Постанова

від 30.09.2020 по справі 905/587/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. Справа № 905/587/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прометей", смт. Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області (вх. № 1306 Д/1)

на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2020, повне рішення складено 06.04.2020 (суддя Говорун О.В.),

у справі № 905/587/18

за позовом Приватного підприємства "Рондо", с. Нескучне Великоновосілківського району Донецької області

до Селянського (фермерського) господарства "Прометей", смт. Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області

про стягнення 909 936,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рондо" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення 909 936,65 грн., в т.ч., 830 445,63 грн. - інфляційних, 79 491,02 грн. - 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму боргу за договорами поставки № 3 від 01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014, який стягнуто рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2016 по справі № 905/2458/16.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16(яке набрало законної сили),

що призвело до матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв`язку з чим позивач вважає, що на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, він вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних та 3% річних до повного виконання грошового зобов`язання за договорами поставки.

Відповідно до уточнень до позовної заяви, Приватне підприємство "Рондо" просило стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" збитки від інфляції: 359 967,17 грн. - за договором поставки № 3 від 01.04.2013 та 470 478,46 грн. - за договором поставки № 2 від 03.01.2014; 3% річних: 34 305,52 грн. - за договором поставки № 3 від 01.04.2013 та 45 185,50 грн. - за договором поставки № 2 від 03.01.2014.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі № 905/587/18 позовні вимоги Приватного підприємства "Рондо" до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення 909936,65 грн., з яких: 830445,63 грн. - інфляційних та 79 491,02 грн. - 3% річних, задоволено частково.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" 425601,95 грн., з яких: 23424,57 грн. - 3% річних за договором поставки № 3 від 01.04.2013, 148 311,86 грн. - інфляційні втрати за договором поставки № 3 від 01.04.2013, 34 626,83 грн. - 3% річних за договором поставки № 2 від 03.01.2014, 219 238,69 грн. - за договором поставки № 2 від 03.01.2014, крім того, судовий збір в розмірі 6384,02 грн.

В решті позовних вимог судом відмовлено.

Зазначене судове рішення мотивоване тим, що рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 відповідачем (боржником) не виконано, тому позивач (стягувач) здобув право вимагати стягнення з відповідача, СФГ "Прометей", в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за договорами №3 від 01.04.2013 та №2 від 03.01.2014, за період з 01.09.2013 по 01.03.2018.

За висновком суду першої інстанції, позовну давність щодо інфляційних нарахувань та 3% річних необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов`язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов`язання.

При цьому, застосувавши позовну давність (за заявою відповідача) до частини даних вимог та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 58 051,40 грн. 3% річних та 367 550,55 грн. інфляційних, суд виходив з перевіреного ним розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, періодів (з урахуванням позовної давності), правових підстав і порядку їх нарахування.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2018 року у справі №905/587/18 - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2018 року у справі №905/587/18 залишено без змін.

Постановою Верхового Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18 касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прометей" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі № 905/587/18 скасовано. Справу № 905/587/18 направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовну давність щодо вказаних нарахувань необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов`язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов`язання.

Водночас, судом касаційної інстанції зазначено про наступне:

- зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, що судом було дійсно перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і не наведено обґрунтувань щодо способу нарахування річних та інфляційних та висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача саме 58 051,40 грн. 3% річних та 367 550,55 грн. інфляційних відповідно;

- судом апеляційної інстанції самостійно не перевірено розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, не зазначено, в якому порядку здійснювалось нарахування інфляційних втрат та 3% річних та з чого суд виходив, ухвалюючи рішення про стягнення 58 051,40 грн. 3% річних та 367 550,55 грн. інфляційних;

- судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки аргументам відповідача про відсутність в матеріалах справи арифметичного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань; місцевим судом розрахунок 3% річних та інфляційних самостійно здійснено не було; суму основної заборгованості за договором № 3 від 01.04.2013 і за договором №2 від 03.01.2014 судом належним чином не встановлено.

Також, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові зазначено, що при новому розгляді справи суду першої інстанції слід повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі № 905/587/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" 3% річних у розмірі 58 051,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 367 550, 57 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 384,03 грн.

В задоволенні інших вимог судом відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 658 240,34 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 9 873,61 грн., а отже розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №3 від 01.04.2013 та за договором поставки №2 від 03.01.2014 становить 265 609,30 грн. та 392 631,04 грн відповідно. Судом зазначено, що враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договорами поставки, станом на час пред`явлення позову до суду, позивач має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прострочену суму заборгованості, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Разом з цим, враховуючи, що позивач звернувся до суду 24.03.2018, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.03.2015 по 01.03.2018.

Отже, здійснивши розрахунок 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за договорами поставки, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки №3 в розмірі 265 609,30 грн за період з 24.03.2015 по 01.03.2018 в сумі 23 424,56 грн., та вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки № 2 в розмірі 392 631,04 грн. за період з 24.03.2015 по 01.03.2018 - в сумі 34 626,83 грн.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість за договорами поставки, судом зазначено, що задоволенню підлягає вимога про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки № 3 в розмірі 265 609,30 грн., за період квітень 2015 року - лютий 2018 року в сумі 148 311,86 грн. Вимога про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки № 2 в розмірі 392 631,04 грн. підлягає задоволенню в сумі 219 238,71 грн. за період квітень 2015 року - лютий 2018 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Прометей" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2020; ухвалити нове рішення, на власний вибір апеляційного суду:

- про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України;

- про відмову в задоволенні позову ПП "Рондо" в повному обсязі на підставі ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України; стягнути з позивача судові витрати, що пов`язані з розглядом даної справи в усіх судових інстанціях.

В обґрунтування викладених вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через недотримання процесуального строку для підготовки для розгляду справи по суті, а саме: підготовче провадження, в порушення ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, тривало більше 60 днів за відсутністю рішення судді чи причини щодо продовження строку на 30 днів, а рішення у справі від 18.03.2020 було прийнято через 120 днів після прийняття судом справи для повторного розгляду.

Апелянт вважає , що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, посилаючись при цьому на наступні обставини:

- в матеріалах справи відсутній арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 24.03.2015 по 01.03.2018, судом неправомірно самостійно здійснено розрахунок зазначених сум, що на думку скаржника, свідчить про збирання судом доказів в порушення вимог ч. 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України;

- в матеріалах справи та безпосередньо в рішенні відсутні показники щомісячного індексу інфляції, які необхідні для здійснення розрахунку;

- судом не зазначено в мотивувальній частині рішення щодо наданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, що, на думку скаржника, свідчить про необґрунтованість судового рішення;

- судом невірно застосовано положення ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин. При цьому апелянтом зазначено, що договір № 3 від 01.04.2013 діє до 31.12.2013, а тому сплив позовної давності припадає на 01.01.2017. В свою чергу договір № 2 від 03.01.2014 діє до 31.12.2014, а тому сплив позовної давності припадає на 01.01.2018. На думку апелянта, відсутність заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, виключає задоволення судом позовних вимог, в тому числі і за період з 24.03.2015 по 01.03.2018;

- в якості доказу наявності заборгованості судом першої інстанції використано неправосудне рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі № 905/2458/16, оскільки за положеннями ч. 2 ст. 21 Закону України Про судоустрій і статус суддів Господарський суд Донецької області не мав повноважень відправляти правосуддя, як суд першої інстанції.

Щодо підстав для застосування п. 1 ст. 231 ГПК України, на переконання апелянта, якщо позивач пропустив строк позовної давності та не звертався з заявою про його поновлення, то вбачається, що даний спір вже не підлягає розгляду в господарському суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 12.05.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі № 905/587/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі №905/587/18 на 21.07.2020 о 12:00 год. Явка представників сторін в судове засідання визнана необов`язковою.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Гетьмана Р.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 визначено колегію суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Ільїн О.В., Склярук О.І.

21.07.2020 відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження факту обізнаності ПП "Рондо" ще до 01.08.2013 року щодо існування боргу, а саме: рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі № 905/1430/18 про стягнення з ПП "Нікос" на користь СФГ "Прометей" заборгованості за договором оренди від 01.08.2013 та висновок від 22.05.2015 старшого оперуповноваженого ВДСБЕП Великоновосілківського РВГУМВС України в Донецькій області Коваленко С.С. Дані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що строк позовної давності на стягнення 3% річних та інфляційних за договорами № 3 від 01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014 розпочався з 01.08.2013, а закінчився 01.08.2016.

В судовому засіданні 21.07.2020 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.09.2020 о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Склярук О.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Ільїн О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.09.2020 о 12:30 год. Участь представників сторін у судовому засіданні визнано необов`язковою.

28.09.2020 від представника відповідача (апелянта) електронною поштою надійшло клопотання (вх. 9182) про стягнення судових витрат в загальній сумі 81 524,60 грн., яке обґрунтоване тим, що судом першої інстанції не було стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір в загальному розмірі 47 771,70 грн. (20 473,60 грн. +27 298,10 грн.), сплачений за первинний розгляд апеляційної та касаційної скарг. Крім того, відповідач вказує на те, що ним було сплачено судовий збір в розмірі 9 576,00 грн. за розгляд апеляційної скарги в даній справі. Як зазначено заявником, враховуючи його особисту участь в судовому засіданні 21.07.2020, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на заправку пальним автомобіля, на якому заявник прибув до суду з смт. Велика Новосілка та потім повернувся з Харкова до смт. Велика Новосілка, що підтверджує ксерокопіями фіскальних чеків на суму 1 006,90 грн. та 663,00 грн. ( в т.ч. 489,80 грн. за бензин, 174,00 грн. Хот Дог Меню), а також витрати на харчування під час поїздки в розмірі 420 грн. Крім того, представник апелянта вважає, що з позивача підлягає стягненню сума в розмірі 22 500 грн. (2100х10,5), в зв`язку з тим, що заявник був вимушений через протиправні дії позивача відірватись від звичайних занять з 09 години до 19:30 години.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Ільїна О.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Учасники справи не скористалися правом участі представника в судових засіданнях апеляційної інстанції 15.09.2020 та 30.09.2020, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися шляхом надсилання процесуальних документів по справі на адреси, що містяться у справі; ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Явка представників в судове засідання не визнавалася обов`язковою.

В силу ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16, яке набрало чинності, 01.04.2013 між Приватним підприємством "Рондо" (постачальник, позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Прометей" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 3, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар (п.1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1,2.6. договору, товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін. Сторони погоджують, що відвантаження товару (партії товару), що поставляється згідно умов цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товару (партії товару).

Згідно з умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках - фактурах та накладних документах. Розрахунки між сторонами здійснюються на умовах 100% попередньої оплати вартості товару на підставі рахунків - фактур постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання - передачі). Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1. договору).

На виконання умов вказаного договору поставки № 3 від 01.04.2013 року позивачем поставлено, а відповідачем одержано товар (нафтопродукти) на загальну суму 752 209,30 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 08/04-01 від 08.04.2013р. на суму 46 446,60 грн., видатковою накладною та товарно- транспортною накладною № 17/04-01 від 17.04.2013р. на суму 57 510,10 грн., довіреністю на одержання ТМЦ № 4 від 08.04.2013р.;

- видатковою накладною та товарно -транспортною накладною № 05/06-01 від 05.06.2013р. на суму 23 758,20 грн., видатковою накладною та товарно- транспортною накладною № 14/06-01 від 14.06.2013р. на суму 23 167,20 грн., видатковою накладною та товарно транспортною накладною № 20/06-01 від 20.06.2013р. на суму 46 322,40 грн., довіреністю на одержання ТМЦ №6 від 01.06.2013р.;

- видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 08/07-01 від 08.07.2013р. на суму 45 746,40 грн., видатковою накладною та товарно- транспортною накладною № 16/07-01 від 16.07.2013р. на суму 52 993,60 грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 24/07-01 від 24.07.2013р. на суму 52 993,60 грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 25/07-01 від 25.07.2013р. на суму 52 993,60 грн., довіреністю на одержання ТМЦ № 7 від 01.07.2013р. (при цьому, судом прийнято до уваги посилання позивача про допущення помилки у товарно-транспортній накладній від 08.07.2013р. щодо суми переданого відповідачу товару);

- видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 05/08-02 від 05.08.2013р. на суму 23 403,60 грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 05/08-03 від 05.08.2013р. на суму 22 809,60 грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 22/08-01 від 22.08.2013р. на суму 23 521,80 грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 29/08-01 від 29.08.2013р. на суму 43 296 грн., довіреністю на одержання ТМЦ № 9 від 01.08.2013р.;

- видатковими накладними № 17/09-01 від 17.09.2013р. на суму 23 994,60 грн., № 17/09-02 від 17.09.2013р. на суму 23 385,60 грн. та товарно-транспортною накладною № 17/09-01 від 17.09.2013р. на суму 47 380,20 грн., довіреністю на одержання ТМЦ № 10 від 01.09.2013р.;

- видатковими накладними № 03/10-01 від 03.10.2013р. на суму 23 994,60 грн., № 03/10-02 від 03.10.2013р. на суму 23 385,60 грн. та товарно-транспортною накладною № 03/10-01 від 03.10.2013р. на суму 47 380,20 грн., довіреністю на одержання ТМЦ № 12 від 01.10.2013р.;

- видатковими накладними № 05/11-01 від 05.11.2013р. на суму 23 994,60 грн., № 05/11-02 від 05.11.2013р. на суму 23 385,60 грн. та товарно-транспортною накладною № 05/11-01 від 05.11.2013р. на суму 47 380,20 грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 11/11-01 від 11.11.2013р. на суму 23 731,20 грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 22/11-01 від 22.11.2013р. на суму 23 994,60 грн., довіреністю на одержання ТМЦ № 13 від 01.11.2013р.;

- видатковими накладними № 11/12-01 від 11.12.2013р. на суму 23 994,60 грн., № 11/12-02 від 11.12.2013р. на суму 23 385,60 грн. та товарно-транспортною накладною № 11/12-01 від 11.12.2013р. на суму 47 380,20 грн., довіреністю на одержання ТМЦ № 14 від 01.12.2013р.

За отриманий товар (нафтопродукти) відповідач розрахувався частково в сумі 486 600 грн., що підтверджується випискою ПАТ Укрсоцбанк Алчевське відділення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 18.04.2013р. по 04.04.2014р., розрахунком позивача та не заперечується відповідачем.

Таким чином, борг відповідача за одержаний товар (нафтопродукти) за договором поставки № 3 від 01.04.2013р. становить 265 609,30 грн.

Крім того, 03.01.2014 між Приватним підприємством "Рондо" (постачальник, позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Прометей" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 2, згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.1.2 договору, номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар.

Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання - передачі, товарно - транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін (п.2.1.договору).

Сторони погоджують, що відвантаження товару (партії товару), що поставляється згідно умов цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товару (партії товару) (п. 2.6. договору).

Згідно з умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках - фактурах та накладних документах. Розрахунки між сторонами здійснюються на умовах 100% попередньої оплати вартості товару на підставі рахунків - фактури постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання - передачі). Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору поставки № 2 від 03.01.2014 позивач поставив, а відповідач одержав товар (нафтопродукти) на загальну суму 392 631,04 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними № 17/01-02 від 17.01.2014р. на суму 24 112,80 грн., № 17/01-03 від 17.01.2014р. на суму 23 846,40 грн., товарно-транспортною накладною № 17/01-02 від 17.01.2014р., довіреністю на одержання ТМЦ № 1 від 01.01.2014р.;

- видатковою накладною № 17/02-01 від 17.02.2014р. на суму 24 585,60 грн., товарно-транспортною накладною № 17/02-01 від 17.02.2014р., довіреністю на одержання ТМЦ № 2 від 01.02.2014р.;

- видатковою накладною № 14/03-01 від 14.03.2014р. на суму 29 550 грн., товарно-транспортною накладною № 14/03-01 від 14.03.2014р.; видатковою накладною № 28/03-01 від 28.03.2014р. на суму 29 786,40 грн., товарно-транспортною накладною № 28/03-01 від 28.03.2014р. та довіреністю на одержання ТМЦ № 3 від 01.03.2014р.;

- видатковою накладною № 15/04-01 від 15.04.2014р. на суму 36 080,64 грн., товарно-транспортною накладною № 15/04-01 від 15.04.2014р.; видатковою накладною № 28/04-01 від 28.04.2014р. на суму 34 514,40 грн., видатковою накладною № 28/04-02 від 28.04.2014р. на суму 34 560 грн., товарно-транспортною накладною № 28/04-01 від 28.04.2014р. та довіреністю на одержання ТМЦ № 4 від 01.04.2014р.;

- видатковими накладними № 19/05-01 від 19.05.2014р. на суму 34 041,60 грн., № 19/05-02 від 19.05.2014р. на суму 33 177,60 грн., товарно-транспортною накладною № 19/05-01 від 19.05.2014р. та довіреністю на одержання ТМЦ № 5 від 01.05.2014р.;

- видатковими накладними № 05/06-01 від 05.06.2014р. на суму 58 020,40 грн., № 05/06-02 від 05.06.2014р. на суму 30 355,20 грн., товарно-транспортною накладною № 05/06-01 від 05.06.2014р. та довіреністю на одержання ТМЦ № 6 від 01.06.2014р.

За отриманий товар (нафтопродукти) відповідач не розрахувався, у звязку з чим борг останнього за договором поставки № 2 від 03.01.2014р. становить 392 631,04 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаними вище договорами поставки, Приватне підприємство "Рондо" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення 658 240,34 грн., з яких: 265 609,30 грн. - основний борг за товар (нафтопродукти), що поставлений на підставі укладеного з відповідачем договору поставки № 3 від 01.04.2013 ; 392 631,04 грн. - основний борг за товар (нафтопродукти), що поставлений на підставі укладеного з відповідачем договору поставки № 2 від 03.01.2014.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" основний борг в сумі 658 240,34 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 9873,61 грн.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 набрало законної сили.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

В силу ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання заявника апеляційної скарги на використання судом в якості доказу наявності заборгованості неправосудного рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2458/16, колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 02.06.2016, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Систему судоустрою складають: місцеві суди; апеляційні суди; Верховний Суд (ч. 3 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.

Згідно з пп. 6 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31.12.2017, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Статтею 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд утворюється і ліквідовується законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

Слід зазначити, що вищезазначені приписи не містять жодних положень щодо припинення повноважень господарських судів до утворення та початку діяльності окружних господарських судів, як і не містять положень щодо виконання цих повноважень у період до утворення та початку діяльності окружних господарських судів іншими юрисдикційними органами.

Закон про ліквідацію господарських судів, зокрема, господарського суду Донецької області, не приймався.

Законом України "Про Вищу раду правосуддя" доповнено п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" наступним положенням: "Господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя продовжують здійснювати свої повноваження без обмеження строком до утворення та початку діяльності окружних господарських судів, юрисдикція яких розповсюджується на відповідну територію", що в свою чергу додатково підтверджує те, що діяльність господарських судів, зокрема господарського суду Донецької області, не припинялась.

15.11.2016 на примусове виконання рішення Господарським судом Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 виданий відповідний наказ.

Господарським судом Донецької області при розгляді справи №905/2458/16 встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у загальній сумі 658 240,34 грн., в т.ч. за договором поставки № 3 від 01.04.2013 у сумі 265 609,30 грн., за договором поставки № 2 від 03.01.2014 у сумі 392 631,04 грн.

Постановою державного виконавця Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 06.12.2016 відкрито виконавче провадження №53047620 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2458/16 від 15.11.2016 про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" основного боргу в сумі 658 240,34 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 9 873,61 грн.

Згідно з довідкою Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 21.03.2018, станом на 20.03.2018 рішення суду у справі №905/2458/16 не виконано.

З Заключної банківської виписки за період з 08.02.2018 по 08.02.2018 вбачається, що Відділом державної виконавчої служби стягнуто борг з С(Ф)Г Прометей , згідно ВЛ № 905/2458/16 від 15.11.2016 в сумі 4 824,02 грн.

Відповідно до ст.45 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції станом на 08.02.2018) розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

За положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Позивач наполягає, а відповідач не спростовує, що рішення господарського суду Донецької області №905/2458/16 від 19.10.2016 відповідачем - СФГ "Прометей" не виконано, сума боргу в розмірі 658 240,34 грн., яка утворилась за договором поставки № 3 від 01.04.2013 та за договором поставки № 2 від 03.01.2014, не сплачена.

Борг відповідача за договором поставки № 3 від 01.04.2013 та договором поставки № 2 від 03.01.2014 станом на час звернення позивача з даним позовом до суду є незмінним та складає 658 240,34 грн., в т.ч. за договором поставки № 3 від 01.04.2013 у сумі 265 609,30 грн., за договором поставки № 2 від 03.01.2014 у сумі 392 631,04 грн. Доказів на спростування зазначеного, відповідачем до справи не надано.

Предметом спору у розглядуваній справі є вимоги Приватного підприємства "Рондо" до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму боргу за договором поставки № 3 від 01.04.2013 (за період з 01.09.2013 по 01.03.2018), та на суму боргу за договором поставки № 2 від 03.01.2014 (за період з 01.02.2014 по 01.03.2018), стягнутого за рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 по справі № 905/2458/16.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право порушено особою, до якої пред`явлено позов .

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч.1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням, в розумінні статті 509 Цивільного кодексу України , є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 , 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що зобов`язання між сторонами виникли з договорів поставки № 3 від 01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014, основний борг за якими стягнуто з відповідача рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 по справі № 905/2458/16.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статі 525 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

В силу частини першої статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України обов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

До наведеного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Відповідач не спростовує, що рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2016 по справі № 905/2458/16 ним не виконано .

Отже, прийняті на себе зобов`язання відповідача за договорами поставки № 3 від 01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014 не припинені, розмір невиконаних зобов`язань по сплаті основного боргу за кожним з договорів підтверджено судовим рішенням.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення . Судове рішення слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання. У тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов`язання встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті вчиненого раніше порушення.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів (боргу) фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суму боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання та визначено суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання, яке не припинилося та триває на час розгляду даної справи, позивач має право на нарахування та отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача інфляційні в сумі 830 445,63 грн. та 3% річних в сумі 79 491,02 грн., нараховані на суму боргу за договором поставки № 3 від 01.04.2013 (за період з 01.09.2013 по 01.03.2018) та за договором поставки № 2 від 03.01.2014 (за період з 01.02.2014 по 01.03.2018), стягнуту за рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 по справі № 905/2458/16.

Так, позивачем на загальний борг за договором поставки №3 від 01.04.2013 у сумі 265 609,30 грн. нараховано та вимагається до стягнення:

- 3% річних у сумі 34 305,52 грн., в т.ч. за періоди: 01.09.2013-01.03.2018 (борг - 28362,7грн); 01.10.2013-01.03.2018 (борг 47 380,2грн); 01.11.2013-01.03.2018 (борг 47 380,2грн); 01.12.2013-01.03.2018 (борг 95 106грн); 01.01.2014-01.03.2018 (борг 47380,2грн);

- інфляційні втрати в сумі 359 967,17 грн., в т.ч. за період: вересень 2013 року - лютий 2018 року (борг 28 362,7грн); жовтень 2013 року - лютий 2018 року (борг 47380,2грн); листопад 2013 року - лютий 2018 року (борг 47 380,2грн); грудень 2013 року - лютий 2018 року (борг 95106грн); січень 2014 року - лютий 2018 року (борг 47380,2грн).

На загальний борг за договором поставки №2 від 03.01.2014 у сумі 392 631,04 грн. позивачем нараховано та вимагається до стягнення:

- 3 % річних у сумі 45 185,5грн., в т.ч. за періоди: 01.02.2014-01.03.2018 (борг 47 959,2грн); 01.03.2014-01.03.2018 (борг 24 585,6грн); 01.04.2014-01.03.2018 (борг 59 336,4грн); 01.05.2014-01.03.2018 (борг 105 155грн); 01.06.2014-01.03.2018 (борг 67 219,2грн); 01.07.2014-01.03.2018 (борг 88 375,6грн).

- інфляційні втрати у сумі 470 478,46 грн., в т.ч. за період: лютий 2014 року - лютий 2018 року (борг 47 959,2грн); березень 2014 року - лютий 2018 року (борг 24 585,6 грн); квітень 2014 року - лютий 2018 року (борг 59 336,4грн); травень 2014 року - лютий 2018 року (борг 105 155грн); червень 2014 року - лютий 2018 року (борг 67 219,2грн); липень 2014 року - лютий 2018 року (борг 88 375,6грн).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.07.2018 позивача зобов`язано, зокрема, надати детальний розрахунок позовних вимог з визначенням періоду розрахунку по складових (видаткові накладні).

На виконання наведеної ухвали, 25.07.2018 до місцевого господарського суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких викладено розрахунок інфляційних в загальній сумі 830 445,663 грн. та 3% річних 79 491,02 грн. з визначенням періоду розрахунку по конкретним видатковим накладним, які були додані позивачем до заяви, на виконання вимог ухвали Господарського суду Донецької області від 23.07.2018.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет позову або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Втім, подана заява (на вимогу суду) не змінює ані предмет позовних вимог - стягнення інфляційних в загальній сумі 830 445,63 грн. та 3% річних в сумі 79 491,02 грн., ані підстави позову - обставини невиконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати заборгованості за договорами поставки № 3 від 01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014 в розмірі 658 240,34 грн., яка була стягнута за рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16.

Отже, наведена заява не впливає на суть заявлених позовних вимог та є наслідком виконання позивачем вимог ухвали Господарського суду Донецької області від 23.07.2018 щодо детального розрахунку позовних вимог, в зв`язку з чим відсутність в мотивувальній частині рішення посилань щодо вказаної заяви не свідчить про необґрунтованість судового рішення.

22.05.2018 відповідачем до суду першої інстанції подана заява про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у даній справі.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ч.2 ст.267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, тобто до моменту його фактичного виконання, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим порушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, яка погодилася з аналогічними висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.

Вищезазначене спростовує позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі, про сплив позовної давності по спірним правовідносинам у зв`язку з закінченням строку дії договору № 3 від 01.04.2013 - 31.12.2013 (у зв`язку з чим перебіг позовної давності закінчується 01.01.2017); закінченням строку дії договору № 2 від 03.01.2014 - 31.12.2014 (у зв`язку з чим строк позовної давності сплив 01.01.2018).

Так, право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних виникало у позивача з моменту порушення грошового зобов`язання за кожною окремою поставкою по вказаним договорам та, як зазначалось вище, обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Крім того, до закінчення строку позовної давності по основному зобов`язанню позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення основного боргу за наведеними договорами поставки, за результатами розгляду якого, рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі № 905/2458/16 стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" основний борг в сумі 658 240,34 грн.

Відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи, що позивач з розглядуваним у цій справі позовом звернувся до суду 24.03.2018, про що свідчить опис вкладення № 8549300124861, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.03.2015 по 01.03.2018, в межах строку позовної давності.

Здійснивши, на виконання вказівки суду касаційної інстанції, розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість за договорами поставки, судом першої інстанції зазначено про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 148 311,86 грн., нарахованих на прострочену заборгованість у сумі 265 609,30грн. за договором поставки № 3 від 01.04.2013, за період квітень 2015 року - лютий 2018 року.

Також, суд визнав обгрунтованою вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 219 238,71 грн., нарахованих на прострочену заборгованість у розмірі 392 631,04 грн. за договором поставки № 2 від 03.01.2014, за період квітень 2015 року - лютий 2018 року.

Провівши, на виконання вимоги суду касаційної інстанції, розрахунок 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за договорами поставки, судом першої інстанції зазначено про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 23 424,56 грн., нарахованих на прострочену заборгованість в розмірі 265 609,30 грн. за договором поставки №3 від 01.04.2013, за період з 24.03.2015 по 01.03.2018.

Також, суд визнав обгрунтованою вимогу позивача про стягнення 3% річних у сумі 34 626,83 грн., нарахованих на прострочену заборгованість у розмірі 392 631,04 грн. за договором поставки № 2 від 03.01.2014, за період з 24.03.2015 по 01.03.2018.

Для перевірки здійсненого позивачем та судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат, судовою колегією враховані висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, згідно з якими при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078). Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Як зазначено Об`єднаною палатою у наведеній постанові, Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, також як і Господарським кодексом України не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінетом Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 по справі №905/21/19 наведено формулу для розрахування інфляційних втрат: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Так, за офіційними даними Державної служби статистики України, що знаходяться у вільному доступі, індекси споживчих цін (індекс інфляції) у спірний період, а саме: квітень 2015 року - лютий 2018 року мали такий вигляд:

березень 2015 - 110,8; квітень 2015 - 114,0; травень 2015 - 102 2; червень 2015 - 100,4; липень 2015 - 99,0; серпень 2015 - 99,2; вересень 2015 - 102, 3; жовтень 2015 - 98,7; листопад 2015 - 102,0; грудень 2015 - 100,7; січень 2016 - 100, 9; лютий 2016 - 99,6; березень 2016 - 101,0; квітень 2016 - 103,5; травень 2016 - 100,1; червень 2016 - 99,8; липень 2016 - 99,9; серпень 2016 - 99,7; вересень 2016 - 101,8; жовтень 2016 - 102,8; листопад 2016 - 101,8; грудень 2016 - 100,9; січень 2017 - 101,1; лютий 2017 - 101,0; березень 2017 - 101,8; квітень 2017- 100,9; травень 2017 - 101,3; червень 2017 - 101,6; липень 2017 - 100,2; серпень 2017 - 99,9; вересень 2017 - 102,0; жовтень 2017 - 101,2; листопад 2017 - 100,9; грудень 2017 - 101,0; січень 2018 - 101,5; лютий 2018 - 100,9; березень 2018 - 101,1.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в позовній заяві та в доданих до матеріалів справи розрахунках позивачем визначені періоди нарахування, заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість, з урахуванням кожної окремої поставки товару за накладними згідно договорів поставки № 3 від 01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014, а також позивачем наведено формули обчислення інфляційних та 3% річних.

При цьому, колегія суддів зауважує, що здійснюючи розрахунок 3% річних позивач, підсумовуючи нараховану суму, зазначає всього пені . Проте, вживані позивачем в розрахунку позовних вимог терміни не змінюють правову природу заявлених до стягнення 3% річних, оскільки такі суми нараховані позивачем та вимагаються до стягнення (саме як 3% річних) на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, як це вбачається з розрахунку.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Варто відзначити, що здійснення (перевірка) судом розрахунку спірних сум 3% річних та інфляційних не є дією, спрямованою на збирання даних щодо певних обставин (фактів),тобто збирання доказів в розумінні ст. 73 ГПК України, оскільки являє собою суто арифметичну дію, яка не потребує спеціальних знань, спрямовану на перевірку правильності лише розрахування позивачем спірних сум в доданому ним до позовної заяви розрахунку суми позову, відповідно до наведених самим позивачем в такому розрахунку періодів прострочення.

До того ж, як зазначено вище, здійснення розрахунку спірних сум вчинено судом з урахуванням вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у даній справі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість, виходячи з кожної окремої поставки товару, шляхом перемноження залишку основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, з урахуванням строку позовної давності ( за три роки, що передували зверненню до суду з цим позовом, та прийнявши до уваги нарахування позивачем сум до 01.03.2018), колегія суддів зазначає.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/2458/16, розмір основного боргу за отриманий товар (нафтопродукти), який стягнуто судом з відповідача, за договором поставки № 3 від 01.04.2013 становить 265 609,30 грн., за договором поставки № 2 від 03.01.2014 - 392 631,04 грн.

Матеріали справи не містять, а відповідачем до справи не додано доказів на підтвердження сплати (часткової сплати) основного боргу за договором поставки № 3 від 01.04.2013 в сумі 265 609,30 грн., сплати (часткової сплати) основного боргу за договором поставки № 2 від 03.01.2014 в сумі 392 631,04 грн.

Докази на підтвердження виконання рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі № 905/2458/16 в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не надавалися.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати 265 609,30грн. основного боргу за договором поставки № 3 від 01.04.2013, за період квітень 2015 - лютий 2018 у сумі 148 311,86 грн.; інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати 392 631,04 грн. основного боргу за договором поставки № 2 від 03.01.2014, за період квітень 2015 - лютий 2018 у сумі 219 238,71грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість, з урахуванням строку позовної давності, виходячи з кожної окремої поставки товару, за формулою : С (сума заборгованості) х 3 х Д (кількість днів прострочення) / 365 / 100, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість нарахування позивачем : 3% річних у сумі 23 424,56 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати 265 609,30 грн. основного боргу за договором поставки № 3 від 01.04.2013, за період з 24.03.2015 по 01.03.2018.; 3% річних у сумі 34 626,83 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати 392 631,04 грн. основного боргу за договором поставки № 2 від 03.01.2014, за період з 24.03.2015 по 01.03.2018.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" інфляційних втрат у сумі 367 550,57 грн. та 3% річних у сумі 58 051,39 грн.

В іншій частині вимог позивача судом обгрунтовано відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції строку підготовчого провадження по справі та строку розгляду справи по суті, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно з приписами п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках коли питання, визначені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті ( п.18 ч.2 ст.182 ГПК України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (п.3 ч.2 ст.185 ГПК України).

Статтею 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2019 у даній справі було прийнято справу до розгляду та призначено підготовче засідання на 05.12.2019, тобто через 17 днів після відкриття провадження у справі при новому її розгляді та в межах встановленого ч. 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України шестидесятиденного строку, який закінчувався 17.01.2020.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.12.2019 у даній справі, відповідно до положень п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, відкладено підготовче засідання в межах строку його проведення на 15.01.2020, зважаючи на неможливість вирішення питань, визначених частиною 2 статті 182 цього Кодексу через неявку представників сторін, які про її причини не повідомили, а також ненадання відповідачем відзиву на позов, в той час як встановлений судом строк для подання відзиву, не сплив.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2020 у даній справі, відповідно до положень ч.3 ст.177 , п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, з метою виконання завдання підготовчого провадження та належної підготовки справи для розгляду по суті, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів -до 17.02.2020 та відкладено підготовче засідання на останній день строку його проведення 17.02.2020, зважаючи на неявку представників сторін.

Ухвалою від 17.02.2020 у даній справі судом першої інстанції відповідно до вимог п.18 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, закрито підготовче провадження у справі № 905/587/18 та призначено справу до розгляду по суті на 10.03.2020, в межах встановленого статтею 195 цього Кодексу строку розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.03.2020, в межах встановленого статтею 195 цього Кодексу строку розгляду справи по суті, оголошено перерву в судовому засіданні до 18.03.2020, та в судовому засіданні 18.03.2020 розглянуто справу та прийнято оскаржуване судове рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010(Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі № 905/587/18.

Щодо клопотання апелянта про стягнення судових витрат в загальній сумі 81 524,60 грн., слід зазначити наступне.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що судом першої інстанції не було стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір в загальному розмірі 47 771,70 грн. (20 473,60 грн. +27 298,10 грн.), які сплачені відповідачем відповідно за первинний розгляд апеляційної та касаційної скарг. Крім того, відповідач вказує на сплату ним судового збору у сумі 9576,00 грн. за розгляд апеляційної скарги на рішення суду за результатами нового розгляду у даній справі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи заявник, враховуючи його особисту участь в судовому засіданні 21.07.2020, відносить витрати на заправку пальним автомобіля, на якому заявник прибув до суду з смт. Велика Новосілка та потім повернувся з Харкова до смт. Велика Новосілка, що підтверджує копіями фіскальних чеків на суму 1006,90 грн. і 663,80 грн.( в т.ч. 489,80 грн. за бензин, 174,00 грн. за ХотДогМеню), та витрати на харчування під час поїздки в сумі 420,00 грн. Вважає, що з позивача підлягає стягненню сума в розмірі 22 500,00 грн., в зв`язку з тим, що заявник був змушений через протиправні дії позивача відірватись від звичайних занять з 09 години до 19:30 години.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 4,5 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача та про правомірність часткового задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у сумі 9 576,00 грн. за розгляд даної апеляційної скарги (які сплачувалися апелянтом виходячи з фактично оскаржуваних сум за рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі № 905/587/18), покладаються на апелянта.

Разом з цим, відповідачем при зверненні з первинною апеляційною скаргою (вх.378 Д/3) та при зверненні з касаційною скаргою сплачено судовий збір в розмірі відповідно 20 473,60 грн. та 27 298,10 грн. (на виконання ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій), виходячи з загальної суми позовних вимог у розмірі 909 936,65 грн., отже у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за розгляд первісної апеляційної скарги (вх.378 Д/3) та касаційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, в силу процесуального імперативу інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати відповідача на придбання бензину та харчування під час поїздки у загальній сумі 2090,70 грн., а також інші витрати в сумі 22 500 грн. (про які йдеться в клопотанні заявника) покладаються на самого відповідача в зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача. До того ж, зазначені витрати відповідача на придбання бензину, харчування під час поїздки та інші витрати не знаходяться у необхідному та достатньому зв`язку з розглядом справи за відсутністю належних відповідних доказів та не можуть вважатися судовими витратами у розумінні ст. 123 ГПК України, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі № 905/587/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2020 (повне рішення складено 06.04.2020) у справі № 905/587/18 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Рондо" (ідентифікаційний код 25113159) на користь Селянського (фермерського) господарства "Прометей" (ідентифікаційний код 24310751) 10 897,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд Східним апеляційним господарським судом первісної апеляційної скарги (вх.378 Д/3), 14 530,04 грн. витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд касаційної скарги Верховним судом.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.10.2020.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук