Рішення

від 15.09.2020 по справі 905/64/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

---

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.2020р. Справа №905/64/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця Рожанського Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька обл., м.Маріуполь, просп.Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448)

про скасування рішення та визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Тітова О.Ф. - адв.

від відповідача: не з`явився

Згідно із ст.216 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва 15.09.2020р. з 12:25 год. до 16:00 год.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Рожанський Вадим Анатолійович, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь про:

- визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/46-4499 від 23.10.2019р.;

- визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014р., що зареєстрований в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №30375388 від 03.12.2014р. згідно з яким Маріупольська міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу строком на 5 (п`ять) років земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) по бул.50 років Жовтня (нова назва бул.Меотиди), 30 в Лівобережному районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 18.11.2014р., що зареєстрований в реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №30375388 від 03.12.2014р. та викласти її у наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстрований в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №30375388 від 03.12.2014 р.

місто Маріуполь, Донецька область,

---

року

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі Орендодавець , в особі директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Паська Максима Івановича (ІПН НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , діючий на підставі розпорядження Маріупольського міського голови Про надання повноважень з вчинення правочинів від 23.01.2017 року №23р, з одного боку,

та

Фізична особа-підприємець Рожанський Вадим Анатолійович (ІПН НОМЕР_1 ), що мешкає: АДРЕСА_3 , іменований далі Орендар , з другого боку, уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстровано в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №30375388 від 03.12.2014 р., на підставі ст.33 Закону України Про оренду землі про нижченаведене:

1. Пункт 3.1 розділу 3. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ в договорі оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстровано в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №30375388 від 03.12.2014 р., викласти в наступній редакції:

3.1. Договір укладено на 5 (п`ять) років (з 30.10.2019 р. до 30.10.2024 р.) .

2. Усі інші пункти Договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстровано в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №30375388 від 03.12.2014 р., залишаються без змін.

3. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його Державну реєстрацію.

4. Зміст ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України сторонам договору відомо. Цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та Державної реєстрації.

ПІДПИСИ СТОРІН

Орендодавець Маріупольська міська рада 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, 70 код ЄДРПОУ 33852448

---

Підпис М.П.Орендар Фізична особа-підприємець Рожанський Вадим Анатолійович ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_4

---

Підпис М.П.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між сторонами існували правовідносини з оренди земельної ділянки на підставі договору від 18.11.2014р., який був укладений на п`ять років зі строком дії з 30.10.2014р. по 30.10.2019р. та зареєстрований у встановленому законом порядку 29.11.2014р.

У зв`язку із тим, що строк дії договору оренди добігав кінця, 08.08.2019р. позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки, у відповідь на що Маріупольською міською радою було прийнято рішення №7/46-4499 від 23.10.2019р. про відмову у продовженні строку оренди земельної ділянки. Вказане рішення відповідач мотивував тим, що земельна ділянка розташована в територіальній зоні змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови Ж-3, що відноситься до допустимих видів використання території, які потребують спеціальних зональних погоджень.

Виходячи з того, що після закінчення строку дії договору позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, а відповідач в порядку норм ст.33 Закону України Про оренду землі щодо цього не заперечує, Фізична особа-підприємець Рожанський Вадим Анатолійович 19.08.2020р. направив до Маріупольської міської ради проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з метою встановлення юридичного факту його продовження, яку представником органу місцевого самоврядування не підписано.

Оскільки, рішення Маріупольської міської ради про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки прийнято з порушенням встановленого ст.123 Земельного кодексу України місячного строку, а визначені у цьому рішенні підстави його прийняття не узгоджуються зі змістом орендних правовідносин сторін, що виникли з 2014 року, враховуючи невідповідність вказаного акту органу місцевого самоврядування формі, у якій в силу норм ст.33 Закону України Про оренду землі мають бути висловлені заперечення орендодавця проти продовження дії договору оренди, таке рішення, на думку позивача, підлягає скасуванню з одночасним визнанням укладеною додаткової угоди у запропонованій заявником позову редакції.

Ухвалою суду від 15.01.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/64/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві №1612/2020 від 21.02.2020р. проти задоволення позовних вимог заперечував та вказував, що, на переконання останнього, Маріупольською міською радою не порушено переважне право орендаря земельної ділянки при розгляді його звернення. Навпаки таке звернення розглянуто, внаслідок чого прийнято відповідне рішення.

В обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення міської ради відповідач посилався на положення діючого законодавства та зміст прийнятих Маріупольською міською радою рішень у сфері регулювання містобудівної діяльності.

У відповіді на відзив б/н від 28.02.2020р. позивач проти доводів відповідача заперечував та зазначав, що орендар подовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючи свої обов`язки (в тому числі, щодо внесення орендних платежів) при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії договору, внаслідок чого такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в силу норм ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі . При цьому, за твердженням заявника позову прийняте міською радою оспорюване рішення не є належною формою повідомлення в розумінні ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , внаслідок чого не може вважатись належним повідомленням позивача про свої заперечення щодо поновлення договору оренди землі. При цьому, як вказує позивач, протягом місяця після закінчення договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014р. від орендодавця будь-яких звернень щодо заперечень у поновленні цього договору не надходило.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком відповідача, до господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 19.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020р.

Представник позивача у судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 зазначеного нормативно-правового акту зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.ст.2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч.1 ст.116 вказаного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.124, ч.2 ст.126 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі ст.13 Закону України Про оренду землі визначено як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, рішенням №6/42-4906 від 30.10.2014р. Маріупольської міської ради Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бул.50 років Жовтня, 30 в Орджонікідзевському районі міста фізичній особі-підприємцю Рожанському В.А. , зокрема, вирішено поновити на 5 років строк оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га з розміром орендної плати на рівні 5% від її грошової оцінки для побудови та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) по бул.50 років Жовтня, 30 в Орджонікідзевському районі міста фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу.

На підставі вказаного рішення між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Рожанським Вадимом Анатолійовичем (орендар) підписано договір оренди земельної ділянки від 18.11.2014р., за змістом п.п.1.1, 2.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, бул.50 років Жовтня, 30 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2014 рік становить 856,11 грн за 1 кв. м. Грошова оцінка земель міста Маріуполя встановлена рішенням №5/38-6108 від 15.12.2009р. та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразку, що видається управлінням Держземагенства у м.Маріуполі (розділ Орендна плата договору б/н від 18.11.2014р.).

Згідно з п.5.1 вказаного договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування торгівельного павільйону).

За змістом п.3.1, 14.2 договору б/н від 18.11.2014р. останній укладено на 5 років (з 30.10.2014р. по 30.11.2019р.). Цей договір набуває чинності відповідно до ст.ст.3, 4, 5 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Вказаний правочин зареєстровано 29.11.2014р. за номером 7917951, про що свідчать дані витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Виходячи з того, що норми закону пов`язують набуття договором оренди землі законної сили з його державною реєстрацією, договір б/н від 18.11.2014р. набув законної сили 29.11.2014р. - у день його державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акту приймання-передачі, що є додатком до договору б/н від 18.11.2014р., відповідач передав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку за адресою: м.Маріуполь, бул.50 років Жовтня, 30 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га.

З огляду на зміст п.3.1 договору б/н від 18.11.2014р. строк його дії закінчувався 30.10.2019р. При цьому, відповідно до п.3.2 укладеного сторонами правочину після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Як встановлено, 08.08.2019р. позивач звернувся до міського голови із заявою про продовження права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Маріуполь, бул.50 років Жовтня, 30 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, площею 0,0020 га. Вказане звернення прийняте Центром надання адміністративних послуг із пакетом документів, згідно з описом, реєстраційний номер звернення 002-01.27-03838.

З наведеного вбачається, що позивачем дотримано встановлений п.3.2 договору б/н від 18.11.2014р. строк на звернення із заявою про поновлення договору оренди землі.

В той же час, 19.08.2019р. орендарем подано до виконавчого комітету Маріупольської міської ради два примірники проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014р.

23.10.2019р. Маріупольською міською радою Донецької області прийнято рішення №7/46-4499 Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі фізичній особі-підприємцю Рожанському В.А. , яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) по бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі міста Маріуполя Фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу.

В свою чергу, відповідачем порушено вимоги ст.123 Земельного кодексу України відносно строку розгляду відповідного звернення орендаря.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, Фізична особа-підприємець Рожанський Вадим Анатолійович продовжує користуватись вищенаведеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору б/н від 18.11.2014р. та належним чином виконує обов`язки орендаря за цим правочином, а відповідач заперечень проти цього в порядку норм ст.33 Закону України Про оренду землі шляхом оформлення листа-повідомлення не надав.

З огляду на таке, позивач вважає спірний договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в порядку норм ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , що як наслідок зумовлює виникнення у відповідача обов`язку укласти із позивачем відповідну додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

Одночасно, з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, що лише потребує документального оформлення вже існуючого факту продовження спірних орендних правовідносин, позивач стверджує про невмотивованість та незаконність рішення №7/46-4499 від 23.10.2019р. Маріупольської міської ради, що має наслідком його скасування.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Для оцінки правовідносин у цьому спорі суд керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Як визначено у ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч.1 ст.777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст.33 Закону України Про оренду землі , яка конкретизує порядок такої пролонгації.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Так, згідно зі ст.33 Закону України Про оренду землі (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6.). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч.8). У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (ч.9). З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (ч.10). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.11). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.12).

Отже, зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до ч.ч.1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає на підставі ч.6 наведеної статті Закону України Про оренду землі .

У першому випадку орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. В цьому разі нормою покладено на орендаря обов`язок повідомити про такий свій намір орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додати лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з обов`язковим доданням проекту додаткової угоди, а на орендодавцеві лежить обов`язок у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі, розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Із положень ст.33 вказаного Закону України (у відповідній редакції) вбачається, що законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1-5 цієї норми, від права вважати продовженим договір оренди землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення у вказаних частинах зазначеної статті дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

При цьому, з врахуванням ч.ч.6, 7, 8 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), у другому випадку укладання додаткової угоди виступає оформленням факту його поновлення у відповідності до приписів ст.640 Цивільного кодексу України та ст.125 Земельного кодексу України, без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Відмова або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Як зазначалось, звернувшись до суду із позовом, позивач обґрунтував свої вимоги приписами саме ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі .

Виходячи з того, що орендар продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору б/н від 18.11.2014р., належним чином виконує умови вказаного правочину, а відповідач заперечень проти цього в порядку норм ст.33 Закону України Про оренду землі шляхом оформлення листа-повідомлення не надав, такий договір є поновленим на новий строк на тих самих умовах, що передбачені укладеним сторонами договором. Наявність вказаних обставин зумовлює необхідність обов`язкового оформлення сторонами відповідної додаткової угоди.

Водночас, як свідчать відомості, наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинено господарську діяльність за власним рішенням, про що до реєстру 18.08.2020р. внесено запис №2002740060003020193.

Приймаючи до уваги, що на момент виникнення спірних правовідносин та, як наслідок, звернення до суду із розглядуваним позовом позивач мав статус фізичної особи-підприємця, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог в цій частині.

Отже, з огляду на те, що запропонована орендарем додаткова угода не була підписана орендодавцем у добровільному порядку, вимоги заявника про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2014р., згідно з яким Маріупольська міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу в оренду земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі міста Маріуполя, на той самий строк та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 18.11.2014р. у запропонованій позивачем редакції є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що договір оренди від 18.11.2014р. не можна вважати припиненим внаслідок прийняття міською радою рішення №7/46-4499 від 23.10.2019р. в порядку норм ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі , оскільки таке рішення ухвалено з порушенням встановлених законом строків, а також без дотримання правила про надіслання орендарю лист-повідомлення.

Разом з цим, господарський суд зауважує, що у представленій заявником додатковій угоді наявна технічна помилка, а саме: замість вірної дати та номеру державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 18.11.2014р. - 29.11.2014р. за №7917951 помилково вказано 03.12.2014р. №30375388 (індексний номер витягу, дату, час його формування ).

Відтак, у затвердженій судом редакції додаткової угоди підлягає зазначенню саме 29.11.2014р. за №7917951 як дата та номер державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 18.11.2014р. у Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення №7/46-4499 від 23.10.2019р. Маріупольської міської ради, суд виходить з такого.

В силу норм ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 Земельного кодексу України).

Як вказувалось, рішенням №7/46-4499 від 23.10.2019р. Маріупольської міської ради Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі фізичній особі-підприємцю Рожанському В.А. відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) по бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі міста Маріуполя Фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу з підстав того, що вказана земельна ділянка розташована в територіальній зоні змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови Ж-3, що відноситься до допустимих видів використання території, які потребують спеціальних зональних погоджень; згідно зауважень Лівобережної районної адміністрації міської ради від 22.08.2019р., питання поновлення строку оренди земельної ділянки необхідно розглядати відповідно до Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого рішенням №7/11-729 від 28.09.2016р. Маріупольської міської ради та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Лівобережного, Кальміуського районів м.Маріуполя, затвердженої рішенням №7/14-1101 від 23.12.2016р. Маріупольської міської ради.

Стосовно викладених у названому рішенні мотивів відмови у пролонгації спірного договору оренди земельної ділянки, суд зазначає про наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральний план затверджується і є основним юридичним документом, який затверджується в порядку, встановленому законами або іншими нормативними правовими актами. Планування територій на регіональному рівні здійснюється відповідними органами містобудування та архітектури.

Частиною 2 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.3 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В той же час, договір оренди земельної ділянки розташованої за адресою: бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі міста Маріуполя (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) був укладений між Маріупольсько міською радою та Фізичною особою-підприємцем Рожанським Вадимом Анатолійовичем 18.11.2014р. та зареєстровано 29.11.2014р. за номером 7917951 на виконання рішення №6/42-4906 від 30.10.2014р. Маріупольської міської ради Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бул.50 років Жовтня, 30 в Орджонікідзевському районі міста фізичній особі-підприємцю Рожанському В.А. .

Крім того, як було зазначено вище, п.1 вказаного вище документа органу місцевого самоврядування було вирішено поновити на 5 років строк оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га з розміром орендної плати на рівні 5% від її грошової оцінки для побудови та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) по бул.50 років Жовтня, 30 в Орджонікідзевському районі міста фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу.

Тобто, на момент прийняття Маріупольською міською радою рішення №6/42-4906 від 30.10.2014р. та укладення з позивачем відповідного договору оренди від 18.11.2014р., рішення Маріупольської міської ради №6/28-3210 від 18.06.2013р., яким затверджено План зонування міста , вже існувало і не було перешкодою для відповідача для укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки строком до 30.10.2019р. з правом пролонгації.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що, оскільки сам відповідач при укладенні договору оренди вважав, що має право продовжити термін його дії, то позивач міг на розумних підставах сподіватись на виконання цих умов, в тому числі й законно очікувати продовження терміну дії договору оренди як важливого елементу його підприємницької діяльності.

Окрім того, суд зауважує, що протягом розгляду справи відповідачем не було надано жодних документів на підтвердження розташування спірної земельної ділянки саме на території, на якій згідно з планом зонування міста не передбачено розташування споруд, зокрема, не надано затвердженого плану зонування міста Маріуполя та викопіювання з Генерального плану міста з поясненнями (пояснювальна записка плану зонування території міста, схеми планувальних обмежень у складі генерального плану міста, план земельно-господарського устрою міста, тощо), як відсутні в матеріалах справи і рішення Маріупольської міської ради №7/11-729 від 28.09.2016р. та №7/14-1101 від 23.12.2016р. про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Маріуполя.

Також, матеріали справи не містять доказів зміни меж або цільового призначення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089).

За наведених обставин, суд констатує, що позбавлення позивача права оренди на очікуваний ним термін, шляхом прийняття немотивованого та незаконного рішення, є позбавленням позивача певного майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, матеріали справи не містять і сторонами не надавалось доказів звернення орендодавця до Фізичної особи-підприємця Рожанського Вадима Анатолійовича із вимогою про звільнення земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089).

За таких обставин, спірне рішення було прийнято відповідачем з перевищенням наданих ст.12 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

У контексті зазначеного доречним є врахування практики ЄСПЛ у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000р. в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004р. в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Проте, спірне рішення відповідача встановленим критеріям не відповідає, оскільки прийнято з порушенням прав позивача, як добросовісного орендаря, без належного обґрунтування (зокрема, наявністю суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення позивача права користування земельною ділянкою) та з перевищенням наданих повноважень.

ЄСПЛ вказував, що поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття правомірні очікування тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (справа Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії ).

Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Рисовський проти України , Беєлер проти Італії Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови Москаль проти Польщі ).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справах Рисовський проти України , Лелас проти Хорватії ).

З огляду на вищенаведене, рішення №7/46-4499 від 23.10.2019р. Маріупольської міської ради Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі фізичній особі-підприємцю Рожанському В.А. , яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) по бул.Меотиди, 30 в Лівобережному районі міста Маріуполя Фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу, є неправомірним, порушує права заявника та підлягає скасуванню, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині також задовольняються судом.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 цього кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010р.).

Таким чином, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам, що впливають на розгляд справи по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці на визначену згідно з процесуальним законодавством кінцеву дату складання повного тексту рішення, підписання останнього здійснено у перший робочий день після закінчення відпустки судді.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3842 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/46-4499 від 23.10.2019р.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2014р., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2014р. за №7917951, згідно з яким Маріупольська міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Рожанському Вадиму Анатолійовичу строком на 5 (п`ять) років земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:01:006:0089) площею 0,0020 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (експлуатація та обслуговування торгівельного кіоску) по бул.50 років Жовтня (нова назва бул.Меотиди), 30 в Лівобережному районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 18.11.2014р., що зареєстрований в реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №7917951 від 29.11.2014р. та викласти її у наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстрований в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №7917951 від 29.11.2014 р..

місто Маріуполь, Донецька область,

---

року

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі Орендодавець , в особі директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Паська Максима Івановича (ІПН НОМЕР_2 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , діючий на підставі розпорядження Маріупольського міського голови Про надання повноважень з вчинення правочинів від 23.01.2017 року №23р, з одного боку,

та

Фізична особа-підприємець Рожанський Вадим Анатолійович (ІПН НОМЕР_1 ), що мешкає: АДРЕСА_3 , іменований далі Орендар , з другого боку, уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстровано в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №7917951 від 29.11.2014 р., на підставі ст.33 Закону України Про оренду землі про нижченаведене:

1. Пункт 3.1 розділу 3. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ в договорі оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстровано в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №7917951 від 29.11.2014 р., викласти в наступній редакції:

3.1. Договір укладено на 5 (п`ять) років (з 30.10.2019 р. до 30.10.2024 р.) .

2. Усі інші пункти Договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2014 р., що зареєстровано в Реєстраційній службі Маріупольського міського управління юстиції Донецької області за №7917951 від 29.11.2014 р., залишаються без змін.

3. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його Державну реєстрацію.

4. Зміст ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України сторонам договору відомо. Цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та Державної реєстрації.

ПІДПИСИ СТОРІН

Орендодавець Маріупольська міська рада 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, 70 код ЄДРПОУ 33852448

---

Підпис М.П.Орендар Фізична особа-підприємець Рожанський Вадим Анатолійович ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_4

---

Підпис М.П.

Стягнути з Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Миру, 70, код ЄДРПОУ 43080833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в сумі 3842 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 15.09.2020р.

Повний текст рішення складено 06.10.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця