Постанова

від 23.09.2020 по справі 761/44967/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/44967/19

провадження № 61-6716св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державний реєстратор Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року у складі судді Кондратенко О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати , посилаючись на те, що постановою Арбітражного суду міста Києва від 01 серпня 2001 року у справі № 10/189 за заявою Акціонерного комерційного агропромислового банку Україна підприємство Валді-Україна визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ОСОБА_2. В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 червня 2003 року у справі № 10/189 було затверджено звіт ліквідатора від 25 червня 2003 року та ліквідаційний баланс підприємства Валді-Україна від 25 червня 2003 року, ліквідовано підприємство Валді-Україна як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, ухвалено Державній податковій інспекції у Солом`янському районі міста Києва виключити підприємство Валді-Україна з реєстру платників податків, Солом`янській районній у місті Києві державній адміністрації - скасувати державну реєстрацію підприємства Валді-Україна , а Київському міському управлінню статистики - виключити підприємство Валді-Україна з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2005 року у справі № 43/96 було задоволено позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до підприємства Валді-Україна , третя особа - державна адміністрація у Шевченківському районі міста Києва, про припинення юридичної особи, припинено державну реєстрацію підприємства Валді-Україна , зобов`язано державного реєстратора створити ліквідаційну комісію для здійснення заходів щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією, внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідно до чинного законодавства та повідомити органи статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фонд соціального страхування та юридичну особу, щодо якої прийнято рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису. Ухвала Господарського суду міста Києва від 27 червня 2003 року у справі № 10/189 виконана не була, а на час ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2005 року у справі № 43/96 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) він був зазначений як особа, яка має право вчиняти дії від імені підприємства Валді-Україна, оскільки попередній ліквідатор цього підприємства ОСОБА_2 помер. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2005 року у справі № 43/96 державний реєстратор 12 травня 2006 року вніс до ЄДР відповідні записи щодо підприємства Валді-Україна та зазначив його головою ліквідаційної комісії цього підприємства. Він тривалий час працював головою ліквідаційної комісії з припинення (ліквідації) підприємства Валді-Україна , однак не отримував заробітну плату. При цьому 20 червня 2017 року відповідачами внесено до ЄДР запис № 10741170004017100 про припинення підприємства Валді-Україна , а також замість нього зазначено головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 . Такі дії відповідачів є безпідставними і незаконними, оскільки порушують його трудові права. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати право підприємства Валді-Україна на державну реєстрацію до моменту повного завершення у встановленому законом порядку процедури ліквідації цього підприємства згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2005 року у справі № 43/96;

- визнати незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису від 20 червня 2017 року № 10741170004017100 про припинення підприємства Валді-Україна , Стан суб`єкта: припинено ;

- визнати незаконним виключення відповідачами з ЄДР запису б/н, наявного в цьому реєстрі станом на 12 червня 2017 року: ОСОБА_1 - голова комісії з припинення або ліквідатор ;

- визнати незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису б/н ОСОБА_2 - голова комісії з припинення або ліквідатор ; визнати незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису б/н: Дата зняття з обліку: 20 червня 2017 стосовно зняття з обліку підприємства Валді-Україна в Головному Управлінні регіональної статистики;

- визнати незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису б/н Дата зняття з обліку: 20 червня 2017 стосовно зняття з обліку підприємства Валді-Україна в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

- стягнути з відповідачів солідарно на його користь заробітну плату (втрачений ним заробіток) як голови комісії з припинення (ліквідатора) підприємства Валді-Україна за час вимушеного позбавлення його відповідачами повноважень голови комісії з припинення (ліквідатора) підприємства Валді-Україна з 20 червня 2017 року до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про: визнання права підприємства Валді-Україна на державну реєстрацію до моменту повного завершення у встановленому законом порядку процедури ліквідації цього підприємства згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2005 року у справі № 43/96; визнання незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису від 20 червня 2017 року № 10741170004017100 про припинення підприємства Валді-Україна , Стан суб`єкта: припинено ; визнання незаконним виключення відповідачами з ЄДР запису б/н, наявного в цьому реєстрі станом на 12 червня 2017 року: ОСОБА_1 - голова комісії з припинення або ліквідатор ; визнання незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису б/н ОСОБА_2 - голова комісії з припинення або ліквідатор ; визнання незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису б/н: Дата зняття з обліку: 20 червня 2017 стосовно зняття з обліку підприємства Валді-Україна в Головному Управлінні регіональної статистики; визнання незаконним внесення відповідачами до ЄДР запису б/н Дата зняття з обліку: 20 червня 2017 стосовно зняття з обліку підприємства Валді-Україна в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними пов`язані із здійсненням відповідачами владних управлінських функцій, тому мають публічно-правовий характер та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому висновок місцевого суду про відмову у відкритті провадження у справі в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними є правильним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуваними діями відповідачів було припинено як юридичну особу підприємство Валді-Україна , що перешкоджає йому подати позов до цього підприємства як відповідача у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. В цій справі він заявив вимоги, які стосуються захисту соціальних та трудових прав і спрямовані на поновлення на роботі на посаді голови ліквідаційної комісії підприємства Валді-Україна . Тому суди неправильно визначили предмет спору, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що заявлені ним позовні вимоги до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, місцевий суд безпідставно відокремив основні позовні вимоги (про визнання дій незаконними) від похідних (про стягнення заробітної плати) і не звернув уваги на те, що статтею 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено відмову у відкритті провадження у справі лише у випадку, якщо вся позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У червні 2020 року Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.

17 червня 2020 року справа № 761/44967/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, після її перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом . Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України ).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній на час подання позовної заяви, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19).

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктами 3, 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Звертаючись до суду з цим позовом до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, окрім вимог про стягнення заробітної плати, ОСОБА_1 просив також визнати незаконними дії, які пов`язані з внесенням та виключенням відповідних відомостей до ЄДР щодо підприємства Валді-Україна . При цьому позивач посилався на те, що оскаржуваними діями відповідачів було припинено як юридичну особу підприємство Валді-Україна , що перешкоджає йому подати позов до цього підприємства як відповідача у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19).

Тому запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.

Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.

Отже, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах.

Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Такий спір має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України незалежно від суб`єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Унесення державним реєстратором до ЄДР запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є виконанням судового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги. Натомість згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19).

З огляду на викладене, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають вирішуватися судами господарської юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Такі правові висновки висловлено в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року(провадження № 6-229цс14) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, суд першої інстанцій, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі в цій частині заявлених вимог. Однак при цьому суди не дослідили належним чином питання юрисдикційності спору, у зв`язку з чим помилково виходили з того, що цей спір має публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки визначені судами попередніх інстанцій мотиви відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними є помилковими, то оскаржувані судові рішення на підставі статті 412 ЦПК України необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов