Постанова

від 01.10.2020 по справі 440/2082/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 р.Справа № 440/2082/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кукоби О.О., м. Полтава) від 28.05.2020 року по справі №440/2082/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдінг" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Білдінг" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "СВ-Білдінг"), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області (далі та текстом також - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 19.03.2020 №ПЛ6192/783/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Полтавській області від 19 березня 2020 року за №ПЛ6192/783/АВ/П/ТД-ФС.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління Держпраці у Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, з посиланням на обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у відзиві на позовну заяву, зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови. За результатами апеляційного розгляду управління Держпраці у Полтавській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 КАС України.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що листом від 26.12.2019 за вих.№11329/115/24/05-2019 слідче управління ГУНП в Полтавській області звернулось на ім`я начальника управління Держпраці у Полтавській області щодо забезпечення участі уповноваженої посадової особи у проведенні натурного обстеження об`єкта: "Будівництво фізкультурно-оздоровчого басейну по вул. Шкільна, 18, у с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області" з метою здійснення перевірки дотримання законодавства про працю ТОВ "СВ-Білдінг" /а.с.124/.

На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 10.01.2020 за №5П та направлення від 10.01.2020 за №52, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, головним державним інспектором праці Козубенком Богданом Вікторовичем 16.01.2020 проведено інспекційне відвідування ТОВ "СВ-Білдінг" за місцем ведення будівельних робіт по вул. Шкільна, 18, у с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області /а.с.125-126/.

29.01.2020 інспектором праці Козубенком Б.В. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ6192/783/АВ, надалі також - акт №ПЛ6192/783/АВ від 29.01.2020 /а.с.139-147/.

У акті №ПЛ6192/783/АВ від 29.01.2020 наведені твердження про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягали у допуску громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення уповноважених органів про прийняття працівника на роботу.

Листом від 7.02.2020 за вих.№02-12/1314 директора ТОВ "СВ-Білдінг" повідомлено про те, що порушення законодавства про працю, зазначені у акті інспекційного відвідування від 29.01.2020 за №ПЛ6192/783/АВ, дають підстави для розгляду справи про накладення штрафу згідно зі статтею 265 КЗпП України у термін, визначений пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 /а.с.176/.

19.03.2020 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову №ПЛ6192/783/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ "СВ-Білдінг" штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 519530,00 грн /а.с.177-179/.

Не погодившись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску одинадцяти громадян до роботи без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин та норм чинного законодавства. А відтак, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

А відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Як визначено частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так само, відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4.12.2019 №1132) /надалі - Порядок №823/.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом підпункту 5 пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Згідно з пунктом 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Пунктом 10 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

За змістом пункту 13 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування (підпункт 5); перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов`язки (підпункт 7).

Відповідно до пункту 14 Порядку №823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Пунктами 16, 17, 23 Порядку №823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

У разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).

Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктами 3, 4 Порядку №509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Як убачається із матеріалів справи, у ході проведення інспекційного відвідування ТОВ "СВ-Білдінг" відповідач дійшов висновку про те, що станом на 16.01.2020 у ТОВ "СВ-Білдінг" працювали одинадцять найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП в частині допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, позивачем, на підтвердження того, що вказані відповідачем особи перебували на об`єкті будівництва на момент проведення інспекційного відвідування, оскільки виконували роботу на підставі цивільно-правових угод, до матеріалів справи надано копії цивільно-правових договорів.

Так, за змістом цивільно-правового договору від 2.01.2020 №1 /а.с.65-66/, що укладений ТОВ "СВ-Білдінг" (замовник) з ОСОБА_5 (виконавець), замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик виконати комплекс робіт (надати послуги) у обсязі і на умовах, передбачених даним договором та відповідними додатками до нього, а замовник зобов`язується прийняти та оплачувати дані послуги (роботи) /пункт 1.1./; акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору /пункт 1.2./; виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт) /пункт 1.4./; вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору визначається у відповідних додатках до даного договору, що є невід`ємною його частиною /пункт 4.1./; даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань /пункт 6.1./.

Аналогічні за змістом цивільно-правові договори укладені позивачем з ОСОБА_7 (від 2.01.2020 №2, а.с.81-82), ОСОБА_1 (від 2.01.2020 №3, а.с.69-70), ОСОБА_3 (від 8.01.2020 №4, а.с.77-78), ОСОБА_12 (від 8.01.2020 №5, а.с.73-74), ОСОБА_6 (від 8.01.2020 №6, а.с.85-86), ОСОБА_4 (від 8.01.2020 №7, а.с.61-62), ОСОБА_11 (від 16.01.2020 №8, а.с.57-58), ОСОБА_9 (від 20.01.2020 №9, а.с.53-54).

У додатках до зазначених договорів визначено дату видачі технічного завдання, термін його виконання, назву та вид робіт, техніку їх виконання, а також загальну вартість виконаної роботи; цими додатками передбачено, що оплата здійснюється з каси підприємства або шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок виконавця упродовж 2-3 робочих днів після прийому наданих послуг на банківську карту /а.с.55, 59, 63, 67, 71, 75, 79, 83, 87/.

Факт приймання-передачі виконаних робіт підтверджено залученими до матеріалів справи копіями актів прийому виконаних робіт (наданих послуг), у яких зазначено вид та об`єм виконаних робіт, а також їх вартість /а.с.56, 60, 64, 68, 72, 76, 80, 84, 88/.

Виплату позивачем винагороди зазначеним вище фізичним особам підтверджено залученим до матеріалів справи Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2020 року, у Таблиці 6 якого "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" відображено виплату /а.с. 51-52/.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наданими позивачем письмовими доказами у їх сукупності підтверджено факт виконання громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у січні 2020 року будівельно-монтажних робіт на підставі укладених з позивачем цивільно-правових договорів.

Матеріали справи не містять доказів зарахування згаданих осіб на штатні посади ТОВ "СВ-Білдінг", ознайомлення їх з правилами внутрішнього трудового розпорядку, організацію охорони праці, забезпечення робочим одягом, інвентарем тощо.

Натомість, умовами перелічених вище цивільно-правових договорів передбачено, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовують процес надання послуг (виконання робіт).

Водночас, дослідивши залучені до матеріалів справи копії письмових пояснень громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у них зазначені особи підтвердили факт перебування на момент написання таких пояснень на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 та виконання будівельно-монтажних робіт /а.с.134 - зворот, 135-138/. Проте, у зазначених поясненнях не вказано про фактичне працевлаштування цих осіб на ТОВ "СВ-Білдінг" та їх допуск до роботи без укладення трудового договору.

Твердження окремих осіб про те, що вони не пам`ятають назву організації, на якій виконували роботи, працевлаштування за домовленістю з іншими особами, виконання робіт з графіком роботи та оплату праці за ставкою відповідачем безпідставно розцінені як факт допуску ТОВ "СВ-Білдінг" вищезазначених осіб до роботи без укладення трудового договору, адже жодних письмових доказів, якими були б підтверджені ці обставини інспектором праці у ході проведення інспекційного відвідування здобуто не було.

Зокрема, інспектор праці не скористався правом, передбаченим пунктом 10 Порядку №823, щодо ознайомлення з відповідними документами, їх витребування та дослідження.

Надана відповідачем разом з відзивом на позов копія листа ГУПФ України в Полтавській області від 30.01.2020 вих.№1600-0603-8/785, до якої додано відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ТОВ "СВ-Білдінг" /а.с. 128-130/ жодним чином не стосується предмета спору, адже відповідна інформація надана за період до грудня 2019 року включно, тоді як спірні відносини мали місце у січні 2020 року.

Жодних доказів, що свідчили б про працевлаштування ТОВ "СВ-Білдінг" громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відповідачем не здобуто та до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зібраними у справі письмовими доказами у повній мірі спростовуються доводи відповідача про допуск ТОВ "СВ-Білдінг" громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 до роботи без укладення трудового договору та, як наслідок, порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Зазначені висновки узгоджуються із постановою Верховного Суду від 26.08.2018 у справі №822/723/17, вказану судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо того, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, яким прийнято спірну постанову, мав довести її правомірність шляхом надання суду належних, достатніх і допустимих доказів. Водночас, такі докази мали бути здобуті відповідачем у ході проведення інспекційного відвідування ТОВ "СВ-Білдінг" та існувати на момент прийняття спірного рішення, адже, як передбачено абзацом другим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Порядок №823 наділяє інспектора праці певним обсягом повноважень, не виконання яких останнім є підставою для висновку про протиправність спірного рішення з огляду на недоведення суб`єктом владних повноважень його обґрунтованості та правомірності.

Із встановлених судовим розглядом обставин убачається, що інспектор праці під час проведення інспекційного відвідування ТОВ "СВ-Білдінг" обмежився виключно відвідуванням не встановленого будівельного майданчика, належним чином не встановив особу осіб, які перебували на цьому майданчику, не звертався до суб`єкта господарювання щодо надання документів, письмових пояснень тощо.

Доводи відповідача про відмову уповноважених осіб суб`єкта господарювання від участі у інспекційному відвідування та/або ухиляння уповноваженої посадової особи ТОВ "СВ-Білдінг" від участі у заході державного нагляду (контролю) не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Факти відмови позивача від участі у проведенні інспекційного відвідування, надання письмових доказів та пояснень належним чином не задокументовані.

Акт інспекційного відвідування інспектором праці директору ТОВ "СВ-Білдінг" не надавався, факт відмови директора від підписання акта інспекційного відвідування не задокументований.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску одинадцяти громадян до роботи без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. А відтак, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по справі № 440/2082/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 06.10.2020 року