Постанова

від 15.07.2021 по справі 479/833/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 479/833/18

провадження № 61-16512св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року у складі судді

Репушевської О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Тищук Н.О.,Лівінського І. В.,

Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз (далі - ТОВ Агротехінвестиційний Союз ) про визнання правочинів недійсними.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, площами 3,9865 га та 4,1944 га, які знаходяться у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Зазначені земельні ділянки перебували у користуванні відповідача.

ОСОБА_1 зазначала, що у 2018 році вона зверталась

до ТОВ Агротехінвестиційний Союз з вимогою щодо повернення

їй зазначених земельних ділянок, проте їй було відмовлено на підставі того, що у 2014 році між ОСОБА_2 , який діяв від її імені та імені її покійної матері, й товариством були укладені договори емфітевзису зазначених земельних ділянок, строком на 300 років.

Посилаючись на те, що вона з матір`ю видавали ОСОБА_2 доручення на укладання договорів оренди строком на сім років,

а не на вчинення договорів емфітевзису, строком на 300 років,

ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 25 липня 2014 року № К-50 та від 01 серпня

2014 року № У-8, укладені між ОСОБА_2 , який діяв від її імені

та від імені її матері ОСОБА_3 , та відповідачем щодо земельних ділянок, площею 3,9865 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1348, та 4,1944 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1491, які знаходяться на території Березівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, та скасувати їх державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області

від 23 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

від 25 липня 2014 року № К-50, укладений між ОСОБА_2 , який діяв

від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності від 08 жовтня 2010 року,

та ТОВ Агротехінвестиційний Союз , щодо земельної ділянки, площею 3,9865 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1348, яка знаходиться

на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, належної ОСОБА_1 , зареєстрованого

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 липня 2014 року, номер запису 6494912, на підставі рішення про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень, індексний номер 14774666 від 29 липня 2014 року,

та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

від 01 серпня 2014 року № У-8, укладений між ОСОБА_2 , який діяв

від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 08 жовтня 2010 року,

та ТОВ Агротехінвестиційний Союз , щодо земельної ділянки площею 4,1944 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1491, яка знаходиться

на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, належної ОСОБА_1 , зареєстрований

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 серпня 2014 року, номер запису 6541945, на підставі рішення про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень, індексний номер 14870849, від 01 серпня 2014 року,

та скасовано його державну реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладаючи оспорювані договори емфітевзису, представник з власної ініціативи вийшов за межі наданих йому повноважень та уклав ці договори порушивши при цьому права позивача, у зв`язку із чим у відповідності до положень

статей 203, 215 ЦК України є правові підстави для визнання таких правочинів недійсними та для скасування їх державної реєстрації.

При цьому суд, першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не було пропущено позовної давності на звернення до суду з цим позовом, оскільки вона звернулась до суду за захистом свого порушеного права щодо володіння та користування земельними ділянками у трирічний строк

з моменту, коли довідалась про таке порушення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Агротехінвестиційний Союз залишено без задоволення. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши,

що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорювані правочини,

не містить визначених повноважень повірених на укладення договорів емфітевзису, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку,

що укладаючи оспорювані договори емфітевзису представник з власної ініціативи вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання цих правочинів недійсним у силу положень статей 203, 215 ЦК України та для скасування їхньої державної реєстрації.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено позовну давність для звернення до суду з цим позовом, оскільки ОСОБА_1 звернулась

за захистом свого порушеного права щодо володіння та користування земельними ділянками у трирічний строк з моменту коли дізналась про таке порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду,

ТОВ Агротехінвестиційний Союз , посилаючись на необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України), просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

ТОВ Агротехінвестиційний Союз посилається на неврахування судом апеляційної інстанції факту щорічного отримання позивачем плати

за укладеними договорами та на порушення судом першої інстанції процесуальних прав відмовою у залученні до участі у справі

ОСОБА_2 та директора товариства ОСОБА_4 , які безпосередньо укладали оспорювані правочини.

Вважає, що позивач звернулась до суду з позовом із пропуском позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2020 року було поновлено

ТОВ Агротехінвестиційний Союз строк на касаційне оскарження рішення Кривоозерського району суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 479/833/18 із Кривоозерського районного суду Миколаївської області.

У січні 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютого 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1

на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 3,9865 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1348, що розташована у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 19).

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області

від 10 травня 2018 року у справі № 479/310/18 за позовом ОСОБА_1

до Березівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 4,1944 га, кадастровий номер 4823980200:02:000:1491, що розташована у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцеві ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 939212, виданого Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області 27 вересня 2010 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів

на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011047600071 (а. с. 11, 12).

08 жовтня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (кожна окремо) видали довіреності на ім`я ОСОБА_2 представляти їхні інтереси з усіма необхідними повноваженнями в державних, громадських, господарських

та інших підприємствах, установах, організаціях не залежно від

їх підпорядкування, форм власності з усіх питань, пов`язаних з володінням та користуванням (укладення договору оренди, отримання належних грошових та натуральних виплат за договором оренди) належними

їм земельними ділянками, призначеними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованими у межах території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області (а. с. 30, 31).

Згідно змісту довіреностей від 08 жовтня 2010 року, текст яких

є ідентичним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уповноважили ОСОБА_2 бути їх представником з питань, пов`язаних з володінням та користуванням (укладення договору оренди, отримання належних їм грошових

та натуральних виплат по договору оренди) земельних ділянок. Представнику надано право ведення від їх імені переговорів

та попереднього узгодження всіх процедурних питань; підготовки проектів документів; укладення, внесення змін та розірвання договорів оренди; реєстрація договорів оренди або змін до них; подання та підпису документів, необхідних для виконання повноважень, включаючи позовні

та інші заяви, скарги, одержання належних їм грошових сум та речей, дозволів, рішень, тощо; в органах нотаріату, підприємствах, установах

та організаціях не залежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов`язаних з володінням та користуванням вищезазначених земельних ділянок; вносити належні платежі в разі виникнення такої потреби, проводити розрахунки по укладеним договорам, визначати на власний розсуд умови договорів оренди, отримувати належні за цими договорами грошові суми та натуральні виплати, розписуватись

за них, у разі необхідності отримати дублікат державного акту на право власності на землю, бути представником в суді тощо.

25 липня 2014 року ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_1 , уклав

з ТОВ Агротехінвестиційний Союз договір № К-50 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 300 років. Державна реєстрація права користування земельною ділянкою здійснена 29 липня 2014 року

(а. с. 9, 20).

01 серпня 2014 року ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_3 , уклав

з ТОВ Агротехінвестиційний Союз договір № У-8 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 300 років. Державна реєстрація права користування земельною ділянкою здійснена 01 серпня 2014 року

(а. с. 14, 18).

Зазначені довіреності не містять визначених довірителями повноважень

на укладення повіреним інших за правовими наслідками та менш вигідних для них договорів, зокрема, довіреностями не обумовлено права повіреного на укладення договору емфітевзису строком на 300 років зі сплатою власнику користувачем 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки з визначенням розміру плати - 2 402,71 грн станом на день укладення договору.

Матеріали справи не містять доказів схвалення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договорів емфітевзису від 25 липня 2014 року та від 01 серпня 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється

на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність

і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права

та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними,

та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови,

що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

(в редакції чинній на час виникнення правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним

та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам,

а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Право емфітевзису частиною першою статті 395 ЦК України віднесено

до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким,

що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.

Згідно із статтею 1 Закону України Про оренду землі , оренда -

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування

на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 16, 18, 19 Закону України Про оренду землі договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації

у порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до положень статей 78, 152, 153 ЗК України,

статті 319 ЦК України, власник має право володіти, користуватися

і розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно із статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає тільки після державної реєстрації цього права.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо

не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом

є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право

на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Частиною першою статті 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише

у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії,

що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно зі статтею 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій

на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Статтею 1004 ЦК України встановлено, що повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що довіреності, на підставі яких було вчинено оспорювані правочини, не містять визначених повноважень повірених на укладення договорів емфітевзису, обґрунтовано вважав,

що укладаючи оспорювані договори емфітевзису представник з власної ініціативи вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними у силу положень

статей 203, 215 ЦК України та для скасування його державної реєстрації,

у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 191/283/18 (провадження № 61-4757св19), 08 травня 2019 року

у справі № 229/1722/18 (провадження № 61-4317св19) та від 20 травня

2019 року у справі № 229/92/18 (провадження № 61-48512св18).

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності

є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно до вимог статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк,

у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася

або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Встановивши, що позивач про існування договорів емфітевзису дізналась, отримавши інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна,

які були сформовані 18 грудня 2015 року та 29 січня 2016 року

та ураховуючи те, що оспорювані договори позивач не підписувала

та відсутні належні й допустимі докази схвалення нею укладення ОСОБА_2 цих правочинів чи повідомлення останнім позивача щодо укладення оспорюваних договорів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що позивач про порушення свого права дізналася із інформаційних довідок, та дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , звертаючись у серпні

2018 року до суду із цим позовом, не пропустила позовну давність.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права

та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінвестиційний Союз залишити без задоволення.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області

від 23 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович