Ухвала від 06.10.2020 по справі 915/2241/19

УХВАЛА

06 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/2241/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2020

у справі № 915/2241/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс"

до фізичної особи-підприємця Бойченко Наталії Віталіївни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна",

про стягнення 74 331,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2020 (згідно з відміткою на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" (далі - ТОВ "Ківіт Плюс") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2020, залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 13.02.2020.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ "Ківіт Плюс" у справі № 915/2241/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у справі № 915/2241/19 є стягнення у сумі 74 331,40 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник, обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, зазначає, що касаційна скарга стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (п. п. "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України). Скаржник вважає, що за наслідками перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку може бути сформовано Верховним Судом правовий висновок щодо застосування частин четвертої, дев`ятої статті 165 ГПК України та ставить питання стосовно неподання відповідачем відзиву у суді першої інстанції.

Аналіз оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених апеляційним судом обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні апеляційним господарським судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Разом з тим інші доводи касаційної скарги ТОВ "Ківіт Плюс" про те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, при розгляді іншої справи (п. п. "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), про те, що позивач має намір звернутись до суду ще з позовом про стягнення заборгованості за договором суборенди від 03.11.2014 № 357 ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами, отже, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ківіт Плюс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 915/2241/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 915/2241/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова