Рішення

від 30.09.2020 по справі 160/9060/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Справа № 160/9060/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Шелгунової І.А.

за участю:

представника позивача - Зарубіна Є.М.

представника відповідача - Малишевої А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло спірне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464, відповідно до якого їй було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 536 831,81 грн. за 2020 рік. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що суперечить нормам чинного законодавства, а відтак протиправним, оскільки вона не є ні власником, ні законним землекористувачем земельної ділянки - об`єкта нарахування відповідачем земельного податку. Відповідачем не надано жодного документу, з даними державного земельного кадастру, на підтвердження володіння або користування позивачем земельною ділянкою - об`єктом нарахування податку, що є визначеною законом підставою для такого нарахування. Відповідачем не надано жодного документу з відомостями про місце розташування, класифікацію, оцінку, кількісну та якісну характеристики земельної ділянки - об`єкта нарахування податку, що унеможливлює здійснення розрахунку податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року відкрито провадження по даній справі та призначено її до розгляду у підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав, та з урахуванням відповіді на відзив. Представник позивача також зазначив, що податкове повідомлення-рішення №131376-5240-0464 було прийнято відповідачем 30.06.2020 року, а тільки 17.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровської міської ради щодо передачі їй в користування на умовах спільної оренди земельну ділянку площею 3,1364 га (кадастровий номер 1210100000:04:228:0038).

Відповідач у відзиві на позов та у запереченнях, а його представник в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнали та зазначили, що користування певною будівлею неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань зі плати за землю у власника будівлі виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. З наведеного слідує, що з часу коли ОСОБА_1 набула у власність об`єкти нерухомості: виробниче приміщення складу №4 в літ.А-1 загальною площею 4067,1 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .; будівлі та споруди загальною площею 114,3 кв.м., частка власності 193/1000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В силу положень частин 1, 2 ст.120 ЗК України у поєднанні з положеннями ст.377 ЦК України у позивача виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Таким чином, відповідно до вимог ПК України, земельна ділянка під об`єктами нерухомості, яка є у користуванні позивача є об`єктом оподаткування в 2020 році, а вона, як користувач земельної ділянки, є платником земельного податку. Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області є цілком законним та вірним, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 зареєстровано об`єкти нерухомості:

- виробниче приміщення складу №4 в літ.А-1 загальною площею 4067,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 14.10.2020 р., реєстр № 2128;

- будівлі та споруди загальною площею 114,3 кв.м., частка власності 193/1000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 14.10.2020 р., реєстр №2127.

Вищезазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці загальною площею 31364 кв.м. (частка площі, яку вважає відповідач є у користуванні позивача - 6054 кв.м.), кадастровий номер 1210100000:04:228:0038, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, позивачу винесено податкове повідомлення-рішення з земельного податку від 30.06.2020 р. №131376-5240-0464 за платежем земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 536 831,81 грн. за 2020 рік.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 30.06.2020 року №131376-5240-0464, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII Податок на майно Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В силу п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з статтями 269, 270 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п.286.5 ст.285 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.287.5 ст.287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п.289.2 ст.289 ПК України).

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Підпунктом 14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України Про державний земельний кадастр відомості з державного земельного кадастру надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з п.284.1 ст.284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - ЗК України).

Відповідно до положень ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Згідно з ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК України). Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Таким чином особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Саме такий висновок викладено в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такій особі не оформлено (наказ Міністерства фінансів України №602 від 06.07.2018 р.).

Відповідно до п.53.1 ст.53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована .

Щодо посилання відповідача на рішення Дніпропетровської міської ради від 27.11.2019 року №6/50 Про внесення змін до рішення міської 06.12.2017 року №13/27 , в контексті визначення обов`язку сплати земельного податку при умові не оформленого, у встановленому законом порядку, права власності або користування земельною ділянкою є недоречним, адже відповідно до ст.ст.1, 5 ПК України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, їх адміністрування, регулює не інакше як Податковий кодекс України, а у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПК України.

Крім того, ні станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ні станом на теперішній час, ні станом на момент придбання позивачем у власність (14.10.2010 р.) будівель та споруд за адресою: м.Дніпро, вул.Кринична, 30, право власності або користування на земельну ділянку фактично розташовану під межами належної позивачу частини будівлі, не належало жодній особі.

Відповідачем не надано документу, з даними державного земельного кадастру, на підтвердження володіння або користування позивачем земельною ділянкою - об`єктом нарахування податку, що є визначеною законом підставою для такого нарахування.

Відповідачем також не надано документу з відомостями про місце розташування, класифікацію, оцінку, кількісну та якісну характеристики земельної ділянки - об`єкта нарахування податку, що унеможливлює здійснення розрахунку податку.

З пояснень представника відповідача, було встановлено, що в супереч встановлених законом підстав, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало розуміння відповідача про фактичне користування позивачем земельною ділянкою - об`єктом нарахування податку. При цьому, для здійснення розрахунку податку відповідачем було використано відомості (місце розташування, класифікацію, оцінку, кількісну та якісну характеристики) суміжної (сусідньої) земельної ділянки. Визначення відповідачем площі земельної ділянки - об`єкта нарахування податку, здійснено шляхом її ототожнення з площею об`єкта нерухомості, без врахування поверховості об`єкта нерухомості.

Так, аргументом відповідача є твердження, що під час визначення податкового зобов`язання позивача ним було використано інформацію від компетентного органу державної влади, а саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому контролюючий орган вірно визначив грошове зобов`язання на підставі чинного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з п.271.2 ст.271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З наведеного випливає, що нормативна грошова оцінка для визначення плати за землю за 2020 рік мала бути затверджена та оприлюднена не пізніше 15 липня 2019 року.

З цієї ж норми випливає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1522/0/197-18 від 26.12.2018 р. станом на 22.12.2018 року може застосовуватись лише для визначення податкового зобов`язання за 2019 рік (а не за 2020 рік, як зроблено відповідачем).

У справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 5 368,32 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року №131376-5240-0464, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольска, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 5 368,32 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 08.10.2020 року.

Суддя К.С. Кучма