Ухвала

від 05.10.2020 по справі 200/1820/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 200/1820/19-а

адміністративне провадження № К/9901/25024/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 200/1820/19-а за позовом приватного підприємства Донбасс-Ремстрой до Головного управління ДФС в Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Донбасс-Ремстрой звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2018 року № 0046944407 прийняте Головним управлінням ДФС України у Донецькій області;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2018 року № 0046924407 прийняте Головним управлінням ДФС України у Донецькій області;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки Приватного підприємства Донбасс-Ремстрой з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб земельного податку та орендної плати юридичних осіб шляхом виключення суми пені в розмірі 27653 грн.08 коп. за кодом платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб, пені в розмірі 15399 грн. 10 коп. за кодом платежу Земельний податок з юридичних осіб.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року позов задоволено частково. Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2019 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

Першого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якого посилався на неналежне фінансування та блокування рахунків.

Проте, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року к задоволенні заяви про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі № 200/1820/19-а повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Податковим органом повторно подано апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі № 200/1820/19-а, яку ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

До Першого апеляційного адміністративного суду втрете надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року. Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте за відсутності коштів на рахунках по сплаті судового збору, до неї не було додано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначити інші причини пропуску строку, якщо такі є.

На адресу Першого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС в Донецькій області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з якого вбачається, що первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, але без документа про сплату судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі № 200/1820/19-а.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

01 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 200/1820/19-а, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 200/1820/19-а.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов