Ухвала

від 14.04.2021 по справі 922/3014/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3014/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 (колегія суддів: Шутенко І. А., Тихий П. В., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 (суддя Байбак О. І.). у справі

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2. Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича, 3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди землі,

за участю представників:

позивача - Семенчук М. А.,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - 1-й відповідач, ГУ Держгеокадастру), 2) Фізичної особи-підприємця Томко Андрія Івановича (далі - 2-й відповідач, ФОП Томко А. І.), 3) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі -3-й відповідач, СТОВ "Мрія") про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі - ГУ Держземагенства) "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1294-СГ;

- визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між ГУ Держземагенства та Томко А.І. договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 27,1219 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.07.2014 № 6461402;

- визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між фізичною особою-підприємцем Томко А. І. та СТОВ "Мрія" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 27,1219 га, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 № 27161853;

- зобов`язання ФОП Томко А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру прийняти зазначену земельну ділянку.

2. Позов обґрунтовано тим, що на підставі заяви Томка А. І. згідно з наказом ГУ Держземагенства від 18.06.2014 № 1294-СГ йому надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6323381000:04:000:0095, площею 27,1219 га для ведення фермерського господарства, а в подальшому укладено договір оренди земельної ділянки від 07.07.2014. Дану земельну ділянку Томко А. І. передав в суборенду раніше створеному СТОВ "Мрія" згідно з договором суборенди земельної ділянки від 01.06.2018. Однак, під час вивчення прокуратурою матеріалів, на підставі яких Томку А. І. надано в оренду земельну ділянку, встановлено ряд істотних порушень, які на думку прокурора, зумовлюють необхідність визнання незаконними вказаного наказу ГУ Держземагенства та недійсним договорів оренди та суборенди, а саме, звертаючись до ГУ Держземагенства із заявою про отримання земельної ділянки, Томко А. І . мав на меті не створити фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

5. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, статей 123, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування зазначених норм.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. СТОВ "Мрія" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності й обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9. Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що наказ ГУ Держземагенства від 18.06.2014 № 1294-СГ щодо передачі в оренду Томку А. І. земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

10. Суд також зазначив, що випадку скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 18.06.2014 № 1294-СГ, зазначене може мати наслідком визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 07.07.2014 та договору суборенди земельної ділянки від 01.06.2018, з подальшим скасуванням усіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди і її повернення у державну власність.

11. Тобто судом встановлено правомірність позовних вимог прокурора, однак в позові відмовлено у зв`язку з пропуском прокурора позовної давності.

12. Щодо строку позовної давності суди зазначили, що відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

13. За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

14. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

15. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

16. Судами встановлено, що прокурор звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою в межах справи № 626/1053/17 до цих же відповідачів, про той же предмет (за певним виключенням щодо договору суборенди) і з тих же підстав, проте в процесі розгляду даної справи судом прийнято ухвалу від 20.11.2018 про закриття провадження у справі з підстав підвідомчості даного спору господарським судам. Однак, як свідчить надана прокурором копія позову поданого в межах справи № 626/1053/17, його датовано 11.07.2017, а подано до суду 23.07.2017, тобто вже з пропуском (за межами) позовної давності щодо вимог про скасування наказу від 18.06.2014 та договору оренди землі від 07.07.2014.

17. Провадження у справі № 626/1053/17 було закрито ухвалою суду ще 20.11.2018, зазначена ухвала прокурором не оскаржувалася та є чинною. Проте, з позовом у справі, яка переглядається, прокурор звернувся лише 16.09.2019.

18. Водночас судами встановлено, що прокурором, з урахуванням повноважень щодо здійснення перевірок, не доведено неможливості звернення до суду за захистом порушеного права в межах трирічного строку. Водночас судами зазначено, що прокурором не наведено жодного мотивування - чому із запитом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прокуратура звернулася лише у червні 2017 року, і які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

19. При цьому прокурором жодним чином не обґрунтовано зволікання із зверненням до господарського суду з позовною заявою.

20. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про відсутність порушень вимог чинного земельного законодавства України, правомірність видачі ГУ Держгеокадастру оспорюваного наказу та надання у користування Томку А. І. спірної земельної ділянки. При цьому судове рішення прийнято без урахування висновків щодо застосування статей 123, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", викладених у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 92783/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

21. З тексту рішення господарського суду першої інстанції вбачається, що суд навпаки дійшов висновку про те, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1294-СГ від 18.06.2014 щодо передачі в оренду Томку А. І. земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", проте в позові відмовив з огляду на пропуск прокуратурою позовної давності.

22. Таким чином, підстави для порівняння висновків судів, викладених у вищезазначених справах, та у справі, яка переглядається, відсутні. Оскільки у постанові, що переглядається, немає висновків про необґрунтованість вимог прокурора.

23. Скаржник також посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано статтю 261 ЦК України та статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16.

24. У справі № 362/44/17, на постанову Великої палати Верховного Суду від 17.10.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, Верховий Суд розглядав виключну правову проблему щодо витребування майна в порядку, передбаченому статтею 388 ЦК України, в яких позивачем виступає прокуратура у поєднанні з нормами ЦК України, які регулюють строк позовної давності.

25. Водночас Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок, викладений у постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц та зазначила, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

26. У справі, яка переглядається, інший предмет та підстави позову, а також обставини, які формують зміст правовідносин. При цьому висновки, викладені у справі № 362/44/17 щодо обчислення позовної давності, не протирічать висновку у даній справі, оскільки суди попередніх інстанцій оцінювали обставини пропуску такого строку саме прокурором.

27. У справі № 389/29/17-ц розглядалися позовні вимоги керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки з підстав того, що ОСОБА_2 скористалася правом на отримання земельної ділянки у пільговому порядку з метою уникнення участі в земельних торгах, оскільки не мала в наявності трудових і матеріальних ресурсів для обробітку земельної ділянки, а після отримання земельних ділянок передала їх в обробіток ФГ "БАЗ.І.С.". Верховний Суд погодився з висновком Апеляційного суду Кіровоградської області про наявність підстав для задоволення позову та своєю постановою від 23.05.2018 рішення зазначеного суду залишив без змін. Суд касаційної інстанції також погодився з тим, що прокурор підтвердив підстави представництва проте будь -які висновки щодо застосування статті 261 ЦК України у постанові касаційної інстанції відсутні.

28. У справі № 183/4638/16 предметом позову є вимога ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права засновника та права користування в порядку спадкування за законом. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 позовні вимоги задоволено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 задоволено апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 частково скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою площею 39,3 га, наданою для ведення фермерського господарства. Касаційна інстанція рішення апеляційного суду Дніпропетровської області залишила без змін, зазначивши про відсутність підстав для задоволення позову та погодившись із тим, що прокуратурою належним чином обґрунтовано підстави представництва у суді. Будь-які висновки щодо застосування статті 261 ЦК України у постанові касаційної інстанції відсутні.

29. У справі № 469/777/16 розглядалися позовні вимоги прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки з підстав того, що в порушення частини четвертої статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" відсутня обов`язкова державна експертиза проєкту землеустрою; спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_6 з порушенням вимог чинного законодавства зі зміною цільового призначення, без попереднього вилучення у належного користувача - державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", і відповідачем не було отримано відповідного погодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться у межах прибережної захисної смуги уздовж моря на відстані 30-40 м від урізу води. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зазначив, що прокурором при зверненні до суду із вказаним позовом дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо наявності повноважень на представництво інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, оскільки прокуратурою Миколаївської області було повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію про наявність порушень земельного законодавства, а також погодився з відхиленням апеляційною інстанцією посилання відповідача на пропуск строку позовної давності при зверненні до суду, оскільки під час розгляду справи жодна із сторін та учасників судового розгляду не заявляла клопотання про застосування позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами.

30. У справі № 6-248цс16 Верховний Суд України зазначив, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Висновки щодо обґрунтування підстав представництва інтересів держави або щодо позовної давності у постанові Верховного Суду України відсутні.

31. Як зазначалося вище, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

32. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

33. Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається. При цьому слід зазначити, що у справі, яка переглядається, суди дійшли висновків про належне обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у цій справі.

34. У справі № 587/430/16-ц 06.02.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою зазначену справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Тобто постанова, яка би була датована 06.02.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

35. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

36. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

37. Відповідно до частини другої статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

38. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

39. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

40. Отже, зі встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище норм ГПК України.

41. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі № 922/3014/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич