Постанова

від 07.10.2020 по справі 2-о-41/2008

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7923/20 Справа № 2-о-41/2008 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л.Ф. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2008 року по справі за заявою Новогригорівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою, зацікавлені особи: Межівський районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України, Васильківська державна нотаріальна контора,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2008 року Новогригорівська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області звернулась до суду із заявою про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою, зацікавлені особи: Межівський районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України, Васильківська державна нотаріальна контора.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2008 року заяву задоволено, визнано спадщину у вигляді права на земельну ділянку вартістю 86719 грн., площею 10,480 гектарів, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 135316, виданого Межівською районною державною адміністрацією 01 листопада 2005 року та зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 54, після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою.

Передано територіальній громаді Новогригорівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області відумерлу спадщину у вигляді права на земельну ділянку вартістю 86719 грн., площею 10,480 гектарів, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 135316.

Рішення суду мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 заяви про відкриття спадщини протягом шести місяців до нотаріальної контори не надходило, за місцем відкриття спадщини протягом року спадщина не прийнята.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2008 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

До смерті останній проживав за адресою : АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка вартістю 86719 грн., площею 10,480 гектарів, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 135316, виданого Межівською районною державною адміністрацією 01 листопада 2005 року та зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 54

Задовольняючи заяву про визнання спадщини відумерлою, районний суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_3 заяви про відкриття спадщини протягом шести місяців до нотаріальної контори не надходило, за місцем відкриття спадщини протягом року спадщина не прийнята.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1-3 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Згідно із статтею 334 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до статті 337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Згідно із статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Згідно із статтями 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою ОСОБА_4 зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон про відсутність спадкоємців ОСОБА_3 , оскільки після смерті останнього з ним постійно проживала ОСОБА_5 , а тому у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України фактично прийняла спадщину.

Так, колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Межівська селищна об`єднана територіальна громада Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин та прийняття спадщини задоволено повністю та встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , 1945 року народження, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який полягає в тому, що остання доводиться першому рідною сестрою; встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини по АДРЕСА_1 .

Також вищезазначеним рішенням встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18 березня 1953 року, актовий запис №647, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якого записано ОСОБА_7 , а матір`ю - ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про народження, виданого 04 квітня 1946 року ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком якої записано ОСОБА_9 , а матір`ю - ОСОБА_10 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 27 жовтня 1951 року, актовий запис №1512, ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 27 жовтня 1951 року, внаслідок чого останній присвоєно прізвище як ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого виконкомом Новогригорівської с/р Межівського району Дніпропетровської області 17 червня 2005 року, актовий запис №05 підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов`янську реєстраційної служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 21 грудня 2013 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка склала заповітне розпорядження на ОСОБА_1 , що посвідчене державним нотаріусом Першої Слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області 02 серпня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №-1-2131.

Довідками Новогригорівського старостинського округу виконавчого комітету Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області №167 та №168 від 10 травня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_3 до дня смерті проживав сам по АДРЕСА_1 . Заповіт від його імені виконавчим комітетом не посвідчувався.

Згідно акту, складеного депутатом Межівської селищної ради Скляренко П.В. в присутності свідків 20 червня 2019 року ОСОБА_3 весь час проживав сам по АДРЕСА_1 , дружини та дітей не мав, був власником домоволодіння за вказаною вище адресою. Зі слів свідків ОСОБА_3 починаючи з літа 2004 року по день смерті проживав у власному будинку разом зі своєю сестрою ОСОБА_5 , яка доглядала його як хворого брата та після його смерті проводила поховання за власний кошт. ОСОБА_5 домоволодіння відчужила на користь ОСОБА_13 без належного оформлення після чого виїхала у Донецьку область на проживання, однак постійно приїздила на місце поховання брата.

Отже, дослідивши представлені ОСОБА_1 докази та, з урахуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що на момент смерті ОСОБА_3 з ним постійно проживала його сестра ОСОБА_5 ; спадкоємець померлого не відмовлялася від прийняття спадщини, а тому, погодитися з рішенням суду про задоволення вимог про визнання відумерлою спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , не можна.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Проте суд першої інстанції наведених правових норм не врахував та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання спадщини відумерлою.

Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не перевірив коло осіб, що мають право на спадкування після смерті ОСОБА_14 , а тому прийшо до помилкового висновку про визнання спадщини відумерлою.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2008 року - скасувати.

У задоволенні заяви Новогригорівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою, зацікавлені особи: Межівський районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України, Васильківська державна нотаріальна контора відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

Т.Р. Куценко