Ухвала

від 09.09.2020 по справі 759/4907/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 759/4907/18

провадження № 61-11416св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - Центральний спортивний клуб Збройних Сил України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянув клопотання Центрального спортивного клубу Збройних Сил України про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом Центрального спортивного клубу Збройних Сил України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Центральний спортивний клуб Збройних Сил України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року позов Центрального спортивного клубу Збройних Сил України задоволено частково.

Виселено ОСОБА_2 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 без надання їй іншого жилого приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Центрального спортивного клубу Збройних сил України витрати на правову допомогу у розмірі 2 795,25 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Центрального спортивного клубу Збройних сил України судовий збір у розмірі 440,50 грн, сплачений останнім.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу Центрального спортивного клубу Збройних Сил України задоволено.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов Центрального спортивного клубу Збройних Сил України про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь Центрального спортивного клубу Збройних Сил України по 1 982, 25 грн.

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги Центрального спортивного клубу Збройних Сил України про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Центрального спортивного клубу Збройних Сил України судовий збір у розмірі по 20 202,5 грн з кожного.

Короткий зміст вимог та доводів клопотання про стягнення витрат на правову допомогута позиції інших учасників справи

22 травня 2020 року Центральний спортивний клуб Збройних Сил України в особі начальника Височин В. П. подало до Верховного Суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, в якому просило стягнути з відповідачів на користь позивача розмір витрат пов`язаних з розглядом даної справи у сумі 77 919,00 грн.

Клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з необхідністю ефективного захисту своїх прав, порушення яких відбулося внаслідок неправомірних дій відповідачів, позивач був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, оскільки штатом установи не передбачено наявність юридичних посад, а інші військовослужбовці та працівники не володіють необхідними правовими знаннями.

На підтвердження даного клопотання позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 13 березня 2018 року № 32/03-18 та додаткова угода до нього від 13 березня 2018 року; договір про надання правової допомоги від 18 червня 2019 року № 74/06-19; договір про надання правової допомоги від 12 травня 2020 року № 66/05-20, укладених між позивачем та Адвокатським бюро Сергія Рогожука в особі керівника адвоката Рогожука С. Л.; звіти про виконання доручення № 1 від 03 грудня 2018 року, № 74/06-19 від 18 червня 2019 року та № 1 від 12 травня 2020 року; платіжні доручення від 03 грудня 2018 року № 485, від 24 червня 2019 року № 227, від 14 травня 2020 року № 198.

У липні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано до Верховного Суду заперечення на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, в яких відповідачі просили відмовити позивачу у задоволенні клопотання в повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи поданого позивачем клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, врахувавши аргументи, наведені у запереченнях на клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

За правилами пункту 3 частини першої статті, частини третьої 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з доданих позивачем доказів на підтвердження надання правової допомоги, а саме: договору про надання правової допомоги від 13 березня 2018 року, укладеного між Центральним спортивним клубом Збройних Сил України та Адвокатським бюро Сергія Рогожука в особі керівника адвоката Рогожука С. Л., додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 13 березня 2018 року, звіту № 1 про виконання доручення від 03 грудня 2018 року та платіжного доручення від 03 грудня 2018 року № 485, такі не містять інформації, що саме зазначений договір та додаткова угода до нього, а також зазначені послуги у звіті були надані позивачу у даній справі. Посилання у додатковій угоді про представництво інтересів позивача при розгляді цивільної справи за позовом до ОСОБА_5 не можуть бути розцінені судом як належний доказ, оскільки в даній справі позивач звертався до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тому, долучені позивачем докази не є достовірними доказами фактичного надання послуг по даній справі у суді першої інстанції.

Крім того, позивачем не було подано до суду першої інстанції договору про надання правової допомоги від 13 березня 2018 року № 32/03-18, укладеного між Центральним спортивним клубом Збройних Сил України та Адвокатським бюро Сергія Рогожука в особі керівника адвоката Рогожука С. Л.

Щодо договору про надання правової допомоги від 13 червня 2019 року № 74/06-19, укладеного між Центральним спортивним клубом Збройних Сил України та Адвокатським бюро Сергія Рогожука в особі керівника адвоката Рогожука С. Л., такий не може бути прийнятий колегією суддів, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи постанова Київського апеляційного суду ухвалена 29 травня 2019 року, тоді як договір про надання правової допомоги датований 13 червня 2019 року, тобто після винесення судом рішення. Крім того позивачем не було подано клопотання про стягнення правової допомоги та не подавались докази на підтвердження такої допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Також не можуть бути прийнятті колегією суддів подані позивачем докази на підтвердження надання правової допомоги у суді касаційної інстанції, а саме договір про надання правової допомоги від 13 травня 2020 року № 66/05-20, укладений між Центральним спортивним клубом Збройних Сил України та Адвокатським бюро Сергія Рогожука в особі керівника адвоката Рогожука С. Л., акт виконаних робіт від 12 травня 2020 року та платіжне доручення від 14 травня 2020 року № 198, оскільки постанова Верховного Суду прийнята судом 01 квітня 2020 року, а договір укладений 12 травня 2020 року, тобто після прийняття постанови Верховним Судом. Крім того подаючи відзив на касаційну скаргу, представником позивача - адвокатом Рогожуком С. Л. не ставилося питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Виходячи з вищевикладеного клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 137,141 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Центрального спортивного клубу Збройних Сил України про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом Центрального спортивного клубу Збройних Сил України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв