Рішення

від 22.09.2020 по справі 924/516/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2020Справа № 924/516/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕЦЬКЕ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

про стягнення 10797258,60 грн.

за участі представників:

від позивача: Норочевський О.О., адвокат,

від відповідача: Грищенко І.С., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРЕЦЬКЕ" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про стягнення 7880067,72 грн. основного боргу, 2074940,38 грн. пені, 668 673,53 грн. інфляційних втрат та 173577,00 грн. 3% річних.

14.06.2019 Господарський суд Хмельницької області виніс ухвалу про передачу матеріалів справи № 924/516/19 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 924/516/19 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 відмовлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРЕЦЬКЕ" у відкритті апеляційного провадження у справі №924/516/19 та апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕЦЬКЕ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №924/516/19 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду від 25.03.2020 касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Торецьке" задоволено частково, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у справі №924/516/19 скасовано та направлено дану справу до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Торецьке".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 924/516/19 скасовано, матеріали справи повернуто для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Згідно з розпорядженням від 16.06.2020 № 05-23/574 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справи матеріали справи № 20/311 на підставі пункту 4.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів від 14.09.2015 № 17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 924/516/19 у зв`язку з відпусткою судді Ярмак О.М.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 справа № 924/516/19 передана на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 прийнято справу № 924/516/19 до свого провадження. Розгляд справи продовжено зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача за договором від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО основний борг у розмірі 1574295,10 грн., пеню в розмірі 286649,38 грн., три проценти річних у розмірі 87855,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 184192,50 грн., а також за договором від 29.08.2018 № 9 основний борг у розмірі 6305772,62 грн., пеню в розмірі 1131928,98 грн., три проценти річних у розмірі 344137,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 617965,69 грн.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на пояснення позивача відповідач посилався на те, що укладення спірних договорів поставки здійснено директором відповідача за відсутності необхідного обсягу повноважень, а відтак такі правочини в силу статті 216 ЦК України є неукладеними та не створюють юридичних наслідків. Крім того, деякі з накладних не містять підписів уповноважених осіб на отримання товару, у зв`язку з чим не підтверджують поставку та отримання товару відповідачем.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що фактичне виконання договору шляхом приймання товару та його часткової оплати свідчать про відсутність підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 14/08-18/ТО, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 3-го класу, українського походження, урожай 2018 року, насипом, на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість товару становить 5383,75 грн. за 1 м.т. без ПДВ, загальною вартістю за 600 м.т. 3876300 грн., у т.ч. ПДВ 646050 грн.

Пунктом 4.1 договору погоджено, що постачальник здійснює поставку товару в строк до 23.08.2018. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання останнім товару та документів, зазначених у пункті 4.2 цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у відповідності до графіку, погодженого з покупцем. Погодження такого графіку може відбуватися будь-яким зручним для сторін способом, пріоритетним вважається погодження з використанням засобів електронної пошти з використанням адрес, зазначених у реквізитах до даного договору.

Датою поставки товару є дата його передачі у власність покупцю згідно з пунктом 4.1 даного договору (пункт 4.3).

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата товару здійснюється покупцем за фактом завантаження автомобілів покупця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у рахунку - фактурі. Постачальник має право змінити (збільшити) ціну однієї тонни. Усі зміни і доповнення до цього договору мають бути укладені у додатковій угоді, яка є його невід`ємною частиною даного договору, та повинні бути виконані у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного договору.

Також, 29.08.2018 між сторонами укладено договір поставки № 9, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 3-го класу, українського походження, урожай 2018 року, насипом, на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість товару становить 5333,75 грн. за 1 м.т. без ПДВ, загальна вартість за 1000 м.т. складає 6400500 грн., у т.ч. ПДВ 1066750 грн.

Умови договору за пунктами 4.2, 4.3, 5.1, 9.2 мають аналогічну редакцію, що викладена в договорі від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО.

При цьому, пункт 4.1 договору передбачає лише інший строк поставки товару, а саме до 15.09.2018 включно.

Із матеріалів справи слідує, що за договором від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО позивач здійснив поставку товару на загальну суму 3724995,10 грн., з якої відповідач сплатив 2150700 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за вказаним договором становить 1574295,10 грн.

Також матеріалами справи підтверджується, що за договором від 29.08.2018 № 9 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 6305772,62 грн., що наразі відповідачем не сплачена.

Крім того, у матеріалах справи наявний гарантійний лист від 01.10.2018 № 01/10-18ГТО за підписом директора відповідача щодо зобов`язання погасити заборгованість перед позивачем за договорами поставки від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО та від 29.08.2018 № 9 на загальну суму 8280067,73 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується постачання позивачем товару за договором поставки від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО у серпні 2018 року та у вересні 2018 року за договором поставки від 29.08.2018 № 9, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними.

У той же час, щодо заперечень відповідача з приводу відсутності на накладних від 23.08.2018 № 167 та від 13.09.2018 № 179 підписів уповноваженої особи на отримання товару, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час оформлення спірних накладних) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до вимог вищевказаного Закону спірні видаткові накладні містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; засвідчені відтиском печаток сторін.

Доказів загублення печатки відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибуття з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, матеріали справи не містять.

Таким чином, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для невизнання факту здійснення господарської операції за такими накладними.

Щодо викладених у відзиві та запереченнях відповідача мотивів недійсності та неукладеності договорів поставки внаслідок їх вчинення директором відповідача за відсутності необхідного обсягу повноважень, суд зауважує, що доказів визнання вказаних договорів недійсними у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

При цьому, положеннями статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, що відповідачем у даній справі не спростовано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в загальному розмірі 7880067,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 286649,38 грн. за договором від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО та в розмірі 1131928,98 грн. за договором від 29.08.2018 № 9.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пунктів 6.1 договорів поставки від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО та від 29.08.2018 № 9у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених пунктом 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний банківський день прострочення платежу.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за договором від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в повному обсязі в розмірі 286649,38 грн.

Водночас, при розрахунку пені за договором від 29.08.2018 № 9 позивачем не враховано, що остання поставка товару за вказаним договором мала місце 14.09.2018, а відтак, у разі нарахування позивачем пені на загальну суму боргу за вказаним договором, прострочення з оплати відповідачем товару за ним виникає з 15.09.2018 року. Даний строк узгоджується з вимогами частини 1 статті 692 ЦК України та положень статті 253 ЦК України.

Таким чином, за арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1082174,24 грн., нарахована за договором від 29.08.2018 № 9.

Отже, загальний розмір нарахованої пені за обома договорами становить 1368823,62 грн.

Крім того, позивач нарахував на суму боргу за договором від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО 87855,81 грн. трьох процентів річних та 184192,50 грн. інфляційних втрат, а також три проценти річних у розмірі 344137,92 грн. та інфляційні втрати в розмірі 617965,69 грн. на суму боргу за договором від 29.08.2018 № 9.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок вказаних компенсаційних санкцій, з урахуванням встановленої судом дати початку прострочення сплати всієї суми боргу за договором від 29.08.2018 № 9, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню за договором від 17.08.2018 № 14/08-18/ТО 87793,56 грн. трьох процентів річних та 184192,50 грн. інфляційних втрат, та за договором від 29.08.2018 № 9 три проценти річних у розмірі 340251,16 грн. та 617965,69 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на наявність у матеріалах справи доказів надання адвокатом Норочевським О.О. професійної правничої допомоги позивачу на суму 15000 грн. на підставі договору від 09.04.2020 № 190 з додатком № 1, а також сплати позивачем адвокату вищевказаної суми, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої суми на професійну правничу допомогу. При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення таких витрат на підставі частини 6 статті 126 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача в розмірі 14557,99 грн.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕЦЬКЕ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (01032, м. Київ, пров. А. Горської, 5; ідентифікаційний код 40794076) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕЦЬКЕ" (85050, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Торецьке, вул. О. Довженка, 79; ідентифікаційний код 30770284) 7880067 (сім мільйонів вісімсот вісімдесят тисяч шістдесят сім) грн. 72 коп. основного боргу, 428044 (чотириста двадцять вісім тисяч сорок чотири) грн. 72 коп. трьох процентів річних, 802158 (вісімсот дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1368823 (один мільйон триста шістдесят вісім вісімсот двадцять три) грн. 62 коп. пені, 157186 (сто п`ятдесят сім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 41 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 14557 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 99 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 06.10.2020 року.

Суддя К.В. Полякова