Постанова

від 06.10.2020 по справі 620/1382/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1382/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. судді: Пилипенко О.Є. Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю сторін:

представника позивача Покотило М.Б.

представника відповідача Золотаринець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер Україна" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від "16" червня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер Україна" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови ,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонтайер Україна"звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA102000/2020/000045/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2020/00015 від 05.03.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 № UA102000/2020/000056/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2020/00019 від 03.04.2020.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що при поданні митних декларацій позивачем представлено всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною рахунку-фактури (інвойсу) щодо товарів які імпортуються. При цьому не було встановлено жодних обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості за першим методом. Також зазначив в позовній заяві, що взаємовідносини між позивачем та компанією-постачальником мають постійний характер, поставки на користь позивача здійснюються на регулярній основі, а прийняті раніше митницею рішення підтверджують певну системність митного органу щодо безпідставного здійснення коригування митної вартості за відсутності на те підстав.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що рішення Північної митниці Держмитслужби та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно, обґрунтовано та в межах своєї компетенції.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, фактично продубльовано доводи митниці та зазначено, що надані декларантом "Бонтайер Україна" відомості є неповними та такими, що унеможливлюють здійснення митного оформлення товару за першим методом (ціною договору). В той же час, судом повністю проігноровано заявлену позивачем у справі позицію та не досліджено жодну з обставин, на яких ґрунтувався позов "Бонтайер Україна".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2020 декларантом "Бонтайер Україна" подано митну декларацію № UA102150/2020/220853 на товар автошини пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більше як 121, внесезонні загальною вартістю 33 767 дол. США, вартість товару включаючи транспортування - 36 717,00 дол. США.

До митної декларації № UA102150/2020/220853 від 04.03.2020 декларантом БТ- Україна додано:

1) Контракт № 08/11/2017 від 08.11.2017;

2) Інвойс № 37 від 24.10.2019;

3) Пакувальний лист (Packing) від 24.10.2019;

4) Коносамент (Bill) № MEDUQ0392405 від 30.12.2019;

5) Автотранспортна накладна (Road) № 32704 від 03.03.2020;

6) Декларація про походження товару (Declaration) № 37 від 24.10.2019;

7) Платіжні доручення, що підтверджують оплату товару № 3476-000001 від 18.02.2020, № 5612-000001 від 31.01.2020, № 6333-000001 від 24.10.2019, № 7238- 000001 від 25.02.2020;

8) Договір про надання послуг митного брокера № 2101/001 від 21.01.2020.

Додатково, на вимогу митниці, позивачем надано:

9) Прайс-лист продавця товару від 29.11.2019;

10) Копію митної декларації країни відправлення від 21.12.2019 № 422720190000910678;

11) Експертний висновок ТІШ України від 05.03.2020 № ЧК-92.

05.03.2020 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000045/2, яким за резервним методом скореговано вартість товару до рівня 42 762,49 дол. США (надалі - рішення від 05.03.2020).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2020/00015 від 05.03.2020 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

03.04.2020 декларантом БТ-Україна подано митну декларацію № UA102150/2020/221312 на товар автошини пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більше як 121, внесезонні , вартість товару включаючи транспортування - 35 731,00 дол. США.

До митної декларації № UA102150/2020/221312 від 03.04.2020 декларантом БТ- Україна було додано:

1) Контракт № 08/11/2017 від 08.1.1.2017;

2) Інвойс № 38 від 29.11.2019;

3) Специфікацію № 38 від 29.11.2019;

4) Пакувальний лист (Packing) від 29.11.2019,

5) Коносамент (Bill) № 910067701 від 14.01.2020;

6) Договір про надання послуг митного брокера № 2101/001 від 21.01.2020.

7) Прайс-лист продавця товару від 29.11.2019;

8) Копію митної декларації країни відправлення від 14.01.2020 № 422720200000036517;

На вимогу митного органу додатково надано:

9) Виправлений прайс-лист продавця товару від 29.11.2019;

10) Лист продавця товару про допущену помилку у прайс-листі.

03.04.2020 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000056/2, яким за резервним методом скореговано вартість товару до рівня 44 172,00 дол. США (надалі - рішення від 03.04.2020).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2020/00019 від 03.04.2020 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 54 МКУ посадовими особами митниці здійснюється контроль заявленої декларантом митної вартості товарів, оскільки відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МКУ).

Такий контроль здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як передбачає ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як передбачає п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Тобто, митний орган, в першу чергу, цікавить кон`юнктура ринку відповідного товару та відповідність оцінюваного товару кон`юнктурі цього ринку. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується саме на дійсній вартості.

Крім того, відповідно до ст. 337 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуальна перевірка документів та відомостей, які подані до митного оформлення, в тому числі із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597 Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №882/21194).

Відповідно до частини 1 ст. 320 МКУ на підставі результатів застосування системи управління ризиками (далі - АСАУР) митницями (митними постами) при митному оформленні обираються форми та обсяги контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України. При цьому, згідно ст. 54 МКУ митні органи здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів.

У своїй діяльності митні органи при здійсненні контрою правильності визначення митної вартості товарів у випадках спрацювання АСАУР керуються Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11.09.2015 №689, (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до Методичних рекомендацій у випадках спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до ч. 3 - 4 ст. 53 МКУ здійснює запит додаткових документів.

За вищевказаними митними деклараціями автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) в напрямку контролю правильності визначення митної вартості було згенеровано форми митного контролю за кодом 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів та 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (можливе заниження митної вартості товару).

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Зазначені положення цілком ґрунтуються на нормі ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, згідно з якою ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь- якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями глави 9 МКУ, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МКУ). Відповідно до ч. 3 ст. 58 МКУ, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МКУ).

Згідно з частиною 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 МКУ. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МКУ за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень ст. ст. 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62 Кодексу на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та ст. 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат; 3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв`язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Враховуючи зазначене, в порядку контролю правильності визначення митної вартості (ч. 1 ст. 54 МКУ) товару Автошини пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів , реалізуючи право, передбачене п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ, а також керуючись Методичними рекомендаціями, відповідачем здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.

Зазначену перевірку проведено шляхом аналізу поданих до митного контролю документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари та шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

За результатами проведеного аналізу документів поданих разом з МД №UA102150/2020/220853 встановлено наступне:

1. Згідно п. 2.1 розділу 2 Цена и валюта контракта від 08.11.2017 №08/11/2017 ціна на товар вказується в Специфікації та інвойсі. До митного оформлення ж було надано лише інвойс від 24.10.2019 № 37, специфікація до контракту на дану поставку товару серед наданих документів була відсутня.

2. В інвойсі від 24.10.2019 № 37 зазначаються наступні умови оплати коштів за товар: Товар должен быть отгружен в течении 10 дней с момента поступления предоплаты в сумме 8 512,50 долларов США на расчетный счет Продавца. Оставшиеся 28 204,50 долларов США оплачиваются Покупателем на протяжении 25 банковских дней с момента выхода судна (товара) из порта убытия (г. Циндао, Китай), но не позднее дня прибытия судна (товара) в порт назначения (г. Черноморск, Украина) . До митного оформлення було надано чотири платіжних доручення: від 24.10.2019 № 6333-000001 на суму 24 059,00 USD, від 31.01.2020 №5612-000001 на суму 9 000,00 USD, від 18.02.2020 №3476-000001 на суму 10 000,00 USD та від 25.02.2020 №7238-000001 на суму 9 204,50 USD. При цьому, в графі 70 Призначення платежу платіжних доручень вказано лише контракт від 08.11.2017 № 08/11/2017, що не дало можливості митниці визначити, що дані платежі здійснювалися саме за цю поставку товару. Також, згідно платіжних доручень кошти сплачувалися на різні банківські рахунки, а саме: в інвойсі від 24.10.2019 № 37 вказано рахунок 000000501511388650 , на який перераховано кошти лише за платіжними дорученнями від 18.02.2020 № 3476-000001 та від 25.02.2020 № 7238-000001. Рахунок зазначений в платіжних дорученнях від 24.10.2019 № 6333-000001 та від 31.01.2020 № 5612-000001 не передбачений ні в інвойсі від 24.10.2019 № 37, ні в контракті 08.11.2017 № 08/11/2017. При цьому, в контракті взагалі зазначено зовсім інший банківський рахунок. Будь-які доповнення до контракту, які вказували б на зміну банківських реквізитів, до митного оформлення не надавалися. За рахунком 000000501511388650 кошти сплачені не на повну суму, вказану в інвойсі від 24.10.2019 № 37, який передбачає 100% передоплату до моменту прибуття судна в порт призначення.

Враховуючи виявлені розбіжності в документах, відсутність банківських платіжних документів про 100% сплату коштів за товар згідно інвойсу від 24.10.2019 № 37, а також враховуючи митні оформлення подібної продукції, здійснені в попередні періоди, у відповідача виникли сумніви в заявленій вартості товару.

Керуючись Методичними рекомендаціями та відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ особі, уповноваженій на декларування, запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару (електронне повідомлення до митної декларації додається):

- висновки про вартісні характеристики ідентичних та подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- прайс-лист виробника товару.

На запит митного органу, особою, уповноваженою на декларування, надано прайс-лист продавця товару від 29.11.2019 №б/н, копію митної декларації країни відправлення від 21.12.2019 № 422720190000910678 та експертний висновок ТПП України від 05.03.2020 № ЧК-92. Прайс-лист виробника не надано, про що повідомлено листом від 05.03.2020 №03/03/20.

Під час вивчення додатково наданих документів виявлено ряд розбіжностей та недоліків:

- копія митної декларації країни відправлення від 21.12.2019 №42272019000091067 не містить жодної печатки/штампу митного органу країни відправлення, в декларації країни відправлення зазначено умови поставки - FOB, а згідно інвойсу від 24.10.2019 № 37 умови поставки - CFR, в декларації зазначено інший номер коносаменту, (177TFGFCQ7340Z), в графі, де зазначаються документи, на підставі яких здійснюється поставка товару (номер контракту або інвойсу) зазначено номер документу - KWAS20191120, який до митного оформлення взагалі не надавався. А також, завантаження товару на борт судна здійснено 28.12.2019 (коносамент MEDUQ0392405), а митну декларацію оформлено 21.12.2019;

- в експертному висновку ТПП України від 05.03.2020 №ЧК-92 ціни на подібну продукцію наводяться експертом на умовах FOB, а не CFR, крім того. в даному висновку не врахована висота та ширина шини, токаж експертом наводиться перелік компаній з ціновими пропозиціями на подібну продукцію, але виділити серед них виробника чи постачальника неможливо;

- в прайс-листі OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED від 29.11.2019 вартість товару зазначається на умовах FOB, а не CFR, як зазначено в інвойсі від 24.10.2019 № 37, при цьому, даний документ не надано виробником товару, а його продавцем (OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED), що в свою чергу не відповідає вимогам п.6 ч.3 ст.53 МКУ.

Отже, враховуючи виявлені розбіжності в документах, відсутність банківських платіжних документів про 100% сплату коштів за товар згідно інвойсу від 24.10.2019 № 37, що не дало митному органу можливості упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару та перевірити її числове значення, відповідач відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митної вартості товару самостійно скоригував відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом, який ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено, та 05.03.2020 прийняв рішення № UA102000/2020/000045/2 про коригування митної вартості товару до 183,53 USD/шт.

На підставі вказаного рішення 05.03.2020 митницею відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови) № UA102150/2020/00015.

Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні протиправним та скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA102000/2020/000045/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті, дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, обґрунтовано та в межах своєї компетенції.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Митний орган, у якості обґрунтування рішення про коригування митної вартості від 05.03.2020, зазначив про відсутність специфікацій, неможливість ідентифікації товару за платіжними дорученнями.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність чи відсутність специфікації, за умови надання інвойсу, який містить всі ідентифікуючі ознаки та умови поставки, не впливає на заявлену митну вартість товару та не може свідчити про надання декларантом недостовірних документів.

Також не впливає на митну вартість товару відсутність в платіжних дорученнях на оплату партії товару посилання на конкретний інвойс, за умови наявності у таких платіжних дорученнях посилання на контракт, в межах якого здійснюється поставки.

Варто зазначити, що платіжний документ не є тим документом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які свідчать про митну вартість товару.

До того ж, платіжний документ містить відомості про сторін контракту та суму коштів, що відповідає вартості товару за інвойсом, а у призначенні платежу є посилання на номер зовнішньоекономічного договору (контракту).

Твердження суду першої інстанції про те, що без зазначення в призначені платежу номеру та дати інвойсу митниця не могла ідентифікувати платіжні доручення з даною поставкою, оскільки з 24.102019 по 25.02.2020 ТОВ Бонтайер - Україна здійснювало ряд інших поставок по даному контракту і відповідно проводило оплати за іншими поставкам та посилання суду на те, що платіжне доручення від 24.10.2019 № 6333-000001, яке подане до митного оформлення 04.03.2020 містить сумі 24 059.00 USD, а не 8 512,50 доларів США, є безпідставними.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 № 814/190/16: ...діючим законодавством не встановлено обов`язкових вимог щодо оформлення оплати за кожним окремим інвойсом, тому оплата декількох інвойсів згідно з одним платіжним дорученням не є доказом відсутності цінової інформації щодо вартості товару.

Позивач зазначає, що його взаємовідносини з компанїєю-постачальником мають регулярний характер та в їх межах здійснювалось декілька поставок товару, тобто сплата за декілька партій (інвойсів) відбувалась одним платіжним дорученням.

Згідно з бухгалтерською довідкою позивач 24.10.2019 здійснив оплату по інвойсу № 37, зокрема, 8512,50 доларів США (платіжне доручення № 84 від 24.10.2019) (а.с.58).

Відповідно до банківської виписки від 24.10.2019 № 6333-000001 (а.с.42 зв. ст.) 24.10.2019 БТ-Україна на рахунок компанїї-експортера перераховано грошові кошти у сумі 24 059 дол. США. При цьому, безпосередньо за партію товару, щодо якої прийнято рішення про коригування (інвойс № 37), з вказаної суми коштів перераховано 8 512,50 дол. США, що відображено у бухгалтерській довідці.

Разом з тим, на момент надання товару до митного оформлення, його вартість сплачена у повному обсязі, про що свідчить лист АБ Південний від 24.06.2020 № 017-193- 22665-2020.

Що стосується рахунків для оплати, то слід зазначити наступне.

Додатковими угодами № 5 від 21.05.2018 та № 19 від 12.02.2020 до контракту № 08/11/2017 від 08.11.2017, укладеного між БТ-Україна та OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED, сторонами погоджено нові банківські реквізити постачальника. Додатковою угодою № 5 від 21.05.2018 банківські реквізити OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED змінено на 000000501511263322, додатковою угодою № 19 від 12.02.2020 - на 000000501511388650.

Крім того, твердження митниці щодо різних рахунків постачальника не спростовують фактично здійснений позивачем розрахунок за товар.

Зауваження митниці щодо експортної декларації є такими, що не заслуговують на увагу, адже така декларація не є обов`язковим документом, на підставі якого встановлюється митна вартість товару.

Крім того, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави вимагати надання копії митної декларації країни відправлення товару за відсутності виявлених відповідачем розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія такого додаткового документа може витребовуватися органом доходів і зборів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що у митниці були відсутні правові підстави для неврахування висновку ТПП при прийнятті рішення щодо здійснення митного оформлення товару або відмови у здійсненні такого оформлення.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 № 810/2593/15 зазначив, що за правилами статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України ), однак таке своє право не реалізувала. Таким чином, у сукупності з іншими наданими документами зазначений висновок підтверджує задекларовану митну вартість .

Щодо зауважень митниці до прайс-листа, то колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 № 520/10709/18).

Крім того, митниця, коригуючи вартість товарів за рішенням від 05.03.2020, взяла за основу вартість товару за МД № UА 102150/2020/220330. В той же час, за вказаною декларацію вартість товару визначалась не за ціною договору (контракту), а за резервним методом, що підтверджується цифрою 6 у графі 43 митної декларації.

Відповідно до ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Тобто, визначаючи митну вартість товару за МД № UА 102150/2020/220330 декларант керувався вартістю іншого товару, а не ціною контракту.

Отже, така декларація не може бути першоджерелом для подальшого встановлення вартості іншого товару.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення митного органу від 05.03.2020 є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 № UA102000/2020/000056/2, колегія суддів зазначає наступне.

За результатами проведеного аналізу документів поданих разом з МД №UA102150/2020/221312 встановлено наступне:

1. У розділі 10 Расчеты за поставляемый товар контракту від 08.11.2017 № 08/11/2017 вказано, що сплата коштів за товар здійснюється у вигляді авансу в розмірі 25% банківським переказом в доларах США на рахунок продавця, решта коштів у розмірі 75% сплачується протягом 25 банківських днів з моменту виходу судна з порту відправлення, але не пізніше прибуття в порт призначення. Будь-які інші умови оплати коштів за товар ані даним розділом, ані контрактом не передбачаються. Крім того, пунктом 6.1 розділу 6 Отгрузка и транспортировка контракту від 08.11.2017 №08/11/2017 передбачено, що відвантаження товару здійснюється лише після сплати авансу. Але, в специфікації від 29.11.2019 № 38 до контракту від 08.11.2017 №08/11/2017 зазначено, що кошти за товар сплачуються протягом 90 днів з моменту виходу судна з порту відправлення (після оплати). До того ж, банківські реквізити продавця, вказані в специфікації від 29.11.2019 № 38, відрізняються від тих, що вказані в контракті від 08.11.2017 №08/11/2017. Будь-які доповнення до контракту, які вказували б на зміну умов оплати коштів за товар та банківські реквізити продавця, до митного оформлення не надавалися. Враховуючи відсутність конкретики в умовах оплати коштів за товар і, як наслідок, відсутність серед наданих до митного оформлення документів банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати коштів (підтвердження ціни, що фактично сплачена) за товар покупцем, митний орган не має можливості однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару та перевірити її числове значення.

2. Прайс-лист продавця OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED від 29.11.2019 не підтверджує ціни на товар, зазначеної в специфікації від 29.11.2019 № 38 та інвойсі від 29.11.2019 № 38. Так, відповідно до прайс-листа вартість шини за артикулом 315/70R22.5 TOSSO BS737D рг 18 на умовах CFR становить 143 USD/шт., а в специфікації та інвойсі вказано 141 USD/шт. Крім того, при митному оформленні партії автошин ідентичних артикулів за митною декларацією від 04.03.2020 №UA102150/2020/220853 ТОВ Бонтайер- Україна також надавався прайс-лист продавця від 29.11.2019 із ідентичними вказаними цінами, але на умовах FOB. Оскільки, умови поставки CFR передбачають включення до ціни товару витрат на транспортування (фрахт), то як наслідок, і вартість товару за одиницю буде більшою. А тому, наданий прайс-лист продавця від 29.11.2019 із цінами на умовах CFR не відображає дійсної вартості товару.

3. Коносамент № 910067701 не містить жодного штампу/печатки країни відправлення, також відсутня дата складання документу та дата завантаження товару на борт судна.

4. Копія митної декларації країни відправлення від 14.01.2020 №422720200000036517 не містить жодної печатки/штампу митного органу країни відправлення. В декларації зазначається інший документ (KWAS20200102), згідно якого здійснювалася поставка та який до митного оформлення не надавався. Оскільки, згідно даної митної декларації №422720200000036517 вартість товарів становить 32781 USD, вартість транспортування до вказаної суми не включено, що не є характерним для умов поставки CFR. Це є більш характерним для умов поставки FOB. В свою чергу, це ставить під сумнів вказані умови поставки CFR.

Враховуючи виявлені розбіжності в документах, відсутність конкретики в умовах оплати коштів за товар і, як наслідок, відсутність серед наданих до митного оформлення документів банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати коштів за товар, а також враховуючи митні оформлення подібної продукції, здійснені в попередні періоди, у митного органу виникли сумніви в заявленій вартості товару.

Керуючись Методичними рекомендаціями та відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ особі, уповноваженій на декларування, було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару (електронне повідомлення до митної декларації додається):

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару;

- рахунок по здійсненій попередній оплаті.

На запит митного органу, особою, уповноваженою на декларування, надано виправлений прайс-лист продавця товару від 29.11.2019 та лист цього ж продавця про допущену помилку. Решту документів особа, уповноважена на декларування, не надала у зв`язку з їх відсутністю, про що повідомлено листом від 03.04.2020 №03/04/2020.

Дослідивши додатково подані документи митний орган вказав, що наданий виправлений прайс-лист продавця OCSEN INDUSTRIAL COMPANY LIMITED від 29.11.2019 не може бути використаний як такий, що однозначно підтверджує ціну товару із причин, наведених вище. Крім того, даний прайс-лист не є прайс-листом виробника і до митного оформлення його надано не було.

Отже, враховуючи виявлені розбіжності в документах, відсутність конкретики в умовах оплати коштів за товар і, як наслідок, відсутність серед наданих до митного оформлення документів банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати коштів за товар, що не дало митному органу можливості упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару та перевірити її числове значення, відповідач відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митної вартості товару самостійно скоригував відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом, який ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено, та 03.04.2020 прийняв рішення № UA102000/2020/000056/2 про коригування митної вартості товару до 196,32 USD/шт.

На підставі вказаного рішення 03.04.2020 митницею відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови) № UA102150/2020/00019.

Твердження суду першої інстанції, що за інвойсом № 38 від 29.11.2019 позивач взагалі не надав до митного оформлення будь-які платіжні документи, підтверджуючі оплату за товар, хоча відповідно до бухгалтерської довідки, станом на 03.04.2020, частина суми за товар була оплачена, є безпідставним з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент подання позовної заяви оплата товару на підставі інвойсу № 38 здійснена позивачем частково, про що свідчать бухгалтерська довідка та банківські документи (а.с.59-61).

З листа від 24.06.2020 № 017-193-22667-2020 АБ Південний (МФО 328209) вбачається, що на підставі інвойсу № 38 від 29.11.19 на загальну суму 35 731,00 доларів США через Акціонерний банк Південний (МФО 328209) здійснені наступні перерахування іноземної валюти:

- 06.12.2019 р. в сумі 8 817,50 доларів США (платіжне доручення № 6 від 06.12.2019);

- 13.03.2020 р. в сумі 7 100,00 доларів США (платіжне доручення № 2 від 13.03.2020);

- 19.03.2020 р. в сумі 10 000,00 доларів США (платіжне доручення № 17 від 19.03.2020);

- 27.03.2020 р. в сумі 6 000,00 доларів США (платіжне доручення № 18 від 27.03.2020);

- 16.04.2020 р. в сумі 3 813,50 доларів США (платіжне доручення № 21 від 16.04.2020).

Тобто, банківською установою підтверджено здійснення повного розрахунку за інвойсом № 38.

Однак, оскільки умови поставки товару за інвойсом № 38 не передбачали повної оплати вартості товару на момент його надходження до порту відвантаження, то у позивача був відсутній обов`язок надавати митниці документи, що підтверджують оплату товару на момент надання товарів до митного оформлення. Натомість, саме у зв`язку з ненаданням не обов`язкових документів, митницею прийнято оскаржуване рішення.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 817/604/17, оцінка для митних цілей повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Коригуючи вартість товару за рішенням від 03.04.2020, митницею взято за основу товар, визначений у МД № UА500020/2020/207828, який не може порівнюватися з товаром, що імпортувався позивачем, оскільки має відмінність.

Зокрема, позивачем імпортувались шини, індекс навантаження яких становить 154. В той же час, за МД № ПА500020/2020/207828 поставлялись шини, індекс навантаження яких визначено на рівні 160. Тобто, такі шини не є ідентичними.

Більш того, у МД № ПА500020/2020/207828 відсутня будь-яка інформація щодо виробника та постачальника шин, а враховуючи, що позивач є імпортером шин марки Тоззо, то шини, які імпортувались за МД № 17А500020/2020/207828 виготовлені іншим виробником та під іншою торговою маркою, що унеможливлює їх порівняння з шинами, що ввозились позивачем.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про безпідставність прийнятого митницею рішення та карток відмови.

Крім того, посилання митного органу на те, що при перевірці поданої позивачем митних декларацій спрацював ризик, який був згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками, є безпідставним, оскільки чинні норми законодавства України не ставлять у залежність наявність формально нижчих цін у ціновій базі митного органу з можливістю приймати рішення про коригування митної вартості.

Зокрема, Верховним Судом неодноразово наголошено на тому, що: наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 № 814/2659/16).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим його рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У суді першої інстанції позивачем, окрім іншого, заявлялись вимоги про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12500,00 грн та додаткової винагороди в розмірі 12 500 грн у разі прийняття рішення суду на користь позивача (п. 4 Додатку до основного Договору).

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини третьої статті 134 КАС для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.03.2020, детальний опис робіт, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу, ордер на надання правової допомоги від 16.04.2020 серії АА №1025685 та платіжне доручення № 905 від 09.04.2020 на суму 12500 грн (а.с.62-66, 154-156).

Відповідач до суду першої інстанції подав клопотання від 03.06.2020 та від 15.06.2020 про зменшення витрат на правничу допомогу, які обґрунтовані тим, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 12500 грн є завищеною з огляду на те, що обсяг складених процесуальних документів та складність спору не є значними. Також вказав, що додаткова винагорода в розмірі 12 500 грн (гонорар успіху) не є ціною договору, а є сплатою за сам результат, досягнення якого не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Колегія суддів дійшла до висновку про співрозмірність заявлених до стягнення позивачем витрати із складністю справи та обсягом наданих послуг, отже витрати на правову допомогу в сумі 12500,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача додаткової винагороди в розмірі 12 500,00 грн (гонорар успіху), яка буде сплачена у випадку задоволення позовних вимог то колегія суддів вважає, що дана оплата передбачена лише в майбутньому і на момент прийняття рішення суд позбавлений можливості оцінити докази на підтвердження проведення даної оплати, тому дана вимога не підлягає задоволенню.

З приводу посилань представника позивача на рішення Великої Палати Верховного суду у справі від 12.05.2020 №904/4507/18, колегія суддів зазначає, що такі висновки про гонорар успіху адвоката зроблено з урахуванням конкретних обставин у тій справі та наданих доказів сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 6306,00 грн, а за подачу апеляційної скарги - 9459,00 грн, які слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст.241,242,310,317,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер Україна" задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA102000/2020/000045/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2020/00015 від 05.03.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.04.2020 № UA102000/2020/000056/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2020/00019 від 03.04.2020.

Стягнути з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтайер Україна" (ЄДРПОУ 38341101) за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43332675) судовий збір в розмірі 15765,00 грн та судові витрати витрат на правову допомогу в сумі 12500,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків