Ухвала

від 08.10.2020 по справі 420/301/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

08 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/301/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Коваля М.П.,

судді - Єщенка О.В,

судді - Домусчі С.Д..,

розглянувши питання про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по справі за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибмаркет плюс» про стягнення з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Рибмаркет плюс» кошти за податковим боргом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1614144,20 грн. та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибмаркет плюс» до ГУ ДФС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0022711202 від 06.10.2016 року та вимоги ГУ ДФС в Одеській області від 07.03.2017 року №3147-17,-

В С Т А Н О В И В:

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа разом з апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по справі за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибмаркет плюс» про стягнення з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Рибмаркет плюс» кошти за податковим боргом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1614144,20 грн. та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибмаркет плюс» до ГУ ДФС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0022711202 від 06.10.2016 року та вимоги ГУ ДФС в Одеській області від 07.03.2017 року №3147-17.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2020 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: доказів сплати судового збору у розмірі 60511,50 грн., а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення.

05 серпня 2020 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло платіжне доручення на суму 60511,50 грн., чим було частково усунуто недоліки апеляційної скарги.

Разом з тим, представником Головного управління ДПС в Одеській області в обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження зазначено наступне.

Представник апелянта вказує, що станом на вересень 2019 року до Головного управління ДФС в Одеській області відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2002 року № 228 Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ було доведено розпис асигнувань Державного бюджету, що не дозволяв забезпечити сплату належної суми судового збору. В зв`язку із цим, скаржник не мав права (можливості) на взяття бюджетних зобов`язань у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги, згідно вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України та Закону України Про судовий збір . Враховуючи положення ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, згідно із якими, зокрема, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, на думку заявника, є підстави вважати, що причини, у зв`язку із якими скаржник був позбавлений можливості своєчасно додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, є поважними. Водночас, лише на даний час Головне управління ДПС в Одеській області, як правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області сплатило належну суму судового збору з метою оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року по даній справі.

Розглянувши клопотання представника апелянта, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області була подана апеляційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по справі №420/301/19 через суд першої інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: доказів сплати судового збору у розмірі 60511,50 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року задоволено клопотання Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та з метою забезпечення реалізації права апелянта на доступ до правосуддя продовжено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на десять днів з дня отримання зазначеної ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 60511,50 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року повернуто апелянту у зв`язку з неусуненням недоліків поданої апеляційної скарги.

27.05.2020 року Головне управління ДПС в Одеській області, як правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області повторно направило апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно висновків Верховного Суду у межах справи № 826/9136/17, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи відповідача щодо неналежного фінансування податкового органу з боку державного бюджету, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).

Таким чином, доводи представника апелянта не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року .

Крім того, колегія суддів враховує, що апелянт скористався своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення, при цьому доводи такого клопотання фактично дублюють підстави пропуску строку, які ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2020 року були визнані неповажними.

У справі Пономарьов проти України (рішення від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених КАС України, зокрема ст. ст.286 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до положень ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, оскільки наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 296, 298, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по справі за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибмаркет плюс» про стягнення з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Рибмаркет плюс» кошти за податковим боргом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1614144,20 грн. та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибмаркет плюс» до ГУ ДФС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0022711202 від 06.10.2016 року та вимоги ГУ ДФС в Одеській області від 07.03.2017 року №3147-17.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: С.Д. Домусчі