Рішення

від 23.09.2020 по справі 200/2754/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 р. Справа№200/2754/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А.,

за участі секретарі судового засідання Артемчук Д.В.,

представника позивача - Питель М.В.

представниці відповідача - Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ Промбуд» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001460510 від 25.02.2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001460510 від 25.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що договір з контрагентом ним укладений з метою настання реальних господарських зобов`язань. Однак, всупереч наданим первинним документам податковим органом зроблено помилкові висновки в акті перевірки № 150/05-99-05-10-36652075 від 04.02.2020 року про те, що господарські операції з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ відповідно до договору підряду від 03.06.2019 року № 03/06/2019 не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. З огляду на наведене, позивач вважає протиправним та просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001460510 від 25.02.2020 року, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд , та яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 349 297, 00 грн та штрафні санкції у сумі 674 648, 50 грн.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що перевіркою встановлено факт реалізації товарів/послуг за відсутності фактичного їх придбання з метою штучного формування податкового кредиту для покупців, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ ДІРЕКС СЕЙВ . В першу чергу представник відповідача зазначає, що в ході опрацювання отриманої податкової інформації, даних податкових накладних, складених контрагентом ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ встановлено неможливість фактичного виконання робіт. Крім того, податковим органом в ході перевірки встановлено обрив ланцюга постачання відповідних товарів, що свідчить про нереальність господарської операції позивача з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ . По-друге, первинні документи, надані ТОВ АБЗ Промбуд під час проведення перевірки, містять певні дефекти в змісті господарської операції та її кількісних характеристиках, а також не надають даних щодо адреси місця постачання послуг, а отже не підтверджують факт виконання робіт за договором від 03.06.2019 року № 03/06/2019. Поряд з цим, представник відповідача звертає увагу на відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, що також свідчить про нереальність господарської операції. На підставі цього, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

16 березня 2020 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001460510 від 25.02.2020 року та відкрив провадження у справі № 200/2754/20-а. Суд визначив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 14 год 00 хв 15 квітня 2020 року.

15 квітня 2020 року ухвалою суд задовольнив клопотання представниці відповідача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання до 12-30 год. 13.05.2020 року. Крім того, судом продовжено строк підготовчого провадження у адміністративній справі.

13 травня 2020 року ухвалою суд задовольнив клопотання представниці відповідача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання до 17 год 00 хв 10 червня 2020 року.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 10 червня 2010 року задовольнив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання. Відклав підготовче засідання у адміністративній справі № 200/2754/20-а до 16 год 30 хв 24 червня 2020 року.

24 червня 2020 року клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання - задоволено. Відкладено підготовче засідання у адміністративній справі до 13 год 00 хв 03 серпня 2020 року.

03 серпня 2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001460510 від 25.02.2020 року. Призначив судовий розгляд по суті на 16 год 00 хв 09 вересня 2020 року.

Суд ухвалою від 09 вересня 2020 року задовольнив клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, відклавши його до 13 год 00 хв 23 вересня 2020 року.

На судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечував проти їх задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд (далі - ТОВ АБЗ Промбуд ) (код ЄДРПОУ 36652075, місце реєстрації: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Енгельса Ф., б. 83,приміщення 80) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості юридичної особи та дії на підставі статуту (а.с.124-129), та згідно зі ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АБЗ Промбуд за період діяльності з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником: ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (код за ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні 2019 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2020 року № 150/05-99-05-10/36652075 (а.с.11- 41).

Перевіркою з питань дотримання повноти декларування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року по відносинам з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в липні 2019 року, встановлено порушення ТОВ АБЗ Промбуд :

1. ст.1, 4, п. 1,2, 5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV в результаті документального оформлення відносин з отримання результатів послуг, по яких не підтверджується реальність виконання контрагентом ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ за червень 2019 року в місці, розташованому на митній території України, внаслідок чого по відносинам з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ за червень 2019 року відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, б) п.185.1 ст.185, пп. б), в) пп. 186.2.2 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI;

2. пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ТОВ АБЗ Промбуд завищено податковий кредит у рядках 10.1 та 17 всього у сумі 1 349 297, 00 грн., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 268 072, 00 грн., за липень 2019 року у сумі 1 081 225, 00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1 349 297, 00 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 268 072, 00 грн., за липень 2019 року на суму 1 081 225, 00 грн.

У зв`язку із встановленими порушеннями відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року № 0001460510 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 023 945, 50 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 1 349 297, 00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 674 648, 50 грн. (а.с.42-43).

Виходячи з вищевикладеного, спірним питанням у даній справі є саме реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом - ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ .

В першу чергу, судом встановлено, що між ТОВ АБЗ Промбуд та ТОВ ВІЗІТ-М було укладено договір поставки від 23.05.2019 року № 23/19 (а.с.46-48).

У порядку та на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю асфальтозмішувальну установку ДС1683, в зборі, яка буде розташована на земельній ділянці покупця (ТОВ ВІЗІТ-М ), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Крім того, умовами договору було передбачено, що ТОВ АБЗ Промбуд зобов`язаний поставити, зібрати асфальтозмішувальну установку ДС1683, а також облаштувати прилеглу до неї територію до 31.01.2020 року за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. 116/8.

03.06.2019 року з метою належного виконання договору поставки від 23.05.2019 року № 23/19, а саме облаштування території, між позивачем (Замовник) та ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (Підрядник) було укладено договір підряду від 03.06.2019 року № 03/06/19 (а.с.50-54).

За умовами пункту 2.1. вказаного Договору № 03/06/2019 Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання у межах договірної ціни своїми технічними засобами і персоналом виконати роботи з благоустрою території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ АБЗ Промбуд в м. Мелітополь.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. Договору № 03/06/2019 договірна ціна робіт є динамічною та визначається на підставі договірної ціни та складає 13 537 541, 82 грн, разом з ПДВ.

Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі Акта за формою КБ-2, підписаного представниками сторін. Акт складається Підрядником і передається Замовнику. Замовник протягом 3 днів повинен його підписати в частині виконаних робіт. Виплата здійснюється Замовником не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання довідки за формою КБ-3.

Пунктом 8.1 Договору № 03/06/2019 визначено, що справжній Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами.

За даними Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), Актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ виконало роботи щодо облаштування прилеглої до асфальтозмішувальної установки ДС1683 території (а.с.54-95).

З метою виконання власних зобов`язань позивач сплатив на користь ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ 8 095 782 (вісім мільйонів дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 61 коп., разом з ПДВ у розмірі 1 349 297 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 10 коп. Вказане підтверджено платіжними дорученнями, а також оборотно-сальдовими відомостями (а.с.96-101).

Згідно з актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2019 року до 20.01.2020 року між позивачем та ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ за договором № 03/06/2019 у позивача відсутня заборгованість (а.с.102-106).

За даними реєстру платників ПДВ (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) позивач та ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ на момент виконання робіт і до теперішнього часу є платниками ПДВ (а.с.107-108).

Ураховуючи вище зазначені обставини та вимоги законодавства ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ склало на дату підписання сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) податкові накладні, які у подальшому зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.109-123).

На підставі вище зазначених податкових накладних позивач відніс до сум власного податкового кредиту суму нарахованого та сплаченого ПДВ у розмірі 1 349 297 грн. 00 коп., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 268 072 грн. 00 коп., за липень 2019 року у сумі 1 081 225 грн. 00 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) ( далі - Податковий кодекс України).

Згідно ст. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Це означає, що для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідна господарська операція має дійсно відбутися, тобто бути реальною та спрямованою на досягнення певного економічного ефекту (в коротко- або довгостроковій перспективі).

Під час розгляду справи, судом досліджено договір підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, платіжні доручення, акти звірки взаєморозрахунків та інші докази.

Аналізуючи вказані документи суд дійшов висновку, що зазначені докази у їх сукупності вказують на реальність надання ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ позивачу послуг з благоустрою у встановленому порядку.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що документи з назвою Акти приймання виконаних робіт (за формою КБ-2в), складені від імені ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ , не містять реквізитів постачальника, а саме про: розрахунковий рахунок, адресу, телефон (абз.2., с.12). Також, у зазначених документах відсутня повна адреса місця, де фактично здійснювалося виконання робіт з благоустрою території Заводу.

Стосовно недоліків у первинних документах суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Позивач на підтвердження реального характеру господарської операції з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 802/1921/16-а (адміністративне провадження № К/9901/40808/18).

Суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) формуються програмним комплексом АВК-5 та за змістом містять усі обов`язкові реквізити, які визначено вимогами законодавства.

Відомості про розрахунковий рахунок, адресу, телефон осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції не є обов`язковими реквізитами первинного документу і не передбачені формами КБ-3 та КБ-2в.

Також, за змістом довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) убачається, що місцем благоустрою території є м. Мелітополь, що відповідає більш детальному визначенню адреси у пункті 3.1. Договору № 23/19: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116/8.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентом, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 року в справі №815/4992/16.

Крім того, суд звертає увагу, що правилами пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Податкова інформація щодо контрагента позивача не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивачем за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи та не може бути доказом вчинення позивачем незаконної господарської діяльності.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів суд не приймає до уваги, оскільки вказане не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім зазначеного, податковим органом не надано доказів щодо фіктивності контрагента позивача, який знаходиться на контрольованій території України, що надає можливість його фактичної перевірки.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 0870/9721/12 зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 КАС України до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Крім того, відповідач безпідставно та необґрунтовано зазначив, що під час перевірки позивачем не було надано будь-яких документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з виконання та продажу покупцеві ПП ВІЗІТ-М результатів виконаних робіт щодо благоустрою прилеглої до асфальтозмішувальну установку ДС1683 території.

Як уже зазначалося вище, за умовами пункту 3.1. Договору № 23/19 позивач зобов`язаний був поставити, зібрати та облаштувати прилеглу територію до 31.01.2020 року.

30.01.2020 року відповідно до вище зазначених умов Договору № 23/19 позивач передав ПП ВІЗІТ-М відповідний товар в зборі з облаштуванням прилеглої території (а.с.49).

Отже, позивач дійсно отримав від ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ результати виконаних робіт щодо благоустрою території та у подальшому передав їх ПП ВІЗІТ-М .

Оскільки, перевірка позивача проводилася з 22.01.2020 року до 28.01.2020 року, то позивач не міг надати цей документ відповідачу під час проведення перевірки через його відсутність на той час.

Частинами першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги щодо протиправності прийнятого контролюючим органом оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення № 0001460510 від 25.02.2020 року підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 21 020, 00 грн, відповідно до платіжного доручення № 41 від 03.03.2020 року (а.с.130).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача суми сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд (код ЄДРПОУ 36652075, місце реєстрації: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Енгельса Ф., буд. 83, приміщення 80) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2020 року № 0001460510, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25.02.2020 року № 0001460510 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 023 945, 50 грн (два мільйони двадцять три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень п`ятдесят копійок), у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 1 349 297, 00 грн (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто сім гривень) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 674 648, 50 грн (шістсот сімдесят чотири тисячі шістсот сорок вісім гривень п`ятдесят копійок), яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд судовий збір у розмірі 21 020, 00 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.10.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб