Рішення

від 04.09.2020 по справі 675/2822/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/2822/19

Провадження № 2/675/296/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2020 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого -

судді Демчука П.В.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої О.С.,

прокурора Сопронюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом заступника керівника Шепетівської місцевої прокурори Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокурори Хмельницької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу від 15.12.2017 р. за № 22-23684-СГ та витребування земельної ділянки. В позові просить визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. за № 22-23684-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, а також витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429), призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. за № 22-23684-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу від 15.12.2017 р. за ОСОБА_1 02.01.2018 року зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2018 р. право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за ОСОБА_2 . Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. № 22-23684-СГ отримала у приватну власність (право зареєстровано 02.01.2018 року) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Кунівської сільської ради Ізчславського району Хмельницької області.

Також, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.08.2017 р. № 22-16730-СГ отримала у приватну власність (право зареєстровано 27.10.2017 р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 68221834200:05:014:0524) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мислятинської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 15.12.2017 р. № 22-23684-СГ) використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 15.12.2017 р. № 22-23684-СГ).

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Отже, вказана земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. При цьому, ОСОБА_2 отримала спірну земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у поданому до суду відзиві зазначає, що управління діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді заяв ОСОБА_1 , яка повідомила, що вона правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористалася. Тому, на думку відповідача, підстави для стягнення судового збору з нього відсутні. Крім того, спірний наказ є актом індивідуальної дії і вичерпує себе в момент прийняття, а тому відновлення можливого порушення права держави здійснюється шляхом визнання недійсним права власності відповідача, а не скасування цього наказу. Позов, предметом якого є рішення органу владних повноважень щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Зазначає також, що спірним наказом не лише передавалася земельна ділянка у власність, а й затверджувалася відповідна документація із землеустрою, тому в будь-якому разі наказ не може бути скасований у цілому.

Ухвалою судді від 28 грудня 2019 року прийнято позовну заяву заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

Прокурор Сопронюк В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відзив на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, відзив на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомила

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із повідомлення Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області № 20 від 17.01.2020 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно повідомлення Хмельницької міської ради № 194/03-10 від 21.01.2020 р. відомості про місце проживання гр. ОСОБА_2 , згідно реєстру територіальної громади м. Хмельницького, відсутні.

Надіслані ОСОБА_2 судові повістки повернулися до суду із повідомленням про причини повернення за зазначеною адресою адресат відсутній . Такі дані вказані у поштовому повідомленні, яке повернулося до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки.

Іншої адреси свого місця проживання чи перебування відповідачка ОСОБА_2 суду не повідомила.

Згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців,- за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідачі повідомлені про час та місце слухання справи належним чином, та не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Тому у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації, суд вважає, що останні повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

ОСОБА_1 звернулася з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2.0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, відповідно до вимог ст.ст.118,121 ЗК України.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. № 22-23684-74-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначенняя для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Кунівської сільчької ради Ізяславського району Хмельницької області, надано земельну ділянку площею 2, 0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) у власність гр. ОСОБА_1 .

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. № 22-23684-СГ отримала у приватну власність (право зареєстровано 02.01.2018 р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. № 22-23684-СГ отримала у приватну власність (право зареєстровано 02.01.2018 р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 15.12.2017 р. за № 22-23684-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 15.12.2017 р. № 22-23684-СГ).

ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 15.12.2017 р. № 22-23684-СГ) використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не врахувала, що нею раніше уже використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 6822183000:05:006:0429, що знаходиться за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

ОСОБА_1 при зверненні до зазначеного органу влади не повідомила, що вже раніше скористалася своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, ОСОБА_2 придбала вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

04.07.2018 року ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу відчужила спірну земельну ділянку.

Наведені обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 195254114 від 27.12.2019 р., № 195253333 від 27.12.2019 р., Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 195245559 від 27.12.2019 р., заявами ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на системний аналіз положень вищенаведених норм законодавства, громадянин має право отримати безоплатно у власність земельні ділянки один і більше разів, проте в межах розмірів, передбачених статтею 121 ЗК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 реалізувала право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2, 0 га., тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. за № 22-23684-СГ прийнятий із порушенням вимог ч. 4 ст. 116, п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України та є недійсним.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про необхідність пред`явлення позову прокурором про визнання недійсним права власності відповідача, а не про визнання недійсним спірного наказу, який являється актом індивідуальної дії.

На підставі оскаржуваного наказу було здійснено державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного наказу недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в суді.

Що стосується позовних вимог у частині витребування спірної земельної ділянки на користь держави, суд зазначає наступне.

Згідно з статтями 13-14 Конституції України земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони з об`єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону.

Чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Водночас на наявність прав власника на майно не впливає і та обставина, що воно було предметом угоди щодо відчуження, укладеної іншими способами, оскільки дійсний власник не був стороною такої угоди. При цьому статтею 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав на його майно за іншими способами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставіст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, яка викладена у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 363/2936/15-ц, від 12 червня 2018 року у справі № 916/3727/15, від 09 липня 2018 року у справі № 910/3513/17.

При цьому для застосування віндикації не має самостійного правового значення наявність ланцюжка правочинів, за яким річ послідовно передавалася від однієї особи до іншої, що в кінцевому результаті призвело до перебування речі у володінні набувача. Визнання недійсними всіх правочинів щодо відчуження речі не вимагається.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 та від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс.

Наведене вказує на необхідність задоволення позову в цій частині та витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача за наявності не скасованої державної реєстрації права власності та чинного договору купівлі-продажу, який в судовому порядку не оскаржено.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики ЄСПЛ (рішення у справах Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати суспільний, публічний інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

Виходячи з основних критеріїв дотримання вимог Статті 1 Першого протоколу до Конвенції у вказаній справі, суд констатує, що таке втручання у майно відповідачів є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує суспільний, публічний інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже, таке втручання буде законним та справедливим.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18). Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру ).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Вказаним положенням кореспондують відповідні норми ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення вищевказаних положень закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру : прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Вказаний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа № 587/430/16-ц).

Прокурор пред`явив позов до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки , обґрунтувавши своє звернення до суду тим, що Держгеокадастр як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, незаконно відчужило земельну ділянку державної власності. При цьому Управління Держгеокадастру не вжило заходів до виявлення та усунення вказаного порушення закону, а відповідно до приписів Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) не вправі здійснювати заходи державного контролю (нагляду), які у подальшому можуть бути підставою для звернення до суду з позовом, і самостійно скасувати наказ, на підставі якого особа набула право власності на земельну ділянку.

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності. Окрім того, суспільний інтерес полягає у поверненні земельної ділянки у розпорядження держави, що є умовою реалізації функцій держави із забезпеченням громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати своє право на приватизацію землі.

На думку суду, враховуючи характер і суспільну значимість спірних правовідносин, прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави. До того ж, у справі відсутні докази порушення прокурором порядку звернення до суду, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву заступника керівника Шепетівської місцевої прокурори Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.12.2017 р. за № 22-23684-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429), призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь прокуратури Хмельницької області (р/р 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) судовий збір у розмірі по 1280 (одній тисячі двісті вісімдесят) гривень 67 (шістдесят сім) копійок з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури - 30300, м.Ізяслав, вул. Шевченка, 5, Хмельницької області;

відповідачі:

-Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місце знаходження - вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29016,

- ОСОБА_1 - проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 - проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 11 вересня 2020 року.

Суддя П.В.Демчук