Ухвала

від 19.10.2020 по справі 757/48981/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 757/48981/18

провадження № 61-14969 ск 20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування матеріальної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, у задоволені позову ОСОБА_1 до Печерського районного відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування матеріальної шкоди, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня

2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання бездіяльності Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві неправомірною скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Визнано бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) щодо виконання виконавчого провадження

ВП № 31130100 неправомірною.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

08 жовтня 2020 року до Верховного Судузасобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року (надійшла до суду 13 жовтня 2020 року) у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом

до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме на необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, проте не зазначає конкретні постанови Верховного Суду та не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на конкретні постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах та надати обґрунтування необхідності відступлення

від висновку Верховного Суду, та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня

2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 18 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів

з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць