Постанова

від 01.10.2020 по справі 922/646/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Справа № 922/646/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

від позивача: Судаков Д.О., головний спеціаліст, юристконсульт сектору правового забезпечення земельного контролю відділу правового забезпечення департаменту територіального контролю - на підставі службового посвідчення №3726, Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, розпоряджень Харківського міського голови від 04.04.2019 №413/2к та від 11.03.2020 №300/2к,;

від відповідача: Півненко В.В., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.05.2020 серії ПТ 3446) - за довіреністю від 21.07.2020;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будсоюз , м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 (суддя Калантай М.В.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові о 12год 00хв, повний текст якого складений 27.07.2020,

у справі №922/646/20

за позовом: Харківської міської ради, м.Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будсоюз , м.Харків,

про стягнення 523797,67грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 у справі №922/646/20 позов задоволено; стягнуто з ТОВ Компанія Будсоюз на користь Харківської міської ради 523797,67грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (а.с. 114-119).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст.ст. 334,1212,1214 ЦК України, ст. ст. 79, 79-1, 120, 125, 206 ЗК України, ст. ст. 14, 288 ПК України, ч.2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр , ст. 3 Закону України Про оренду землі мотивоване тим, що з 06.03.2018 позивач набув право власності на нерухоме майно літ. ХІІ-4 , літ. ХІ-1 , літ. В-2 , розташоване на земельній ділянці за адресою: м.Харков, пр-т Московський, буд.118, у зв`язку з чим з цієї дати у відповідача виник обов`язок фактичного землекористувача зі здійсненням плати за користування земельною ділянкою. Зважаючи на те, що договір оренди землі між сторонами спору укладений лише 07.03.2019, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем у період з 01.04.2018 по 28.02.2019 суми відшкодування безпіставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

ТОВ Компанія Будсоюз із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 27.08.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 у справі №922/646/20 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідач у період з вересня 2018 року вживав усіх заходів, спрямованих на укладення договору оренди землі, і його укладання залежало виключно від волі та дій позивача, а отже саме з вини позивача не був укладений договір оренди землі. Також вказує на те, що матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від укладання такого договору. Натомість, з 01.04.2018 відповідач сплачував податок на землю за користування земельною ділянкою, оскільки до березня 2019 року у останнього були відсутні правові підстави для сплати орендних платежів. Крім того, зазначає, що судом не враховані кошти, сплачені відповідачем з квітня 2018 року як земельний податок у розмірі 153579,73грн . При цьому вказує на те, що ці докази не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки ТОВ Компанія Будсоюз не було належним чином повідомлено про закриття підготовчого провадження, що позбавило його права на подання доказів в обґрунтування заперечень за позовну заяву та звернення до суду із зустрічним позовом. Крім того, вказує на те, що позивачем у розрахунку ціни позову визначена грошова оцінка земельної ділянки станом на 05.10.2018, тоді як орендну плату він нараховує з 01.04.2018; у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнти не відповідають місцю розташування земельної ділянки, а отже , на думку скаржника, позивачем не доведено розміру орендної плати за період з квітня по жовтень 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу від 22.09.2020 Харківська міська рада зазначає: по-перше, згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Московському ,118, №97-20-0.23,08-1628/176-18 спірна ділянка є сформованою та відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зареєстрована 22.10.2015; ТОВ Компанія Будсоюз використовувала спірну земельну ділянку без державної реєстрації прав на неї та без здійснення плати за користування земельною ділянкою в порушення приписів статті 206 ЗК України; по-друге, відповідач, використовуючи земельну ділянку без сплати орендних платежів, завдав шкоди інтересам Харківської міської ради, як власнику земельної ділянки; по-третє, неналежне виконання Харківською міською радою своїх обов`язків щодо укладення договору оренди не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати кошти за користування сформованою земельною ділянкою, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у справі №922/2716/17; по-четвертє, відповідач зберігає майно у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності по просп. Московському, 118 у м. Харкові. Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за вказаною адресою, це є проявом правової природи нерухомого майна; по-четверте, на думку позивача, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не оскаржувався в адміністративному порядку та є належним і допустимим доказом, а тому здійснений розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є належним. Крім того, вказує на те, що з платіжних доручень, наданих скаржником до апеляційної скарги, неможливо встановити, що земельний податок сплачений саме за користування земельною ділянкою по просп. Московському, 118 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:01:022:0025 площею 0,7282га.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 у справі №922/646/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.01.2020 № 198210044, до Реєстру прав власності на нерухоме майно 21.11.2018 внесений запис №34287891, згідно з яким власником ТОВ «КОМПАНІЯ БУДСОЮЗ» набуло право власності на:

- нежитлові приміщення 3-го поверху № 3-1-:-3-40 площею 1068,8кв.м, 4-го поверху №4-1-:-4-31 площею 1083,0кв.м, загальною площею 2151,8кв.м в літ."ХІІ-4", що знаходяться за адресою: м. Харків, просп.Московський, 118, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2018 № 316;

- нежитлові приміщення підвалу, 1-го поверху, 2-го поверху загальною площею 2807,2кв.м в літ."ХІІ-4", що знаходяться за адресою: м. Харків, просп.Московський, 118, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2018 №316.

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-4, 1-5 площею 129,2кв.м, 2-го поверху № 2-7-:-2-12 площею 130,3кв.м, загальною площею 259,5кв.м. в літ. "В-2", що розташовані за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2018 №316.

- нежитлову будівлю літ. "XI-1", загальною площею 2448,9кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2018 №316 (а.с.11-16).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004418142020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:01:022:0025, площею 0,7282, що розташована за адресою: м.Харків, просп. Московський, 118, зареєстрована як об`єкт цивільних прав 22.10.2015 (а.с.23).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:01:022:0025, площею 0,7282 що розташована за адресою: м.Харків, просп. Московський, 118, використовується ТОВ «КОМПАНІЯ БУДСОЮЗ» на підставі договору оренди землі від 07.03.2019 зі строком дії до 01.09.2023 (а.с. 15,16).

07.02.2020 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки, з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки, Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05.10.2018 №97-20-0.23,08-1628/176-18 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004418142020, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118. Обстеження на місцевості здійснювалося за участі інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, за результатами чого складений акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, посп. Московський, 118, кадастровий номер 6310136900:01:022:0025, у якому зазначено, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ."ХІІ-4", "XI-1" та приміщення в літ."В-2", право власності на які, з 22.10.2015 по 06.03.2018 було зареєстровано з ТОВ АТЛАНТ БУДКОМПЛЕКС , а з 06.03.2018 по теперішній час зареєстровано за ТОВ Компанія Будсоюз . Вказана земельна ділянка частково огороджена, використовується ТОВ Компанія Будсоюз на підставі договору оренди землі від 07.03.2019 (дата державної реєстрації - 19.03.2019) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд (а.с.28-31).

Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області 05.10.2018 наданий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №97-20-0.23.08-1628/176-18, з якого вбачається, що нормативного грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0025, площею 0,7282га, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, становить 14285391грн (а.с.22).

28.02.2020 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ Компанія Будсоюз про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 523797,67грн (а.с. 1-47).

21.07.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище (а.с. 114-119).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 523797,67грн, за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він позбавлений можливості отримати дохід у розмірі 523797,67грн від здачі земельної ділянки в оренду, оскільки відповідач у період з 01.04.2018 по 28.02.2019 не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна: нежитлових приміщень 3-го поверху № 3-1-:-3-40 площею 1068,8кв.м, 4-го поверху №4-1-:-4-31 площею 1083,0кв.м, загальною площею 2151,8кв.м в літ."ХІІ-4"; нежитлових приміщень підвалу, 1-го поверху, 2-го поверху загальною площею 2807,2кв.м в літ."ХІІ-4"; нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-4, 1-5, площею 129,2кв.м, 2-го поверху №2-7-:-2-12, площею 130,3кв.м, загальною площею 259,5кв.м. в літ. "В-2", нежитлові приміщення літ. "XI-1", загальною площею 2448,9кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, просп.Московський, 118, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2018 № 316 (а.с.11-16).

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, з 06.03.2018, тобто з моменту укладання договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, до відповідача перейшло право користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно із статтею 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі №922/4073/19.

Згідно з частинами 1, 3,4 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, та якою користується відповідач, зареєстрована як об`єкт цивільного права 22.10.2015 з присвоєнням їй кадастрового номеру 6310136900:01:022:0025, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004418142020.

Відповідач не заперечує факту користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:01:022:0025. При цьому зазначає, що у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнти не відповідають місцю розташування земельної ділянки, а тому розрахунок позивача є неналежним.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.10.2018 №97-20-0.23.08-1628/176-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0025 складає 14285391грн (а.с.22).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.10.2018.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належного і допустимого доказу - Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 05.10.2018 №97-20-0.23.08-1628/176-18, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та обґрунтовано погодився методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи скаржника про безпідставне застосування позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної станом на 05.10.2018, за період з квітня по жовтень 2018 року, оскільки вимогами чинного законодавства не встановлено обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік, а згідно листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 22.11.2019 інформація про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним надається лише на час звернення заявника.

Також, слід зазначити, що у п.51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Крім того, не приймаються судом апеляційної інстанції та вважаються безпідставними доводи відповідача про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв`язку з ігноруванням клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання від 21.07.2020 у цій справі, судове засідання відкрито об 11:42год, об 11:52год суд вийшов до нарадчої кімнати, а о 12:00год оголосив вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення. Тоді як клопотання про відкладення розгляду справи подано до канцелярії місцевого господарського суду о 12:00год, тобто після закінчення розгляду справи по суті позовних вимог. Крім того, слід зазначити, що до вказаного клопотання не надано жодного доказу та не наведено жодних поважних причин неможливості відповідача забезпечити участь представника в судовому засіданні. Слід також зауважити, що вказане клопотання підписано особою, яка в силу приписів статей 56-57 ГПК України не є уповноваженою, що в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для його задоволення.

Доводи відповідача про неможливість подання доказів до суду першої інстанції з підстав неповідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження також суд апеляційної інстанції вважає недоречними, оскільки: провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2020 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.53,54); вказана ухвала отримана скаржником 12.03.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.55); ухвалою місцевого господарського суду від 06.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання відкладено, вказана ухвала отримана відповідачем 16.04.2020, що також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.61-64); ухвалою місцевого господарського суду від 22.05.2020 призначено підготовче засідання на 03.06.2020, про що також був обізнаний відповідач 27.05.2020 (а.с.75); 03.06.2020 підготовче засідання відкладено на 23.06.2020 (а.с.77,78), про що відповідач був повідомлений 12.06.2020 (а.с.102); ухвалою суду першої інстанції від 24.06.2020 розгляд справи відкладено на 21.07.2020, тобто майже на місяць, про що 02.07.2020 був обізнаний відповідач. Вищенаведене в сукупності свідчить про те, що відповідач мав достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, проте не скористався таким правом. З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, хоча завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач не був позбавлений права та можливості під час розгляду справи по суті подати клопотання про прийняття доказів одночасно з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку в порядку статті 119 ГПК України, однак таким правом не скористався.

Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає надані до апеляційної скарги платіжні доручення як докази сплати відповідачем земельного податку за спірну земельну ділянку за спірний період, оскільки: по-перше, в силу приписів статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, відповідних об`єктивних причин представник відповідача не навів та не надав клопотання про прийняття додаткових доказів; по-друге, з наданих відповідачем платіжних доручень не вбачається за яку саме земельну ділянку з яким кадастровим номером сплачений земельний податок, що свідчить про неналежність вказаних доказів.

Доводи скаржника про те, що ТОВ Компанія Будсоюз у період з вересня 2018 року вживало усіх заходів, спрямованих на укладення договору оренди землі, і його укладання залежало виключно від волі та дій позивача, та саме з вини позивача не був укладений договір оренди землі, також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки: по-перше, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин щодо вчинення дій відповідачем з метою укладення договору оренди; по-друге, неналежне виконання свого обов`язку зі сторони органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати кошти за користування сформованою земельною ділянкою, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2020 у справі №922/981/18.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи та правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східного апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будсоюз залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 у справі №922/646/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09.10.2020.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.М. Здоровко