Рішення

від 22.09.2020 по справі 480/860/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року Справа № 480/860/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача-Крищенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/860/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.10.2019 р. №0000101202 на суму 558 007 грн. та №0000111202 на суму 103 543 грн. та 25 886 грн. штрафу, прийняті Головним управлінням ДПС у Сумській області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі акту перевірки від 04.10.2019 р. №78/18-28-04-02/33486731.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки висновки перевіряючих щодо безтоварності взаємовідносин між ним та ТОВ Агротранспартнер є необґрунтованими. Зокрема, п.1.4, п.1.6 договору, укладеного між ТОВ Агрофірма Семереньки (замовник) та ТОВ Агротранспартнер (виконавець), сторони погодили при наданні послуг з перевезення можливість використання автомобілів третіх осіб, які не перебувають у власності ТОВ Агротранспартнер . Надані на перевірку товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити, крім того, вони підписані та містять печатку третіх осіб, які не є стороною договору, а саме - елеваторів, із визначенням якісних показників та замірів, які здійснювались лабораторіями таких елеваторів при прийманні зерна, що привозилось автомобілями ТОВ Агротранспартнер . Відсутність у звітності-ТОВ Агротранспартнер у 3-4 кварталі 2018 року (форма 1- ДФ) відображення відносин з власниками транспортних засобів також не свідчить про те, що послуги з перевезення вантажів товариству Семереньки не надавались, оскільки суб`єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. Податкові накладні, складені ТОВ Агротранспартнер , не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ. Податкові накладні, які отримані від ТОВ Агротранспартнер , внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями. Оплата за надані послуги проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за особовими рахунками та платіжними дорученнями, перелік яких наводиться в акті перевірки та не заперечується відповідачем. Перевезений ТОВ Агротранспартнер товар (зерно) було прийнято на зберігання елеваторами, про що складено відповідні первинні документи. Надання вказаних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення зерна, ТТН оформлені повністю, відповідно до вимог закону. Транспорт, що здійснював перевезення, був обладнаний GPS-трекерами відповідно до умов договору, акти приймання-передачі яких також надавались під час проведення перевірки. Отже, до перевірки надавались усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами вказаного договору на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов.

Ухвалою від 17.02.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.03.2020р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.3,а.с.139-149), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки згідно з даними інформаційно-аналітичних систем Державної податкової служби України встановлено, що транспортні засоби на балансі ТОВ Агротранспартнер відсутні та відповідно до баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України у ТОВ Агротранспартнер зареєстровані транспортні засоби відсутні. Згідно з базами даних Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України транспортні засоби (причепи), які зазначені у Додатку 1 до Договору №ПВ 23/07/2018-44 СЕМ від 01.09.2018р., належать іншим власникам, а не ТОВ Агротранспартнер , зазначеному в якості автомобільного перевізника вантажу (зернових культур) у товарно-транспортних накладних. Таким чином, ТОВ АГРОТРАНСПАРТНЕР не могло виступати перевізником, оскільки безпосередньо ним не надавалися послуги з перевезень вантажів. Крім того, при аналізі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Агротранспартнер , які включені платником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень - грудень 2018 року, не встановлено податкових накладних на виконані послуги по перевезенню вантажів з власниками транспортних засобів (додаток №1 до Договору), а також не проводилась попередня оплата з ними за виконані роботи (правило першої події). Також, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , який є власником автомобіля марки DAF 95 XF, державний номер НОМЕР_1 , останній повідомив, що ні ТОВ Агротранспартнер , ні ТОВ Агрофірма Семереньки йому не відомі, ніяких документів, договорів із вказаними підприємствами він не підписував, послуг по перевезенню для ТОВ Агротранспартнер , ТОВ Агрофірма Семереньки не надавав. Таким чином, роботи по перевезенню вантажу ТОВ Агротранспартнер даними транспортними засобами не були виконані, внаслідок чого відсутній реальний факт вчинення господарських операцій із платниками податків за період вересень-грудень 2018 року та позивачем завищено податковий кредит по даному контрагенту на суму ПДВ 661550грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за ІІ квартал 2019 року на суму 103543грн. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою від 03.06.2020р. підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (т.3,а.с.219), в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що ТОВ Агрофірма Семереньки подано податкову декларацію з ПДВ за II квартал 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 08.08.2019 року №9173814404 з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9181509417 від 14.08.2019 та №9203999751 від 10.09.2019) та задекларовано до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму в розмірі 62500000 грн.

Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агрофірма Семереньки (код ЄДРПОУ 33486731) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за II квартал 2019 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2019 року №78/18-28-04-02/33486731 з урахуванням листа Головного управління ДПС у Сумській області від 09.10.2019 №1992/10/18-28-04-02 (т.3,а.с.13-45).

Під час перевірки ТОВ Агрофірма Семереньки були виявлені порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4, п.200.8, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ Агрофірма Семереньки завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за 3-4 квартал 2018 року на суму ПДВ 661550 гривень, в тому числі (по декларації за 3 квартал 2018 року на суму ПДВ - 140137,22 грн. та по декларації за 4 квартал 2018 року на суму ПДВ - 521413,18 грн.), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за II квартал 2019 року на суму 103543 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21 декларації за II квартал 2019 року) на суму 558007 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2019 №0000111202 на зменшення розміру від`ємного значення за II квартал 2019 року в сумі 558007 грн., №0000101202 на зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за II квартал 2019 року в сумі 103543 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) в сумі 25886 грн. (т.3,а.с.10-11).

Частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996) передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 статті 9 даного Закону № 996 та пункту 1.1 статті 1. пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (далі - Положення №88), передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Пунктом 22.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Також, згідно зі статтею 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Таким чином, витрати для цілей визначення обсягів придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) без податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) без податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій для цілей оподаткування податком на додану вартість (податком на прибуток) навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, у разі отримання товарів (робіт, послуг), таке підприємство повинно мати підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та належним чином складені первинні документи, а саме: видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), довіреності, що є підтвердженням даного отримання товарів (виконання робіт, послуг), а також є підставою (первинними документами) для оприбуткування даних робіт (послуг).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України: г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами" обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, первинні документи, які: складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам; такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції; не підтверджують придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності; складені з порушенням встановленого законодавством порядку, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 ' .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно п.200.14. ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ Агрофірма Семереньки до складу податкового кредиту по деклараціям були включені податкові накладні по підприємству ТОВ АГРОТРАНСПАРТНЕР (код 40033293) на перевезення вантажів, а саме: за 3 квартал 2018 року на загальну суму - 840823,29 грн., в т.ч. ПДВ - 140137,22 грн., що становить 0,2% від загального обсягу податкового кредиту - 78981972 грн.. за 4 квартал 2018 року на загальну суму - 3128479,17 грн., в т.ч. ПДВ - 521413,18 грн., що становить 05% від загального обсягу податкового кредиту - 108913916 грн.

Так, ТОВ АГРОФІРМА СЕМЕРЕНЬКИ (Замовник) укладено Договір про надання послуг по перевезенню вантажів №ПВ 23/07/2018-44 СЕМ від 01.09.18 року (далі - Договір) та додатки до договору №1 (реєстр автомобілів), №2 (вартість перевезення пізніх зернових) з ТОВ АГРОТРАНСПАРТНЕР (Виконавець) (т.1,а.с.56-70).

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною форма 1-ТН або іншої форми, яка містить всі обов`язкові реквізити визначені законодавством для ТТН-надалі Перевізний документ) з місця відправлення до пункту призначення по маршруту, вказаному Замовником, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується вантажоодержувач ), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів.

Для здійснення перевезення вантажу Виконавець подає під завантаження у визначене Замовником місце вантажні автомобілі, кількість та вантажопідйомність яких відповідає наданій заявці Замовника, яка надається факсом, електронною поштою або у письмовій формі по кількості, специфікації і вазі вантажів і підтверджується Виконавцем шляхом направлення відповіді засобами факсимільного зв`язку ... Час відправлення вантажу здійснюється у дні, визначені Замовником, на підставі його Заявки.

За 5 календарних днів до початку надання послуг Виконавець зобов`язаний письмово повідомити Замовника про кількість, моделі, вантажепід`ємність та державні номери автомобілів, які будуть надавати послуги (п.1.3).

Даний перелік автомобілів фіксується в Додатку №1 до даного Договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що виконавець має право залучати до надання Послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь які дії та /або бездіяльність (включаючи, але не обмежуючись , порушення вимог чинного податкового законодавства), залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Витрати Виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих Замовнику послуг.

Вартість послуг за цим договором, визначена у відповідних Додатках, що є невід`ємними частинами цього договору (п.1.5).

Згідно з п.1.6 Договору Виконавець зобов`язується виконати обумовлені цим Договором перевезення власною автомобільною технікою (далі за текстом договору -техніка та або автомобільний транспорт та або автомобіль) чи технікою третіх осіб, як це передбачає п.1.4 цього Договору. В будь якому випадку, техніка, якою надаються послуги, мас бути технічно справною. Найменування, модель, кількість техніки, державний номер та ваитажепід`ємність техніки зазначаються в Додатку №1 до Договору. Термін надання послуг з 01.09.2018 по 31.03.2019р.

Виконавець мас право залучати до надання Послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь які дії та /або бездіяльність (включаючи, але не обмежуючись, порушення вимог чинного податкового законодавства), залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Витрати Виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих Замовнику послуг. (п.1.13).

Виконавець забезпечує перевезення вантажів, передбачені цим договором, із використанням власної та/або техніки, та/або техніки, яка залучена Виконавцем відповідно до п.1.4 Договору, керування та обслуговування якої здійснюється працівниками Виконавця та/або працівниками власника техніки та/або безпосередньо власниками техніки (п.2.1).

Як слідує з матеріалів справи, податкові накладні, отримані від ТОВ Агротранспартнер , внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Оплата за надані послуги проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за особовими рахунками та платіжними дорученнями, перелік яких наводиться в акті перевірки та не заперечується відповідачем (т.1,а.с.72-81).

Перевезений ТОВ Агротранспартнер товар (зерно) було прийнято на зберігання елеваторами, про що складено відповідні первинні документи (т.2,а.с.231-250).

Надання вказаних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення зерна, також під час проведення перевірки надавались акти приймання-передачі (т.1,а.с.82-250, т.2, а.с.1-227, т.3, а.с.1-130).

Отже, до перевірки надавались усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами вказаного договору на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов.

При цьому щодо посилань контролюючого органу як на підставу для висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства на те, що згідно з даними інформаційно-аналітичних систем Державної податкової служби України встановлено, що транспортні засоби на балансі ТОВ Агротранспартнер відсутні та відповідно до баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України у ТОВ Агротранспартнер зареєстровані транспортні засоби відсутні, внаслідок чого відсутній реальний факт вчинення господарських операцій із платниками податків за період вересень-грудень 2018 року та позивачем завищено податковий кредит по даному контрагенту, суд вважає необхідним відмітити, що пунктами 1.4 та 1.6 договору №ПВ23/07/2018-44СЕМ від 01.09.2018 на надання послуг по перевезенню вантажів сторони погодили при наданні послуг з перевезення можливість використання автомобілів третіх осіб, які не перебувають у власності ТОВ Агротранспартнер .

Як зазначено у постановах Верховного Суду у справах №825/2387/18 від 11.06.2019р., 820/2516/17 від 21.05.2019р., відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників можливе за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Надані під час перевірки товарно-транспортні накладні підписані та містять печатку третіх осіб, які не є стороною договору, а саме - елеваторів, із визначенням якісних показників та замірів, які здійснювались лабораторіями таких елеваторів при прийманні зерна, що привозилось автомобілями ТОВ Агротранспартнер .

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, судом встановлено, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлено правил податкового обліку платників податку, а лише встановлено права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Крім того, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018р. у справі № 804/4940/14 , ЄДРСРУ №72029288).

Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018р. у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018р. у справі №804/4787/16.

Відтак, зазначення ТОВ Агротранспартнер в якості автомобільного перевізника вантажу (зернових культур) у товарно-транспортних накладних, а не власників транспортних засобів (причепів), перелічених у Додатку 1 до Договору №ПВ 23/07/2018-44 СЕМ від 01.09.2018р., не є беззаперечним доказом відсутності реального факту вчинення господарських операцій між вказаним платником податків та ТОВ Агрофірма Семереньки .

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , який є власником автомобіля марки DAF 95 XF, державний номер НОМЕР_1 , останній повідомив, що ні ТОВ Агротранспартнер , ні ТОВ Агрофірма Семереньки йому не відомі, ніяких документів, договорів із вказаними підприємствами він не підписував, послуг по перевезенню для ТОВ Агротранспартнер , ТОВ Агрофірма Семереньки не надавав (т.3, а.с.150-152), а також на протоколи допитів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т.3,а.с.170-177), суд зазначає наступне.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) осіб, в рамках таких кримінальних справ, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, про що зазначено Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Суд зауважує, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового розслідування та порядок їх фіксації у протоколах допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі - КПК України)

У частині першій статті 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Згідно із частиною другою статті 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України встановлено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, показання, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені як докази лише в разі їх отримання під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту, отриманий на стадії досудового розслідування, не може вважатись належним та допустимим доказом в адміністративному судочинстві.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 у справі № 826/12033/14 та у постанові від 22.05.2020 у справі №804/9510/15.

Крім того, процесуальні документи, зокрема протоколи допиту свідків, які складені у порядку КПК України, створюються суб`єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію.

Відтак, ці процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів у кримінальному провадженні і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні статті 16 Закону України Про інформацію .

Крім того, з приводу доводів контролюючого органу про те, що при аналізі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Агротранспартнер , які включені платником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень - грудень 2018 року, не встановлено податкових накладних на виконані послуги по перевезенню вантажів з власниками транспортних засобів (додаток №1 до Договору), а також не проводилась попередня оплата з ними за виконані роботи (правило першої події), слід відмітити, що згідно з чинним законодавством позивач, як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказані висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень, тому вказані вище доводи контролюючого органу не можуть бути покладені в основу судового рішення як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п. 36.5 ст.36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду з прав людини, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акта від 04.10.2019 року №78/18-28-04-02/33486731 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.10.2019 №0000111202 про зменшення розміру від`ємного значення за II квартал 2019 року в сумі 558007 грн., №0000101202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за II квартал 2019 року в сумі 103543 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 25886 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Сумській області суму судового збору у розмірі 10311грн.54коп., сплаченого під час звернення із позовом до суду платіжним дорученням №315 від 04.02.2020р. (т.3,а.с.131).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.10.2019р. №0000101202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2019р. №0000111202 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська,13, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" (42644, Сумська область, Тростянецький район, с. Печини, вул. Центральна, 2а, код ЄДРПОУ 33486731) суму сплаченого судового збору у розмірі 10311грн.54коп. (десять тисяч триста одинадцять грн. п`ятдесят чотири коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 року

Суддя О.О. Осіпова