Постанова

від 08.10.2020 по справі 479/833/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.10.20

22-ц/812/1471/20

Провадження № 22-ц/812/1471/20 Доповідач апеляційної інстанції - Тищук Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2020 року м. Миколаїв

справа № 479/833/18-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Тищук Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухвалене 23 травня 2019 року суддею Репушевською О.В. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз

про визнання правочинів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Агротехінвестиційний Союз про визнання правочинів недійсними.

Позивачка зазначала, що вона є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,9865 га у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. За рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року також набула право власності на земельну ділянку площею 4,1944 га сільськогосподарського призначення, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , у тій же місцевості. Земельні ділянки перебували у користуванні відповідача. У 2018 році вона звернулась до ТОВ Агротехінвестиційний Союз з вимогою повернути їй земельні ділянки та дізналась, що у 2014 року ОСОБА_3 , діючи від її імені та імені її покійної матері, уклав з відповідачем договори емфітевзису строком на 300 років. Посилаючись на те, що вони з матір`ю видавали ОСОБА_3 доручення на укладання договорів оренди строком на сім років, а не на вчинення договорів емфітевзису на 300 років, просила визнати договори емфітевзису недійсними та скасувати їх державну реєстрацію.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 25 липня 2014 року № К-50, укладений між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 8 жовтня 2010 року, та ТОВ Агротехінвестиційний Союз , щодо земельної ділянки, площею 3,9865 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1348, яка розташована за адресою: Берізківська сільська рада Кривоозерського району Миколаївської області, належної ОСОБА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 липня 2014 року, номер запису 6494912, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14774666 від 29 липня 2014 року. Скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01 серпня 2014 року № У-8, укладений між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 8 жовтня 2010 року, та ТОВ Агротехінвестиційний Союз , щодо земельної ділянки площею 4,1944 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1491, яка розташована за адресою: Берізківська сільська рада Кривоозерського району Миколаївської області, належної ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 серпня 2014 року, номер запису 6541945, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14870849, від 1 серпня 2014 року. Скасовано його державну реєстрацію.

В апеляційній скарзі представник ТОВ Агротехінвестиційний Союз просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на безпідставне не врахування судом факту щорічного отримання позивачкою плати за укладеними договорами, та на порушення судом першої інстанції їх процесуальних прав відмовою у залученні до участі у справі ОСОБА_3 та директора товариства ОСОБА_4 , які безпосередньо укладали оспорювані правочини, тим самим позбавивши відповідача можливості довести дійсність угод та пропуск позивачкою позовної давності.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,9865 га (кадастровий номер 4823980200:02:000:1348), що розташована в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 19).

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року за ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 4,1944 га (кадастровий номер 4823980200:02:000:1491), що розташована в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11- 12).

8 жовтня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (кожна окремо) видали довіреності на ім`я ОСОБА_5 представляти їхні інтереси з усіма необхідними повноваженнями в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях не залежно від їх підпорядкування, форм власності з усіх питань, пов`язаних з володінням та користуванням (укладення договору оренди, отримання належних грошових та натуральних виплат за договором оренди) належних їм земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області (а. с. 30, 31).

25 липня 2014 року ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агротехінвестиційний Союз договір № К-50 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 300 років (а. с. 9). Державна реєстрація договору здійснена 29 липня 2014 року (а. с. 20)

1 серпня 2014 року ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_2 уклав з ТОВ Агротехінвестиційний Союз договір № У-8 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 300 років (а. с. 14). Державна реєстрація договору здійснена 01 серпня 2014 року (а. с. 18).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України ).

Згідно ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

Згідно ст. 1004 ЦК України, повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Зі змісту довіреностей від 8 жовтня 2010 року, текст яких є ідентичним, вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уповноважили ОСОБА_3 бути їх представником з питань, пов`язаних з володінням та користуванням (укладення договору оренди, отримання належних їм грошових та натуральних виплат по договору оренди) земельних ділянок. З наданям права ведення від їх імені переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань; підготовки проектів документів; укладення, внесення змін та розірвання договорів оренди; реєстрація договорів оренди або змін до них; подання та підпису документів, необхідних для виконання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, одержання належних їм грошових сум та речей, дозволів, рішень, тощо; в органах нотаріату, підприємствах, установах та організаціях не залежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов`язаних з володінням та користуванням вищезазначених земельних ділянок; вносити належні платежі в разі виникнення такої потреби, проводити розрахунки по укладеним договорам, визначати на власний розсуд умови договорів оренди, отримувати належні за цими договорами грошові суми та натуральні виплати, розписуватись за них, у разі необхідності отримати дублікат державного акту на право власності на землю, бути представником в суді тощо.

25 липня 2014 року діючи від імені ОСОБА_1 , та 1 серпня 2014 року діючи від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклав з ТОВ Агротехінвестиційний Союз договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 300 років.

Проте вказана довіреність не містить визначених довірителями повноважень на укладення повіреним інших за правовими наслідками та менш вигідних для них договорів, зокрема довіреністю не обумовлено права повіреного на укладення договору емфітевзису строком на 300 років зі сплатою власнику користувачем 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки з визначенням розміру плати - 2 402, 71 грн. станом на день укладення договору.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази схвалення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів емфітевзису від 25 липня 2014 року та від 01 серпня 2014р.

Враховуючи вищевказане, встановивши, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладаючи оспорюваний договір емфітевзису представник з власної ініціативи вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним в силу положень статей 203 , 215 ЦК України та для скасування його державної реєстрації.

До аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 191/283/18 (провадження № 61-4757 св 19), 8 травня 2019 року у справі № 229/1722/18 (провадження № 61-4317св19) та від 20 травня 2019 року у справі № 229/92/18 (провадження № 61-48512св18).

Стосовно пропуску позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необізнаності позивача з приводу укладення від її імені та імені її матері договорів емфітевзису. А відтак, підстави для відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності відсутні.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 2 819, 40 грн. судових витрат, сплачених за подання касаційної скарги.

Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз залишити без задоволення.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз (код ЄДРПОУ 33331979, паспорт НОМЕР_1 виданий Кривоозерським РВ УМВС України в Миколаївській області 3 листопада 1999 року, прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_2 ) 2 819 (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн., 20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: І.В.Лівінський

О.В.Локтіонова

--------------------------------

Повну постанову складено 8 жовтня 2020 року