Постанова

від 29.09.2020 по справі 569/22310/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року

м. Рівне

Справа № 569/22310/19

Провадження № 22-ц/4815/1095/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.

секретар судового засідання - Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Рівненська філія Товариства з обмеженою відповідальністю

МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року у складі судді Харечка С. П., ухвалене в м. Рівне о 08 годині 39 хвилин, повний текст рішення складено 28 липня 2020 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ , Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 13.09.2017 року був прийнятий Рівненською філією ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ на посаду керуючого магазином. 15 грудня 2017 року його було звільнено з посади керуючого магазином Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ за згодою сторін в порядку п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю. На час звільнення існувала заборгованість по виплаті йому заробітної плати у розмірі 4669,00 грн. Зазначає, що відповідно до наказу №6-К від 12.09.2017 року, ОСОБА_1 було прийнято на посаду керуючого магазином з посадовим окладом згідно штатного розпису, відтак оплаті підлягала заробітна плата у сумі 5 070,00 грн. Крім того, відповідно до наказу Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ №6-ПФ від 01.11.2017 року Про преміювання було вирішено преміювати працівників за жовтень, зокрема ОСОБА_1 премією у розмірі 5 800,00 грн. Таким чином, в листопаді 2017 року ОСОБА_1 було нараховано наступні суми заробітної плати: 5 070,00 грн. заробітної плати у розмірі посадового окладу згідно штатного розпису, та 5 800,00 грн. премії, нарахованої згідно наказу №6-ПФ від 01.11.2017 року. Після сплати відповідних податків та зборів, до виплати підлягали наступні суми заробітної плати: 4 081,34 грн. заробітної плати у розмірі посадового окладу згідно штатного розпису (5 070,00 - 912,60 грн 18% ПДФО - 76,05 грн 1,5% військового збору = 4 081,34 грн) та 4 669,00 грн. премії, нарахованої згідно наказу №6-ПФ від 01.11.2017 року (5800,00 - 1044,00 грн 18% ПДФО - 87 грн 1,5% військового збору = 4 669,00 грн). Сума заробітної плати у розмірі посадового окладу згідно штатного розпису в розмірі 4 081,34 грн. була виплачена на банківську карку ОСОБА_1 . Стверджує, що нарахована премія у розмірі 4 669,00 грн., ОСОБА_1 , відповідачем не виплачена. Крім того, представник позивача у позові просив стягнути середній заробіток за несвоєчасну виплату заробітної плати та зазначав, що у жовтні 2017 року розмір заробітної плати становив 10 940,00 грн. за 21 робочий день, а у листопаді 2017 року розмір заробітної плати становив 10 870,00 грн. за 22 робочих дні. Відповідно середньоденний розмір заробітної плати становить 507,21 грн. ЗП сер = (10 940,00 грн + 10 870,00 грн.) : (21 + 22 фактично відпрацьовані дні) = 21810 грн : 43 фактично відпрацьовані дні = 507,21 грн. середньоденний розмір заробітної плати. При розрахунку кількості робочих днів, за який не було проведено розрахунок по заробітній платі позивач виходить з наступного. Відповідно до наказу №6-ПФ від 01.11.2017 року, директором Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ було наказано провести розрахунки та виплати по преміям у листопаді 2017 року. Відтак останнім днем розрахунку по виплаті премії було 31.11.2017 року, а 01.12.2017 року вже вважається першим днем прострочення розрахунків. Зважаючи, що з останнього дня, коли мав бути проведений розрахунок до дня подання позову було 499 робочих днів, то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 01.12.2017 року по 04.12.2019 року, складає 253 097,79 грн. Також просив стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, у розмірі 722,76 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської філії ТзОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ , ТзОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване відсутністю належних, достовірних і достатніх доказів у розумінні ст.ст. 77-814 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом при відмові у позові враховано також, що позивач вже звертався до суду з таким самим предметом позову 25.04.2018 року, проте, Однак, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21.11.2019 року у справі №569/7784/18 позов було залишено без розгляду, у зв`язку багаторазовою неявкою сторін у судове засідання.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що нарахована премія в розмірі 4669 грн. ОСОБА_1 не була виплачена, що стало підставою звернення до суду. Твердження відповідача, що 4669 грн. премії були отримані позивачем є неправдиві. Він не отримував 4669 грн. та не розписувався у відомості № 66 від 10.11.2017 року, як стверджує відповідач. Судом в оскаржуваному рішенні вказано лише про один експертний висновок, хоча в матеріалах справи наявні два суперечливих між собою експертних висновків стосовно належності позивачу підпису у відомості на виплату грошей № 66 від 10.11.2017 року. При складанні висновку Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 165 від 01.08.2018 року в порушення відповідної Методики у ОСОБА_1 не було відібрано експериментальних зразків підпису, тобто даний висновок був підготовлений із дослідженням недостовірних вільних зразків підпису ОСОБА_1 . Інший висновок експерта суперечить висновку Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в частині встановлення у досліджуваних підписах розбіжностей за загальними ознаками та окремими розбіжними ознаками. Такі розбіжності не були враховані експертом. Вважає, що наявність двох висновків експертів з різними висновками ставить під сумнів їх достовірність, а спірне питання потребує нового дослідження в рамках даної справи, шляхом призначення почеркознавчої експертизи. Крім того, звертає увагу, що вказані вище висновки були підготовлені для справи № 569/7784/18. Також достовірність відомості № 66 від 10.11.2017 року ставиться під сумнів, зважаючи на той факт, що у всіх періодах всі працівники розписувались про отримання заробітної плати в одній відомості, а у спірному періоді, у листопаді 2017 року, ОСОБА_1 зазначений у відомості один. Крім того, неналежність підпису позивачу на відомості № 66 від 10.11.2017 року свідчить візуальна відмінність із дійсним підписом ОСОБА_1 .. Із наведених підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі: стягнути солідарно з Рівненської філії ТзОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ та ТзОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 258489 грн. 55 коп., з яких : - 4669 грн. нарахована та невиплачена заробітна плата; - 722 грн. 76 коп. компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; - 253097 грн. 79 коп. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Також просить судові витрати покласти на відповідачів.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони перебували трудових відносинах.

Наказом №6-К від 12.09.2017 року Рівненської філією ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду керуючого магазином з 13.09.2017 року.

Наказом №6-ПФ від 01.11.2017р. про преміювання відповідачем було прийнято рішення преміювати працівників за жовтень 2017 року, зокрема, премійовано ОСОБА_1 в розмірі 5800,00 грн..

15 грудня 2017 року позивач подав заяву про звільнення з посади керуючого магазином за згодою сторін.

Наказом № 6-3 від 15.12.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади керуючого магазином Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується також і записами у його трудовій книжці.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

В свою чергу, ст. 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що такий розрахунок відповідачем не був вчасно проведений: йому не була виплачена заборгованість із заробітної плати, премія, а тому він має право на стягнення цих сум, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Як вбачається із матеріалів справи, при звільнені ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 2655,71грн. і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2181,00 грн. Разом до виплати без урахування податків - 3893,56 грн. Ця сума була перерахована працівнику на картковий рахунок в день звільнення, що підтверджується відомістю на виплату коштів №79 від 15.12.2017 року та платіжним дорученням №371 від 15.12.17 року.

Окрім того, з листів-відповідей від 16.02.2018 року та від 16.03.2018 року відповідача на адресу позивача встановлено, що будь-якої заборгованості по заробітній платі та інших компенсаційних виплатах перед позивачем у нього немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що заробітна плата не була отримана ОСОБА_1 при звільненні з роботи, апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать обставинам справи. Так, відомість на виплату грошей №66 за 10 листопада 2017 року підтверджує, що ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , одержав кошти в сумі 4 669,0 грн., що підтвердив своїм підписом.

Покликання апелянта на те, що цей підпис виконаний не ним, спростовуються наявним у матеріалах справи Висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01.08.2018 року №165, яким підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 у відомості №66 за листопад 2017р. виконаний саме ОСОБА_1 .. Факт отримання коштів у сумі, зазначеній в цій відомості, підтверджено також показаннями свідка ОСОБА_2 , допитаного судом першої інстанції, і такі показання не спростовані позивачем.

Що стосується викладених у апеляційній скарзі заперечень позивача про достовірність Висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01.08.2018 року №165, оскільки він суперечить іншому висновку експертизи, то вони апеляційним судом відхиляються.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку свідчать про те, що заробітну плату в сумі 4669,0 грн. позивач отримав особисто під підпис у відомості, що в свою чергу вказує на відсутність у відповідача заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Решта вимог позовної заяви, а саме: стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є похідними від заборгованості по заробітній платі та залежать від факту її невиплати у встановлений законом строк, а тому при недоведеності такого факту не підлягають до стягнення.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Гордійчук С. О.