Постанова

від 28.09.2020 по справі 922/3852/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа № 922/3852/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): Стойка О.В.

судді: Попков Д.О., Істоміна О.А.

при секретарі судового засідання: Склярук С.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ткаченко К.О. за посвідченням;

від відповідача 1: Романенко Т.М. за довіреністю;

від відповідача 2: Романенко Т.М. за довіреністю;

від відповідача 3: Кокорев Е.О. за ордером (адвокат);

від відповідача 4: Кокорев Е.О. за ордером (адвокат) ;

ОСОБА_1 особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2020р. у справі№ 922/3852/19 (суддя Суслова В.В.) за позовом до прозаступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, м. Харків 1)Харківської міської ради, м. Харків 2)Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків 3)Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ", м. Харків 4) ОСОБА_1 , м. Харків визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року до господарського суду Харківської області звернувся заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 м. Харків (далі-Прокурор, Позивач) з позовом до Харківської міської ради м. Харків (Відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків (Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" м. Харків (Відповідач-3) та ОСОБА_1 м. Харків (Відповідач-4) про визнання незаконним та скасування п. 7 додатку до рішення 7 сесії Відповідача-1 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.03.2017 № 5462-В-С, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 644; витребування у Відповідача-4 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлового приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташованого в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за №23011814 від 25.10.2017 на нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташованого в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , за Відповідачем-4; покладення судових витрат у справі на Відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 4 лютого 2020 року у справі №922/3852/19 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач (заступник прокурора Харківської області м. Харків ) , не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області, подав апеляційну скаргу, за змістом якої просив суд скасувати спірне рішення від 04.02.2020 у справі № 922/3852/19, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив наступні підстави:

- порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства - ст. ст. 86, 236, ГПК України - в частині ненадання судом належної правової оцінки доводам Прокурора стосовно законодавчого врегулювання спірних правовідносин, а також покладення в основу спірного рішення винятково пояснення Відповідача-1 та Відповідача-2 без належної їх оцінки на предмет відповідності нормам матеріального права;

- застосування судом до спірних правовідносин лише ч. 1 ст. 289 ГК України без врахування вимог ч. 4 вищезазначеної статті, яка передбачає, що приватизація цілісних майнових комплексів, нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом;

- залишення судом поза увагою доводів Прокурора в частині того, що спірні нежитлові приміщення віднесені до групи А в силу ч. 1 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація яких у вигляді викупу може проводитися виключно за умови законного здійснення невід`ємних поліпшень;

- посилання суду на п. 5.6 договору № 742 від 22.05.2013 року не може застосовуватися в даній ситуації, оскільки процедура викупу орендарем майна переданого в оренду повинна здійснюватися відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)";

- невірне застосування судом першої інстанції висновків Конституційного суду України від 13.12.2000 року, рішення №4-pn/2000 у справі №1-16/2000, в частині того, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно;

- помилковість висновків суду, про те, що у Відповідача-3 право на викуп орендованого майна виникло з договору оренди, оскільки в даній ситуації положення абзацу 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є спеціальними, так як встановлюють правовий механізм приватизації спірного майна;

- безпідставність висновків суду щодо не доведення Прокурором факту порушенням спірним рішенням Відповідача-1 вимог чинного законодавства та прав інших осіб.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи № 922/3852/19 між суддями, головуючим суддею визначено Стойка О.В. в складі суддів Попков Д.О. та Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11 березня 2020 року у справі № 922/3852/19 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 24.03.2020 та 25.03.2020, року від Відповідача-1 та Відповідача-2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу Позивача, за змістом яких Відповідачі просили суд апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 04.02.2020 по справі № 922/3852/19 - без змін.

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 26.03.2020 надійшли відзиви від Відповідача-3 та Відповідача-4, за змістом яких вони також просили суд апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 04.02.2020 по справі № 922/3852/19 - без змін.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи № 922/3852/19 між суддями, головуючим суддею визначено Стойка О.В. в складі суддів Попков Д.О. та Барбашова С.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 провадження у справі № 922/3852/19 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи від № 922/3852/19 між суддями, головуючим суддею визначено Стойка О.В., в складі суддів Попков Д.О. та Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 провадження у справі № 922/3852/19 поновлено, судовий розгляд призначено на 21.09.2020 року.

Колегією суддів протокольною ухвалою в судовому засіданні 21.09.2020 року по справі № 922/3852/19 було оголошену перерву до 28.09.2020 року.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи від № 922/3852/19 між суддями, головуючим суддею визначено Стойка О.В. в складі суддів Попков Д.О. та Істоміна О.А.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просив суд заяву задовольнити, а спірне рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники Відповідачів підтримали свої пояснення наведені у відзивах, просили скаргу Позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі №922/3852/19 - без змін.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини :

- укладення 22.05.2013 між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 договору оренди №742 (далі- Договір оренди) на нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, 17 (далі-спірне приміщення), які належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

- прийняття Відповідачем-1 рішення "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 (далі-Рішення), яким вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно п. 7 додатку до рішення нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 17, підлягали приватизації шляхом викупу Відповідачем-3;

- на виконання Рішення Відповідача-1, Відповідачем-2 доручено суб`єкту оціночної діяльності ТОВ "СІТ-КОНСАЛТ" проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень загальною площею 106,8 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, 17 станом на 31.07.2016. Відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна, ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 273 000,00 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 16.08.2016;

- укладення 09.03.2017 між Відповідачем-2 і Відповідачем-3 договору купівлі-продажу №5462-В-С (далі-Договір-1). Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 644. Відповідно до акту № 5462-В-С нежитлові приміщення передані Відповідачу-3;

- перехід право власності на спірні нежитлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2017 (далі-Договір-2) до Відповідача-4.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Звертаючись із даним позовом до суду, Прокурор зазначав, що Відповідач-1 незаконно обрав спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем (Відповідачем-3), так як в даній спірній ситуації орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, про що також свідчить факт відсутності у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію - будь - яких відомостей про такі поліпшення.

Прокурор також зазначив, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади оскільки він порушує вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, вважали рішення суду першої інстанції законним, а вимоги Позивача - безпідставними, наполягаючи на наявності у Відповідача-1, як власника майна, права обрання способу продажу майна, а також на наявності у Відповідача-3 переважного права на його викуп.

Відмовляючи у задовольняючи позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись приписами чинного законодавства та принципом "належного урядування" виходив з того, що при прийнятті спірного Рішення Відповідач-1 діяв в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016р.р. Суд дійшов висновку про відповідність вимогам ст. 203 ЦК України Договору купівлі-продажу № 5462-В-С від 09.03.2017, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3. Суд зазначив, що Прокурором не було доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факти, на які останній посилався в своїй позовній заяві, а також факт порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація єдиних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом

У відзиві Відповідача-1 на позовну заяву зазначено, що оспорюване Рішення Відповідача-1, прийнято на підставі Законів України: "Про приватизацію державного майна; "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 р. р., затвердженої рішенням 12 сесії Відповідача-1 від 23.12.2011 № 565/11 (далі-Програма).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності. Основною метою приватизації є зокрема, реалізація права територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через спеціально уповноважені органи; сприяння подальшому розвитку інфраструктури м. Харкова шляхом збільшення частки приватних власників, які мають довгострокові інтереси в розвитку об`єкта, що приватизувався, здійснюють ефективне управління їм і сприяють створенню соціально орієнтованої ринкової економіки; підтримання та подальший розвиток м. Харкова за рахунок коштів, що надходять від приватизації.

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.3 Програми, продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 ст. 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так відповідно до матеріалів прави та вищенаведеного, нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, 17, які були відчужені на користь Відповідача-3 на підставі Договору-1 та в подальшому передані у власність Відповідачу-4 на підставі Договору-2, є окремим індивідуально визначеним майном, тобто відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебуває у комунальній власності м. Харкова.

Згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону .

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановленні ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

У ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вказано, що викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з п. 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

Враховуючи вищенаведене, Відповідач-1 має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений ним орган приватизації, а саме Відповідач-2, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна .

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які матеріали на підтвердження факту здійснення Відповідачем-3 поліпшень орендованого спірного приміщення, а також не доведено факту наявності та подання документів про здійснення орендарем поліпшень, що повинні були подаватися ним до органу приватизації.

Керуючись вищезазначеними приписами законодавства та висновками Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 922/2932/19 за подібних правовідносин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність у Відповідач-1 як органу місцевого самоврядування права самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень є помилковими.

Також необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на підтвердження свого висновку про наявність права у Відповідача-1 самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000, оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування п. 7 додатку до Рішення Відповідача-1 та визнання недійсним Договору-1, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вищенаведеним нормам чинного законодавства.

В цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Щодо доводів заявника про незаконність відмови судом у задоволенні позовних вимог в частині витребування у Відповідача-4 на користь територіальної громади міста Харкова спірних нежитлових приміщень та скасування запису про проведення державної реєстрації права власності за № 23011814 від 25.10.2017 на ці приміщення за Відповідачем-4, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 25.10.2017 між Відповідачем-3 та Відповідачем-4 було укладено Договір-2, відповідно до п. 1.1 якого, спірні нежитлові приміщення були передані у власність Відповідачу-4. На момент звернення до суду першої інстанції, даний договір недійсним не визнавався.

Позивач аргументує вищенаведені вимоги наявністю в нього права на витребування майна із чужого незаконного володіння, яке прямо передбачено ст. 387 ЦК України. Прокурор зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також Позивач вважає, що визнання недійсним Договору-1 автоматично тягне за собою обов`язок Відповідача-4 повернути зазначене майно.

Разом з тим, зазначені вимоги є необґрунтованими за наступних підстав.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, якою Прокурор обґрунтовує свої вимог в цій частині, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, на момент звернення Прокурора з вимогою повернути спірне майно, спірні Рішення та Договір-1 не були визнані незаконними та недійсними, отже права та інтереси держави у вигляді територіальної громади не були порушенні, оскільки власником даного майна був не Відповідача-1, а Відповідач-4, який не був стороною оспорюваного правочину, а отже і визнання недійсним зазначеного правочину автоматично не тягне за собою обов`язок Відповідача-4 повернути зазначене майно.

Інших доводів Прокурор не наводить.

За таких підстав позовні вимоги Прокурора до Відповідача-4 про витребування на користь територіальної громади міста Харкова спірного нежитлового приміщення та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за № 23011814 від 25.10.2017 на це приміщення за Відповідачем-4 заявлені безпідставно та є передчасними.

Враховуючи вище наведене, колегія судів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог Позивача про витребування у Відповідача-4 на користь територіальної громади міста Харкова спірних нежитлових приміщень та скасування запису про проведення державної реєстрації права власності за № 23011814 від 25.10.2017 на ці приміщення за Відповідачем-4 є обґрунтованим.

За таких підстав апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області м.Харків підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2020р. у справі № 922/3852/19 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 7 додатку до Рішення 7 сесії Відповіадча-1 7 скликання та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.03.2017 № 5462-В-С, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 644, а також в частині розподілу судових витрат на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, а саме невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати незаконним та скасувати п. 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 09.03.2017 № 5462-В-С, укладений між Відповідачем-2 та Відповідачем-3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 644.

На підставі ст. 129 ГПК України, враховуючи, що порушення чинного законодавства в сфері приватизації комунальної власності були допущені саме з вини Відповідача-1 та Відповідача-2, які вийшли за межі повноважень, встановлених законом та вчинили дії, які стали підставою до звернення Позивача до суду з позовною заявою, колегія суддів вважає за необхідне в скасованій частині покласти судові витрати на Відповідача-1 та Відповідача-2 в рівних частинах, а в частині відмови в задоволенні вимог Прокурора - покласти на останнього.

Також судова колегія констатує факт переплати Позивачем судового збору при поданні позову до суду першої інстанції, загальна сума якого мала складати 7 684,00 грн., виходячи з кількості заявлених вимог та розміру 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 року. Повернення зайво сплаченої суми має здійснюватися в порядку вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір" шляхом подання заяви до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь прокуратури Харківської області слід стягнути - по 1 921,00 грн. з кожного, судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2020 року у справі за №922/3852/19 в іншій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

За тих же підстав відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на Позивача та Відповідачів 1 та 2 пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь прокуратури Харківської області по 2 881,5 грн. судового збору за подання апеляційної скарги з кожного.

Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір за подання апеляційної скарги мав бути сплачений Позивачем в розмірі 11 526,00 грн. Отже, враховуючи фактичну сплату судового збору Позивачем в розмірі 7 371,00 грн. сума, що підлягає стягненню з Позивача, як доплата за перегляд справи в суді апеляційної інстанції на користь Державного бюджету України становить 4 155, 00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2020 року у справі за № 922/3852/19 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2020 року у справі №922/3852/19 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.03.2017 № 5462-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" (код ЄДРПОУ 34954500), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 644, а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області, м. Харків - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 09.03.2017 № 5462-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" (код ЄДРПОУ 34954500), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 644.

Судові витрати, понесені у суді першої інстанції, покласти на прокуратуру Харківської області, м. Харків, Харківську міську раду, м. Харків та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, Харківська обл., м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, Харківська обл., м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) по 1 921,00 грн. з кожного, судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2020 року у справі за №922/3852/19 в іншій частині - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на прокуратуру Харківської області м. Харків, Харківську міську раду, м.Харків та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, Харківська обл., м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, Харківська обл., м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) по 2 881,5 грн. з кожного, судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з прокуратури Харківської області (61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Державного бюджету України доплату по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 155,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.10.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна