Постанова

від 28.09.2020 по справі 524/1663/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 524/1663/18

провадження № 61-3836св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Маг-Інвест-2012 ,

треті особи: Козельщинська районна державна адміністрація Полтавської області, комунальне підприємство Реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2018 року у складі судді Науменко Н. Д. на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Драниці Ю. В., Панченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Маг-Інвест-2012 (далі - ТОВ Маг-Інвест-2012 ), треті особи: Козельщинська районна державна адміністрація Полтавської області (далі - Козелещинська РДА), комунальне підприємство Реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції (далі - КП Реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції ), у якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,7900 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий 5322084600:00:001:0237, розташованої на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, укладений 12 грудня 2013 між ОСОБА_2 та ТОВ Маг-Інвест-2012 , вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо указаного договору.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 та успадкувала його земельну ділянку площею 4,7900 га, розташовану на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

За життя ОСОБА_2 уклав із ТОВ Маг-Інвест-2012 договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2013 року, державна реєстрація якого здійснена 04 серпня 2017 року, тобто вже після смерті орендодавця, що є підставою визнання договору недійсним та вилучення відповідної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на викладене, позивач просила її вимоги задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що, укладаючи договір оренди землі, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору та підписали його. Зміст правочину не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Сторони мали необхідний обсяг повноважень, правочин вчинено у письмовій формі, державна реєстрація проведена після його укладання і до набуття права власності позивача на неї. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків і реально виконувався і виконується, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх волі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Вважає, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не набрав чинності, оскільки не зареєстрований в установленому законом порядку, його реєстрація здійснена після смерті орендодавця, а тому такий договір є недійсним.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не застосували норми статті 18, 20 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права та не врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 27 квітня 2017 року в справі № 6-422цс17.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Маг-Інвест-2012 , треті особи: Козельщинська районна державна адміністрація Полтавської області, КП Реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Витребувано із Козельщинського районного суду Полтавської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 березня 2013 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ Маг-Інвест-2012 (орендар) укладений договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передав орендарю в строкове (49 років) платне користування земельну ділянку загальною площею 4,79 га, розташовану на території Пригарнівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322084600:00:001:0237 , використання - для сільськогосподарських культур.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи не є підставою для зміни умов, або розірвання договору. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 39 договору).

Згідно з актом прийому-передачі від 12 березня 2013 року, підписаним орендодавцем та орендарем, ТОВ Маг-Інвест-2012 прийняло у тимчасове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

04 серпня 2017 року комунальним підприємством Реєстраційна служба Оржицької районної ради зареєстровано право оренди ТОВ Маг-Інвест-2012 земельної ділянки площею 4,7900 га, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322084600:00:001:0237, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року у справі № 533/1242/17 у порядку спадкування визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 4,79 га, яка розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, та згідно сертифікату серії ПЛ № 065158, кадастровий номер 5322084600:00:001:0237 належала померлому ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 січня 2018 року № 111289181 право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 16 січня 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України ). Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини першої статті 215 ЦК Українидля визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства в момент його вчинення (укладення).

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України , є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону та статті 6 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки, а не сам договір оренди.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-162цс13.

Установивши, що ОСОБА_2 , укладаючи 12 березня 2013 року договір оренди належної йому земельної ділянки, погодив і з орендарем усі істотні умови договору, скріпивши своїм підписом, передав земельну ділянку в оренду за актом прийому-передачі та отримував орендну плату за цим договором, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання зазначеного договору недійсним.

Сам по собі факт реєстрації права оренди у 2017 році не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанції, вирішуючи спір, не застосували норми статті 18, 20 Закону України Про оренду землі та не врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 27 квітня 2017 року в справі № 6-422цс17, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана правова позиція, стосується правовідносин, які виниклидо 2010 року, тому вони не підлягали застосуванню та врахуванню судами.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до визнання недійсним договору оренди з підстав, які не були предметом позову, а також до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук