Постанова

від 01.10.2020 по справі 922/3014/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Справа № 922/3014/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Тихий П.В. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання - Беккер Т.М.

за участю представників сторін :

від позивача - прокурор Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 29.10.2015;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - адвокат Винник А.В., ордер серія ВІ№1003724 від 10.01.2020;

від відповідача-3 - адвокат Винник А.В., ордер серія ВІ№1003720 від 10.01.2020;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. №455 Х/2),

на рішення , ухвалене Господарським судом Харківської області о 16 годині 49 хвилин 26.12.2019 (повний текст складено та підписано 08.01.2020) у складі судді Байбака О.І.,

у справі №922/3014/19,

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (вул. Соборна, 20, м. Первомайський, Харківська область, 64100, код ЄДРПОУ 02910108),

до відповідачів:

1)Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, поверх 8,9, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822);

2)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд.код НОМЕР_1 );

3)Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", (с. Петрівка, Красноградський р.-н, Харківська обл., 63340, код ЄДРПОУ 30378024),

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3014/19 в задоволенні позову Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди землі відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник прокурора Харківської області, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі № 922/3014/19 та прийняти нове про задоволення позовних вимог прокурора; стягнути на користь Прокуратури Харківської області сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено поважності причин пропуску строку позовної давності, та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними. Зазначає, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати обставини порушення її прав.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", якою врегульовано порядок проведення перевірок, а з урахуванням припису п. 7.2 наказу Генерального прокурора України №3гн від 07.11.2012 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів", перевірка проводиться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних і юридичних осіб, а також колегій органів прокуратури, координаційних і міжвідомчих нарад, вимоги інших організаційно розпорядчих документів, доручення керівництва прокуратур вищого рівня. У зв`язку з відсутністю таких звернень, у прокурора не було підстав для проведення відповідної перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишено ту обставину, що накази ГУ Держземагенства у Харківській області про передачу землі в оренду в загальному доступі не перебувають та не розміщуються на офіційному сайті Головного управління. Тому прокурор не мав об`єктивної можливості довідатись про порушення вимог законодавства, а дізнався про вказані порушення лише 14.06.2017 після отримання від ГУ Держгеокадастру у Харківській області копій цих документів.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з моменту прийняття оскаржуваних наказів з огляду на те, що про вказані порушення було відомо державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту, коли про порушення стало відомо саме прокурору, як позивачу у спорі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі № 922/3014/19; встановлено учасникам справи строк до 05.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 16.03.2020 о 10:00 годині.

26.02.2020 до апеляційного суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що наказ Головного управління №1294-СГ від 18.06.2014 прийнятий у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, у межах наданої компетенції та у спосіб, встановлений законом, тому підстав для визнання його недійсним немає, як відсутні і підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 07.07.2014, укладеного на підставі оспорюваного наказу. Договір оренди земельної ділянки передбачає право орендаря на передачу її в суборенду за письмовим погодженням з орендодавцем. Зазначає, що Головним управлінням було надано згоду ОСОБА_1 на укладення договору суборенди спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим відсутні підстави для визнання недійсним договору суборенди від 01.06.2018.

05.03.2020 до Східного апеляційного господарського суду від СТОВ "Мрія" надійшов відзив, в якому відповідач-3 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуваний наказ та вчинений сторонами правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття та вчинення шляхом моніторингу Публічної кадастрової карти та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що будь-яких доказів того, що прокурор не міг довідатися про порушення законодавства при винесенні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області оскаржуваного наказу раніше ніж 14.06.2017 позивачем до суду не було надано. Вважає, що факт вчинення лише у 2017 році позивачем перевірки стану додержання Головним управлінням у 2014 році вимог земельного законодавства з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є доказом нездійснення своєчасного прокурорського нагляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 зупинено провадження у справі №922/3014/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3014/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та опублікування повного тексту постанови.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 поновлено провадження у справі №922/3014/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3014/19; розгляд справи призначено на 27.08.2020 об 11:30 годині.

21.08.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від СТОВ "Мрія" надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді Шутенко І.А. на дату розгляду справу, на підставі ст. 32 ГПК України та за наявності строків розгляду апеляційної скарги автоматизований розподіл справи не призначався, судове засідання 27.08.2020 об 11 год 30 хв. у справі №922/3014/19 не проводилося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 призначено справу № 922/3014/19 до розгляду на 01.10.2020 о 10:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.09.2020 у зв`язку із відпусткою судді Ільїна О.В. та судді Россолова В.В., які входять до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Шутенко І.А. - головуючий суддя, суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.

30.09.2020 до апеляційного суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання, в якому відповідач-1 просить справу розглядати без участі представника, а також відмовити у задоволення апеляційної скарги прокурора.

01.10.2020 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник прокуратури, яка наполягала на доводах апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.

Присутня у судовому засіданні апеляційної інстанції 01.10.2020 представник відповідачів - 2 та 3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача-1 у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, доводи відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.11.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою, в якій просить надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 26,2 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами заселеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. Згідно з заявою до неї заявник додав наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому); обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план) (а.с.105 т. 1).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:04:000/00000552 від 22.11.2013 громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 26,2000 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області (а.с. 113 т.1).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1294-СГ від 18.06.2014 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області з кадастровим номером 6323381000:04:000:0095, площею 27,1219 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років (а.с. 118 т. 1).

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , 07.07.2014 укладено договір оренди вищевказаної змеленої ділянки, загальною площею 27,1219 га, кадастровий номер 6323381000:04:000:0095, строком на 49 років, який зареєстровано 24.07.2014 зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області (а.с. 122 т. 1).

Відповідно до п. 14 вищевказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з вимогами п. 30 вказаного договору, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.

Факт передачі спірної земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 07.07.2017 (а.с. 131 т. 1)

Як встановлено судом, після укладання вказаного договору оренди, громадянин ОСОБА_1 доданий до заяви від 18.11.2013 "бізнес-план" не реалізовував, фермерське господарство не створював, а звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою від 30.07.2014 в якій, в т.ч. просив надати йому дозвіл на передачу отриманої в оренду земельної ділянки, загальною площею 27,1219 га, кадастровий номер 6323381000:04:000:0095 в суборенду (а.с. 15 т. 3).

У відповідь, Головне управління Держземагенства у Харківській області надало ОСОБА_1 лист від 04.08.2014 №19-20-14-9579/0/9-14, в якому надало згоду на передачу в т.ч. земельної ділянки, загальною площею 27,1219 га, кадастровий номер 6323381000:04:000:0095 в суборенду (с.а. 14 т. 3).

В подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 , на підставі договору суборенди від 01.07.2015 передав в суборенду СТОВ "Мрія" земельну ділянку з кадастровим номером 6323381000:04:000:0095, загальною площею 27,1219 га, раніше отриману в оренду на підставі вказаного вище договору від 07.07.2014 (а.с. 151 т. 1).

Крім того, із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що у користуванні ОСОБА_1 на підставі договорів оренди перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення: 6323381000:01:000:0082 - 12,9326 га, 6323381000:04:000:0098 - 32,5292 га, 6323381000:04:000:0097 - 25,068 га, 6323381000:06:000:0157 - 48,6669 га, 6323381000:01:000:0081 - 50,5159 га, 6323381000:04:000:0096 - 22,0047 га, 6324584700:16:000:0056 - 20,1037 га, 6320280400:04:000:0583 - 17,0636 га, 6320280400:02:000:0266 - 50,8377 га, 6320280400:01:000:0524 - 12,2862 га, 6320280400:01:000:0525 - 6,0675 га, 6320280400:02:000:0267 - 7,1788 га, 6320280400:01:000:0526 - 7,6822 га, 6320280400:01:000:0527 - 12,2492 га, 6320280400:05:000:0554 - 4,2704 га, 6320287200:04:000:0502 - 35,9046 га, 6320287200:03:000:0202 - 9,6592 га, 6320287200:04:000:0502 - 14,6166 га, 6320287200:03:000:0203 - 19,2912 га, 6320287200:04:000:0504 - 40,2421 га, 6320287200:03:000:0204 - 42,0765 га, 6320287200:03:000:0205 - 52,6952 га, 6320287200:03:000:0206 - 98,0567 га, 6320287200:03:000:0208 - 63,6035 га, 6320280400:01:000:0523 - 42,2551 га, 6320287200:03:000:0209 - 7,7270 га, 6320287200:04:000:0505 - 14,4434 га, 6320280400:05:000:0557 - 65,3559 га, 6320280400:02:000:0261 - 51,8794 га, 6320280400:01:000:0518 - 52,6895 га, 6320280400:02:000:0262 - 65,4008 га, 6320280400:01:000:0519 - 37,6478 га, 6320280400:01:000:0520 - 53,9184 га, 6320280400:01:000:0521 - 5,0371 га, 6320280400:01:000:0522 - 9,6048 га, 6320280400:02:000:0265 - 8,3644 га, 6320280400:05:000:0555 - 6,3591 га, 6320280400:05:000:0556 - 7,8761 га, 6323381000:05:000:0067 - 3,76 га, 6323381000:06:000:0155 - 3,2413 га, 6323381000:03:000:0110 - 35,8217 га, 6323381000:04:000:0094 - 6,1235 га.

При цьому, зазначені земельні ділянки передані ФОП ОСОБА_1 у суборенду СТОВ "Мрія" та ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів".

Первомайська місцева прокуратура звернулася до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою (від 11.07.2017) до відповідачів - ГУ Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія" в якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1294-СГ; визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:04:000:0095 площею 27,1219 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14705176 від 25.07.2014; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22585755 від 03.07.2015; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:04:000:0095 площею 27,1219 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 881607,47 грн.

В процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову, ОСОБА_1 07.12.2017 здійснено реєстрацію Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ОСОБА_1 є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі викладеного, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 20.11.2018 у справі № 626/1053/17 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, та його підвідомчості господарським судам.

Зазначена ухвала Красноградського районного суду Харківської області від 20.11.2018 у справі № 626/1053/17 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

При цьому, 11.12.2017 між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія" укладена угода про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01.07.2015, яку 11.12.2017 зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01.06.2018 між ФОП ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0095 площею 27,1219 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, який 17.07.2018 зареєстровано державним реєстратором Красноградського районної державної адміністрації Харківської області.

Прокурор вважає дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки згідно з наказом № 1294-СГ від 18.06.2014 незаконними, оскільки останнє на його думку, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вказані дії ОСОБА_1 , на думку прокурора, свідчать про грубе порушення та ігнорування останнім норм діючого законодавства, оскільки, навіть після слухання справи по суті та обізнаністю з положеннями Закону України "Про фермерське господарство", зокрема, щодо необхідності самостійного обробітку земель, переданих для створення фермерського господарства за спрощеною процедурою, ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа - підприємець, розірвав раніше укладений з СТОВ "Мрія" договір суборенди від 01.07.2015, та вже як фізична особа - підприємець згідно з договором суборенди від 01.06.2018 повторно передав СТОВ "Мрія" в суборенду земельну ділянку. На думку прокурора, такі дії ОСОБА_1 свідчить про єдину мету - розширення земельного банку вже раніше створеного СТОВ "Мрія", що прямо суперечить меті та духу Закону України "Про фермерське господарство".

За таких обставин, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1294-СГ від 18.06.2014 підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Як уже зазначалося, рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3014/19 в задоволенні позову Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди землі відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд виходив із того, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельної ділянки були фактично спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання СТОВ "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів. Головним управлінням не здійснено належну перевірку в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1294-СГ від 18.06.2014 щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Крім того, у випадку скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1294-СГ від 18.06.2014, зазначене може мати наслідком визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 07.07.2014 та договору суборенди земельної ділянки від 01.06.2018, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди і її повернення у державну власність.

Однак, дослідивши питання пропуску прокурором строку позовної давності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача поважних підстав пропуску такого строку, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" № 1294-СГ від 18.06.2014 та в частині визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 27,1219 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, зі скасуванням його державної реєстрації.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія" договору суборенди, та зобов`язання ФОП ОСОБА_1 повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківської області прийняти земельну ділянку суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним вказаного договору суборенди від 01.06.2018, оскільки спірну земельну ділянку ОСОБА_1 передав у суборенду як фізична особа-підприємець, що не суперечить ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", а Головне управління Держземагенства у Харківській області листом від 04.08.2014 №19-20-14-9579/0/9-14 надало ОСОБА_1 згоду на передачу в т.ч. земеленої ділянки, загальною площею 27,1219 га, кадастровий номер 6323381000:04:000:0095 в суборенду (як і передбачено п. 30 Договору про оренду землі від 07.07.2014).

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходив з наступного.

Згідно частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись з цим позовом, прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що Головним управлінням Держземагенства у Харківської області протиправно передано в довгострокову оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянину ОСОБА_1 , а останній отримавши її передав в суборенду СТОВ "Мрія". Внаслідок зазначених обставин СТОВ "Мрія" отримало в користування земельну ділянку без обов`язкової процедури проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор вказує, що вводячи державу в оману, ОСОБА_1 розширює земельний банк СТОВ "Мрія", тим самим ухиляючись від процедури земельних торгів, що в свою чергу призводить до ненадходження у відповідних розмірах грошових коштів до бюджету.

Тобто зазначені обставини свідчать про порушення земельного законодавства та неправомірне розпорядження землями державної власності.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області створено на підставі Постанови КМУ № 5 від 14.01.2015. При цьому, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником ГУ Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 № 442 Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізоване шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України та Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.

Відповідно до вимог пп. 30 п. З зазначеного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання вимог земельного законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них.

Прокурор вказує, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області неналежним чином виконує покладені на нього функції, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , а останнім в подальшому СТОВ "Мрія".

У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача, даний позов заявлено прокурором самостійно.

Правомірність таких дій прокурора також підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі № 389/29/17 та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

За змістом частини 1 статті 22 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частини другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV)та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно з ч. 1-2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

З 1 травня 2016 року фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець (частина четверта статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції Закону України № 1067-VIII від 31 березня 2016 року, який набрав чинності 1 травня 2016 року).

Статтею 8 названого закону (станом на момент прийняття 1-им відповідачем оскаржуваного наказу) встановлювалось, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами ст. 5, 7 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IVяк спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, розглядаючи заяву громадянина по суті, повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів; за наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів; можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена. Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04 2019 у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6 цс 19).

Однак, при подачі до Головного управління Держземагенства у Харківській області ОСОБА_1 заяви від 18.11.2013, останній не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

З доданого ОСОБА_1 до заяви від 18.11.2013 обґрунтування (т. 1 а.с. 31-33) вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяви про виділення землі і в них ОСОБА_1 лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. Також ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 № 3.1/2751, що свідчить про те, що на момент отримання земель, останній не мав техніки для її обробітку. Відповідно до інформації від 14.08.2019 техніка відсутні і на теперішній час.

Окрім цього, ОСОБА_1 в обгрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, ОСОБА_1 до заяви від 18.11.2013 не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. Надані суду виписка з семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому не надавалась під час подання заяви про надання земельних ділянок в оренду. ОСОБА_1 додано до заяви лише копію диплому серії НОМЕР_2 від 29.06.1982, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошенка , про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація" (том 1 а.с. 34). Однак, освіта ОСОБА_1 у галузі "електрифікації" немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенствтва в області при розгляді заяви та документів заявника.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства. Разом з тим, за ОСОБА_1 , як вже було зазначено вище, не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, а реєстрація фермерського господарства як фізичної особи - підприємця відбулася більше ніж через три роки після отримання в оренду земельної ділянки і лише після пред`явлення прокурором позову у порядку цивільного судочинства. Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів безпосереднього використання ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а цю ділянку останній двічі передавав в суборенду СТОВ "Мрія", що свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав на меті створити нове фермерське господарство, а отримав земельну ділянку для розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів.

Крім того, як свідчить рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05.04.2019 по справі №610/1823/17, Постанова Харківського апеляційного суду від 07.11.2019 по цій же справі, пояснення Прокуратури Харківської області, наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3038 та 3062 від 12.11.2014 надано громадянину ОСОБА_1 у користування 31 земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 937,9426 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської та Шебелинської сільських рад Балаклійського району Харківської області для ведення фермерського господарства. На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагенства у Харківської області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок від 12.12.2014, проте в подальшому ОСОБА_1 передав ці земельні ділянки в суборенду ТОВ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" згідно з договорами суборенди від 03.03.2015. Окрім того, Головним управлінням Держземагенства у Харківської області іншими наказами надано громадянину ОСОБА_1 11 земельних ділянок загальною площею 267,7857 га, розташованих на території Кирилівської сільської ради Красноградського району на підставі договорів оренди земель від 07.07.2014 та від 07.05.2015, які 01.07.2015 ОСОБА_1 передано в суборенду СТОВ "Мрія", в т.ч. земельну ділянку загальною площею 27,1219 га, кадастровий номер: 6323381000:04:000:0095, повернення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

У зв`язку з тим, що до моменту відведення Головним управлінням Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, що є предметом спору в даній справі, у користуванні ОСОБА_1 вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкретних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Тому, враховуючи, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області не було дотримано обов`язкових умов при передачі ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 1294-СГ від 18.06.2014 є незаконним та підлягає скасуванню, та як наслідок підлягає скасуванню договір оренди від 07.07.2014, укладений на підставі незаконного наказу.

В той же час, 3-м відповідачем - СТОВ "Мрія" у відзиві (т.2 а.с.42-51) заявлено про пропуск прокурором позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі N 362/44/17).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19 тощо.

Як було встановлено вище, позов про визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області №1294-СГ від 18.06.2014, про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 07.07.2014 та договору суборенди від 01.06.2018, повернення орендованої земельної ділянки прокурором подано 16.09.2019 - тобто майже через п`ять років з моменту прийняття спірного наказу та укладення на його підставі відповідного договору.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленої ст.257 ЦК України трирічної позовної давності прокурор вказує, що, оскільки він є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право, тобто, від 14.06.2017, після отримання від ГУ Держгеокадастру копій документів на запит.

Так в матеріалах справи міститься лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10-20-14-10158/0/19-17 від 14.06.2017, яким Головним управлінням було надано відповідь на запит прокурора Харківської області від 06.06.2017 та надано договори оренди земельних ділянок.

Разом з тим, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.

В апеляційній скарзі прокурор заперечує щодо можливості прокурора дізнатися про спірний наказ та договір до 14.06.2017 при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, оскільки дії передбачені п. 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому ст. 21 зазначеного Закону. Зазначає, що підставою для проведення перевірки були письмові звернення органів державної влади, місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних і юридичних осіб, а також рішення колегій органів прокуратури, координаційних і міжвідомчих нарад, вимоги інших організаційно-розпорядчих документів, доручення керівництва прокуратур вищого рівня. У спірних правовідносинах будь-які звернення, які б давали підставу для проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів на адресу органів прокуратури не надходили, відповідні постанови прокурора про проведення перевірки відсутні.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, на час видачі спірного наказу ГУ Держземагентства) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч.1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру").

Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися ст. 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.

Відповідно до п. 3.1 Наказу Генеральної прокуратури №3гн від 07.11.2012 (який був чинний на момент прийняття спірного наказу та укладення договору оренди землі) встановлено не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів організовувати та проводити за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, матеріалами контролюючих органів, повідомленнями у засобах масової інформації та за власною ініціативою (п. 7 зазначеного наказу).

Крім того, п. 9 загаданого наказу встановлено, що до початку перевірки органи прокуратури мають право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази, інші документи, одержувати інформації про стан законності та заходи щодо її забезпечення.

Зазначене спростовує твердження апелянта, що дії передбачені ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" можливо вчиняти лише під час проведення перевірки, а також те, що проведення перевірки можливе лише на підставі відповідного звернення.

Тобто, у органів прокуратури були необхідні повноваження для отримання інформації щодо порушення законності під час прийняття спірного наказу ГУ Держземагенства та укладення договору оренди на його підставі.

Згідно з Законом "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014, обсяг повноважень прокуратури було зменшено порівняно з законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Однак з матеріалів справи не вбачається обґрунтувань, яким чином вказані обставини вплинули на можливість прокурора своєчасно дізнатися про надання спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 .

Як свідчать матеріали справи, прокурор попередньо звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою в межах справи №626/1053/17 до цих же відповідачів, про той же предмет (за певним виключенням щодо договору суборенди) і з тих же підстав, проте в процесі розгляду даної справи судом прийнято ухвалу від 20.11.2018 про закриття провадження у справі з підстав підвідомчості даного спору господарським судам.

Однак, як свідчить надана прокурором копія позову поданого в межах справи №626/1053/17 (т. 2 а.с. 166-167), його датовано 11.07.2017, а подано до суду 23.07.2017, тобто вже з пропуском (за межами) строку позовної давності щодо вимог про скасування наказу від 18.06.2014 та договору оренди землі від 07.07.2014.

Крім того, провадження у справі №626/1053/17 було закрито ухвалою суду ще 20.11.2018, зазначена ухвала прокурором не оскаржувалась та є чинною. Протре, як зазначалося, з позовом у справі №922/3014/19 прокурор звернувся лише 16.09.2019.

При цьому прокурором жодним чином не обґрунтовано зволікання із зверненням до господарського суду із позовною заявою.

У позовній заяві прокурор зазначав, що підстави для представництва інтересів держави у суді у сфері земельних відносин прокурором встановлено на підставі вивчення питання законності використання земель на території Красноградського району Харківської області.

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10-20-14-10158/0/19-17 від 14.06.2017 вбачається, що вона надана саме на запит прокурора (від 06.06.2017 №05/1-408вих-17.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду.

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в короткий термін надало витребувані документи.

Посилання скаржника на відсутність постанови прокурора про проведення перевірки жодним чином не обґрунтовує поважності пропуску позовної давності прокурором, а лише свідчить про неналежне виконання органами прокуратури своїх повноважень.

Водночас прокурором не наведено жодного мотивування - чому із таким запитом прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області лише у червні 2017 року, і які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Крім того, в матеріалах справи мітяться: відповідь Регіонального сервісного центру у Харківській області №31/20/5-65 від 06.04.2014 на запит прокурора від 04.04.2017 №03-14-3531вих17 (т. 1 а.с. 141), відповідь ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 №3.1/2751 на запит прокурора від 04.04.2017 №03-14-3581вих-17 (т. 1 а.с. 143), відповідь Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.04.2017 №940/10/20-16-08-21 на запит прокурора від 04.04.2017 №08-14-3522вих-17, в яких зазначено інформацію, що стосується ОСОБА_1 щодо відсутності у нього транспортної техніки, а також щодо сплати останнім орендної плати за оренду земельних ділянок розташованих на території Кирилівської сільської ради Харківської області загальною площею 267,7857 га.

Зазначені обставини свідчать про обізнаність органів прокуратури про порушення земельного законодавства щодо передачі ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки до отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру у Харківській області 14.06.2017.

Відтак, в органів прокуратури, починаючи з червня 2014 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором з невідомих причин не було зроблено.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно, з дотриманням вимог ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено 3-м відповідачем у справі.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору суборенди від 01.06.2018 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія", та вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсним зазначеного договору суборенди в даному випадку, за відсутності підстав для скасування наказу від 18.06.2014 №1294-СГ та договору оренди від 07.07.2014, укладеного на підставі цього наказу, не призведе до повернення спірної земельної ділянки до ГУ Держеокадастру у Харківській області, оскільки в будь-якому випадку законним користувачем зазначеної земельної ділянки залишається ФОП ОСОБА_1

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі .

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора Харківської області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3014/19 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3014/19 змінити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

У судовому засідані 01.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2020.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя В.С. Хачатрян