Постанова

від 23.09.2020 по справі 204/2325/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4445/20 Справа № 204/2325/17 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Авто про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою , -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Авто про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Авто про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп. і судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., а всього 5768 грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Авто - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року у справі №204/2325/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити в повному обсязі та стягнути майнову шкоду у розмірі 388302,85 грн.

У відзиві ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 січня 2017 року о 16 год. 30 хв. у м. Дніпрі по вул. Набережній Заводській, в районі електроопори № 159, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: NISSAN CABSTAR , державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , і MAZDA 6 , державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення № 204/1309/17 ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєному ДТП і на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Дана постанова скасована не була і набрала законної сили 28 березня 2017 року (т.1 а.с.9).

У зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, автомобілю MAZDA 6 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , були спричинені механічні пошкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з пошкодженням належного ОСОБА_1 автомобіля MAZDA 6 , державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди останньому була спричинена матеріальна шкода у розмірі 488302 грн. 85 коп.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована страховою компанією та згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого страховик сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 100000,00 грн.

Згідно Висновку № 4364 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 24.01.2017 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAZDA 6 , державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 488302 грн. 85 коп. (т.1 а.с.12-50).

Станом на теперішній час автомобіль MAZDA 6 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вже відремонтований.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи виграти на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 15 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно же з положеннями ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, з представлених позивачем доказів, судом першої інстанції було встановлено, що розмір збитку позивача визначено експертом у більшому розмірі, ніж ринкова вартість такого автомобіля.

А тому, системний аналіз наведених норм чинного законодавства та обставин справи свідчить про те, що автомобіль позивача має вважатися фізично знищеним.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь матеріальної шкоди є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

А тому, вирішуючи питання стосовно стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд першої інстанції виходив з вимог розумності і справедливості, наявних в матеріалах справи доказів, характеру порушення прав позивача та глибини його душевних страждань, пошкодження належного йому транспортного засобу, з чим також погоджується й суд апеляційної інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 388302,85 грн. та моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн. є безпідставними та не доведеними належними та допустимими доказами , а тому обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 00 коп..

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було дотримано порядку оцінки доказів, а саме не досліджено належним чином Висновок №4364 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 24.01.2017 року, який доводить розмір матеріального збитку, завданого позивачу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції було досліджено всі надані сторонами докази та в достатньому обсязі встановлено обставини справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Висновок №4364 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 24.01.2017 року - це єдиний документ, який був наданий позивачем для обґрунтування суми своїх позовних вимог.

При цьому відповідно до 15 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно же з положеннями ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Тому, суд першої інстанції правильно застосував приписи ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , а посилання представника позивача на те, що суд першої інстанції неправильно тлумачить поняття «фізичного знищення автомобілю» є безпідставними, оскільки у вказаній нормі чітко регламентовані поняття коли авто є «фізично зношеним» і що є «економічно необґрунтованим ремонтом» .

Крім того, надані представником позивача документи на стадії апеляційного провадження не можуть бути прийняті до розгляду судом апеляційної інстанції в якості доказів, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції, хоча на той час вже існували, проте доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції позивач та його представник апеляційному суду не надали.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції не було надано достатніх підстав, які б спростовували позицію позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди саме у розмірі 30 000,00 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, ні до своєї позовної заяви, ні до апеляційної скарги ОСОБА_1 не надає жодних документів, які б підтверджували заподіяння йому моральних страждань неправомірними діями відповідачів й не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням фізичних і моральних страждань.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича