Постанова

від 28.09.2020 по справі 908/1908/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1908/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Серьогіна С.В., довіреність № 637 від 04.08.2020 р., адвокат;

від відповідача-2: Моісеєнко Д.Ю., ордер серія АР № 1022050 від 25.08.2020 р., адвокат;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2020 , ухвалене суддею Федоровою О.В., повний текст якої складений 12.05.2020, у справі №908/1908/19

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до відповідача-1: Токмацької міської ради, Запорозька область, м. Токмак

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес", м. Київ

відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку, Запорізька область, м. Токмак

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс", Запорізька обл., м. Токмак

про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №24478207 від 18.01.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область;

витребування із чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес" частини земельної ділянки площею 182,3300 га, наданої позивачу на праві постійного користування;

зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку внести зміни до автоматизованої системи державного земельного кадастру шляхом скасування (анулювання) кадастрового номеру 2311000000:01:043:0131

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач) з позовом до відповідачів: Токмацької міської ради, ТОВ "Придніпровська Біотес" та Головного управління держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку про:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №24478207 від 18.01.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область;

- витребування із чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес" частини земельної ділянки площею 182,3300 га, наданої позивачу на праві постійного користування;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку внести зміни до автоматизованої системи державного земельного кадастру шляхом скасування (анулювання) кадастрового номеру 2311000000:01:043:0131.

Підставою для звернення з позовом Позивач зазначив, що при перевірці Публічної кадастрової карти України стало відомо, що на територію земельної ділянки площею 182,3300 га, яка перебуває у постійному користуванні залізниці, частково накладено межі земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131, площею 4,1000 га в м.Токмак по вул. Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ").

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2019 №162712405, копія якої додається до матеріалів позовної заяви, дана земельна ділянка має комунальну форму власності та зареєстрована за Токмацькою міською радою 18.01.2018 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Між Токмацькою міською радою та ТОВ "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" укладено договір оренди від 17.01.2018 №319 зі строком дії до 12.01.2048. В подальшому, між ТОВ "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" та ТОВ "Придніпровська Біотес" укладено договір суборенди земельної ділянки від 07.05.2018 №ПБ-001/18.

Відповідно до висновку фахівця відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 10.06.2019 орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 із земельною ділянкою, наданою позивачу у постійне користування, складає 0,3546 га.

Отже, на думку Позивача, набуття Токмацькою міською радою права власності на частину земельної ділянки, яку надано позивачу у постійне користування, призвело до зміни форми власності спірної ділянки з державної на комунальну. Відтак, частина спірної земельної ділянки змінила своє цільове призначення.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2020 у справі № 908/1908/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд не дослідив та не надав оцінку висновку фахівця, пославшись на неможливість перевірити його у зв`язку з відсутністю висновку експерта.

Судом не прийнято до уваги, що при наданні ДП "Придніпровська залізниця" земельної ділянки площею 182.330 га межі цієї земельної ділянки було узгоджено із сусідніми землекористувачами, включаючи відповідача-1.

28.04.2020 суд розглянув позовну заяву без участі Позивача, без урахування причин неявки Позивача та не звертаючи уваги на введені в країні обмеження відповідно до постанови до постанови Кабінету Міністрів від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширення на території України короновірусу COVID-19" з подальшим подовженням та введеними змінами в процесуальне законодавство щодо подовження процесуальних строків.

Крім того, судом безпідставно відмовлено в задоволені в клопотанні про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 908/722/20 та набрання законної сили рішення по ній.

В даній справі суд залишив поза увагою той факт, що позивач, землі якому надані з особливим цільовим призначенням, фактично був позбавлений права користування земельною ділянкою по цільовому призначенню.

Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, зазначають, що згідно з актом погодження меж земельних ділянок в натурі, який надав Позивач, Токмацька міська рада не погоджувала межі земельної ділянки площею 182,330 га, що перебуває в постійному користуванні Позивача.

Крім цього, матеріалами інвентаризації земельної ділянки, державним актом на право постійного користування землею від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513 встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні позивача, знаходилась в контурі, розташованому на території Остриківської сільської ради Токмацького району, тобто за межами міста Токмак Запорізької області.

У той же час, спірна земельна ділянка, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000, розташована по вул. Ковальська у м. Токмак Запорізької області, тобто в межах населеного пункту.

AT "Укрзалізниця" не надано жодного доказу того, яким чином земельна ділянка, яка знаходиться у комунальній власності Токмацької міської ради (розташована у межах міста Токмак), може накладатись на земельну ділянку державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту.

Крім цього, відповідно до публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 2311000000:01:043:0134 та землями загального користування.

Аналіз наданих позивачем доказів та їх порівняння з даними публічної кадастрової карти України свідчить, що між земельною ділянкою Токмацької міської ради (к.н. 2311000000:01:043:0131) та земельною ділянкою позивача площею 182,3300 га знаходиться інша земельна ділянка за кадастровим номером 2311000000:01:043:0134. Факту її накладення на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 чи перетин з нею також не встановлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2020 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишено без руху з підстав неподання належних доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам процесу, неподання довіреності від 27.04.2020, зареєстрованої за №1865, на уповноваження Гавриленко С.О. та Долгополової Т.О. діяти від імені АТ "Українська залізниця", з наданням Позивачу строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2020 у справі №908/1908/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.08.2020.

В судовому засіданні 26.08.2020 оголошено перерву до 28.09.2020.

10.08.2020 від Позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду даної справи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до розгляду господарської справи №908/722/20, в якій Позивачем заявлено вимоги до Токмацької міської ради, ТОВ «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» та ТОВ «Придніпровська Біотес» про визнання незаконними та скасування рішень Токмацької міської ради від 21.09.2017 №20 «Про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичній особі» , від 17.01.2018 №1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі» ; визнання недійсним договору оренди землі від 17.01.2018 №319 укладеного між Токмацькою міською радою та ТОВ «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» , визнання недійсним договору суборенди землі №ПБ-001/18 від 07.05.2018, укладеного між ТОВ «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» та ТОВ «Придніпровська Біотес» .

В обґрунтування свого клопотання Позивач посилається на те, що вирішення питання щодо законності рішення міської ради про відведення спірної земельної ділянки в межах затвердженого проекту землеустрою та подальшої передачі в користування має преюдиціальне значення та безпосередньо впливає на предмет доказування в справі № 908/1908/19, де вирішується питання про витребування із чужого незаконного володіння частини спірної земельної ділянки. Тому, на думку позивача, об`єктивно неможливо розглянути питання щодо витребування земельної ділянки без вирішення правомірності набуття цієї земельної ділянки.

Представники відповідачів, третьої особи заперечили проти задоволення клопотання про зупинення апеляційного провадження, вказуючи на його необґрунтованість, оскільки вважають, що справи не пов`язані між собою, і підстав для зупинення провадження у справі немає.

Згідно пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Стаття 227 ГПК України містить вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, при наявності яких суд зобов`язаний це зробити.

Причиною зупинення провадження у справі згідно вказаної норми Господарського процесуального кодексу України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

За приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Предметом розгляду у господарський справі №908/722/20 є визнання незаконними та скасування рішень Токмацької міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі, а також визнання недійсними договору оренди і суборенди земельної ділянки.

В той же час, позовні вимоги у справі №908/1908/19 заявлені з інших підстав та обґрунтовані лише фактом накладення меж земельних ділянок. У позові Позивач не посилається на обставини незаконності рішення про надання земельної ділянки в оренду та недійсності договорів оренди і суборенди земельних ділянок.

З огляду на викладене, у предмет доказування при розгляді даної справи не входить оцінка судом питань, щодо законності/незаконності рішення про надання земельної ділянки в оренду та недійсності договорів оренди і суборенди земельних ділянок, а тому розгляд таких позовних вимог у справі №908/722/20 не перешкоджає вирішенню судом спору у даній справі №908/19808/19 з підстав накладення меж земельних ділянок відповідно до наданих сторонами доказів щодо цієї обставини.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий ті ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразове предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національна судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопаде 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що зібрані по справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі №908/1908/19 до розгляду господарської справи №908/722/20 .

У випадку встановлення господарським судом під час розгляду справи №908/722/20 істотних для даної справи (№908/1908/19) обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі Акціонерному товариству "Українська залізниця", останнє не позбавлене права звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

26.08.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача про долучення додаткових доказів, а саме: матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), що виконані сертифікованим інженер-геодезистом Нестеренко С.Я.

Представники відповідачів, третьої особи заперечили проти задоволення даного клопотання.

Щодо даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо .

Матеріали справи не містять доказів подання разом із позовною заявою долучених позивачем додаткових доказів. Також матеріали справи не містять заяв позивача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

В підготовчому засіданні господарським судом було з`ясовано, чи було надано сторонами по справі всі наявні докази, однак, клопотання позивача щодо надання додаткових доказів також не було заявлено.

Крім цього, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 про відкриття провадження у цій справі позивачу запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: власні заяви, клопотання відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду). У встановлений апеляційним судом строк позивачем також не подано жодного клопотання щодо додаткових доказів.

У відповідності до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) до суду першої інстанції, апелянт зазначив, що 11.02.2020 в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для виготовлення витребуваної експертом документації, а також заявлено клопотання про виклик експерта в судове засідання для надання роз`яснень щодо витребуваних документів, а саме відносно доцільності виготовлення загальної геодезичної зйомки та можливості обмежитись саме ділянкою де виявлено перетинання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача, жодним чином не мотивувавши свого рішення, в порушення положень ст.234 ГПК України.

Після відмови в задоволенні перелічених клопотань позивач замовив комплекс топографо-геодезичних робіт щодо відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Регіональної філії "Придніпровська залізниця".

Враховуючи обсяг робіт, а саме те, що обстежувана земельна ділянка розташована уздовж залізничної колії на відрізку 88-89 км.; введені в країні обмеження відповідно до постанови до постанови Кабінету Міністрів від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширення на території України короновірусу COVID-19", з подальшим подовженням, ускладнили виконання замовлених робіт та їх виконання потребувало більше часу, ніж за стабільної роботи, скаржник вважає, що не надав матеріали геодезичних вишукувань до суду першої інстанції з об`єктивних причин, що від нього не залежали.

З наданих апелянтом матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) неможливо встановити, коли Позивач звернувся до інженера-геодезиста Нестеренко С.Я., однак із пояснювальної записки спеціаліста слідує, що комплекс робіт виконано у червні 2020 року, тобто через два місяці після винесення рішення суду першої інстанції.

Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження, висновок, який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції Позивач не повідомляв суд про неможливість надання матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

Посилання Позивача на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про виготовлення вказаної документації (доказів, які позивач намагається долучити до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції) не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказані докази позивач мав би надати суду, ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Таким чином, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду згідно з клопотанням від 26.08.2020, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, у задоволені клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" від 26.08.2020 про долучення додаткових доказів слід відмовити; матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), колегією суддів до розгляду не приймається.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, у попередньому судовому засіданні 26.08.2020 представники всіх сторін та третьої особи надали пояснення по суті спору, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника Відповідача-3, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 28.09.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

На підставі рішення Виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області від 16.06.1995 №92/5 видано Придніпровській залізниці в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Камиш-Зоря-Каховка м. Дніпропетровськ державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513 від 01.04.1998, відповідно до якого надано у постійне користування 182,33 гектарів землі згідно з планом землекористування для розміщення об`єктів залізниці.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (позивач у справі) є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» .

Згідно з ч. ч. 3, 6 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до ч. 1, п. «г» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває зокрема публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Норами ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що до статутного капіталу Товариства вноситься зокрема право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту. Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Пунктом 2 частини 2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.

Міністерством інфраструктури України 18.08.2015 затверджено передавальний акт від 03.08.2015 ДП «Придніпровська залізниця» , в якому підтверджено вартість і склад активів і зобов`язань ДП «Придніпровська залізниця» і зазначено, що після його реорганізації шляхом злиття все майно, права та обов`язки переходять в процесі правонаступництва до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , створеного згідно з постановою КМУ від 25.06.2014 №200. Невід`ємною частиною передавального акту є перелік земельних ділянок державного підприємства.

У зведеному переліку земельних ділянок державного підприємства «Придніпровська залізниця» зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою площею 182,3300 га за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Токмацька м/р Лінія Комиш-Зоря-Каховка (в межах дистанції колії Великий Токмак-ПЧ-17) на підставі державного акту на право постійного користування І-ЗП 002513 від 01.04.1998 внесено до статутного капіталу АТ «Українська залізниця» .

Рішенням Токмацької міської ради від 21.09.2017 №20 «Про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичній особі» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10,0000 га по вул. Ковальська (район заводу ПАТ «ТКШЗ» ) для будівництва об`єктів енергетичної інфраструктури (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» (третя особа у справі).

Рішенням Токмацької міської ради від 17.01.2018 №1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі» затверджено товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,1000 га по вул. Ковальська (район заводу ПАТ «ТКШЗ» ), кадастровий номер 2311000000:01:043:0131 за цільовим призначенням: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), надано вказану земельну ділянку в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» та надано згоду товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» на передачу земельної ділянки в суборенду після укладення договору оренди землі та реєстрації речового права користування земельною ділянкою, зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» у місячний термін укласти договір оренди землі та провести державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою.

17.01.2018 Токмацькою міською радою в особі міського голови (орендодавець, уповноважена ним особа, відповідач-1 у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у м. Токмак, вул. Ковальська (район заводу ПАТ «ТКШЗ» ), кадастровий номер 2311000000:01:043:0131. Договір укладено до 12.02.2048 (п. 8 договору оренди).

Земельну ділянку передано від орендодавця орендарю за актом приймання-передачі від 18.01.2018.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.01.2018, що підтверджується витягом з даного реєстру №111324680 від 22.01.2018.

За договором суборенди землі від 07.05.2018 №ПБ-001/18, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська Біотес» (суборендар, відповідач-2), орендар передав у суборенду відповідачу-2 за актом приймання-передачі земельної ділянки від 07.05.2018 земельну ділянку кадастровий номер 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у м. Токмак, вул. Ковальська (район заводу ПАТ «ТКШЗ» ) строком до 12.01.2048 (п. п. 1, 6 договору суборенди).

Право суборенди відповідача-2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018, що підтверджується витягом з даного реєстру №123963546 від 15.05.2018.

Як вбачається з інформаційної довідки №162712405 від 08.04.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до Державного реєстру 18.01.2018 внесено запис №24478207 від 18.01.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область.

09.01.2019 Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулася до міського голови Токмацької міської ради з листом вих. №НГ-НЗ-Р-9/3 від 02.01.2019, в якому повідомлялося про те, що в грудні 2018 року при перевірці Публічної кадастрової карти України регіональній філії стало відомо, що на територію земельної ділянки площею 182,3300 га, яка належить на праві постійного користування регіональній філії «Придніпровська залізниця» , частково накладено межі земельної ділянки площею 4,1000 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, власник земельної ділянки - територіальна громада міста Токмак. Накладка становить близько 0,4000 га. На підставі викладеного регіональна філія пропонувала розглянути питання щодо коригування Токмацькою міською радою меж земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 з метою усунення перетинів з межами земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні регіональної філії «Придніпровська залізниця» .

У відповідь на дане звернення листом виконавчого комітету Токмацької міської ради вих. №414/21-35 від 07.02.2019 запропоновано позивачу направити відповідачу-1 документацію із землеустрою, яка підтверджує факти, викладені у зверненні.

Позивач повідомив відповідача-1 листом вих. №НГ-НЗ-1-9/322 від 28.03.2019 про те, що підтвердженням факту часткового накладення меж земельних ділянок є державний акт на право постійного користування землею від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513, а також рішення Токмацької міської ради від 17.01.2018 №1.

У відповідь на даний лист відповідач-1 повідомив позивача листом вих. №1251/21-35 від 07.05.2019 про те, що з метою встановлення спірних фактів, які викладені у зверненні позивача, необхідно замовити землевпорядну документацію щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні регіональної філії «Придніпровська залізниця» .

10.06.2019 інженером-землевпорядником 2 категорії відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» проведено порівняльний аналіз меж земельної ділянки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» площею 182,3300 га, яка оформлена державним актом на право постійного користування землею від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513, та земельної ділянки площею 4,1000 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, що розташовані в м. Токмак Запорізької області. Порівняльний аналіз проведено за допомогою програмного забезпечення « Digitals Professional» шляхом накладання контуру земельної ділянки площею 4,1000 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, завантаженого з Публічної кадастрової карти України, на контур земельної ділянки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» площею 182,3300 га, побудованого згідно технічного звіту з виготовлення державного акту на право постійного користування землею за матеріалами інвентаризації земель Придніпровської залізниці дистанції шляху Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка Токмацького району Запорізької області, який став підставою для виготовлення державного акту на право постійного користування землею від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513. За результатами проведеного аналізу складено висновок фахівця від 10.06.2019, відповідно до якого встановлено відомості, які дають підстави вважати, що межі зазначених земельних ділянок перетинаються. Орієнтовна площа перетину складає 0,3546 га.

На підставі вказаних обставин акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав з боку відповідачів, зокрема доказів накладання земельних ділянок та конкретного розміру і місця розташування земельних ділянок, що перетинаються.

Земельна ділянка, яка перебуває в суборенді відповідача-2, сформована з присвоєнням їй кадастрового номера, а право суборенди зареєстровано у встановленому порядку. Межі земельної ділянки, яка передана в оренду третій особі та в подальшому передана в суборенду відповідачу-2, визначені в натурі (на місцевості) межовими знаками, що підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.01.2018.

Позивач не довів, що при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га були порушені вимоги законодавства та права позивача.

Рішення про передачу земельної ділянки в оренду третій особі та в подальшу суборенду відповідачу-2 є чинними та не визнані судом недійсними, а тому є такими, що засвідчують право відповідача-2 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м.Токмак, Запорізька область.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 даного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право власності.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 18 даного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктами 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 року № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Доступ до відомостей Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів забезпечується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним реєстром документів здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Мін`юстом разом з Мінрегіоном.

Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.

У разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймає рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше.

Як вбачається з інформаційної довідки №162712405 від 08.04.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис від 18.01.2018 №24478207 від 18.01.2018 про державну реєстрацію права комунальної власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область, внесено на підставі Закону України від 06.09.2012 №5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39299844 від 22.01.2018 прийнято державним реєстратором Салогуб О.М. виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області.

Вказаним Законом України від 06.09.2012 №5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» доповнено статтю 173 Земельного кодексу України частиною четвертою такого змісту:

«Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки» .

Отже, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область було зареєстровано за Токмацькою міською радою відповідно до вказаного Закону з тих підстав, що дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту (місто Токмак Запорізької області).

Відповідно до листа Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м.Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.09.2019 №838/120-19 земельна ділянка кадастровий номер 2311000000:01:043:0131 відноситься до земель комунальної власності територіальної громади міста Токмак та перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» . Починаючи з 1994 року дана земельна ділянка не передавалася з будь-якої власності до власності територіальної громади міста Токмак і навпаки.

Відповідно до наданого позивачем державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513 від 01.04.1998 надано земельну ділянку площею 182,33 га в межах згідно з планом землекористування.

Державний акт видано на підставі рішення Виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області від 16.06.1995 №92/5 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Управління Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення» , яким затверджено матеріали інвентаризації земель Управління Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення на площі 311,74 га; передано Управлінню Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення у постійне користування земельні ділянки площею 311,74 га згідно з додатком; зобов`язано Управління Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення виготовити акт на право постійного користування землею у Запорізькій філії інституту землеустрою.

На виконання вказаного рішення інженером Запорізької філії інституту землеустрою в присутності представника Придніпровської залізниці та начальника земельних ресурсів Токмацького району погоджено межі земельних ділянок в контурі, розташованому на території Остриківської сільської ради Токмацького району загальною площею 182,33 га для постійного користування, що засвідчено актом погодження меж ділянок в натурі Придніпровської залізниці в межах дистанції шляху Великий Токмак 1997 року.

Отже, з наданих документів вбачається, що земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні позивача, знаходилась в контурі, розташованому на території Остриківської сільської ради Токмацького району.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач уточнив, що земельна ділянка площею 182,33 га за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Токмацька м/р Лінія Комиш-Зоря-Каховка більшою своєю площею знаходиться поза межами населеного пункту, а частина земельної ділянки в розмірі 0,3546 га, на думку позивача, знаходиться в незаконному володінні відповідача-2.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на висновок фахівця щодо встановлення факту перетину земельних ділянок від 10.06.2019, складеного інженером-землевпорядником 2 категорії відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Трегуб В.Л.

Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок є одним із доказів у справі, який не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ст. 75 ГПК України, а тому обставини, які зафіксовані в ньому, підлягають доведенню позивачем в загальному порядку та перевірці судом.

Оскільки обставини перетину земельних ділянок, викладені у висновку фахівця, входять у предмет доказування, то підлягають обов`язковій перевірці.

У висновку зазначено, що визначена в ньому площа перетину земельних ділянок в розмірі 0,3546 га є орієнтовною і для встановлення точних параметрів перетину меж вищенаведених земельних ділянок необхідно провести земельно-технічну експертизу цих ділянок за участю ліцензованої організації з використанням спеціального обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, виключають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визначених судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Для встановлення факту перетину земельних ділянок та конкретної площі земельних ділянок, що накладаються ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2019 за клопотанням представника Позивача та Відповідача-2, з урахуванням предмету позовних вимог та спірних питань, що виникли при підготовці справи до розгляду по суті, суд призначив у справі комплексну судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої було доручено експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Разом із цим, 25.03.2020 на адресу суду супровідним листом Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.03.2020 №1060/1061-19/20 повернуті матеріали справи № 908/1908/19 без проведення судової експертизи у зв`язку з не оплатою Позивачем вартості висновку судового експерта по рахунку №120 від 23.01.2020, на якого за його згодою суд поклав оплату витрат за проведення експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню , суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 114 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що Позивач має нести ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним процесуальних дій, а саме несплатою вартості висновку судового експерта по рахунку №120 від 23.01.2020.

Колегія суддів наголошує, що судова експертиза у даній справі була ініційована саме Позивачем та ним же визначено установу, експерти якої проводили відповідні дослідження, на підставі яких зроблено відповідні висновки.

Таким чином, оскільки саме Позивач ухилився від участі в проведенні комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 102 ГПК України вважає за можливе відмовити у визнанні встановленою обставину перетину земельної ділянки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» площею 182,3300 га, яка оформлена державним актом на право постійного користування землею від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513, із земельною ділянкою площею 4,1000 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, що розташована в м. Токмак Запорізької області.

При цьому суд враховує, що даний висновок фахівця складений самим позивачем (інженером-землевпорядником 2 категорії відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Трегуб В.Л.), тобто зацікавленою стороною. Даний висновок складений тільки на підставі аналізу відомостей Публічної кадастрової карти України без перевірки на місцевості та проведення топографо-геодезичних робіт.

Згідно з вимогами ч. ч. 1- 4 ст. 66 Закону України від 22.05.2003 №858-ІV «Про землеустрій» професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою. Підготовка інженерів-землевпорядників здійснюється на факультетах землевпорядного профілю у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації. Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники. Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що фахівець, яким складено висновок від 10.06.2019, відповідає зазначеним вимогам.

З огляду на це, обставини, викладені у висновку фахівця від 10.06.2019 щодо перетину земельних ділянок не можуть бути визнані судом доведеними.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд не дослідив та не надав оцінку висновку фахівця, пославшись на неможливість перевірити його у зв`язку з відсутністю висновку експерта.

Відповідно до ч. ч. 1- 8 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Статтею 55 Закону України від 22.05.2003 №858-ІV «Про землеустрій» встановлено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Формування земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 для надання її в оренду третій особі здійснювалось згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого кваліфікованими інженерами-землевпорядниками на підставі проведених топографо-геодезичних робіт.

Вказаний проект землеустрою затверджено рішенням Токмацької міської ради від 17.01.2018 №1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі» , яким також надано земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 в оренду третій особі та надано згоду на передачу земельної ділянки в суборенду після укладення договору оренди землі та реєстрації речового права користування земельною ділянкою.

Позивач не посилається в позові на недійсність даного рішення та не надає доказів його скасування у встановленому порядку.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до матеріалів інвентаризації земельної ділянки, на підставі яких було складено державний акт на право постійного користування землею від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513, земельна ділянка розташована на території Остриківської сільської ради Токмакського району, тобто за межами населеного пункту Токмак.

В оренду третій особі відповідно до рішення Токмацької міської ради від 17.01.2018 №1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі» та договору оренди землі від 17.01.2018 №319 укладеного між Токмацькою міською радою та ТОВ «Інвестиційна компанія Енерго-Альянс» , передана земельна ділянка по вул. Ковальська у м. Токмак Запорізької області, тобто в межах населеного пункту.

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача, викладених в заяві про усунення недоліків позовної заяви, а також наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог вбачається, що позивач не заперечує факт розташування в місті Токмак земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131, яка, як вважає позивач, перетинається з належною йому на праві постійного користування земельною ділянкою.

З огляду на це, оскільки єдиною підставою для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 був саме факт її розташування в межах населеного пункту та норми Закону України від 06.09.2012 №5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , якими віднесено такі землі до земель комунальної власності, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №24478207 від 18.01.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом не прийнято до уваги та не надано належної оцінки тому факту, що при наданні ДП "Придніпровська залізниця" земельної ділянки площею 182,330 га межі цієї земельної ділянки було узгоджено із сусідніми землекористувачами, включаючи Токмацьку міську раду, не підтверджено жодним доказом, навпаки, спростовується доказами, наданими самим Позивачем.

Так, згідно з актом погодження меж земельних ділянок в натурі, який надав Позивач, Токмацька міська рада не погоджувала межі земельної ділянки площею 182,330 га, що перебуває в постійному користуванні Позивача.

Крім цього, матеріалами інвентаризації земельної ділянки, державним актом на право постійного користування землею від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513 встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні позивача, знаходилась в контурі, розташованому на території Остриківської сільської ради Токмацького району, тобто за межами міста Токмак Запорізької області.

У той же час, спірна земельна ділянка, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000, розташована по вул. Ковальська у м. Токмак Запорізької області, тобто в межах населеного пункту.

AT "Укрзалізниця" не надано жодного доказу того, яким чином земельна ділянка, яка знаходиться у комунальній власності Токмацької міської ради (розташована у межах міста Токмак), може накладатись на земельну ділянку державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку внести зміни до автоматизованої системи державного земельного кадастру шляхом скасування (анулювання) кадастрового номеру 2311000000:01:043:0131 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-ІV «Про державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, у редакціях, які діяли на момент звернення позивачем з позовом у даній справі, передбачені вичерпні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки: поділ чи об`єднання земельних ділянок, а також якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Обставини, на які посилається позивач у позові, не є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідно до вищенаведених норм законодавства, яке діяло на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі. До того ж, як зазначено вище, наведені у позові обставини позивачем не доведені. Тому вимога позивача про скасування державної реєстрації із заявлених ним підстав не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про витребування із чужого незаконного володіння відповідача-2 частини земельної ділянки площею 182,3300 га, наданої позивачу на праві постійного користування, колегія суддів зазначає, що виходячи з норм статей 387, 396 Цивільного кодексу України право на витребування майна із чужого незаконного володіння належить власнику або особі, яка має речове право на чуже майно.

Колегія суддів констатує, що площа земельної ділянки в розмірі 182,3300 га є загальною площею наданої позивачу в користування земельної ділянки. Натомість, у позові та в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивачем зазначається про порушення його права на користування лише частиною земельної ділянки площею 0,3546 га, а не всією земельною ділянкою площею 182,3300 га, наданої позивачу на праві постійного користування. Крім того, суд зауважує, що в суборенду відповідачу-2 передана земельна ділянка тільки площею 4,1000 га, у зв`язку з чим пред`явлення до відповідача-2 вимоги про витребування земельної ділянки більшої площі, яка не перебуває в його користуванні, є безпідставним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи надані сторонами докази, колегія суддів враховує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав з боку відповідачів, зокрема доказів накладання земельних ділянок та конкретного розміру і місця розташування земельних ділянок, що перетинаються, чим спростовуються доводи апеляційної скарги про позбавлення Позивача права користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Земельна ділянка, яка перебуває в суборенді відповідача-2, сформована з присвоєнням їй кадастрового номера, а право суборенди зареєстровано у встановленому порядку. Межі земельної ділянки, яка передана в оренду третій особі та в подальшому передана в суборенду відповідачу-2, визначені в натурі (на місцевості) межовими знаками, що підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.01.2028.

Позивач не довів, що при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га були порушені вимоги законодавства та права позивача.

Рішення про передачу земельної ділянки в оренду третій особі та в подальшу суборенду відповідачу-2 є чинними та не визнані судом недійсними, а тому є такими, що засвідчують право відповідача-2 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м.Токмак, Запорізька область.

У той же час земельна ділянка, що перебуває в постійному користуванні позивача, не сформована в порядку, визначеному у ч. ч. 1- 8 ст. 791 Земельного кодексу України. Позивачем не надано технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі топографо-геодезичних і картографічних матеріалів відповідно до вимог ст. 55 Закону України від 22.05.2003 №858-ІV «Про землеустрій» .

З огляду на це рішення господарського суду, яким позовні вимоги визнано безпідставними та відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, є правомірним та обґрунтованим.

Посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом процесуальних норм у зв`язку з тим, що запровадження загальнодержавного карантину з 11.03.2020 позбавило Позивача можливості здійснити оплату експертизи є безпідставним, оскільки Позивачем не наведено жодного обґрунтування з посиланням на норми закону, яким чином запровадження загальнонаціонального карантину у березні 2020 року завадило AT "Укрзалізниця" реалізувати свої процесуальні права та здійснити оплату експертизи з листопада 2019 року (провадження у справі зупинено 20.11.2019, поновлено у зв`язку з непроведенням оплати експертизи - 31.03.2020).

Проведення 28.04.2020 судового засіданні без участі Позивача не є порушення процесуального законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як підтверджено матеріалами справи Позивач був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 28.04.2020, про що свідчить його клопотання від 27.04.2020 про зупинення розгляду даної справи.

В той же час, Позивач в судове засідання, призначене на 28.04.2020, не з`явився, будь-яких причин неявки , в тому числі пов`язаних із обмеженнями, встановленими постановою Кабінету Міністрів від 11.03.20 р. № 211 "Про запобігання поширення на території України короновірусу COVID-19", не повідомив .

Колегія суддів вважає, що Позивач мав можливість взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, Позивач не зазначив.

При цьому, Позивачем навіть у апеляційній скарзі на зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів (подібний правовий висновок містить постанова Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 910/3880/19).

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на судовий захист. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема мотивоване клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням причин неявки.

В свою чергу, саме Позивач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Позивача, тому не можуть бути визнані поважними.

Доводи заявника апеляційної скарги про безпідставність висновку господарського суду щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду до розгляду справи № 908/722/20 та набрання законної сили рішення по ній, не відповідають обставинам справи. Ці доводи аналогічні тим, що зазначені у відповідному клопотанні, поданому до суду апеляційної інстанції, оцінка яких надана колегією суддів при відмові у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2020 у справі №908/1908/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2020 у справі №908/1908/19 - залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.10.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік