Рішення від 11.09.2020 по справі 911/1492/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1492/20

За позовомАкціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) До Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., м. Переяслав- Хмельницький, вул. І.Мазепи, 33) Про стягнення 1208793,29 грн Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Булавіна Є.С.

Представники:

Від позивача Поліщук В.О., адвокат Від відповідача Рева І.Л., представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом №14/4-3140-20 від 12.05.2020 про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав- Хмельницьктепломережа» (далі - відповідач) 1208793,29 грн, з яких 456536,67 грн пені, 272412,86 грн 3% річних та 479843,76 грн інфляційних втрат за час прострочення розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, за якими оплату за поставлений природний газ відповідно до договору №2140-1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 18.09.2017 відповідач здійснив несвоєчасно, тобто не виконав свого обов`язку у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2020 №911/1492/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.06.2020, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.

17.06.2020 відповідач надав до Господарського суду Київської області відзив на позовну заяву (вхідний № суду 12013/20), в якому просить суд позовні вимоги залишити без задоволення у зв`язку з тим, що оплата за поставлений газ здійснювалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» , постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» , цільової програми підтримки підприємств спільної власності територіальних громад області і запобігання їх банкрутству на 2016-2018 роки та за рахунок власних коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Відповідач вважає, що ситуація з погашенням заборгованості склалася не з його вини, а обумовлена визначеними законодавством процедурами та умовами оплати газу, оскільки відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюються за спеціальною процедурою, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів та полягає у автоматичному їх перерахуванні зі спеціальних рахунків на рахунки позивача, а відтак в діях відповідача відсутня вина в несвоєчасному проведенні розрахунків за отриманий природний газ, у зв`язку з чим позивач не має законних підстав для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленого природного газу. Також, відповідач зазначає про те, що він є не кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам.

17.06.2020, 01.07.2020 та 22.07.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у підготовчому засіданні на 01.07.2020, 22.07.2020 та 27.07.200 відповідно.

27.07.2020 до Господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення відповідача з посиланням на те, що відповідачем було відкрито рахунки із спеціальним режимом використання, відповідно з якого відбувалося проведення розрахунків з позивачем, а саме відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217. Таким чином, підписавши договір №2140/1718-ТЕ-17 від 18.09.2017, позивач надав згоду на розподіл коштів при розрахунках за природний газ згідно з алгоритмом, передбаченим вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

27.07.2020 Господарським судом Київської області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2020.

05.08.2020 Господарським судом Київської області без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні на 11.09.2020.

08.09.2020 до Господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення позивача №39/5-1612-20 від 04.09.2020, відповідно до яких позивач зазначає, що не погоджується з доводам відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, у зв`язку з їх безпідставності та не відповідністю фактичним обставинам справи.

11.09.2020 у судовому засіданні після з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і проведення судових дебатів судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.209 №226 перейменоване в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , позивач, в якості постачальника, та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» , відповідач, в якості споживача укладено договір №2140/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п.1.4 договору).

Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 4000,0 тис.куб. метрів (чотири мільйона куб. метрів), в тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у жовтні - 315 тис.куб.м, у листопаді - 600 тис.куб.м, у грудні - 825 тис.куб.м, загалом за IV квартал 2017 - 1740,0 тис.куб.м. За січень - 875,0 тис.куб.м, за лютий - 755,0 тис.куб.м, за березень - 630,0 тис.куб.м, загалом за І квартал 2018 - 2260,0 тис. куб.м.

Додатковою угодою №2 до договору постачання природного газу від 06.04.2018 в п.2.1 договору сторонами додано абзац у наступній редакції: Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 250,0 тис.куб.м (двісті п`ятдесят тисяч куб.м), у тому числі по місяцях (тис.куб.м): у квітні - 250,0 тис.куб.м, всього 250,0 тис.куб.м» .

Відповідно до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Положеннями п.3.7 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п.3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

У п.4.1 договору вказано, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Положеннями п. 5.1 договору врегульовано, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно з п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн 40 коп).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 договору).

Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу від 11.01.2018 абз.3 п.6.1 розділу 6 Порядок та умови проведення розрахунків договору викладено у наступній редакції: Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населення згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з п.6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Положеннями п.6.3 договору врегульовано між сторонами, що оплата за природній газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 поширювалася дія статті 19-1Закону України «Про теплопостачання» ; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахувати за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку,- у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу - відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Згідно з п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу від 11.01.2018 п.8.2 та п.8.3 розділу 8 Відповідальність сторін договору викладено у наступних редакціях:

п.8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256; 8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п. 11.3 договору, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору; 2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору; 3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить зміни до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; 4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу від 11.01.2018 підпункт 4 п.11.3 розділу 11 Інші умови договору викладено у наступній редакції: 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будьякі документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Строк дії договору встановлено у розділі 12, де вказується, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (в редакції додаткової угоди №2 від 06.04.2018 до договору постачання природного газу від 18.09.2017 №2140/1718-ТЕ-17).

Додаткова угода №1 до договору постачання природного газу від 11.01.2018 набуває чинності з дати її підписання сторонами та діє з 01.01.2018 (п.6 додаткової угоди №1).

Додаткова угода №2 до договору постачання природного газу від 06.04.2018 набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018 (п.4 додаткової угоди №2).

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2017 по березень 2018 передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 19943093,08 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 1166450,38 грн, від 30.11.2017 на суму 2987320,39 грн, від 31.12.2017 на суму 3479454,64 грн, від 31.01.2018 на суму 4470288,07 грн, від 28.02.2018 на суму 3819474,12 грн, від 31.03.2018 на суму 4020105,48 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Станом на час звернення позивача до суду у відповідача відсутня основна заборгованість за переданий природний газ за вказаним договором у спірному періоді, що підтверджується наданими позивачем сальдовими відомостями по відповідачу за період з 01.09.2017 по 29.02.2020, випискою по операціям за період з 01.09.2017 по 29.02.2020 та охоплює спірний період з жовтня 2017 по березень 2018, банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до банківських виписок з рахунку позивача, доданих до позовної заяви, оплата за переданий природний газ здійснювалась відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів з призначенням платежу: «Постанова КМУ №20 від 11.01.2005» , СПР №4093 від23.11.2017, №4472 від 19.12.2017; «Постанова КМУ №256 від 04.03.2002» , за природний газ згідно договору №2140/1718-ТЕ-17 від 18.09.2017» .

Позивач зазначає, що оплату за поставлений природний газ по вище переліченим актам приймання-передачі природного газу відповідач здійснював несвоєчасно, свої зобов`язання у строк, визначений договором №2140/1718-ТЕ-17 від 18.09.2017, не виконав, чим порушив умови п. 6.1 договору, тому просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 456536,67 грн за загальний період прострочки з 26.12.2017 по 25.10.2018, 3% річних в розмірі 272412,86 грн за загальний період прострочки з 26.12.2017 по 16.10.2019 та інфляційні втрати в розмірі 479843,76 грн за загальний період прострочки з 01.02.2018 по 30.09.2019.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч.4 ст.231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно з положеннями ч.1-3 ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз» .

Змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз» , а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Згідно з абз.3 п.7 Порядку розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають: «Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20» .

Аналогічні положення викладено у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, згідно з п.4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Тобто, сторони, укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбаченій у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/19 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18.

23.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4093 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 1150000,00 грн.

19.12.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі - Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (далі - Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4472 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 3000000,00 грн.

Предметом вказаних спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» .

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 23.11.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 1150000,00 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» ; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 1150000,00 грн із записом у графі «призначення платежу» : «за жовтень місяць 2017 року «П» 1038300,00 грн; за жовтень місяць 2017 року «С 111700,00 грн. «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» ; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 1150000,00 грн із записом у графі «призначення платежу» : «за жовтень місяць 2017 року «П» 1038300,00 грн» ; за жовтень місяць 2017 року «С» 111700,00 грн «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» ; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 1150000,00 грн, у тому числі ПДВ 191666,67 грн за природний газ за жовтень 2017 року згідно з договором від 18.09.2017 №2140/1718-ТЕ-17 із записом у графі «призначення платежу» : «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний наз за жовтень 2017 року,договір від 18.09.2017 №2140/1718-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 191666,67 грн» ; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 1150000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з розділом 2 спільного протокольного рішення від 19.12.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 3000000,00 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» ; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 3000000,00грн із записом у графі «призначення платежу» : «за листопад місяць 2017 року «П» 0 грн; за листопад «С» 3000000,00 грн. «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» ; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 3000000,00 грн із записом у графі «призначення платежу» : «за листопад місяць 2017 року «С» 3000000,00 грн» Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» ; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 3000000,00 грн, у тому числі ПДВ 500000,00 грн за природний газ за листопад 2017 року згідно з договором від 18.09.2017 №2140/1718-ТЕ-17 із записом у графі «призначення платежу» : «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за листопад 2017 року, договір від 18.09.2017 №2140/1718-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 500000,00 грн» ; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 3000000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

В розділі 3 вказаних вище спільних протокольних рішень зазначено, що з метою реалізації цих спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики вугільної промисловості України, Міністерстві фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання-до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Згідно з п.4 зазначених спільних протокольних рішень сторони, що підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і не виконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Пунктом п.5.2 зазначених спільних протокольних рішень визначено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, оплата вартості отриманого природного газу в сумі 4150000,00 грн була проведена на підставі підписаних спільних протокольних рішень у повному обсязі.

Крім того, з позивачем були проведені розрахунки в сумі 9837651,47 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 за природний газ, поставлений за договором.

Порядок №20 від 11.01.2005 перестав діяти з 01.01.2018, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №951 від 08.11.2017, та у зв`язку з чим внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів від 04.03.2002 №256 Порядок визначає відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України, зокрема, механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Відповідно до п.8.1 Порядку, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев`ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ).

Відповідно до ч.23 п.8-1 Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок (ч.3 п.8-1 Порядку).

Згідно з ч.25 п.8-1 Порядку, казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України №256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в договорі.

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов та фактично встановлюють інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в договорі.

Встановлені вище обставини, що стосуються порядку розрахунків, свідчать про те, що відповідач, не міг, в силу норм діючого законодавства, у тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №926/19/19, від 15.04.2020 у справі №909/256/18.

Отже, підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання здійснення розрахунків за спільними протокольними рішеннями та вказаними вище постановами Кабінету Міністрів України, а була сплачена несвоєчасно відповідачем за рахунок власних грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що оплата переданого природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків, встановлених договором.

Судом встановлено, що загальна сума грошових коштів, перерахованих відповідачем позивачу на виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 у спірному періоді складає 13987651,47 грн.

При здійсненні розрахунку пені позивачем враховано положення укладеного між сторонами договору та додаткових угод, в яких сторони домовились про те, що нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що позивачем було здійснено оплату вартості поставленого природного газу й за рахунок власних коштів на загальну суму 5955441,61 грн.

Таким чином, пеня у розмірі 456536,67 грн нарахована позивачем на підставі п.8.2 договору за невиконаними у строк зобов`язаннями в загальній сумі 5955441,61 грн (сума оплат вартості поставленого природного газу, здійснена відповідачем за рахунок власних коштів) за загальний період прострочки з 26.12.2017 по 25.10.2018 (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Здійснений перерахунок пені, суд приходить до висновку, що така розрахована позивачем вірно.

Позивач, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи дати виникнення зобов`язань по оплаті газу, дати і суми часткових проплат, за прострочення виконання грошового зобов`язання в загальній сумі 19943093,08 грн нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 272412,86 грн за загальний період прострочення з 26.12.2017 по 25.10.2018 та втрати від інфляції в розмірі 479843,76 грн за загальний період прострочення з 01.02.2018 по 30.09.2018 (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Тобто, позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати з посиланням на п.8.3 договору, в тому числі на суму оплат здійснені споживачем відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, в загальному розмірі 752256,62 грн, з чим суд не може погодитись, враховуючи викладену вище позицію щодо визначення строків та порядку виконаних грошових зобов`язань сторонами договору, в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету.

При задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд бере до уваги суми несвоєчасно сплаченого основного боргу, оплати яких здійснені власними коштами відповідача.

Згідно з розрахунком, зробленим судом з врахуванням суми заборгованості, яка була оплачена відповідачем за рахунок власних грошових коштів, та періоду нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 177955,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 462792,91 грн. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 94457,70 грн та інфляційних втрат в розмірі 17050,85 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Щодо посилань відповідача в своїх запереченнях на Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, суд зазначає, що вказаним Порядком визначається механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, однак не встановлено інших строків та порядку здійснення розрахунків між сторонами договору на відміну від постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, а відтак не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання взятих грошових зобов`язань.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати у справі №911/1492/20 покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16459,27 грн.

Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав - Хмельницьктепломережа» про стягнення 1208793,29 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 456536 (чотириста п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн 67 коп пені, 177955 (сто сімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 16 коп 3% річних, 462792 (чотириста шістдесят дві тисячі сімсот дев`яносто дві) грн 91 коп інфляційних втрат та 16459 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 27 коп судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав - Хмельницьктепломережа» про стягнення 94457,70 грн 3% річних та 17050,85 грн інфляційних втрат.

Позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач - Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. І.Мазепи, 33, ідентифікаційний код 20598264).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.10.2020.

Суддя О.О. Третьякова