Постанова

від 16.09.2020 по справі 520/6610/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/6610/13-ц

провадження № 61-2402св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

та приватне підприємство Алекс 17-26 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року у складі судді Брайловської А. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області

від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П.,

Погорєлової С. О., Таваркіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - ТОВ ОТП Факторинг Україна ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та приватного підприємства Алекс 17-26 (далі - ПП Алекс 17-26 ) про стягнення заборгованості

за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством ОТП Банк (далі - ЗАТ ОТП Банк ), правонаступником якого було публічне акціонерне товариство ОТП Банк (далі - ПАТ ОТП Банк ), та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредитної лінії № CM-SME502/018/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 95 000,00 доларів США, зі встановленою плаваючою процентною ставкою 5,4 % + FIDR за користування кредитом

на строк до 14 грудня 2014 року.

26 березня 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 30 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові договори № 1, № 2 та № 3, відповідно до умов яких було змінено суму кредиту до 95 579,00 доларів США, строк остаточного повернення кредиту до 14 грудня 2016 року та розмір процентної ставки за користування кредитом.

На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 30 квітня 2010 року були укладені договори поруки між банком та ПП Алекс 17-26

№ SR-SME502/018/2007 й між банком та ОСОБА_2

№ SR-SME502/018/2007/1.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань станом на 07 травня 2013 року, утворилась заборгованість

у розмірі 4 711 931,85 грн (еквівалентно 589 507,44 доларів США), яка складається із: заборгованості за кредитом - 95 579,00 доларів США; заборгованості за відсотками - 37 194,74 доларів США; пені -

456 733,56 доларів США.

З урахуванням викладеного, ТОВ ОТП Факторинг Україна просило суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 711 931,85 грн (589 507,44 доларів США).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня

2013 року позов ТОВ ОТП Факторинг Україна задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП Алекс 17-26

на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна суму боргу за кредитним договором від 14 грудня 2007 року № CM-SME502/018/2007 у розмірі 228 352,74 доларів США, що еквівалентно 1 825 223,45 грн за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 07 травня 2013 року за 1 долар -

7,993 грн).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із порушенням позичальником кредитного зобов`язання, яке забезпечене порукою, позичальник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договору поруки від 30 квітня 2010 року № SR-SME502/018/2007/1, солідарно

з ОСОБА_1 та ПП Алекс 17-26 згідно договору поруки від 30 квітня 2010 року № SR-SME502/018/2007, на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за укладеним 14 грудня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк

та ОСОБА_1 договором про надання кредитної лінії

№ СМ-SME 502/018/2007, у загальному розмірі - 1 061 254,59 грн,

що за офіційним курсом НБУ станом на 07 травня 2013 року 7,993 грн за один долар США) еквівалентно - 132 773,00 доларів США, і складається із: заборгованості за кредитом - 95 579,00 доларів США; заборгованості

за відсотками - 37 194,00 доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ ОТП Факторинг Україна відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку

із порушенням боржником кредитного зобов`язання, яке забезпечене порукою, позичальник і поручителі відповідають перед кредитором,

як солідарні боржники.

Разом із тим суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції допущено помилку в частині розміру заборгованості щодо стягнення пені, оскільки позовні вимоги банку в цій частині ним недоведені, тому

не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій

й відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи із Київського районного суду м. Одеси.

У лютому 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу за позовом

ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

та ПП Алекс 17-26 призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у банка припинилося право нараховувати, передбачені кредитним договором проценти, оскільки, як вони вважали, банк пред`являв до них вимоги у відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України.

Вважали, що банк звернувся з вимогою щодо стягнення кредитної заборгованості із поручителів до суду з пропуском позовної давності, оскільки з вимогою про дострокове виконання кредитного зобов`язання звертався до них 04 жовтня 2010 року, а з цим позовом банк звернувся

до суду у травні 2013 року.

Судом першої інстанції, як вони вважали, було порушено їхнє право на захист у суді, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено

без їх участі. А також до спірних правовідносин не застосовано позовну давність.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 грудня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого було

ПАТ ОТП Банк , та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредитної лінії № CM-SME502/018/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 95 000,00 доларів США, зі встановленою плаваючою процентною ставкою 5,4 % + FIDR за користування кредитом

на строк до 14 грудня 2014 року (а. с. 6-9 т. 1).

26 березня 2009 року, 14 жовтня 2009 року та 30 квітня 2010 року між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові договори № 1, № 2 та № 3, відповідно до умов яких було змінено суму кредиту до 95 579,00 доларів США, строк остаточного повернення кредиту до 14 грудня 2016 року та розмір процентної ставки за користування кредитом (а. с. 10-14 т. 1).

На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 30 квітня 2010 року були укладені договори поруки між банком та ПП Алекс 17-26

№ SR-SME502/018/2007 й між банком та ОСОБА_2

№ SR-SME502/018/2007/1 (а. с. 33-40 т. 1).

Згідно із розрахунком, наданим банком, станом на 07 травня 2013 року, утворилась заборгованість у розмірі 4 711 931,85 грн (еквівалентно 589 507,44 доларів США), яка складається із: заборгованості за кредитом - 95 579,00 доларів США; заборгованості за відсотками - 37 194,74 доларів США; пені - 456 733,56 доларів США (а. с. 247 т. 1).

Відповідно до копій вимог про дострокове погашення кредиту у повному розмірі зі сплатою відсотків ОСОБА_1 , ОСОБА_2

та ПП Алекс 17-26 від 04 жовтня 2010 року та від 24 грудня 2012 року, банк просив протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів відповідно до умов кредитного договору (а. с. 41-46, 155-156, 219 т. 1).

Згідно із вимогою від 04 жовтня 2010 року заборгованість за цим кредитом, станом на 04 жовтня 2010 року, складалась із: заборгованості за кредитом

у розмірі 95 579,00 доларів США, заборгованості за відсотками -

1 056,85 доларів США та пені 396,68 грн (а. с. 155-156, 219 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою

(стаття 546 ЦК України).

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

(стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено

у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася,

та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості

за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання

та початок перебігу позовної давності.

Відповідно до умов договору про надання кредитної лінії (пункт 2 договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості (пункт 1.5 договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості

та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили

й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Пунктом 1.10.1 договору про надання кредитної лінії, частина № 2 визначено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань

за цим договором (у тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3 та статті 3 цього договору), а також невиконання позичальником

чи/та майновим поручителем, чи/та поручителем будь-яких умов документів забезпечення, а також у випадку пред`явлення третіми особами будь-яких претензій відносно предмету застави, а також у випадку втрати дійсності установчими документами позичальника та/чи майнового поручителя,

та/чи поручителя. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Звертаючись до суду з цим позовом банк посилався на те, що

ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 07 травня 2013 року, утворилась заборгованість у розмірі 4 711 931,85 грн (еквівалентно 589 507,44 доларів США), яка складається із: заборгованості за кредитом - 95 579,00 доларів США; заборгованості

за відсотками - 37 194,74 доларів США; пені - 456 733,56 доларів США.

Матеріали справи містять копії вимог про дострокове погашення кредиту

у повному розмірі зі сплатою відсотків ОСОБА_1 , ОСОБА_2

та ПП Алекс 17-26 від 04 жовтня 2010 року та від 24 грудня 2012 року, у яких банк просив протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до вимоги про дострокове погашення кредиту від 04 жовтня

2010 року заборгованість складається із: 95 579,00 доларів США - заборгованості за кредитом, 1 056,85 доларів США - заборгованості

за відсотками та 396,68 грн - пені.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою

статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується

частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палити Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження

№ 14-154цс18).

Задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що після пред`явлення банком 04 жовтня 2010 року вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, та банк має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, проте таких вимог ТОВ ОТП Факторинг Україна

не заявляло.

Разом з тим, оскільки було припинено право нараховувати проценти

за користування кредитом, а тому і припинилось у банку право нараховувати пеню за несплату таких процентів.

Отже, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що такий розмір складає 1 061254,59 грн, що станом на 07 травня 2013 року еквівалентно 133 773,00 доларів США, який складається із: заборгованості за кредитом -

95 579,00 доларів США, заборгованості за відсотками - 37 194,00 доларів США, нарахованими після вимоги про дострокове виконання кредитного зобов`язання, що суперечить правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі

№ 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Крім того, оскільки 04 жовтня 2010 року банк скористався своїм правом

на дострокове повернення кредитних коштів і направив 04 жовтня 2010 року на адресу позичальника та поручителів вимоги про дострокове повернення кредиту за кредитним договором від 14 грудня 2007 року, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості

з поручителя ОСОБА_2 , оскільки відповідно до частини другої

статті 1050 ЦК України банк змінив строк виконання основного зобов`язання та починаючи з 05 листопада 2010 року набув право пред`явити позов

до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, проте звернувся до суду із позовом

до ОСОБА_2 27 травня 2013 року, тобто поза межами строку дії поруки, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

З урахуванням наведеного, вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна про стягнення з ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості

за кредитним договором від 14 грудня 2007 року є безпідставними, а тому

не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами першої

та апеляційної інстанцій повно, але неправильно застосовано норми матеріального права які підлягають до застосування, із урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 та ПП Алекс 17-26 за кредитним договором, а саме: з 1 061 254,59 грн, що еквівалентно станом на 07 травня 2013 року - 132 773,00 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 95 579,00 доларів США, заборгованості за процентами - 37 194,00 доларів США, до заборгованості за кредитом у розмірі 95 579,00 доларів США, заборгованості за відсотками - 1 056,85 доларів США та пені - 396,68 грн, яка була визначена банком на час пред`явлення дострокової вимоги станом

на 04 жовтня 2010 року.

Разом з тим Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 з ухваленням нового рішення у цій частині позову про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо

це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року

у частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2 скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року

у частині суми заборгованості за кредитним договором від 14 грудня

2007 року, стягнутої солідарно із ОСОБА_1 та приватного підприємства Алекс 17-26 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , змінити, визначивши розмір заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року

в сумі 95 579,00 доларів США (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять доларів США) - заборгованості за кредитом, 1 056,85 доларів США (одна тисяча п`ятдесят шість доларів 85 центи) - заборгованості за відсотками, а також 396,68 грн (триста дев`яносто шість грн 68 коп.) - пені.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович