Рішення

від 23.09.2020 по справі 173/2870/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2870/19

Провадження №2/173/231/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - адвоката Григор`єва В.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 року до суду звернулися позивачі ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки до відповідача ТОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 року позовна заява залишена без руху в зв`язку з виявленими недоліками.

03.01.2020 року позивачами усунені виявлені недоліки.

08.01.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 24.02.2020 року.

24.02.2020 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою сторін в призначене судове засідання. Справа призначена до розгляду на 27.04.2020 року

27.04.2020 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 27.07.2020 року.

27.07.2020 року розгляд справи в судовому засіданні відкладений до 23.09.2020 року в зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

23.09.2020 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно позовних вимог позивачі просять: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 від 14.07.2015 року між ОСОБА_3 , та відповідачем, зареєстрований державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Приходько Г.І в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 21.03.2016 року за № 1388355.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на наступне: їм на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом. виданих 12.09.2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г.В. належить на праві спільної часткової власності ( по Ѕ частині) земельна ділянка з кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 площею 1.0001 га., для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка раніше належала їхній матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.07.2005 року між ОСОБА_3 ,. та Верхівцевським психоневрологічним будинком-інтернатом був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_3 ,. передала в оренду Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернату строком на п`ять років зазначену вище земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 площею 1.0001 га., для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Зазначений договір оренди земельної був зареєстрований Верхньодніпровським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Центр державного земельного кадастру , в книзі державної реєстрації договорів оренди землі за № 040511902531 від 05 серпня 2005 року.

Після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди 05.08.2010 року їх мати ніяких договорів оренди зазначеної земельної ділянки не укладала, як не укладали таких договорів і вони, після отримання ними права власності на вищезазначену земельну ділянку.

Однак 09.10.2019 року вони дізнались, що належна їм земельна ділянка перебуває в користуванні в відповідача ТОВ Сільськогосподарська компанія Вікторія .

Вказану інформацію вони отримали із інформаційної довідки № 184204782, сформованої 09.10.2019 року, з якої слідує, що на належну їм на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0013, державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Приходько Г.І,, було 21.03.2016 року зареєстроване обтяження у вигляді її оренди відповідачем строком на 10 років на підставі договору оренди землі б/н від 14.07.2015 року.

В свою чергу ОСОБА_3 , ніякого договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 від 14.07.2015 року з відповідачем не укладала, що має наслідком визнання його недійсним, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за підставами, викладеними в позовній заяві. Також пояснив, що відповідач не надав спірного договору оренди земельної ділянки на вимогу суду. При цьому в цивільних правовідносинах діє презумпція вини і саме відповідач повинен був довести, що договір з його довірителькою був укладений належним чином. Але спірний договір на вимогу суду наданий не був, тому його довірителі позбавлені права перевірити належність підпису на спірному договорі їх матері ОСОБА_3 . При цьому їм відомо що їх мати укладала лише один договір оренди земельної ділянки з Верхівцевським психоневрологічним будинком-інтернатом, строк дії якого закінчився в 2010 році. З пояснень його довірителів йому відомо, що в 2015 році представники відповідача привозили бланки договорів оренди земельної ділянки, які не були заповнені, і з цих причин його довірителька відмовилась його підписати

Представник відповідача ТОВ Сільськогосподарська компанія Вікторія , в судове засідання повторно не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією викладеною на сайті судової влади. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачі є власниками земельної ділянки ( по Ѕ частині кожний) з кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 площею 1.0 га., для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом. виданих 12.09.2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г.В.

За доводами позивачів 20.07.2005 року між їх матір`ю ОСОБА_3 ,. та Верхівцевським психоневрологічним будинком-інтернатом був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_3 ,. передала в оренду Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернату строком на п`ять років зазначену вище земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 площею 1.0001 га., для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки

Зазначений договір оренди земельної був зареєстрований Верхньодніпровським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Центр державного земельного кадастру , в книзі державної реєстрації договорів оренди землі за № 040511902531 від 05 серпня 2005 року.

Після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди 05.08.2010 року мати позивачів ніяких договорів оренди зазначеної земельної ділянки не укладала, як не укладали таких договорів і позивачі , після отримання ними права власності на вищезазначену земельну ділянку.

Однак 09.10.2019 року позивачі дізнались, що належна їм земельна ділянка перебуває в користуванні в відповідача ТОВ Сільськогосподарська компанія Вікторія .

Вказану інформацію вони отримали із інформаційної довідки № 184204782, сформованої 09.10.2019 року, з якої слідує, що на належну їм на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0013, державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Приходько Г.І,, було 21.03.2016 року зареєстроване обтяження у вигляді її оренди відповідачем строком на 10 років на підставі договору оренди землі б/н від 14.07.2015 року.

В свою чергу. як зазначають позивачі, ОСОБА_3 , ніякого договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 від 14.07.2015 року з відповідачем не укладала, що має наслідком визнання його недійсним

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені особи.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст.15 Закону України Про оренду землі порушення вимог статті 4, так само як і недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, є підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 1 статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Таким чином відповідно до ч. 3ст. 203 ЦПК України - Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивачі заперечують укладення (підписання) їх покійною матір`ю і ними справного договору оренди земельної ділянки з відповідачем.

Відповідач будь-яких доказів на спростування даного факту суду не надав.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст. ст 77-78 ЦПК України - Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України - У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Відповідачем на ухвалу суду не надано оригінали (належним чином посвідчені копії) спірних договорів, витребуваних судом з огляду на позицію позивача щодо не підписання нею даних договорів, не пояснено причин невиконання ухвали суду, враховуючи що дана обставина, на підтвердження якої судом вжито заходів витребування доказів є визначальною для розгляду даної справи, суд вважає за можливе визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався такий доказ - відсутність підпису позивача в спірних договорах та відсутність волевиявлення позивача на укладання договорів оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що спірний Договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його державної реєстрації, він не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, з огляду на нікчемність спірного договору суд приходить до висновку, що відповідач користується земельними ділянками позивача без достатньої правової підстави.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі по 768 грн., 40 коп., кожному, сплата яких підтвердження наданими квитанціями, оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, заявлених позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221081800:01:103:0013 від 14 липня 2015 року між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ (юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області ЄДРПОУ 37677310), зареєстрований державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області Приходько Г.І в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про інше речове право) 21 березня 2016 року за № 13883515 (спеціальний розділ)

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ , юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області ЄДРПОУ 37677310), на користь ОСОБА_1 ,ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , кожному по 768 грн., 40 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем та/або подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги та/або заяви про перегляд заочного рішення, залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 08.10.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 08.10.2020 року

Дата набрання законної сили: 10.11.2020 року