Постанова

від 01.10.2020 по справі 757/48981/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/12814/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/48981/18-ц

01 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Бортницької В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

03 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Дніпровського районного суду від 13.05.2003 року у справі № 2-113/2003 його позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд - 6" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. За вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до Державної виконавчої служби в Печерському районі м. Києві.

Разом з тим, зазначене судове рішення не виконується, жодних грошових коштів в межах виконавчого провадження він не одержував.

Звертав увагу на те, що ухвалена низка судових рішень, якими встановлена бездіяльність виконавчої служби при виконанні рішення Дніпровського районного суду від 13.05.2003 року .

Враховуючи наведене просив суд:

визнати злочинну бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по виконанню (невиконанню) виконавчого провадження ВП № 31130100 - неправомірною;

стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 183 838,56 грн., яка виникла з причин невиконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві дубліката виконавчого листа виданого 12.11.2011 року за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року у справі № 2-113/2003 за період з 14.05.2003 року по 31.05.2018 року, з щомісячних стягнень, з боржника ПрАТ "Трест Київміськбуд" по виконавчому провадженню ВП № 31130100.

Назва Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві була змінена на Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішення суду першої інстанції, 05 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначив, що він 17 років не отримує коштів від виконавчої служби в межах виконавчого провадження ВП №31130100 та йому не відомо чи відбувається стягнення з боржника ПрАТ "Трест Київміськбуд" за виконавчим листом № 2-113/2003. При цьому, бездіяльність виконавчої служби під час виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Дніпровського районного суду від 13.05.2003 року у справі № 2-113/2003, встановлена судовими рішеннями.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано зазначені вище обставини та безпідставно відмовлено в задоволенні його позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по виконанню (невиконанню) виконавчого провадження ВП № 31130100 та відшкодування завданої йому вказаною бездіяльністю майнової шкоди в сумі 183 838,56 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку. В апеляційній скарзі просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання також не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року по справі №2-113/2003 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ трест Київміськбуд-6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди стягнуто з ВАТ трест Київміськбуд-6 на користь ОСОБА_1 вартість кімнатної крісло-коляски мод. М-201 - 1200,00 грн.; вартість дорожньої крісло-коляски мод.215 - 7200,00 грн.; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки - 4260,00 грн.; 14990,00 грн. на придбання транспортного засобу автомобіля Таврія з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 42,31 грн.; 26,60 грн. на звичайний догляд; 118,00 грн. на сторонній догляд; 8,90 грн. на побутову допомогу; 22,80 грн. доповнення до додаткового харчування; 89,29 грн. витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля. В частині стягнення коштів по сплаті компенсації по санаторно-курортним путівкам за 1999-2000 роки: за 1999 рік в сумі 2010,00 грн., за 2000 рік в сумі 2250,00 грн. допущено негайне виконання. Також рішенням суду з ВАТ "Трест "Київміськбуд-6" на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Рішення суду набрало законної сили 14 червня 2003 року.

На виконання вказаного рішення суду 17 червня 2003 року видано виконавчий лист № 2-113/2003 про стягнення з тресту "Київміськбуд-6" на користь ОСОБА_2 : суму вартості кімнатного крісла-коляски мод.М-201 -1200,00грн.; вартості дорожнього крісла-коляски мод.215 -7200,00 грн.; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки -4260,00 грн. ; 14990,00 грн. - на придбання транспортного засобу автомобіля "Таврія" з ручним керуванням; щомісячних виплат по компенсації за постільну білизну в сумі 42 грн. 31 коп., 26 грн. 60 коп. на звичайний догляд, 118,00 грн. на сторонній догляд, 8 грн. 90 коп. побутову допомогу, 22 грн. 80 коп. на додаткове харчування, 89 грн. 29 коп. витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2007 року у справі №2-478/07 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби в Печерському районі м. Києва, Головного Управління Державного Казначейства України в м. Києві, Державного Казначейства України про невиконання рішення суду та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Визнано дії ДВС у Печерському районі м. Києва по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ трест "Київміськбуд-6" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Стягнуто з держави в особі Головного Управління Державного Казначейства України в м. Києві на користь ОСОБА_1 у відшкодування заборгованості по невиплаті щомісячних коштів згідно виконавчого листа від 17.06.2003 року в сумі 3951 грн. 45 коп. Стягнуто з держави в особі Управління Державного Казначейства України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21.05.2008 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2007 року в частині відшкодування заборгованості по невиплаті щомісячних коштів згідно виконавчого листа від 17.06.2003 року в сумі 3951 грн. 45 коп. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позову до держави Україна в особі Головного Управління Державного Казначейства України в м. Києві про відшкодування заборгованості по невиплаті щомісячних виплат по компенсації згідно виконавчого листа № 2-113 Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2003 року в сумі 3951 грн. 45 коп. з урахуванням індексації та компенсації. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 05 листопада 2008 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2007 року в частині відшкодування моральної шкоди та рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року залишені без змін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2011 року подання державного виконавця задоволено та видано дублікат виконавчого листа № 2-113/03 про стягнення з тресту "Київміськбуд-6" на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

10.02.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 31130100 з виконання виконавчого листа № 2-113, виданого 12.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.

12.03.2012 року постановою державного виконавця зупинено виконавче провадження ВП № 31130100 у зв`язку із направленням подання до Дніпровського районного суду м.Києва про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні.

22.05.2012 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2011 року, якою позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо неналежного виконання виконавчого листа, виданого 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 2-113/2003 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариств "Трест Київміськбуд-6" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в частині стягнення з боржника щомісячних виплат. Зобов`язано Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві здійснити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 2-113/2003 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-6" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в частині стягнення з боржника щомісячних виплат у спосіб та в межах строку, визначеного законом. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправними дії ДВС у Печерському районі м. Києва щодо неналежного надіслання стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2012 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-113 від 12.12.2011 року та неналежного проведення виконавчих дії з виконання виконавчого листа № 2-113 від 12.12.2011 року по виконавчому провадження ВП № 31130100. Стягнуто з держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

26.02.2013 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві було поновлено виконавче провадження № 31130100.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 року змінено, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 липня 2016 року, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-6", Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в частині вимог щодо визнання бездіяльності ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві неправомірною з причини тривалого невиконання виконавчого листа, виданого 17.06.2003 року по справі № 2-113-2003 року, тримісячної затримки відкриття виконавчого провадження по дублікату виконавчого листа від 12.12.2011 року та надання строку боржнику для самостійного виконання дубліката виконавчого листа від 12.12.2011 року - залишено без розгляду. В іншій частині скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо тривалого невиконання дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва (ВП № 31130100) - неправомірною. В іншій частині скарги - відмовлено.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року у справі №757/21129/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління у м. Києві (Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за участі третьої особи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування моральної шкоди та збитків - задоволено частково. Ухвалено відшкодувати за рахунок Державного бюджету України ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що 31.03.2015 року виконавче провадження № 31130100, відкрите за виконавчим листом № 2-113, виданим Дніпровським районним судом м.Києва на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13.05.2003 року, було закінчено у зв`язку із заміною боржника, місцезнаходження якого не відноситься до території Печерського району м. Києва.

20.07.2015 року вказане виконавче провадження було відновлено та 30.07.2015 року було скасовано постанову про заміну боржника, у зв`язку із скасуванням Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.08.2013 ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2015 та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

30.07.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2013 року.

30.05.2016 року постановою державного виконавця ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві було закінчено виконавче провадження № 31130100 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві знаходиться в іншому районі м. Києва, у зв`язку з чим виконавчий документ підлягає направленню до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року по справі №755/23428/13-ц подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коваля Віталія Васильовича про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: Відкрите акціонерне товариство Трест "Київміськбуд-6", ОСОБА_1 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві - залишено без задоволення.

Вказана ухвала мотивована тим, що із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ПрАТ "Трест Київміськбуд-6" (код ЄДРПОУ 04012885) на даний час продовжує здійснювати господарську діяльність та не перебуває в процесі припинення, не ліквідовано, не визнано банкрутом. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, створене відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та не є правонаступником діючих підприємств за виконанням зобов`язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров`ю працівника, у разі настання страхового випадку.

Також з матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою, в якій просив: скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 12.03.2012 року; скасувати постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 30.07.2015 року; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 року; стягнути з боржника ПрАТ Трест Київміськбуд-6 на його користь щомісячно кошти, згідно дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року по справі №2-113 2003 року.

Листом Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22 травня 2018 року №52162509/20 повідомлено стягувача ОСОБА_1 про хід виконавчого провадження, вказано, що станом на 21.05.2018 року з Тресту Київміськбуд-6 на користь ОСОБА_1 стягнуто 6237,98 грн. та зазначено, що подальше виконання виконавчого листа буде здійснюватися згідно Закону України Про виконавче провадження

20 червня 2018 року та 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявами, в яких просив стягнути проіндексовану заборгованість із щомісячних виплат по ВП №31130100 з боржника ПрАТ Трест Київміськбуд-6 згідно дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва 13.05.2003 року по справі №2-113 2003 в розмірі 183 838,56 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року по справі №2-113/2003 не виконується, жодних грошових коштів на виконання вказаного рішення суду в межах виконавчого провадження він не одержував. Посилаючись на судові рішення, якими встановлена бездіяльність виконавчої служби при виконанні рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року, просив суд: визнати злочинну бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві по виконанню (невиконанню) виконавчого провадження ВП № 31130100 - неправомірною; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 183 838,56 грн., яка виникла з причин невиконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві дубліката виконавчого листа, виданого 12.11.2011 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року у справі № 2-113/2003 за період з 14.05.2003 року по 31.05.2018 року, з щомісячних стягнень з боржника ПрАТ "Трест Київміськбуд" по виконавчому провадженню ВП № 31130100.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачу майновою шкодою, оскільки невиплачені позивачу кошти на підставі судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, оскільки наслідком такого стягнення буде подвійне стягнення коштів. Таким чином, факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, та завданою майновою шкодою. Доказами, що містяться у справі наявність такого зв`язку не підтверджена.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування майнової шкоди зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статі 1166 Цивільного кодексу України , відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у відповідності до вимог статті 1174 ЦК України, для відшкодування шкоди особі з вказаних правових підстав, обов`язковою умовою є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про виконавче провадження .

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України "Про виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421.

Отже, належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

При цьому, шкода також є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як на підставу для відшкодування відповідачем майнової шкоди в сумі 183838,56 грн., ОСОБА_1 посилався на те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року по справі №2-113/2003 на даний час залишається невиконаним, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача проіндексовану заборгованість із щомісячних виплат по виконавчому провадженні № 31130100 за період з 14.05.2003 року по 31.05.2018 року в сумі 183838,56 грн.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачу майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачу кошти на підставі судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого стягнення буде подвійне стягнення коштів.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, та завданою майновою шкодою. Доказами, що містяться у справі наявність такого зв`язку не підтверджена.

Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною в постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17, від 12 березня 2020 року по справі № 757/74887/17-ц та від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17.

Також в постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 613/814/16-ц зроблено висновок про те, що сам факт тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду проіндексованої суми. Сума нестягнутого у порядку виконавчого провадження боргу, не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться лише до їх переоцінки.

Вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не заявляв.

У свою чергу, ОСОБА_1 в позовній заяві просив суд визнати бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірною.

Відмовляючи в задоволенні вказаної позовної вимоги, суд першої інстанції послався на те, що в матеріалах справи наявні судові рішення, які встановлюють неправомірність дій/бездіяльності відповідача, а зважаючи на суть позову, в силу положень ст. 5 ЦПК України, вимога про визнання бездіяльності Печерського районного відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною не забезпечує ефективний спосіб захисту інтересів ОСОБА_1 .

Разом з тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal v. the United Kingdom" (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Наявність недоліків у застосуванні судами способів захисту цивільних прав та інтересів спричинена неповним врегулюванням цього питання у законодавстві. Трапляються також випадки застосування судами іншого способу захисту, ніж той, який передбачений законом або договором.

Дійсно, в матеріалах справи наявні судові рішення, які встановлюють неправомірність дій/бездіяльності відповідача, разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що бездіяльність відділу державної виконавчої служби щодо невиконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року має триваючий характер.

Останнім судовим рішенням, яке встановлювало неправомірність бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо тривалого невиконання дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва (ВП № 31130100) була ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року по справі 755/21205/15-ц, яка набрала законної сили 21 липня 2016 року.

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 03 жовтня 2018 року та посилався на те, що бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо тривалого невиконання дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва (ВП № 31130100) продовжується, рішення суду на даний час не виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою в якій зазначив, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року по справі №755/23428/13-ц подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коваля Віталія Васильовича про заміну сторони у виконавчому провадженні залишено без задоволення, у зв`язку з чим просив: скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 12.03.2012 року; скасувати постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 30.07.2015 року; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 року; стягнути з боржника ПрАТ Трест Київміськбуд-6 на його користь щомісячно кошти, згідно дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року по справі №2-113 2003 року.

Листом Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22 травня 2018 року №52162509/20 повідомлено стягувача ОСОБА_1 про те, що 07.09.2016 року до відділу надійшов виконавчий лист №2-113 від 02.03.2011 року, виданий Дніпровським районним судом м. Києва. 09.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження №52162509. Зроблені запити в Державну фіскальну службу України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями та про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб. Вказано, що 05.07.2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року. Боржником по виконавчому документу залишено Трест Київміськбуд-6 . 20.11.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копії направлено до АТ Райффайзен Банк Аваль , ПАТ Укрсоцбанк , ПАТ Універсал Банк , ПАТ АКБ Аркада , АТ Місто Банк . Повторно зроблені запити в Державну фіскальну службу України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями та про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб. Також зазначено, що станом на 21.05.2018 року з Тресту Київміськбуд-6 на користь ОСОБА_1 стягнуто 6237,98 грн. Станом на 22.05.2018 року до відділу інші відповіді не надходили. Подальше виконання виконавчого листа буде здійснюватися згідно Закону України Про виконавче провадження

При цьому в листі Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відсутня відповідь на вимоги заяви стягувача від 21 травня 2018 року щодо скасування постанов про зупинення виконавчого провадження від 12.03.2012 року, про заміну сторони виконавчого провадження від 30.07.2015 року та про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 року Відділом державної виконавчої служби не надано відповідь чи є вказані вище постанови чинними, чи вони були скасовані в подальшому.

Також у вказаному листі не відображено причини тривалого не виконання дублікату виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року по справі №2-113 2003 року, зокрема, відсутні відомості щодо фінансового стану боржника ПАТ Трест Київміськбуд-6 , наявності виявленого рухомого та/або нерухомого майна на яке можливо було б звернути стягнення, що в сукупності не дає можливості оцінити чи діяв відповідач у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Також 20 червня 2018 року та 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявами, в яких просив стягнути проіндексовану заборгованість із щомісячних виплат по ВП №31130100 з боржника ПрАТ Трест Київміськбуд-6 згідно дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва 13.05.2003 року по справі №2-113 2003 в розмірі 183 838,56 грн.

Разом з тим, відповіді Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на вказані заяви стягувача від 20 червня 2018 року та від 29 серпня 2018 року в матеріалах відсутні. Відповідачем не надано доказів надання відповідей на вказані заяви позивача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу, в судове засідання не з`явився та не надав доказів виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , не зазначив які виконавчі дії, спрямовані на реальне виконання судового рішення, вчинялися станом на 31 травня 2018 року, й не спростував твердження позивача про неправомірність бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо тривалого невиконання дубліката виконавчого листа, виданого 12.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача неправомірною не може вважатися законним та обґрунтованим, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги та визнання бездіяльності Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (назва якого була змінена на Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)) щодо невиконання виконавчого провадження ВП № 31130100 неправомірною.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання бездіяльності Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві неправомірною підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги та визнання бездіяльності Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) щодо виконання виконавчого провадження ВП № 31130100 неправомірною. В частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання позовної заяви, що містила вимогу майнового та вимогу немайнового характеру, та апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплачував судовий збір оскільки є інвалідом 1 групи.

За результатами апеляційного розгляду справи позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме задоволено немайнову вимогу про визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Тому, за правилами, ч.ч.1,13 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви (в частині немайнової вимоги) в сумі 704,80 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 1057,20 грн., а всього1762 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 22, 1173,1174 ЦК України, ст. ст.1,18 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 141,367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання бездіяльності Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві неправомірною скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) щодо виконання виконавчого провадження ВП № 31130100 неправомірною.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) (код ЄДРПОУ - 34979022) в дохід держави 1762 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2020 року.

Головуючий: Судді: