Постанова

від 30.09.2020 по справі 167/64/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 167/64/18

провадження № 61-18945 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Рожищенська міська рада Волинської області ;

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рожищенської міської ради Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 06 жовтня 2002 року вона придбала в Об`єднання підприємств громадського харчування нежитлове (складське) приміщення по АДРЕСА_1 , що підтверджується накладною від 06 жовтня 2002 року № 41.

У подальшому вона мала намір провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте через відсутність документів, які посвідчують право власності на майно, вона позбавлена такої можливості. Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати за нею право власності на нежитлове (складське) приміщення по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 12 березня 2018 року у складі судді Сіліча І. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове (складське) приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке придбано нею 06 жовтня 2002 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, з урахуванням визнання позову Рожищенською міською радою Волинської області, таке визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу до апеляційного суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 березня 2018 року у вказаній справі закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду не зачіпаються прав та законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки рішення суду не містить висновків та суджень щодо прав та обов`язків ОСОБА_2 , нею до суду не надано належних та допустимих доказів користування нею на правовій основі спірним нежитловим (складським) приміщенням, а саме будь-яких договорів та інших документів, які б підтверджували передачу їй у користування такого нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу , в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 167/64/18 з Рожищенського районного суду Волинської області.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що після придбання нею приміщень ресторанного господарства вона мала намір також придбати і допоміжні нежитлові складські приміщення орієнтовною площею 100 кв. м, які знаходилися поряд за цією ж адресою, по АДРЕСА_1 .

Ці приміщення протягом всього часу використовувалися нею як допоміжні до викупленого ресторанного господарства. Однак ні в Об`єднання підприємств громадського харчування м. Рожище , ні в інших осіб не було правовстановлюючих документів на ці приміщення. Оскільки вона викупила ресторанні приміщення, то з 2004 року розпочала користуватися і допоміжними нежитловими складськими приміщеннями. Ніхто проти цього не заперечував.

Однак влітку 2019 їй стало відомо, що право власності на нежитлові складські приміщення були зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 березня 2018 року у цій справі. Маючи зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна, ОСОБА_1 01 лютого 2019 року викупила ще й земельну ділянку для обслуговування цих приміщень.

Зазначала, що для того, щоб рішення суду зачіпало права чи інтереси особи, необов`язково, щоб особа була згадана в цьому рішенні. Статті 2, 4 ЦПК України захищають не лише права, а й інтереси позивачів. Інтерес - це значно ширша юридична категорія, ніж право. При цьому послалася на рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

Вказувала, що вона неодноразово в судових засіданнях заявляла клопотання про виклик свідків, які б підтвердили факт та строк користування нею спірними приміщеннями, проте апеляційний суд відмовив у задоволенні її клопотань.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року Рожищенська міська рада Волинської області та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подали відзиви на касаційну скаргу, в якому зазначили, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до накладної від 06 жовтня 2002 року № 41 ОСОБА_1 придбала нежитлове складське приміщення по АДРЕСА_1 . Продавцем зазначено Об`єднання підприємств громадського харчування (а.с. 6).

Згідно із висновком, наданим Сектором містобудування та архітектури Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 12 січня 2018 року вказане приміщення відповідає містобудівній документації, державним будівельним нормам та правилам забудови (а.с. 7).

Рожищенська міська рада Волинської області під час розгляду справи судом першої інстанції визнала позовні вимоги ОСОБА_1 , що підтверджується письмовим клопотанням від 12 березня 2018 року № 228/02-18/2-18 (а.с. 31).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, правом на апеляційне оскарження наділені як учасники процесу, так і особи, які не приймали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 березня 2018 року, ОСОБА_2 вказувала на те, що 03 січня 2003 року вона придбала в Об`єднання підприємств громадського харчування (Рожищенської райспоживспілки) приміщення кафе Українські страви по АДРЕСА_1 , після чого мала намір придбати і спірні допоміжні нежитлові приміщення, які знаходилися поряд. Стверджувала, що користувалася спірним приміщенням після придбання кафе, а тому вважала, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав та інтересів.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваним рішенням суду не зачіпаються прав та законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки рішення суду не містить висновків та суджень щодо прав та обов`язків ОСОБА_2 , нею до суду не надано належних та допустимих доказів користування нею на правовій основі спірним нежитловим (складським) приміщенням, а саме будь-яких договорів та інших документів, які б підтверджували передачу їй у користування такого нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги на те, що рішення суду першої інстанції зачіпає її інтереси, безпідставні, оскільки з часу набуття (03 січня 2003 року) ОСОБА_2 права власності на приміщення кафе Українські страви по АДРЕСА_1 вона не вчинила дій, які б свідчили про її інтерес до спірних складських приміщень, а доказів того, що вказані складські приміщення є єдиним комплексом із належним їй приміщенням кафе нею надано не було, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта