, зазначеними вище, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42020111190000079.

Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року в задоволені клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020111190000079 від 27.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: на самовільно зайняті земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради, та на сільськогосподарські рослини сої та кукурудзи, які одним масивом зростають на вказаних земельних ділянках, слідчий зазначив метою для арешту майна - забезпечення збереження речових доказів, встановлення сум збитків з вжиттям у подальшому заходів до їх реального відшкодування.

Разом з цим, матеріали клопотання не містили доказів, що вказують на існування загрози знищення майна, та слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність в клопотанні доводів стосовно можливого настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вищезазначене майно зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, при цьому досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, чого не буде досягнуто при накладенні арешту на зазначене майно.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року, необхідно залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року, якою відмовлено в накладенні арешту на майно в рамках кримінального провадження №42020111190000079 від 27.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, а саме: на самовільно зайняті земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222981500:12:006:0008, 3222981500:12:006:0011, 3222981500:12:006:0009, 3222981500:12:006:0013, 3222981500:12:006:0012, 3222981500:12:006:0014, 3222981500:12:006:0006, 3222981500:12:006:0007, 3222981500:12:006:0010, 3222981500:12:006:0015, загальною площею 16,5575 га, які перебувають у комунальній власності Грушівської сільської ради, та на сільськогосподарські рослини сої, які на корінні з стеблами, засохлим листям та насінням у вигляді бобових плодів сої одним масивом зростають на вказаних самовільно зайнятих земельних ділянках, які знаходяться на стадії дозрівання, а також на самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером №3222981500:12:002:0018, загальною площею 9,9762 га, яка перебуває у комунальній власності Грушівської сільської ради, на самовільно зайняту земельну ділянку площею 4,3986 га, яка перебуває у комунальній власності Грушівської сільської ради та у південному напрямку прилягає до самовільно захопленої земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:12:002:0018 та сільськогосподарські рослини кукурудзи, які на корінні з стеблами, засохлим листям та плодами суцвіттям у вигляді качанів, одним масивом зростають на вказаних самовільно зайнятих земельних ділянках, та знаходяться на стадії дозрівання, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та або користування, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3