Ухвала

від 06.11.2020 по справі 569/22310/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 569/22310/19

провадження № 61-16001ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ , товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ , ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 13 вересня 2017 року був прийнятий Рівненською філією ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ на посаду керуючого магазином. 15 грудня 2017 року його було звільнено з посади керуючого магазином Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ за згодою сторін в порядку пункту 1 статті 36 КЗпП України. На час звільнення існувала заборгованість по виплаті йому заробітної плати у розмірі 4 669,00 грн. Зазначав, що відповідно до наказу № 6-К від 12 вересня 2017 року, ОСОБА_1 було прийнято на посаду керуючого магазином з посадовим окладом згідно штатного розпису, відтак оплаті підлягала заробітна плата у сумі 5 070,00 грн. Крім того, відповідно до наказу Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ № 6-ПФ від 01 листопада 2017 року Про преміювання було вирішено преміювати працівників за жовтень, зокрема ОСОБА_1 премією у розмірі 5 800,00 грн. Таким чином, в листопаді 2017 року ОСОБА_1 було нараховано наступні суми заробітної плати: 5 070,00 грн заробітної плати у розмірі посадового окладу згідно штатного розпису та 5 800,00 грн премії, нарахованої згідно наказу № 6-ПФ від 01 листопада 2017 року. Після сплати відповідних податків та зборів, до виплати підлягали наступні суми заробітної плати: 4 081,34 грн заробітної плати у розмірі посадового окладу згідно штатного розпису та 4 669,00 грн премії, нарахованої згідно наказу № 6-ПФ від 01 листопада 2017 року. Сума заробітної плати у розмірі посадового окладу згідно штатного розпису в розмірі 4 081,34 грн була виплачена на банківську картку ОСОБА_1

ОСОБА_1 стверджував, що нарахована премія у розмірі 4 669,00 грн відповідачем не виплачена. Крім того, просив стягнути середній заробіток за несвоєчасну виплату заробітної плати та зазначав, що у жовтні 2017 року розмір заробітної плати становив 10 940,00 грн за 21 робочий день, а у листопаді 2017 року розмір заробітної плати становив 10 870,00 грн за 22 робочих дні. Відповідно середньоденний розмір заробітної плати становить 507,21 грн. При розрахунку кількості робочих днів, за який не було проведено розрахунок по заробітній платі позивач виходить з наступного. Відповідно до наказу № 6-ПФ від 01 листопада 2017 року, директором Рівненської філії ТОВ МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ було наказано провести розрахунки та виплати по преміям у листопаді 2017 року. Відтак останнім днем розрахунку по виплаті премії було 31 листопада 2017 року, а 01 грудня 2017 року вже вважається першим днем прострочення розрахунків. Зважаючи, що з останнього дня, коли мав бути проведений розрахунок до дня подання позову було 499 робочих днів, то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 01 грудня 2017 року до 04 грудня 2019 року, складає 253 097,79 грн. Також просив стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 722,76 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн) та становить 253 820,55 грн. Справа є незначної складності, ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що дана справа має виняткове значення для заявника.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для заявника не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ , товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМЕТИЗ-МАРКЕТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. М. Фаловська

С. П. Штелик