Рішення

від 22.09.2020 по справі 380/949/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/949/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Львів

14 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Винника В.М., позивача ОСОБА_1 , представниці позивача Яворської М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Турківської районної державної адміністрації Львівської області, управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Турківської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач-1), управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач-2, Управління), у якому просить:

- поновити позивача на посаді заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області, з якої його було звільнено з 01.01.2020;

- стягнути з управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 по час поновлення на роботі з розрахунку 564,50 грн за кожний робочий день;

- визнати протиправним та скасувати наказ управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області № 21-к від 24.12.2019, яким позивача звільнено з посади заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області;

- визнати протиправною бездіяльність Турківської районної державної адміністрації Львівської області, що полягала у ненаданні позивачу пропозиції щодо жодної вакантної посади (посади державної служби) у державному органі;

- рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області допустити до негайного виконання;

- рішення суду в частині стягнення із управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме 11854,50 грн допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його звільнення з посади є протиправним та незаконним, оскільки позивачу не запропоновано іншої рівнозначної посади з мотивів відсутності такої, а також не враховано норми ст. 49-2 КЗпП України щодо переважного права на залишення на посаді та не було ознайомлено із рішенням профспілкового комітету.

Ухвалою суду від 04.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представниця позивача позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 11543 від 02.03.2020), у якому позовні вимоги в частині, пред`явленій до Турківської районної державної адміністрації, заперечив. Зазначив, що у зв`язку із скороченням чисельності працівників адміністрації вакантних посад не було, а на новоутворені підрозділи покладено обов`язки структурних підрозділів, що припинили свою діяльність. У зв`язку з цим була відсутня можливість пропозиції вакантної посади позивачу. Вважає, що надання такої пропозиції є правом, а не обов`язком адміністрації, просив відмовити у задоволенні позову. У судове засіданні 22.09.2020 не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 8366ел від 21.09.2020) у зв`язку з продовженням карантину, спричиненого коронавірусом COVID-19.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 10555 від 25.02.2020). Зазначив, що позивача під розписку ознайомлено із наказом № 15-О від 31.10.2019 Про впорядкування структури управління соціального захисту населення та затвердженої граничної чисельності працівників управління , яким повідомлено про можливе звільнення працівників та про неможливість переведення на іншу посаду у зв`язку з відсутністю вакантних посад в Управлінні. Щодо неповідомлення позивача про засідання профкому посилається на невизначеність чинним законодавством у чому полягає обґрунтування письмового повідомлення. Вважає, що відповідачем не порушено переважне право на залишення на роботі позивача, оскільки такий отримує пенсію за віком з 17.07.2019, а загальний стаж державної служби такого складає 27 років та 3 місяці, відтак вважає звільнення законним, просив відмовити у задоволенні позову. У судовому засіданні, яке відбулося 05.03.2020 також повідомив, що звільнення позивача було його управлінським рішення, яке пов`язано також із виробничою необхідністю. У судове засіданні 22.09.2020 не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7942ел від 08.09.2020) у зв`язку з продовженням дії карантину до 31.10.2020.

Щодо поданих відповідачами клопотань про відкладення розгляду справи суд зазначає таке.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виключний перелік підстав, за наявності хоча б однієї із яких у суду виникає обов`язок відкладення розгляду справи в межах встановленого КАС України строку, наведено у ч. 2 ст. 205 КАС України. До таких належать:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

У той же час п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З аналізу зазначених норм слідує, що у разі неявки у судове засідання відповідача (його представника), належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, обов`язок суду відкласти розгляд справи виникає лише у разі, якщо: така неявка є першою; відповідач повідомив причини неявки та такі визнано судом поважними.

Із матеріалів справи судом встановлено, що судовий розгляд справи було призначено на такі дати: 26.03.2020, 30.04.2020, 21.05.2020, 18.06.2020, 16.07.2020 та 22.09.2020.

Судові засідання 26.03.2020, 30.04.2020, 21.05.2020, 18.06.2020 та 16.07.2020 відкладено за клопотаннями відповідачів у зв`язку із визнанням судом причин їх неявки поважними з огляду на те, що на час їх проведення діяло положення п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, відповідно до якого встановлені КАС України строки, зокрема строк розгляду адміністративної справи, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ураховуючи те, що судове засідання 22.09.2020 було шостим поспіль, у яке відповідачі не прибули, у клопотаннях про відкладення розгляду справи від 08.09.2020 та 21.09.2020 конкретних обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином, які не дали змогу їм прибути до суду не зазначили, суд, керуючись положенням п. 2 ч. 3 ст. 205 та п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України у взаємозв`язку, розглянув справу за відсутності представників відповідачів.

Суд заслухав вступне слово представниці позивача, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Судом встановлено, що з 04.03.2016 ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (а.с. 9).

Розпорядженням голови Турківської районної державної адміністрації Львівської області

№ 226 від 30.10.2019 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної адміністрації затверджено граничну чисельність працівників адміністрації, зокрема, і управління соціального захисту населення, яка становила 26 осіб (а.с. 29, зворот).

На підставі наказу начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області Про впорядкування структури управління соціального захисту населення та затвердженої граничної чисельності працівників управління № 15-О від 31.10.2019 ОСОБА_1 31.10.2019 попереджено про можливе вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату. Звільнення обумовлено неможливістю переведення на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю (повідомлення № 2240 від 31.10.2019) (а.с. 12, 39).

Начальник Управління 31.10.2019 за вих. № 1 звернувся до голови профспілкового комітету з повідомленням про заплановане скорочення чисельності та штату працівників управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області та з метою проведення необхідних консультацій (а.с. 33).

Розпорядженням голови Турківської районної державної адміністрації Львівської області Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації № 244 від 26.11.2019 граничну чисельність управління соціального захисту населення збільшено до 29 осіб (а.с. 34).

Згідно з протоколом засідання профкому управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації № 4 від 28.11.2019 профспілковим комітетом на підставі повідомлення начальника Управління № 1 від 31.10.2019 надано згоду на вивільнення посад та звільнення працівників управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (а.с. 40).

Розпорядженням голови Турківської районної державної адміністрації Львівської області Про затвердження штатного розпису апарату районної державної адміністрації та затвердження штатних розписів структурних підрозділів районної державної адміністрації на 2020 рік № 281 від 20.12.2019 затверджено штатний розпис управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації на 2020 рік (а.с. 36).

Згідно з наказом начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області Про введення в дію штатного розпису управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації на 2020 рік № 20-О від 23.12.2019 вищезазначений штатний розпис підлягав введенню в дію з 01.01.2020 (а.с. 38).

Відповідно до наказу начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області Про звільнення ОСОБА_1 № 21-к від 24.12.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників управління за п. 1 ст. 40 КЗпП з 31.12.2019 (а.с. 10).

Від ознайомлення під підпис із зазначеним вище наказом про звільнення позивач відмовився, про що складено відповідний акт (а.с. 14).

Позивач вважає таке звільнення протиправним та таким, що проведено із порушенням норм трудового законодавства, відтак звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності (частина третя стаття 43 КЗпП України).

Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При вирішенні справи суд також враховує правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1723цс17, постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 804/3787/17(№ К/9901/2648/17).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 01.07.2015 у справі № 6-491цс15, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов`язок по працевлаштуванню, якщо працівнику не була надана на тому або на іншому підприємстві (установі, організації) інша робота, або запропонована робота, від якої він відмовився з поважних причин. Судам необхідно надавати оцінку і тому, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

За загальним правилом таке переведення повинно забезпечуватися на іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов`язки).

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності штату, за два місяці до дати звільнення - 31.10.2019, про що свідчить особистий підпис позивача про ознайомлення (а.с. 12, 39).

У повідомленні, з-поміж іншого, зазначено, що звільнення обумовлено неможливістю переведення на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю.

Тобто позивачу не запропоновано інших посад, передбачених штатним розписом Турківської районної державної адміністрації Львівської області та її структурних підрозділів. При цьому судом встановлено, що вакантні посади були наявні та здійснювалося прийняття інших працівників на такі посади.

Так, у листах Турківської районної державної адміністрації Львівської області № 1/79-02.32 від 31.10.2019 та № 264-2.32 від 29.11.2019 (а.с. 65) відображена інформація про вакантні у Турківській районній державній адміністрації Львівської області посади станом на 01.11.2019 та 01.12.2019 відповідно. Зокрема, вакантними зазначено посади: державного реєстратора служби державних реєстраторів райдержадміністрації - 1; провідного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації - 1; завідувача сектору агропромислового розвитку райдержадміністрації - 1; провідного інженера-програміста загального відділу апарату райдержадміністрації - 1; голови райдержадміністрації - 1; завідувача сектору з питань цивільного захисту райдержадміністрації - 1; керівника апарату райдержадміністрації - 1; прибиральника службових приміщень апарату райдержадміністрації - 1; провідного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації - 1.

Доказів пропозиції ОСОБА_1 зазначених вакантних посад відповідачами суду не надано.

При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 Кодексу законів про працю України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 Кодексу законів про працю України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення (зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі № 826/150/16 (№ К/9901/3350/18).

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, з яких можливо було б встановити здійснення управлінням порівняльного аналізу до дати звільнення ОСОБА_1 та докази того, що порівняльний аналіз був врахований відповідачами під час вирішення питання стосовно звільнення позивача.

Жодних доказів на підтвердження запитаної судом інформації відповідачем надано не було.

Вказане також підтверджується усними поясненнями начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області про те, що позивача звільнен6о у зв`язку із виробничою необхідністю.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено виконання ними вимог ст. 42 КЗпП України щодо проведення належним чином порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі, не складено довідок продуктивності праці і кваліфікації в порівнянні з іншими працівниками, які залишилися на роботі.

Суд вважає, що відповідачем не вжито належних заходів для забезпечення права позивача на залишення на службі, що виразилось у безпідставному виданні оскаржуваного за цим позовом рішення.

Крім цього суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача належним чином про засідання профкому управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації щодо розгляду повідомлення начальника Управління про заплановане скорочення чисельності та штату працівників, що є обов`язковим з урахуванням приписів ч. 3 ст. 43 КЗпП України. Відсутність позивача на засіданні підтверджується також протоколом № 4 від 28.11.2019 із зазначенням присутніх осіб (а.с. 40).

Зважаючи на викладене, суд критично оцінює твердження начальника Управління про те, що повідомлення працівника про засідання профкому є право, а не обов`язком працедавця.

З огляду на встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази суд дійшов висновку про протиправність наказу № 21-к від 24.12.2019, який підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України регламентовано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100), у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже, задоволенню також підлягає позовна вимога про стягнення з управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 по день постановлення судового рішення - 22.09.2020, у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до Порядку розрахунку середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Згідно з довідкою відповідача-2 (№ 80 від 21.01.2020) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 564 грн 53 коп. (а.с. 15). Тому до виплати за час вимушеного прогулу підлягає заробітна плата у розмірі 102179 грн 93 коп. (181 робочий день х 564 грн 53 коп.).

За приписами статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Щодо заявленої позивачем вимоги визнати протиправною бездіяльність Турківської районної державної адміністрації Львівської області, що полягала у ненаданні позивачу пропозиції щодо жодної вакантної посади (посади державної служби) у державному органі суд дійшов до висновку про необґрунтованість такої. Обов`язок надати пропозицію вакантної посади лежить саме на безпосередньому роботодавцю позивача - управлінні соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області. З огляду на це зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість частини заявлених позовних вимог, необхідність їх задоволення та наявність визначених нормами КАС України підстав для звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління соціального захисту соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області з 01 січня 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11855 грн 13 коп.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 251, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Турківської районної державної адміністрації Львівської області (82500 Львівська область м. Турка вул. Січових Стрільців 62; код за ЄДРПОУ 04055854), управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області (82500 Львівська область м. Турка вул. Міцкевича 77; код за ЄДРПОУ 03194200) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області Про звільнення ОСОБА_1 № 21-к від 24.12.2019.

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області з 01 січня 2020 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області (82500 Львівська область м. Турка вул. Міцкевича 77; код за ЄДРПОУ 03194200) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 по день постановлення судового рішення в сумі 102179 (сто дві тисячі сто сімдесят дев`ять) гривень 93 коп.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області допустити до негайного виконання.

6. Рішення суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11855 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 13 коп. допустити до негайного виконання.

7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.10.2020.

Суддя Р.П. Качур