Рішення

від 24.09.2020 по справі 904/48/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020м. ДніпроСправа № 904/48/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є. за участю секретаря судового засідання Перебийніс О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВЕРСЬКА-9", м.Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису

Представники:

від позивача: Бутенко О.О., представник за ордером Серія АЕ№1011882 від 28.12.2019, посвідчення №1164 від 15.12.2017

від відповідача: Ресенчук О.Ю., посвідчення №319 від 15.01.2018, довіреність №7/10-3689 від 19.12.2019

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВЕРСЬКА-9" (далі - позивач) з позовною заявою до Дніпровської міської ради (далі - відповідач) про:

- визнання права власності на підвальне приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м., що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі;

- скасування запису про право власності Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101, внесений 15.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підвальне приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м. (що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі), через яке проходять стояки (труби) опалення, подачі холодної та гарячої води, каналізації є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, в розумінні п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2020.

03.02.2020 позивач надав в підготовчому засіданні клопотання вих№76-рвк/2020 від 03.02.2020 про долучення доказів. Суд долучив клопотання позивача, разом з доданими до нього доказами до матеріалів справи.

03.02.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.02.2020.

18.02.2020 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву. Суд долучив відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

27.02.2020 відповідач надав в підготовчому засіданні клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про проведення технічного обстеження на предмет встановлення чи є об`єкт допоміжним приміщенням, яке призначене для забезпечення належної експлуатації житлового будинку в цілому, щодо наступного об`єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення №220 поз.1-3, а-вхід в п/д, загальною площею 121,5 кв.м, розташоване в підвалі житлового будинку літ. А-9 за адресою: м. Дніпро, вул. Тверська, буд. 9. Суд долучив наданий звіт до матеріалів справи.

27.02.2020 в підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошено перерву до 16.03.2020.

10.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив вих.№82-рвк/2020 від 06.03.2020, в якій позивач, посилаючись на те, що відповідач приховує і не подає суду рішення, на які останній посилається у власному відзиві, що не надає позивачу змоги ознайомитись зі змістом визначених рішень органів місцевого самоврядування, а також те, що в порядку витребування доказів у спосіб подання адвокатських запитів позивач також не зміг одержати вказані рішення і ознайомитись з їх змістом, просить суд витребувати у відповідача:

- рішення Дніпропетровської обласної ради № 232-10/XXIV Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області , затвердженого розпорядженням Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства Лівобережжя ;

- розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово- комунального підприємства Лівобережжя ;

- рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне Центральний Лівобережжя з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі,

- акт приймання-передачі від 18.08.2003, що складений на виконання Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003.

Крім того, в порядку частини 6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України позивачем у відповіді на відзив заявлено клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, поданих відповідачем до суду, а саме:

- оригінальний примірник звіту про проведення технічного дослідження на предмет встановлення чи є об`єкт допоміжним приміщенням від 12.02.2020, затверджений директором ТОВ"БТІ ГРУП" Сібіра Є.І. з додатками;

- поданий для виконання звіту оригінальний примірник технічного паспорта на нежитлове приміщення, фотокопія якого долучена до вказаного звіту;

- договір №99 від 11.02.2020 на підставі якого виданий звіт. Суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

В підготовче засідання, призначене на 16.03.2020, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином. 16.03.2020 відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи для отримання додаткових доказів, в якому повідомив суд про направлення запиту №4/3-311 від 06.03.2020 на ім`я керуючого справами виконавчого комітету міської ради - директора департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради Кучеренко А.В. про надання копії витягу з рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 №11/13 " Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", Лівобережжя", з документами до нього, в частині , що стосується житлового будинку за адресою: вул. Тверська, 9 м. Дніпро.

В підготовче засідання, призначене на 16.03.2020, з`явився представник позивача, підтримав клопотання про витребування доказів та клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 задоволено клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВЕРСЬКА-9" про витребування доказів, витребування оригіналу письмових доказів, витребувано у Дніпропетровської міської ради належним чином засвідчені копії:

- рішення Дніпропетровської обласної ради № 232-10/XXIV Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області , затвердженого розпорядженням Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства Лівобережжя ;

- розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово- комунального підприємства Лівобережжя ;

- рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово- комунальних підприємств Південне Центральний Лівобережжя з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі,

- акту приймання-передачі від 18.08.2003 року, що складений на виконання Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003;

- Звіту про проведення технічного дослідження на предмет встановлення чи є об`єкт допоміжним приміщенням від 12.02.2020, затверджений директором ТОВ"БТІ ГРУП" Сібіра Є.І. з додатками;

- поданого для виконання звіту примірника технічного паспорта на нежитлове приміщення;

- договору №99 від 11.02.2020, на підставі якого виданий звіт.

Витребувано у Дніпропетровської міської ради для огляду в судовому засіданні оригінали:

- Звіту про проведення технічного дослідження на предмет встановлення чи є об`єкт допоміжним приміщенням від 12.02.2020, затверджений директором ТОВ"БТІ ГРУП" Сібіра Є.І. з додатками;

- поданого для виконання звіту технічного паспорта на нежитлове приміщення, фотокопія якого долучена до вказаного звіту;

- договору №99 від 11.02.2020, на підставі якого виданий звіт.

Підготовче засідання відкладено на 27.03.2020.

В підготовче засідання, призначене на 27.03.2020, представники сторін не з`явились. 26.03.2020 від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з карантинними заходами.

Ухвалою суду від 27.03.2020 відкладено підготовче засідання на 28.04.2020 о 12:00.

28.04.2020 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. Суд долучив заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи.

28.04.2020 від позивача надійшло клопотання б/н від 28.04.2020 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату після закінчення карантину. Суд долучив клопотання представника позивача до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкладено підготовче засіданні на 26.05.2020 о 10:20 год.

19.05.2020 від відповідача надійшла заява б/н б/д про долучення до матеріалів справи документів. Суд долучив надані відповідачем документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.05.2020 відкладено підготовче засідання на 15.06.2020 о 10.20 год.

15.06.2020 від позивача надійшла заява вих.№102-рвк/2020 від 15.06.2020 про визнання права власності, визнання незаконним і скасування рішення та скасування запису (з врахуванням збільшення розміру позовних вимог). Суд долучив заяву позивача до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 15.06.2020 оголошено перерву до 22.06.2020 о 10:00.

В підготовче засідання, призначене на 22.06.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

Суд розглядає заяву позивача про визнання права власності, визнання незаконним і скасування рішення та скасування запису (з врахуванням збільшення розміру позовних вимог).

Позивач підтримує заяву про визнання права власності, визнання незаконним і скасування рішення та скасування запису (з врахуванням збільшення розміру позовних вимог), просить суд:

- визнати за власниками квартир будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, право власності на підвальне приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м, що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі;

- визнати незаконним та скасувати Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року № 11/13, прийняте на сесії XXIV скликання в частині передавання- прийняття будинку № 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м.;

- скасувати запис про право власності Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101, внесений 15.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

- залучити до участі у справі №904/48/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровську обласну раду;

та просив суд поставити наступні питання відповідачу:

- Чи наявна у Відповідача інформація про те, що підвальне приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м, що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, було окремим об`єктом передачі як нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення). У разі наявності інформації, подати докази, що підтверджують такі обставини (ч. 4 ст. 90 ГПК України)?

- Чи наявна у Відповідача інформація про те, що підвальне приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м, що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі з самого початку будувалося як таке, використання якого мало інше призначення, ніж обслуговування житлового будинку (магазин, перукарня, офіс, поштове відділення тощо). У разі наявності інформації, подати докази, що підтверджують такі обставини (ч. 4 ст. 90 ГПК України)?

- Чи отримувалась Відповідачем згода інших співвласників житлового будинку - власників квартир, на передачу у власність територіальної громади міста Дніпропетровська житлового будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м. на підставі Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року № 11/13, прийнятим на сесії XXIV скликання Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне , Центральний , Лівобережжя ?

- Чи входили до загальної площі 14756,0 кв.м будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, що отриманий у власність територіальної громади міста Дніпропетровська на підставі Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року 1/13, прийнятим на сесії XXIV скликання Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне , пральний , Лівобережжя , приватизовані квартири на допоміжні приміщення у даному будинку?

Дніпропетровській обласній раді:

- Чи наявна у Третьої особи інформація про те, що підвальне приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м, що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, і окремим об`єктом передачі як нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення). У разі наявності інформації, подати докази, що підтверджують такі обставини (ч. 4 ст. 90 ГПК України)

- Чи наявна у Третьої особи інформація про те, що підвальне приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м, що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі з самого початку будувалося як таке, використання якого мало інше призначення, ніж обслуговування житлового будинку (магазин, перукарня, офіс, поштове відділення тощо). У наявності інформації, подати докази, що підтверджують такі обставини (ч. 4 ст. 90 ГПК аїни).

- Чи отримувалась Третьою особою згода інших співвласників житлового будинку - власників квартир, на передачу у власність територіальної громади міста Дніпропетровська житлового будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м. на підставі Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року № 11/13, прийнятим на сесії XXIV скликання Про прийняття у комунальну шість територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне , Центральний , Лівобережжя ?

- Чи входили до загальної площі 14756,0 кв.м будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, що отриманий у власність територіальної громади міста Дніпропетровська на підставі Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року 11/13, прийнятим на сесії XXIV скликання Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне , Центральний , Лівобережжя , приватизовані квартири на допоміжні приміщення у даному будинку?

- В якому документі Дніпропетровської обласної ради передбачено передачу у власність територіальної громади міста Дніпропетровська житлового будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 1975 року?

- Яке відношення житловий будинок 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 5 року мав до обласного житлово-комунального підприємства Лівобережжя ?

Ухвалою суду від 22.06.2020 прийнято заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВЕРСЬКА-9" вих. №102-рвк/2020 від 15.06.2020 про визнання права власності, визнання незаконним і скасування рішення, скасування запису до розгляду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровську обласну раду (проспект Олександра Поля, 2, Дніпро?, Дніпропетровська область, 49000). Відкладено підготовче засідання на 06.07.2020 о 12:30 .

01.07.2020 від Дніпропетровської обласної ради надійшла заява вих. №2411/0/2-20 від 01.07.2020 про продовження строку для подання заяви свідка. Суд долучив заяву Дніпропетровської обласної ради до матеріалів справи .

03.07.2020 від Дніпропетровської обласної ради надійшли пояснення по справі вих. №2451/0/2/20 від 03.07.2020. Суд долучив надані пояснення до матеріалів справи.

В підготовче засідання, призначене на 06.07.2020, представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

В підготовче засідання, призначене на 06.07.2020, з`явились представники сторін.

Ухвалою суду від 06.07.2020 продовжено строк для подання Дніпровській міській раді та Дніпропетровській обласній раді заяв свідка в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.07.2020 о 09:30.

08.07.2020 від Дніпропетровської обласної ради надійшла заява свідка, в якій третя особа, повідомляє наступне.

Відповідно до п. 1 розпорядження голови обласної ради № 159-р від 18.08.2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя", затвердженого рішенням обласної ради від 23.10.2003 №232-10/XXIV "Про виконання рішення обласної ради від 18.07.2003 №202-9/XXIV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська", вирішено передати цілісний майновий комплекс обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя» зі спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Дніпропетровська (вищезазначені розпорядження, рішення містяться у матеріалах справи), отже, у Третьої особи відсутня інформація про те, що нежитлове приміщення № 220 загальною площею 121,5 кв. м, розташоване за адресою: 49051, м. Дніпро, вул. Тверська, 9, було окремим об`єктом передачі як нерухоме майно.

У Третьої особи відсутня інформація про те, що нежитлове приміщення № 220 загальною площею 121,5 кв. м, розташоване за адресою: 49051, м. Дніпро, вул. Тверська, 9, будувалося як таке, використання якого мало інше призначення, ніж обслуговування житлового будинку.

Отримання згоди співвласників житлового будинку, власників квартир на передачу не передбачалося чинним на той час законодавством.

Відповідно до п. 1 розпорядження голови обласної ради №159-р від 18.08.2003, затвердженого рішенням обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/XXIV „Про виконання рішення обласної ради від 18.07.2003 № 202-9/XXIV „Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська» , вирішено передати цілісний майновий комплекс обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя» зі спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Дніпропетровська (вищезазначені розпорядження, рішення містяться у матеріалах справи).

Житловий будинок 9 по вул. Тверській у м. Дніпрі передано до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська відповідно до акта приймання- передачі із спільної власності територіальних громад області до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя» від 18.08.2003, складеного на підставі розпорядження голови обласної ради №159-р від 18.08.2003 „Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя» , затвердженого рішенням обласної ради від 23Л 0.2003 № 232-10/XXIV „Про виконання рішення обласної ради від 18.07.2003 № 202-9/XXIV „Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська» та рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.02.2003 № 35/7 „Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська та подальше його використання» .

Для надання відповіді на це запитання надіслано запит до Державного архіву Дніпропетровської області про надання копій документів.

20.07.2020 від третьої особи надійшла заява вих. № 258810/2-20 від 15.07.2020 про розгляд справи без участі її представника. Суд долучив заяву третьої особи до матеріалів справи.

21.07.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що єдиним розпорядником інформації, питання на які поставлені позивачем, є правонаступник комітету комунальної власності міської ради - департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, відповіді від якого наразі не отримано.

Ухвалою суду від 22.07.2020 відкладено підготовче засідання на 06.08.2020 об 11:00.

Ухвалою суду від 06.08.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 25.08.2020 о 10:00 год.

25.08.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2020.

03.09.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 відкладене судове засідання на 24.09.2020 о 12.00 год.

В судове засідання, призначене на 24.09.2020, представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання, призначене на 24.09.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення щодо позову.

В судове засідання 24.09.2020 з`явилась представник відповідача, яка заперечила проти задоволення позову.

В судовому засіданні 24.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2006 створена юридична особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВЕРСЬКА-9", код ЄДРПОУ 34059015, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ від 10.02.2016. Вказане об`єднання створене в межах одного багатоквартирного будинку 9 по вул. Тверській в м.Дніпрі. В межає будинку (в підвалі будинку 9) розташоване підвальне приміщення, загальною площею 121,5 кв.м., через яке проходять стояки (труби) опалення, подачі холодної та гарячої води, каналізації.

Відповідно до інформаційної довідки №178727773 від 27.08.2019 щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: під окремим реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна:65964412101 визначене нежитлове приміщення №220 в житловому будинку літ. А-9 розташоване в підвалі будинку поз. 1-3, а-вхід в п/д, загальною площею 121,5 кв.м.

Підставою виникнення права власності визначене: рішення суду, серія та номер: 904/9644/16, видавник: Господарський суд Дніпропетровської області; рішення Дніпропетровської обласної ради, серія та номер:232-10/ХХІУ, виданий 23.10.2003, видавник: Дніпропетровська обласна рада; розпорядження голови обласної ради, серія та номер: 159-р, виданий 18.08.2003, видавник: Дніпропетровська обласна рада.

Позивач стверджує, що участі у справі №904/9655/16 не приймав, будь-яких обставин щодо позивача у вказаній справі судами всіх інстанцій не встановлено, правових підстав для вчинення позивачем будь-яких значущих дій не було, оскільки всі без виключення приміщення, зокрема і підвальне приміщення у будинку 9 по вул. Тверській у м. Дніпрі, площею 121,5 кв.м., використовується за його цільовим призначенням - як допоміжне приміщення - без будь-яких обмежень щодо доступу та використання.

Позивач просить суд визнати за власниками квартир будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, право власності на підвальне приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м, що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі; визнати незаконним та скасувати Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року № 11/13, прийняте на сесії XXIV скликання в частині передавання - прийняття будинку №9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м., скасувати запис про право власності Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101, внесений 15.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною республіканською власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць комунальною власністю" встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю (п. 1 ч. 2 Постанови).

Окрім того, даною постановою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), за змістом якого (розділ Житлово-комунальне господарство) з державної власності до власності областей передавався житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Отже, Кабінет Міністрів України в імперативному порядку визначив, що житловий та нежитловий фонд, а також житлово-експлуатаційні організації переходили з державної до комунальної власності.

Таким чином, житловий будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Тверська. 9 (як житловий фонд місцевих рад) разом із нежитловими приміщеннями (які перебували на балансі обслуговуючої житлово-експлуатаційної контори) перейшов з державної власності до комунальної власності на рівні областей, а отже, до спільної власності територіальних громад області, представницьким суб`єктом управління яких є відповідні обласні ради (на той час - облвиконкоми). За викладених обставин, з 1991 року усе майно цілісного майнового комплексу "Лівобережжя" перейшло з державної власності до спільної власності територіальних громад області, та стало належати їм як майнове надбання відповідного регіону.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 126-7/XXIV від 17.01.2003 "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад міста", яким вирішила передати у власність територіальної громади м. Дніпропетровська житловий фонд, що знаходиться на балансах обласних житлово-комунальних підприємств Центральний, Лівобережжя, Південне, Аеродром, і належить до спільної власності територіальних громад області.

Розпорядженням голови обласної ради "Про передачу зі спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу ОЖКП "Лівобережжя" № 159-р від 18.08.2003 також було вирішено передати до комунальної власності м. Дніпропетровська усе майно ОЖКП "Лівобережжя ".

19.11.2003 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста ОЖКП Південне. Центральний. Лівобережжя", згідно якого вирішено прийняти зазначені підприємства з майном, будівлями та спорудами, що перебувають на їх балансі відповідно до актів приймання-передачі.

Відповідно до п.1. даного рішення міська рада вирішила прийняти у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства Південне, Центральний. Лівобережжя з майном, будівлями і спорудами, що перебуває на їх балансі.

18.08.2003 підписано акт приймання-передачі зі спільної власності територіальних громад області до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово- комунального підприємства Лівобережжя .

З моменту підписання такого акту, майно перейшло до комунальної власності територіальної громади міста та суб`єктом його управління стала Дніпропетровська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста (ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, з 18.08.2003 територіальна громада міста Дніпропетровська, в особі міської ради, набула право власності на цілісний майновий комплекс комунального підприємства Лівобережжя , до якого відповідно до переліку будинків житлового фонду ОЖКП Лівобережжя , що передаються до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська на 01.07.2003, увійшло і спірне нежитлове приміщення.

Тобто, власником будинку по вул. Тверська, 9 у м. Дніпрі, до якого відноситься спірне нежитлове приміщення є територіальна громада міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003.

В той же час, пункт 2 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає допоміжні приміщення багатоквартирного будинку" визначає допоміжні приміщення багатоквартирного будинку як приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Стаття 5 цього ж Закону унормовує, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Разом з тим, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (абз.3 ст.1 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Конституцій Суд України у рішенні від 02.03.2004 №4-рп/2004 вказав, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

При вирішенні даного спору визначальним є визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відносяться спірні приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відтак відповідне рішення Ради, яке посвідчує право власності на спірне приміщення, не змінює його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, а отже позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку.

В матеріалах справи міститься висновок експерта №02/20 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі №904/48/20, складений судовим експертом Ткаленко Оксаною Миколаївною (свідоцтво №1902 від 18.10.2017, яким встановлено, що на основі проведеного дослідження, аналізу наданої документації та визначень з державних будівельних норм, підвальне приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м., у будинку №9 по вул. Тверській у місті Дніпрі відноситься до допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, в яких прокладено інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов багатоквартирного житлового будинку №9 по вул. Тверській у місті Дніпрі.

Таким чином, виходячи з комплексного аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин судом встановлено, що підвальне приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м., у будинку №9 по вул. Тверській у місті Дніпрі є допоміжним приміщенням та в силу ст.5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає допоміжні приміщення багатоквартирного будинку" є спільною сумісною власністю співвласників вказаного будинку, а отже позивачу не потрібно доводити право власності на це приміщення .

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі №916/2069/17.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності, окрім викладеного вище суд також виходить з того, що відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання -зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту і цих прав у суді.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звертаючись з вимогою про визнання права власності на спірне приміщення за власниками квартир, позивачем обраний неналежний спосіб захисту.

Так, відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

У рішенні від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004 зазначено, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

За змістом абзацу другого частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 ГК України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16 (провадження N 12-158гс18)). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18)

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 №11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", в частині прийняття у комунальну власність житлового будинку №9 по вул. Тверській загальною площею 14 756,0 кв.м., відмовляючи в її задоволенні суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (в редакції від 07.03.2002) передбачено, що передача у державну або комунальну власність об`єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено Законом або рішенням відповідних місцевих рад.

Рішення було прийнято, зокрема на підставі рішення міської ради від 26.02.2003 № 35/7 Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста та подальшого його використання , що не суперечить зазначеному закону, а навпаки прийнято на його підставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" об`єктами передачі згідно з цим Законом є. зокрема: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства): нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення).

Тобто, до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на виконання вищезазначених приписів було передано, зокрема цілісний майновий комплекс ОЖКП Лівобережжя до якого увійшов і житловий будинок по вул. Тверській, 9.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною республіканською власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць комунальною власністю" встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю (п. 1 ч. 2 Постанови).

Також, даною постановою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), за змістом якого (розділ Житлово-комунальне господарство) з державної власності до власності областей передавався житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно - будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Отже, Кабінет Міністрів України в імперативному порядку визначив, що житловий та нежитловий фонд, а такой житлово-експлуатаційні організації переходили з державної до комунальної власності.

Таким чином, житловий будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Тверська. 9 (як житловий фонд місцевих рад) разом із нежитловими приміщеннями (які перебували на балансі обслуговуючої житлово-експлуатаційної контори) перейшов з державної власності до комунальної власності на рівні областей, а отже, до спільної власності територіальних громад області, представницьким суб`єктом управління яких є відповідні обласні ради (на той час - облвиконкоми).

За викладених обставин, з 1991 року усе майно цілісного майнового комплексу "Лівобережжя" перейшло з державної власності до спільної власності територіальних громад області та стало належати їм як майнове надбання відповідного регіону.

Також, на підставу оскарження рішення, в частині прийняття у комунальну власність будинку №9 по вул. Тверській у м. Дніпропетровську, загальною площею 14756,0 кв.м., позивач посилається на те, що основна частина квартир у будинку на момент прийняття міською радою оспорюваного рішення була приватизована та перебувала у приватній власності, чим порушує права власників цих квартир.

З цього приводу слід зазначити, що позивач звернувся із даним позовом за захистом порушених прав через наявність запису про право власності за тергромадою на нежитлове приміщення № 220 поз. 1-3, a-вхід в п/д, загальною площею 121,5 кв. м, яке розташоване у житловому будинку літ. А-9 за адресою: вул. Тверська, 9, м. Дніпро.

При цьому, оскаржуючи рішення міської ради позивач посилається на порушення прав власників усіх приватизованих квартир лише наявністю такого рішення без жодних доказів порушення прав останнього.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 по справі № 804/577/18 зазначив, що спір має бути реальним, а наслідки оспорюваних рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду). Посилання на опосередковані наслідки від неправомірних рішень, дій/бездіяльності чи на абстрактні права, за захистом яких подано цей позов, чи правомірну мету, яку в такий спосіб переслідує заявник, не можуть слугувати свідченням як виникнення спору, так і підставою для захисту порушених прав.

Тобто, скасувавши спірне рішення жодні права позивача відновлено не буде, а отже спір у розумінні даних правовідносин відсутній.

Також, необхідно зазначити, що за своєю природою оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, оскарження якого має свої особливості.

Так, в абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9- рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Із посиланням на зазначені рішення Верховний Суд у постанові від 14.03.2019 року у справі № 804/587/18 зробив висновок, що задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії (у цьому випадку оскаржуваного рішення) не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки, по-перше, таке рішення відповідача є юридично значимим для позивача по-друге, лише після реалізації цього рішення, тобто після прийняття у комунальну власність будинку № 9 по вул. Тверській, у разі порушення прав конкретних осіб, вони мають право звернутись за захистом порушених прав у передбачений законом спосіб.

Враховуючи викладене, позовна вимоги про визнання незаконним та скасування рішення задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування запису про право власності Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101, внесений 15.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд виходить із того, що судовим рішенням у справі № 904/9644/16, яке набрало законної сили, встановлено належність на праві власності спірного приміщення територіальній громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, та запис за реєстраційним номером 65964412101, внесений 15.08.2017 був внесений на підставі вказаного рішення суду.

Зважаючи на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що оскаржувана дія державного реєстратора не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує визнане державою вже набуте особою права власності.

Суд також зазначає, що внесення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на спірне приміщення здійснене державним реєстратором на підставі документів, передбачених пунктом 44 Порядку № 1127. За висновками суду, правових підстав для відмови у державній реєстрації, визначених положеннями статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державного реєстратора не було.

Згідно з частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВЕРСЬКА-9" (49051, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Тверська, буд.9, код ЄДРПОУ 34059015) до Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровської обласної ради (49000, Дніпропетровська область, Дніпро?, проспект Олександра Поля, 2, код ЄДРПОУ 23928934) про визнання права власності та скасування запису відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2020 .

Суддя А.Є. Соловйова