Рішення

від 03.06.2008 по справі 2-6/2008

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-6/ 2008 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 червня 2008 року     Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

в складі:       головуючого     - судді Кудряшової A.M.

при секретарі     - Голова А.С.

за участю позивача     - ОСОБА_1

попередньо розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.  Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Фотіми Акбаралієвни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07 жовтня 2005 року звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим,  що з 19 липня 1996 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі,  від спільного проживання мають одну неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя між подружжям не склалося,  у зв'язку із взаємним непорозумінням по різним питанням сімейного життя та виникаючими на цих підставах сварками,  з 1997 року сторони проживають окремо та не ведуть спільного господарства,  вважає,  що примирення та збереження сім'ї не можливо,  тому,  просить суд шлюб зареєстрований між нею та відповідачем розірвати,  витрати по справі покласти на відповідача. Спору про розділ майна,  що є спільною власністю,  та про місце проживання дитини не має.

У попереднє судове засідання відповідач,  який на час розгляду справи постійно мешкає на території Узбекистану,  не з'явився,  про місце,  дату та час розгляду справи сповіщений належним чином через компетентні органи Узбекистану,  відповідно до  ст.  76 ч. 7 ЦПК України та умов Мінської Конвенція про правову допомогу та правових відносинах по цивільним,  сімейним та кримінальним справам,  та від відповідача Бекабадським міжрайонним судом по цивільним справам у порядку  ст.  415 ЦПК України відібрані та надіслані до суду пояснення ОСОБА_2,  з яких вбачається,  що він позов визнає та не оспорюючи обставин,  викладених у позовній заяві,  згоден на розірвання шлюбу,  оскільки з позивачем окремо проживає більш десяти років,  не заперечує проти розгляду справи за його відсутністю,  що суд вважає за можливим у відповідності до положень  ст.  ст.  130,  158 ч. 2 ЦПК України.

Позивач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні,  вважає,  що примирення між сторонами не можливо,  оскільки сторони тривалий час проживають окремо і їй відомо,  що у відповідача є нова родина,  тому наполягала на розірванні шлюбу,  зазначає,  що спору про розділ майна,  що є спільною власністю,  та про місце проживання дитини не має. Витрати при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу просила покласти на неї.

Враховуючи,  що визнання відповідачем позову у попередньому судовому засіданні не суперечить вимогам закону та не порушує права,  свободи або інтереси інших осіб,  з огляду на те,  що позивач наполягає на задоволенні позову і є законні підстави для задоволення позову,  суд вважає необхідним розглянути позовні вимоги у попередньому судовому засіданні,  відповідно до положень  ст.  130 ч. 4,   ст.  174 ч. 4 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи,  вивчивши письмові пояснення відповідача та вислухавши позивачку,  судом у безперечному порядку встановлено,  що 19 липня 1996 року між сторонами зареєстрований шлюб,  про що Гулістанською сільською радою Бекабадського району Ташкентської області Узбекистану зроблено актовий запис № 34 від 19 липня 1996 року. Від спільного проживання сторони мають одну неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1.

Через взаємне непорозуміння по різним питанням сімейного життя у сім'ї склалася обстановка,  що виключає можливість спільного проживання. На даний час фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені,  сторони проживають окремо на протязі більш десяти років та не ведуть спільного господарства,  примирення між сторонами не можливо та це буде суперечити інтересам обох сторін. При таких обставинах суд дійшов до висновку,  що сім'я розпалася,  і шлюб існує формально.

Оскільки шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки,  а сторони зберегти сім'ю не бажають,  суд з урахуванням,  що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружині та чоловіка,  після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права,  а також права їх дитини,  враховуючи викладені по справі обставини,  вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

Витрати при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану в межах позовних вимог покласти на позивачку.

На підставі вищенаведеного,   ст.  ст.  104 ч. 2,  110,  112 Сімейного кодексу України,  керуючись  ст.  ст.  10,  14,  57,  88, 130 ч. 4,  158 ч. 2,  174 ч. 4,  208, 209, 212-218 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб,  зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Фотімою Акбаралієвною Гулістанською сільською радою Бекабадського району Ташкентської області Узбекистану по актовому запису № 34 від 19 липня 1996 року - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану стягнути з ОСОБА_1 Фотіми Акбаралієвни державне мито на користь держави в розмірі 17 (сімнадцять) гривень. ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів  апеляційної скарги,   або без  попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку,  передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано,  та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги,  який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.