Постанова

від 01.10.2020 по справі 911/1332/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Справа№ 911/1332/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Козачук В.Б. посвідчення №053831

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Київської області, м. Київ

на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 (повний текст складено 23.09.2019)

у справі №911/1332/19 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Біла Церква, Київська область

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

2) Фермерського господарства "Агро-Вересень", с. Пустоварівка, Київська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Біла Церква, Київська область

про визнання недійсними та скасування наказів і договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави (далі - позивач, прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1, ГУ Держгеокадастру у Київській області) та Фермерського господарства "Агро-Вересень" (далі - відповідач 2, ФГ "Агро-Вересень") про визнання недійсними та скасування наказів і договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами вимог земельного законодавства та спеціальних норм Закону України "Про фермерське господарство" при наданні в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), розміщеної на території Сквирської міської ради Сквирського району.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2019 при відкритті провадження у даній справі судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1332/19 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що накази Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 №10-5407/15-14-сг, від 15.09.2014 №10-5404/15-14-сг, від 20.10.2014 №10-8115/15-14-сг, від 22.10.2014 №10-8073/15-14-сг прийняті з дотриманням вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про фермерське господарство", прокурором не доведено належними та допустимими доказами існування на момент прийняття оспорюваних наказів визначених ст. 123 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та у затвердженні відповідних проектів.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі є похідними від основних вимог щодо визнання недійсними та скасування наказів, на підставі яких були укладені спірні договори, та враховуючи, що прокурором не зазначено інших підстав для визнання недійсними договорів оренди, місцевий господарський суд визнав безпідставним та необгрунтованим позов в цій частині позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор Київської області, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою наведені прокурором обставини, не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволені позовної заяви.

Апелянтом зазначено, що прокурором надано належні та допустимі докази того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані виключно на штучне збільшення земельного банку первинного селянського фермерського господарства "Зоря", засновником і керівником якого був останній, за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів, незважаючи на формальне створення ФГ "Агро-Вересень".

Також, за твердженням апелянта, місцевим господарським судом не враховано, що подаючи до Головного управління Держземагенства у Київській області заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Сквирської міської ради Сквирського району, ОСОБА_1 взагалі не зазначив, що у 2012 році вже використав передбачене ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України право на приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель СФГ "Зоря", у зв`язку з чим у 2014 році у нього загалом не було права на безоплатне одержання такої землі із земель державної чи комунальної власності.

Разом з цим, Головне управління Держземагентва у Київській області, розглядаючи заяви ОСОБА_1 у 2014 році та маючи доступ до Державного земельного кадастру (на підставі положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" і постанови Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру") мало можливість та було зобов`язане перевірити інформацію про наявність у фізичної особи - заявника земельних ділянок для ведення фермерського господарства, виявити, що останній є головою СФГ "Зоря", з огляду на що поінформувати останнього про необхідність отримання земельних ділянок в оренду на конкурсній основі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1332/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді - доповідача), суддів Козир Т.П. та Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1332/19, справу призначено до розгляду на 13.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №911/1332/19 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18.

04.08.2020 від прокурора прокуратури Київської області М. Киричука надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке мотивоване тим, що на офіційній веб-сторінці Верховного Суду міститься інформація про розгляд Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та прийняття рішення, а також вказано, що повний текст постанови від 26.05.2020 розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням суддів Козир Т.П. та Агрикової О.В. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020, справу №911/1332/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. , суддів Яковлєва М.Л . та Шаптали Є.Ю.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 20.07.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень була оприлюднена постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 задоволено клопотання прокурора прокуратури Київської області М. Киричука та поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 01.10.2020.

Явка представників учасників справи.

01.10.2020 у судове засідання з`явився прокурор, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури.

Представники відповідача 1, 2 та третьої особи у судове засідання 01.10.2020 не з`явилися, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників відповідача 1, 2 та третьої особи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача 1, 2 та третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 №10-5407/15-14-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 32,3918 га розміщеної на території Сквирської міської ради Сквирського району для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 20.10.2014 №10-8115/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки на території Сквирської міської ради Сквирського району загальною площею 32,3918 га (кадастровий номер 3224010100:03:014:008) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік.

В подальшому на виконання наказу Головного управління Держземагентства у Київській області начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки площею 32,3918 га для ведення фермерського господарства з ОСОБА_1 строком на 21 рік.

Зазначений договір оренди землі зареєстрований Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 20.01.2015.

На підставі укладеного договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:03:014:008.

Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 №10-5404/15-14-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 30,9035 га розміщеної на території Сквирської міської ради Сквирського району для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 22.10.2014 №10-8073/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки на території Сквирської міської ради Сквирського району загальною площею 30,9035 га (кадастровий номер 3224010100:05:011:0035) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік.

В подальшому на виконання наказу Головного управління Держземагентства у Київській області начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки площею 30,9035 га для ведення фермерського господарства з ОСОБА_1 строком на 21 рік.

Зазначений договір оренди землі зареєстрований Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 20.01.2015.

На підставі укладеного договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:05:011:0035.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1005357091 від 21.05.2019 фізична особа ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "Агро-Вересень", державна реєстрація якого проведена 25.09.2015.

Відповдіно до п. 1.5. статуту ФГ "Агро-Вересень" визначено, що земля господарства складається із:

- земельної ділянки державної власності, площею 30,9035 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 3224010100:05:011:0035, що розташована в адміністративних межах Сквирської міської ради, Сквирського району Київської області, наданої в оренду Головним управлінням Держземагентства у Київській області на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2014 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 32411762 від 20.01.2015 року, виданий Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції Київської області);

- земельної ділянки державної власності, площею 32,3918 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 3224010100:03:014:0008, що розташована в адміністративних межах Сквирської міської ради, Сквирського району Київської області, наданої в оренду Головним управлінням Держземагентства у Київській області на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2014 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 32411384 від 20.01.2015 року, виданий Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції Київської області).

Прокурор вказує, що при зверненні з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, громадянином ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України "Про фермерське господарство", не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, не вказано кількості членів фермерського господарства, наявність у нього чи у них прав на безоплатне отримання земельних ділянок, а також земельні ділянки було виділено не єдиним масивом на значній відстані одна від одної.

Поряд з цим прокурор зазначає, що на момент прийняття управлінням Держземагентства у Київській області вищезазначених наказів, ОСОБА_1 був засновником та головою селянського фермерського господарства "Зоря", у користуванні якого на території Сквирського району Київської області вже перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та засновником ТОВ "Венс-Плюс", яке займається вирощуванням, обробленням та торгівлею зерновими культурами.

Таким чином, за твердженням прокурора, ОСОБА_1 , реалізувавши відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" своє право на створення фермерського господарства, яке пов`язане з укладенням договору оренди первісної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, всі інші земельні ділянки, в тому числі і спірні, повинен був отримувати у користування відповідно до вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що зазначені накази Головного управління Держземагентства у Київській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а оспорювані договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, передаються в оренду на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445 із мінами (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагенство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики і продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно пп. 6-1 п. 4 вказаного Положення Держземагенство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Підпунктом 4.32. п. 4 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністра аграрної політики і продовольства України від 10.05.2012 № 258 із змінами (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та зареєстроване в МЮУ 30.05.2012 за №852/21164, передбачено, що Головне управління згідно з покладеними на нього завданнями передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Враховуючи вищевикладене, оспорювані прокурором накази видані Головним управлінням Держземагенства у Київській області в межах повноважень, визначених ЗК України в частині передачі у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Щодо твердження апелянта про невідповідність оспорюваних наказів вимогам чинного законодавства, зокрема, в частині дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.134 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 ЗК України).

Частинами 1-3 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачається, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

За змістом ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваних наказів), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (ч.1). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.2). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6). Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч.10). Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.13).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, до Головного управління Держземагенства у Київській області із заявою звернувся ОСОБА_1 як фізична особа.

Головним управлінням Держземагенства у Київській області (правонаступником якого у спірних правовідносинах є Відповідач 1) розглядалась заява саме фізичної особи ОСОБА_1 , а не селянського фермерського господарства "Зоря", а тому ототожнення прокурором фізичної особи та фермерського господарства у спірних правовідносинах є безпідставним.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Частиною 13 цієї ж статті передбачається, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування на момент прийняття оспорюваних наказів підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у затвердженні цього проекту, які визначені ст. 123 ЗК України.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачається можливість відмови органів державної влади у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Проте, ані в Законі "Про фермерське господарство", ані в Земельному кодексу України не передбачено повноваження органу, який розглядає заяву про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, здійснювати перевірку наміру заявника щодо ведення фермерського господарства, оцінювати перспективу розвитку такого господарства, у тому числі виходячи з наявних у заявника на час звернення трудових та матеріальних ресурсів, та вимагати від особи, що претендує на отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, доводити спроможність ведення господарства, мати у власності техніку або найманих працівників.

Враховуючи, що ст. 123 ЗК України передбачається вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у затвердженні цього проекту при розгляді заяв про надання земельних ділянок у користування, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що у відповідача 1 були відсутні законні передумови для вчинення будь-яких дій, направлених на оцінку перспективи розвитку фермерського господарства, яке може бути зареєстровано як юридична особа лише після отримання земельної ділянки у власність або в оренду.

Твердження апелянта, що ОСОБА_1 як фізична особа не мав права отримувати земельну ділянку для ведення фермерського господарства після реєстрації селянського фермерського господарства "Зоря" не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України в редакції, яка була чинною на час прийняття відповідачем 1 оспорюваних наказів, передбачено, що у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Законодавством України не передбачено обмежень щодо кількості земельних ділянок державної або комунальної власності, які можуть бути передані в оренду для ведення фермерського господарства. Також, чинне законодавство, яке визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерського господарства, не містить будь-яких обмежень щодо кількості фермерських господарств, які можуть бути засновані (створені) однією фізичною особою.

Відтак, існування селянського фермерського господарства "Зоря" не обмежує право фізичної особи ОСОБА_1 на отримання іншої земельної ділянки з метою створення та ведення іншого фермерського господарства, оскільки нормами чинного законодавства не заборонено бути засновником декількох фермерських господарств однією особою та це є проявом свободи підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволені позову в частині визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 №10-5407/15-14-сг, від 15.09.2014 №10-5404/15-14-сг, від 20.10.2014 №10-8115/15-14-сг, від 22.10.2014 №10-8073/15-14-сг.

В частині висновку місцевого господарського суду про відмову в задоволені позову щодо визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, укладених між ОСОБА_1 та управлінням Держземагенства у Сквирському районі Київської області, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

За приписами ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що вимога про визнання недійсним договору оренди є похідною від основної вимоги щодо визнання недійсними та скасування оспорюваних наказів, на підставі яких були укладені спірні договори, та враховуючи, що прокурором не наведено інших підстав для визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки № 8428538 від 20.01.2015 та № 8428603 від 20.01.2015 у даній справі.

За таких обставин, виходячи з дослідження та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Зважаючи на викладене, доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального і процесуального права, прокурором не подано належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст. ст. 73, 76-79, 86 ГПК України, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1332/19 про відмову у задоволені позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (прокурора).

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1332/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 у справі №911/1332/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1332/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.10.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв