Постанова

від 05.10.2020 по справі 676/848/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/848/18

Провадження № 22-ц/4820/1392/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: позивача та представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/848/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року (суддя Бондар О.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети Кам`янецький часопис Ключ , Управління освіти та науки Кам`янець-Подільської міської ради про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати та стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що в газеті Кам`янецький часопис Ключ 24 листопада 2017 року було опубліковано статтю директора Кам`янець-Подільського ліцею ОСОБА_2 Стукаю не в кабінетні двері, а в серця , яка містить про позивача недостовірну інформацію та принижує його честь та гідність.

З огляду на викладене, та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену директором Кам`янець-Подільського ліцею ОСОБА_2 в газеті Ключ від ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті Стукаю не в кабінетні двері, а в серця , а саме: - що позивач знущався над учнями ліцею та образив молодого вчителя дівчину, яка мусила проковтнути грубість старшого колеги, - що на стінах у кабінеті предмету Захисник Вітчизни сліди від куль; - що позивач категорично відмовився проводити вправи зі стрільби в тирі НВК № 9, з яким укладається угода і який розташований за 50 м. від будівлі ліцею (в той час коли встановлено, що наказ про введення в дію договорів і графіки проведення уроків відсутні); - що позивач не очолив, як патріот Батьківщини, та жодного разу не взяв участі в потужному волонтерському русі, а є лише диванним спостерігачем;- що дружина позивача - ОСОБА_3 - бувший директор ліцею відібрала години захисту Вітчизни для позивача, в багаторічного викладача цього предмета ОСОБА_4 ; - що позивач замість сухої теорії і щоурочної муштри більше нічого не дає ліцеїстам; - що позивач нібито часто відпочиває, лікується в лікувальних закладах Міноборони та в заморських країнах. Крім того, просив зобов`язати директора ліцею ОСОБА_2 у місячний термін спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та його дружину, ОСОБА_3 , у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом публікації в газеті Ключ , та зобов`язати ТОВ Редакція газети Кам`янецький часопис Ключ надрукувати вищевказану інформацію на сторінках газети; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В підготовчому провадженні судом до участі в справі в якості співвідповідачів було залучено ТОВ Редакція газети Кам`янецький часопис Ключ , Управління освіти та науки Кам`янець-Подільської міської ради.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Вважає, що інформація, яка була поширена ОСОБА_2 , є недостовірною і такою, що вплинула на стосунки позивача з оточуючими, та негативно позначилась на його авторитеті серед колег, та підстав стверджувати, що викладені ОСОБА_2 у статті факти щодо поведінки позивача є оціночними судженнями немає. При ухваленні рішення судом не застосовано практику Європейського суду з прав людини, якою визначено поняття оціночне судження та факти та їх відмінність. А також, на думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку що дана стаття є суб`єктивною думкою відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності підстав.

З такими висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в друкованому засобі масової інформації Кам`янецький часопис Ключ ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано статтю директора Кам`янець-Подільського ліцею ОСОБА_2 Стукаю не в кабінетні двері, а в серця , в якій містилась інформація наступного змісту: Як учитель предмета Захист Вітчизни , офіцер у відставці знущався над учнями ліцею, це він образив молодого вчителя-дівчину, яка мусила проковтнути грубість старшого колеги; на стіні у кабінеті захисту Вітчизни сліди від куль; вчитель категорично відмовився проводити вправи зі стрільби у тирі НВК № 29, з яким упродовж 2 років укладається угода і який розміщений за 50 метрів від будівлі ліцею; не очолив як патріот Батьківщини, яким себе позиціонує… не взяв участі в потужному волонтерському русі… був і залишається диванним спостерігачем; години Захисту Вітчизни , які дбайливо відібрала для свого чоловіка в багаторічного викладача цього предмета ОСОБА_4 директор ОСОБА_3 , міцно тримає в своїх руках ОСОБА_1 ; … замість сухої теорії і щоурочної муштри…; ОСОБА_1 , крім щорічної відпустки мав додаткові оплачувані двотижневі відпустки, крім того, у відпустці за власний рахунок під час навчального року лікувався у санаторіях МО та в заморських країнах (а.с. 8).

Позивач вважає, що відповідачем у цій статті було поширено недостовірну інформацію щодо його роботи на посаді вчителя предмету Захист Вітчизни , що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 277, ст. 280 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом (ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Як роз`яснено у п.п. 15, 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію , оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії ).

Суд першої інстанції належним чином перевірив доводи позивача, матеріали справи, пояснення свідків, і прийшов до обґрунтованого висновку, що в даному випадку в статті містились вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача щодо певних фактів, а тому не встановлено порушення відповідачем прав позивача, а саме поширення ОСОБА_2 щодо позивача недостовірної інформації.

Разом з тим, помилковим є посилання суду першої інстанції на положення ст. 94 ЦК України, яка не поширюється на спірні правовідносини, проте це не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Тобто, Закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, коли таке право безпосередньо передбачене Конституцією України, нормами Цивільного кодексу та іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

При цьому, порушення права повинно бути встановлене.

Враховуючи те, що судом не було встановлено порушення відповідачем прав позивача та спричинення ним шкоди немайновим правам позивача, суд обґрунтовано відмовив у стягненні моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай