Ухвала

від 29.09.2020 по справі 813/2318/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2318/18

УХВАЛА

за наслідками провадження

за нововиявленими обставинами

29 вересня 2020 рокум. Львів 15 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Курпіти П.І., представниці позивача Захарків М.О., представника відповідача-1 Козловського А.В., представниці відповідача-2 Тістик М.В. розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Західного офісу Держаудитслужби про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18 за позовом Західного офісу Держаудитслужби до львівського комунального підприємства Рембуд , управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Львівської міської ради про стягнення коштів -

УСТАНОВИВ:

Західний офіс Держаудитслужби (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 813/2318/18 за позовом Західного офісу Держаудитслужби до львівського комунального підприємства Рембуд (далі - відповідач-1, ЛКП Рембуд ), управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - відповідач-2, Управління) про стягнення коштів.

Як обставини, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та заявнику під час судового розгляду зазначено постанову Верховного Суду від 07.04.2019 у справі № 857/2460/18, якою скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018. Відтак просить заяву про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18 задовольнити, скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким:

- стягнути з львівського комунального підприємства Рембуд на рахунок управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради кошти в сумі 805 143,06 грн, отримані підприємством за надання в оренду нежитлових приміщень;

- стягнути з управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до місцевого бюджету м. Львова кошти в сумі 805143,06 грн, перераховані львівським комунальним підприємством Рембуд за надання в оренду нежитлових приміщень.

Ухвалою від 15.05.2020 суддя залишила заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху.

Ухвалою від 03.06.2020 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою від 15.05.2020 про залишення заяви без руху, для усунення недоліків.

Ухвалою від 30.06.2020 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за нововиявленими обставинами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представниця позивача заяву підтримала з підстав, викладених у ній, просила задовольнити.

Представник відповідача-1 проти заяви заперечив з підстав, викладених у відзиві (вх. № 35294 від 16.07.2020) та додаткових поясненнях до відзиву (вх. № 49255 від 29.09.2020). В обґрунтування вказано, що вимога позивача про сплату коштів відповідачу-2 є неправомірною, оскільки ЛКП Рембуд жодних вимог щодо усунення порушень не направлялось. Крім цього чинними нормативними актами не передбачено обов`язку оплачувати кошти від отримання орендної плати відповідачу-2 та такий не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю комунальних підприємств м. Львова. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Представниця відповідача-2 проти заяви заперечила з підстав, викладених у клопотанні (вх. № 35398 від 16.07.2020). Вважає, що Управління є неналежним відповідачем, оскільки не наділено повноваженнями з контролю за перерахуванням коштів до місцевого бюджету, отриманих від орендної плати інших структурних підрозділів Львівської міської ради. Крім цього ЛКП Рембуд Управлінню не підпорядковане та діє як самостійна юридична особа. ЛКП Рембуд виступало в договорах оренди як орендодавець, відтак несе самостійну відповідальність за свої дії. Управління також повідомило ЛКП Рембуд про необхідність сплати коштів, отриманих від оренди нежитлових приміщень, до місцевого бюджету. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05.06.2018 Західний офіс звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до львівського комунального підприємства Рембуд , управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у якій просило:

- стягнути з відповідача-1 на рахунок управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради кошти в сумі 1811696,36 грн, одержані підприємством за надання в оренду нежитлових приміщень;

- стягнути з відповідача-2 до місцевого бюджету м. Львова кошти в сумі 1811696,36 грн, перерахованих Львівським комунальним підприємством Рембуд на рахунок відповідача-2 за надання в оренду нежитлових приміщень.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до п. 1.3.1 плану роботи на IV квартал 2017 року Західним офісом Держаудит служби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської радиза період з 01.06.2014 по 30.11.2017. Результати ревізії відображено в акті № 06-24/6 від 23.03.2018, який підписано із запереченнями, на які 30.04.2018 надано аргументований висновок, виявлені у запереченні факти не підтвердились. Ревізією виявлено недоліки і порушення, які призвели до недоотримання фінансових ресурсів бюджетом м. Львова на суму 1811696,36 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 вказане рішення залишено без змін.

У поданій на адресу суду заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 813/2318/18 (вх. № 23662 від 12.05.2020) як обставини, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та заявнику під час судового розгляду, зазначено постанову Верховного Суду від 07.04.2019 у справі № 857/2460/18, якою скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018.

При вирішенні питання про наявність підстав для перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18 за нововиявленими обставинами суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу наведеної статті слідує, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 № 816/4947/14 та від 13.02.2018 № 815/756/14.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 33 рішення у справі Христов проти України (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі Желтяков проти України , заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі Желтяков проти України , заява № 4994/04, пункт 43).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі №826/14797/15.

Предмет доказування складається з обставин, які мають значення для судової справи і які необхідно доказувати для її вирішення. Встановлення таких обставин, у свою чергу, досягається за рахунок доказів, якими згідно з процесуальним законодавством є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Із матеріалів справи судом встановлено, що за наслідками проведеної позивачем ревізії управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради скеровано вимогу № 06-16м/2482 від 13.04.2018 про усунення порушень терміном до 13.05.2018, у якій об`єкт контролю, серед іншого, зобов`язано забезпечити сплату ЛКП Рембуд до міського бюджету м. Львова отриманої орендної плати на загальну суму 1811696,36 грн.

Відтак зміст спірних правовідносин полягав у невиконанні саме управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської вказаної вимоги, що і стало підставою для звернення до суду із позовом. З огляду на вказане суду незрозуміло, з яким підстав пред`явлено вимоги до відповідача-1 - ЛКП Рембуд , якщо за наслідками проведеної ревізії до нього не скеровано жодної вимоги.

Суд погоджується із твердженнями позивача про те, що в основу рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18 покладено, серед іншого, обставину скасування постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі 857/2460/18 вимоги Західного офісу Держаудитслужби № 06-16м/2482 від 13.04.2018, невиконання якої стало підставою для звернення до суду із цим позовом. Також суд враховує той факт, що у подальшому постановою Верховного Суду від 07.04.2019 вищезазначену постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 (яким у задоволенні позову про скасування вимоги № 06-16м/2482 від 13.04.2018 відмовлено).

Однак суд критично оцінює посилання позивача на прийняття Верховним Судом постанови від 07.04.2019 як на нововиявлену обставину з огляду на таке.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення) Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

- вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог;

- звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 6 Положення передбачено, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, у тому числі:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16 пункту 6);

- визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 20 пункту 6).

Відповідні норми Положення узгоджуються з статтею 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено право органу державного фінансового контролю, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13 статті 10 Закону № 2939-ХІІ).

Частиною 2 статті 15 Закону № 2939-ХІІ встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Ураховуючи викладене, при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність з вимогами законодавства і в цій частині вона є обов`язковою до виконання.

Отже, з урахуванням того, що позовні вимоги Західного офісу Держаудитслужби полягають першочергово у стягненні з львівського комунального підприємства Рембуд на рахунок управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради коштів у сумі 805143,06 грн, отриманих підприємством за надання в оренду нежитлових приміщень, однак у матеріалах справи відсутні докази пред`явлення позивачем ЛКП Рембуд будь-якої вимоги щодо усунення виявлених під час ревізії порушень законодавства, суд не бачить підстав для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що рішення від 21.02.2019 не підлягає перегляду і в частині позовних вимог, пред`явлених до управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, оскільки такі є похідними та залежать від задоволення основних позовних вимог, пред`явлених до ЛКП Рембуд .

Суд також звертає увагу позивача на те, що наявність такої вимоги та факт її невиконання підконтрольною установою є обов`язковими передумовами для звернення до суду із позовом про стягнення коштів.

Відтак, ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прийняття Верховним Судом постанови від 07.04.2019 у справі № 857/2460/18, яким скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2018, не є нововиявленою обставиною у розумінні процесуальної норми, висвітленої законодавцем у п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, оскільки це не спростовує фактів, які покладені в основу рішення, що переглядається.

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи суд не бачить підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18, відтак в задоволенні заяви Західного офісу Держаудитслужби слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-243, 248, 256, 293, 295, 368, 369, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Західного офісу Держаудитслужби про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18 за позовом Західного офісу Держаудитслужби до львівського комунального підприємства Рембуд , управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Львівської міської ради про стягнення коштів відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.10.2020.

Суддя Р.П. Качур